"Я не здамся без бою!": чи здатен Вакарчук вплинути на президентські вибори?

Аналітика
Перегляди: 411
5 лютого 2019

 

Андрій СУХАРИНА,
політичний аналітик Фонду "Демократичні ініціативи" ім. Ілька Кучеріва, спеціально для  "Української правди"

 

У неділю 27 січня Святослав Вакарчук остаточно заявив про те, що не висуватиме свою кандидатуру для участі у президентських виборах.

Січневе опитування "Рейтингу", яке завершилося на день раніше, показало, що співак міг розраховувати на підтримку щонайменше 2,4% українців, які вже визначилися зі своїм вибором.

А це, враховуючи похибку вибірки, не гірший показник, ніж у вже зареєстрованих кандидатів другого ешелону, у розкрутку яких було вкладено чималі кошти – від львівського мера Андрія Садового до ставлеників великих бізнес-груп Олександра Вілкула, Євгена Мураєва і Олександра Шевченка.

Зважаючи на те, що фронтмен гурту "О.Е." пообіцяв не лишатися осторонь кампанії, ми вирішили поглянути з точки зору аналізу тенденцій громадської думки, як саме і на чий вибір може вплинути активна громадянська позиція Святослава Вакарчука.

 

(Не)витрачений виборчий потенціал

 

Святослава Вакарчука почали регулярно включати в опитувальники з середини 2017 року. І хоча він відкрито не заявляв про наявність президентських амбіцій, соціологи фіксували у нього достатньо високий рейтинг, який давав шанс на вихід у другий тур виборів.

Зокрема, у грудні 2017 року велике двадцятитисячне опитування у всіх регіонах України, проведене Центром соціальних та маркетингових досліджень "Социс", Київським міжнародним інститутом соціології, Соціологічною групою "Рейтинг" та Центром Разумкова, показало Вакарчука у трійці лідерів з рейтингом 12% серед тих, хто визначився зі своїм вибором.

Окрім того, грудневе опитування, здійснене Фондом "Демократичні ініціативи" та Центром Разумкова також у грудні 2017-го, засвідчило, що Святослав Вакарчук має найвищий рейтинг довіри (9% цілком довіряли і 29% частково) та найбільший запас тих, хто не визначився з довірою (15%), що потенційно давало шанс вийти навіть на позитивний баланс "довіри/недовіри" – у грудні 2017 Вакарчук мав найкращий баланс серед усіх – 5%.

До слова, другим за балансом "довіра/недовіра" йшов Володимир Зеленський – 11%. Іншими словами, Вакарчук мав найкращі стартові можливості, щоб конвертувати довіру громадян у голоси на виборах.

Однак вже наше травневе опитування, а згодом опитування у серпні 2018 року показали, що рейтинг Вакарчука зменшився вдвічі, до 6%. Так само удвічі погіршився баланс "довіри/недовіри", але така ж проблема постала і перед іншими перспективними кандидатами.

На зміну виборчих уподобань, на нашу думку, могла вплинути невизначеність і певна нерішучість Вакарчука стосовно участі чи неучасті у президентських перегонах. Також підтримка могла знизитися внаслідок появи в опитуваннях кандидатури Зеленського.

Тим більше, що у травневому опитуванні громадяни відзначали, що готові голосувати за Вакарчука чи Зеленського, оскільки вони приваблюють до себе як особистості. Так сказала половина виборців обох потенційних на той час кандидатів. Третина їхніх виборців вбачали у них "свіжу кров", якої так потребує нинішня влада. Вакарчука і Зеленського найчастіше згадували й відповідаючи на відкрите запитання про прізвище нового бажаного лідера.

Зрештою, із розгортанням виборчої кампанії показник виборчих симпатій до Вакарчука знизився до 3% у грудні 2018-го. Проте в умовах запеклої боротьби між кандидатами за шанс вийти у другий тур і низький рейтинг співака, і досить високий рейтинг довіри можуть суттєво вплинути на результати виборів.

Це припущення підтверджує аналіз опитувань, зокрема, травневого опитування ДІФ. 

