За півроку до виборів: рейтинги кандидатів і партій, мотивації вибору, очікування громадян

Опитування
Перегляди: 11897
4 вересня 2018

     Загальнонаціональне опитування населення України було  проведене Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно з соціологічною службою Центру Разумкова  з 16 по 22 серпня 2018 року в усіх регіонах України за винятком Криму та окупованих територій Донецької та Луганської областей. Опитано 2019 респондентів віком від 18 років. Теоретична похибка вибірки не перевищує 2,3%.
     Для порівняння наводяться результати загальнонаціонального дослідження, проведеного Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно з партнерами у травні  2013, березні  2014, грудні 2016,  грудні 2017 рр. та травні 2018 рр.
     Це опитування   представлене Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва в рамках програми  «Програми сприяння громадській активності «Долучайся!»», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та здійснюється Pact в Україні. Зміст дослідження  є винятковою відповідальністю Pact та його партнерів i не обов’язково відображає погляди Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) або уряду США
.

Опитування, зокрема, фінансується за проектом МАТРА Посольства Королівства  Нідерландів.         
        

  • Переважна більшість  громадян  (70%) планує взяти участь у виборах Президента України, тоді як не бажають брати такої участі  23% (на 6% більше, ніж у травні цього року). Решта респондентів щодо своєї участі ще не визначилася.  Серед  регіонів істотно відрізняється Донбас, де 36% опитаних не мають наміру брати участь у виборах.
     
  • Основний аргумент відмови від участі у виборах – відсутність кандидата, за якого варто було б проголосувати (так вважають 30% тих, хто не має наміру брати участь у виборах). Особливо виражений цей мотив на Заході (52%) та на Донбасі (52%).  У цьому питанні регіон  Донбасу істотно відрізняється від решти:  основною причиною відмови від виборів у мешканців цього регіону є невіра, що вибори будуть проведені чесно (62% серед тих, хто не  має наміру голосувати)  та взагалі відсутність інтересу до політики (42%). 
     
  • Серед кандидатів  на президентську посаду останнім часом суттєво зріс рейтинг Юлії Тимошенко: серед респондентів, які мають намір брати участь у виборах  – з 13,3% у травні до  17,8% у серпні.  Далі йдуть Анатолій  Гриценко – 8,4%, Петро Порошенко – 7,9%, Вадим Рабінович  – 6,7%, Юрій  Бойко – 6,4%, Володимир Зеленський – 6,1%,  Олег  Ляшко – 5,8%, Святослав Вакарчук – 5,6%. Істотно менший відсоток зібрав вибір  «інший кандидат» – із 9,7% у травні до 3,7% у серпні.  Існують певні відмінності у підтримці кандидатів у різних регіонах. Два кандидати – Юлія Тимошенко та Петро Порошенко мають підтримку  майже в усіх регіонах України (Порошенко – за винятком Сходу). Анатолія Гриценка, Святослава Вакарчука підтримують переважно на Заході і в Центрі, а Вадима Рабіновича та Юрія Бойка – на Півдні, Сході та Донбасі). Олег Ляшко має кращі результати у Центрі та на Півдні, а Володимир Зеленський – на Півдні та Донбасі.  Помітна тенденція більшої підтримки Бойка, Рабіновича та Тимошенко серед старших вікових груп, а  Вакарчука та Зеленського – серед молоді.
     
  • Лише 37%  виборців вважають свій вибір певного кандидата остаточним, ще 47%  відповіли, що віддають перевагу певному кандидату зараз, але ще можуть і передумати, а для 11% все може ще змінитися. В жодного кандидата частка стійких прихильників не переважає половини від потенційних голосуючих. Найбільшим цей показник є у Рабіновича (50%), Тимошенко (46%),  Бойка (45%) та Гриценка (42%), дещо нижчий – у Ляшка (37%),  Порошенка (36%) та Вакарчука  (33%), а у Зеленського відсоток остаточно визначених прихильників становить лише 16%.
     
  • Серед чинників, які найбільше впливають на вибір кандидата, найбільш вагомими були визнані: особисті якості кандидата (57%), попередня діяльність (43%) та програма і пропозиції (40%).
     