Було помітно, що поява Вакарчука у списку претендентів на президентське крісло знижує рейтинги Петра Порошенка, Анатолія Гриценка та впливає на рейтинг Андрія Садового.

У той самий період у ЗМІ починає з'являтися інформація про те, що на виборах Святослав Вакарчук може підтримати когось із перелічених кандидатів. Зокрема, висуваються версії про підтримку співаком Анатолія Гриценка, Андрія Садового.

Висуваються також версії про підтримку співаком і чинного президента Петра Порошенка. Проте, відмовляючись від участі, Вакарчук продовжує тримати інтригу й не висловлюється на користь цих кандидатів.
 

Виборці йдуть за лідером?

 

Що ж станеться, якщо Вакарчук так і не підтримає нікого?

Оскільки політичні вподобання людей формуються у певному соціальному середовищі (вік, місце проживання, освіта, рівень доходів, погляди на певні проблеми внутрішньої та зовнішньої політики), можна спробувати спрогнозувати напрям перетікання голосів до інших кандидатів.

У своєму аналізі ми будемо спиратися на дані опитувань Фонду "Демократичні ініціативи" імені Ілька Кучеріва спільно з Центром Разумкова та Київським міжнародним інститутом соціології та опитування Соціологічної групи "Рейтинг", проведених минулого року.

 

 
Отже, можемо стверджувати, що частина виборців Вакарчука має погляди, подібні до думки виборців Петра Порошенка у таких питаннях:

 

  1. Зовнішньополітичні орієнтації (ЄС, НАТО)
  2. Оцінка напрямку розвитку країни

Так, серед прихильників всіх кандидатів, окрім Порошенка, переважають негативні оцінки того, як розвивається країна. Однак суттєва частка "виборців" Вакарчука більш позитивно оцінюють напрямок руху країни. Це можна трактувати таким чином, що такі виборці теж прагнуть змінити країну, але хочуть зберегти напрям руху до Європи.

За умови відсутності музиканта у бюлетенях "його виборці" можуть проголосувати за Порошенка, який у такому випадку буде хоч і менш привабливою, але першою альтернативою.

Окрім того, згідно з опитуванням групи "Рейтинг", прихильники Вакарчука найбільш щільно проживають на Галичині: у Львівській, Тернопільській та Івано-Франківській областях. Також на Галичині достатньо високий рейтинг має Петро Порошенко, який останнім часом доволі суттєво виріс, зокрема через закінчення надання автокефалії ПЦУ та акцентах піар-компанії чинного президента на історичному та мовному питаннях, які є чутливими для цього регіону.

Частково підтверджують такі висновки два останні опитування громадської думки, проведені компанією "Рейтинг", та спільне опитування КМІС, Центру Разумкова та "Социс". Загалом, близькі результати дещо відрізнялись переліком запропонованих кандидатів.

В тому випадку, коли Вакарчука не було в списках, чинний президент мав дещо кращі електоральні шанси.

Водночас Юлія Тимошенко може претендувати на значно меншу частку виборців Вакарчука.

Виборці лідерки партії "Батьківщина", хоч по багатьох аспектах є схожими з прихильниками Святослава Вакарчука, все ж мають низку суттєвих відмінностей.

Передусім виборці Юлії Володимирівни більш схильні орієнтуватися на соціально-економічні тези, а прихильники Вакарчука більш чутливі до тем боротьби з корупцією, євроінтеграції та загалом впровадження реформ. Так само простежуються суттєві відмінності у віковій структурі виборців цих персоналій.

Відсутність інформації про потенційні переговори Тимошенко та Вакарчука також дозволяє припускати, що у штабі Тимошенко не особливо розраховують переманити виборців Вакарчука.

Існують суттєві співпадіння у структурі виборців Вакарчука і Зеленського:

  1. Орієнтація на новизну і радикальні зміни.
  2. Демографічні характеристики (молодь).

Виборці обох представників шоу-бізнесу – переважно молодь та люди, які вважають що за нинішніх умов для президента краще бути новим у політиці, ніж мати досвід державного управління.

Ще у квітні-травні минулого року Вакарчук та Зеленський ділили приблизно один електоральний сегмент. Однак за минулі шість місяців лідер "95 кварталу" вже наростив підтримку.