  • Щодо мотивів вибору певного кандидата, головними виступають два, які наявні у виборців майже усіх кандидатів:  привабливість особистості кандидата (значимий мотив для 36% виборців) та близькість ідей та пропозицій кандидата (теж 36%).  А от решта мотивів вибору різна щодо різних кандидатів: щодо Юлії Тимошенко значимим для її виборців є те, що вона  «бачить реальні шляхи подолання економічної кризи і забезпечення економічного піднесення країни (35%); той самий мотив спрацьовує і для виборців Олега Ляшка (32%). Для виборців Вадима Рабіновича, Юрія Бойка та Анатолія Гриценка важливим є те, що ці кандидати зможуть забезпечити мир на Донбасі (34% серед виборців Рабіновича, 34% серед виборців Гриценка і  31% – серед виборців Бойка). Для виборців Бойка важливим є й те, що він належить до партії, яку вони підтримують (32%).  Святослав Вакарчук і Володимир Зеленський приваблюють своїх виборців перш за все як особистості (половина електорату обох кандидатів), третина їхніх виборців вбачають у них «свіжу кров», якої так потребує нинішня влада, а щодо Зеленського є й сподівання, що він «дбатиме про таких людей, як я» . Найбільше відрізняються від решти мотиви голосування за Петра Порошенка: його виборці цінують його за вже зроблене для України (33%) і за те, що його поважають у світі (25%). 
     
  • Більшість громадян (71%) підтримують проведення публічних дебатів між найбільш рейтинговими кандидатами: 38% вважають участь у таких дебатах обов’язковою і ще 34% – бажаною. У будь-якому разі  дивитимуться такі дебати 28% українців і ще 44% – якщо такі дебати будуть цікавими.
     
  • Найбільш цікаві п’ять  тем для дебатів виявилися такі:  «Як досягти  миру на Донбасі? Як домогтися звільнення окупованих територій Донбасу та їх інтеграції в Україну?» (44%); «Які проблеми країни кандидат в Президенти вирішуватиме в першу чергу, якщо буде обраний Президентом?» (41%);  «Програма розвитку України на роки свого президентства та на більш далеку перспективу» (36%); «Як домогтися зростання рівня життя українців?» (35%); «Як подолати корупцію в Україні?» (33%).
     
  • У чесність президентських виборів вірить лише 17% українців, ще 40% певні, що вибори будуть не дуже чесними, а 29% певні, що вибори будуть не чесними зовсім.
     
  • У зміну ситуації на краще внаслідок президентських виборів вірить 34% громадян, майже стільки ж – 30% – певні, що нічого не зміниться, проте лише 11% прогнозують зміну ситуації на гірше.
     
  • Рівень потенційної готовності до участі у виборах до Верховної Ради України приблизно такий самий, як щодо виборів Президента (68%), тоді як 23% опитаних не налаштовані  брати участь у виборах. Основні причини відмови від участі у виборах – не бачать, за кого голосувати (19%) і невіра у чесність виборів (17%). Найбільше сумнівів у чесності парламентських виборів  на Донбасі, де   59% опитаних не вірять у чесність виборів, та у Східному регіоні (46%). 
     
  • Серед політичних партій найбільше голосів тих, хто піде на вибори, отримали б партія «Батьківщина»  (18,5%). Далі йдуть:   партія «Громадянська позиція»  (9,4%),  партія «За Життя»  (8,7%),  Блок Петра Порошенка «Солідарність» (7,7%), партія «Опозиційний блок»  (7,1%), Радикальна Партія Олега Ляшка (6,4%), партія «Слуга народу» (6,4%). Є шанс здолати  виборчий  бар’єр у  Об’єднання «Самопоміч» (4,1%). 
     
  • Так само, як у випадку з вибором Президента, не більше половини з тих, хто обрав певну  партію, зробив остаточний вибір. Найбільш стійкий електорат має «Опозиційний блок» (51%), партія «За життя» (47%) та «Батьківщина» (43%). Дещо менше стійких прихильників у партії «Громадянська позиція» (39,5%), Радикальної партії Олега Ляшка (37%), Партії «Блок Петра Порошенка «Солідарність» (32%). А серед електорату партії «Слуга народу» остаточно визначеними визнали себе лише 23% її виборців.
     
  •  Регіонально відносно рівномірно розподілена підтримка партії «Батьківщина», партії «Блок Петра Порошенка «Солідарність» (за винятком Сходу, де результат відчутно нижчий) та Радикальної партії Олега Ляшка (за винятком Донбасу, де підтримка менша). Натомість популярність партії «Громадянська позиція» істотно більша на Заході і в Центрі, а партій «Опозиційний блок» та За життя!», навпаки – на Півдні, Сході та на Донбасі.
     
  • Партії «Опозиційний блок», «Батьківщина» та «За життя» більше схильні підтримувати виборці старшого віку, а от серед виборців   у віці до 30 років найбільшу підтримку має партія  «Слуга народу».
     
  • Переважна більшість громадян (41%) вважають, що наступні вибори до Верховної Ради мають відбуватися за пропорційною системою з відкритими списками. Принципово, що перевагу цій виборчій системі надають  виборці усіх політичних сил. Нинішню виборчу систему підтримують 15%, чисто мажоритарну – 16,5%, а чисто пропорційну – 5%.
     
  • В Україні вже стабільно немає  жодного політичного лідера, довіра до якого переважала б над недовірою. Найбільш негативний баланс довіри-недовіри у Юрія Луценка (–78%), Олександра Турчинова (–77%), Андрія Парубія (–77%),  Віктора Медведчук (–74%), Міхеїла Саакашвілі (–73%). Далі за рівнем негативу йдуть: Петро Порошенко (баланс довіри-недовіри –68%), Віталій Кличко (–68%), Олег Ляшко (–68%),  Юрій Бойко (–60%),  Володимир Гройсман (–59%), Вадим Рабінович (–55%), Андрій Садовий (–51%), Юлія Тимошенко (–46%). Відносно кращим є рівень баланс довіри/недовіри до Святослава Вакарчука (–12%), Володимира Зеленського (–25%) та Анатолія Гриценка (–25%).
     
  • Більшість громадян (66%) вважають, що Україні потрібні нові політичні лідери,  не бачать такої потреби 25%. Конкретних осіб як нових політичних лідерів бачать 29%.  У відкритому запитанні, коли респондентів просили назвати прізвище нового бажаного лідера, вже стабільно вирізняються три лідери: Святослав Вакарчук (8%), Володимир Зеленський (6%) та Євген Мураєв (6%).
     
  • Більшість громадян – 54% – схвально ставляться до перспективи висунення на вибори до Верховної Ради громадських активістів, несхвально – 21%.  Основна причина такої підтримки – сподівання, що  громадські активісти зможуть внести позитивні зміни у діяльність Верховної Ради (30%),  ще 22% певні, що саме так, через громадську активність, і має оновлюватися Верховна Рада. Негативне ставлення до перспективи громадських активістів йти на вибори до Верховної Ради пов’язане з побоюванням, що нові депутати в Верховній Раді зіпсуються і стануть, як старі (11,5%), та з переконанням, що більше користі громадські активісти принесуть у громадському секторі, а у Верховній Раді нічого змінити не зможуть (10%).
     
  • Загалом лише 14% населення вважають, що громадські організації не мають брати ніякої участі  у виборах. Основна діяльність громадських організацій у виборах, на думку громадян, має полягати в першу чергу у тому, щоб надавати виборцям об’єктивну інформацію про кандидатів та партії (32%), стежити за чесністю виборчої кампанії, фіксувати порушення (32%), у разі виявлення порушень звертатися до суду (17%), формулювати найбільш важливі для виборців питання і вимагати від партій та кандидатів відповідей (26%), бути спостерігачами у день виборів  (26%), аналізувати програми та пропозиції кандидатів та партій (22%), домагатися проведення публічних дебатів між кандидатами та партіями з важливих проблем (19%).
     
  • Громадяни України не підтримують ані «чисто» парламентську  форму правління (11%), ані «чисто» президентську (15%). Натомість явна більшість – 56% – віддають перевагу «змішаним» формам правління: або парламентсько-президентській (30%) або президентсько-парламентській (26%). 

    ЗАВАНТАЖИТИ З ТАБЛИЦЯМИ
Top