Можна припустити, що це відбулося за рахунок переходу потенційних виборців Вакарчука, які проживають у південних і східних регіонах (і частково у центральних областях) та зробили вибір на користь більш рішучого кандидата. Тому сьогодні малоймовірно, що решта виборців Вакарчука підтримає Зеленського.

Потенційно найбільший виграш від відсутності Вакарчука на виборах можуть отримати пара кандидатів Андрій Садовий та Анатолій Гриценко.

Їхніх виборців об'єднують такі параметри:

  1. Територія проживання (Західна Україна і передовсім Галичина).
  2. Мотив голосування – прагнення привести до влади "нові обличчя".
  3. Зовнішньополітичні орієнтації (ЄС, НАТО).

Основною проблемою для Гриценка та Садового може стати відсутність у них реальних шансів потрапити у другий тур порівняно з Тимошенко та Порошенком. Чим ближче до виборів, тим більше виборці, які вагаються, будуть орієнтуватися на потенційних переможців, не бажаючи змарнувати свій голос.

Ситуація може змінитися лише в тому разі, якщо Вакарчук раптом змінить свою думку і висловиться на користь одного з них. За таких умов іншому доведеться або так само знімати кандидатуру, або стати об'єктом звинувачень у руйнуванні шансів нових демократичних сил змінити хід кампанії та перезавантажити політичну систему країни.

 

Висновки

 

Кількість виборців Вакарчука, за останніми даними, є доволі скромною, але, можливо, саме вони будуть визначати того кандидата, який боротиметься за вихід у другий тур виборів. Отже, за умови, що Вакарчук не змінить свого рішення та нікого публічно не підтримає, найімовірніше:

  • Виборці схильні голосувати за тих кандидатів, які мають вищі шанси на перемогу або вірять в їхню перемогу. Відповідно, основний масив прихильників Вакарчука (тих, які прийдуть на вибори) проголосує за рейтингових кандидатів з умовно проєвропейського табору.
  • Володимир Зеленський не отримає значних електоральних переваг у зв'язку з відсутністю музиканта у виборчих бюлетенях. Це спричинено переважно тим, що він вже раніше здобув підтримку частини виборців Вакарчука, а ті, які залишились, суттєво відрізняються по цілому ряду факторів.
  • Юлія Тимошенко хоч і має шанси отримати частину голосів прихильників Вакарчука, навряд чи отримає основний виграш. Це пояснюється суттєвими розбіжностями у структурі електоратів кандидатів, зокрема в демографічному вимірі, та дещо іншими ідейними орієнтирами.
  • Найбільші дивіденди з відсутності Вакарчука на виборах можуть отримати чинний президент Петро Порошенко та той із пари Гриценко/Садовий, хто на момент виборів матиме потенційно вищий рейтинг. Це пояснюється тим, що ці троє політиків мають відносно високий рейтинг на Галичині, а також поділяють спільні маркери підтримки євроінтеграції, НАТО тощо.
  • За умови зняття однієї кандидатури у парі Гриценко/Садовий, єдиний кандидат може претендувати на більшу частину голосів прихильників Вакарчука, аніж вони сумарно поодинці.
  • Перевагою Порошенка, яка дозволяє говорити про те, що значна частина виборців Вакарчука голосуватиме саме за нього, є оцінка виборцями шансів успіху на виборах. Не бажаючи "втрачати" свій голос, частина виборців голосуватиме швидше за рейтингового кандидата, ніж за політиків "нової генерації".

Однак за умови альтернативного сценарію, якщо Святослав Вакарчук все-таки висловить свою підтримку комусь із кандидатів, це може змінити хід виборів.

У такому разі мова йде не просто про "передачу" власного рейтингу іншому претенденту, а про активну підтримку певного кандидата людиною, якій довіряє багато українців, зокрема молодь, яка готова йти за своїм кумиром.

Оскільки в другому турі велика частина виборців голосуватиме не стільки "За" кандидата, скільки "Проти" його суперника, наявність в обоймі політика-музиканта з низьким антирейтингом буде суттєвим електоральним плюсом.

 

Top