Вплив перемоги Мадяра на функціонування Європейського Союзу – Віталій Гудзь
Ще один аналіз наслідків перемоги Петера Мадяра в Угорщині – цього разу не лише про зміну влади в Будапешті, а й про те, як вона може вплинути на механізми ухвалення рішень, розширення та майбутню інституційну архітектуру Європейського Союзу
Перемога Петера Мадяра на парламентських виборах в Угорщині відкриває обмежене в часі вікно можливостей для перегляду відносин між Будапештом та Брюсселем. Вона створює передумови не лише для зняття системного політичного блокування рішень ЄС з боку Угорщини, а й для відновлення дискусій щодо інституційного посилення Союзу, зокрема у сфері розширення та зовнішньої політики.
Найбільш імовірним є сценарій інерційної адаптації, за якого новий уряд відмовляється від відкритої конфронтації з ЄС, але зберігає практику вибіркового використання окремих питань як інструменту переговорного впливу. За таких умов просування України до ЄС відбуватиметься нерівномірно, із періодичними політичними затримками та зростанням значення двостороннього треку у відносинах з Будапештом.
Збереження елементів політичної системи, сформованої за часів Віктора Орбана, а також потенційне розчарування виборців результатами реформ створюють ризик політичного реваншу, що може відновити практику системного блокування рішень ЄС. Ефективність використання цього вікна можливостей залежатиме не лише від внутрішніх трансформацій в Угорщині, а й від здатності Європейського Союзу та України управляти політичними ризиками і конвертувати короткострокове послаблення блокування у довгострокові інституційні зміни.
Вплив на політику ЄС
За остаточними результатами парламентських виборів в Угорщині опозиційна партія «Тиса» отримала 141 мандат зі 199 загальних, що забезпечило Петеру Мадяру конституційну більшість. Такий результат є безпрецедентним з огляду на те, що вибори відбувалися в межах виборчої системи, побудованої за правління Віктора Орбана та орієнтованої на домінування партії влади.
Отримання конституційної більшості відкриває для уряду Мадяра можливість не лише формувати внутрішню політику без необхідності коаліційних компромісів, а й потенційно переглядати окремі елементи політичної та інституційної моделі, закладеної попередньою владою.
Водночас, за умов схожості електоральної бази обох політиків, важливою є відмінність між політичними підходами Віктора Орбана та Петера Мадяра. На відміну від Орбана, який будував політику на конфронтації з інституціями ЄС, блокуванні окремих рішень та акценті на концепції «суверенної демократії», Мадяр у своїх передвиборчих заявах декларував проєвропейський курс, підтримку відновлення конструктивних відносин із Брюсселем та необхідність зниження рівня політичної конфронтації всередині ЄС. Додатково Мадяр заявив про намір обмежити перебування прем’єр-міністра при владі двома термінами, що контрастує з персоналістською моделлю управління, сформованою за Орбана.
Таким чином, парламентські вибори в Угорщині у 2026 році, що завершились перемогою опозиційної партії «Тиса» на чолі з Петером Мадяром, створюють нову конфігурацію політичних відносин між Будапештом та Європейським Союзом.
З огляду на те, що рішення ЄС у сфері розширення та зовнішньої політики значною мірою потребують консенсусу, позиція Угорщини впродовж останніх років мала непропорційно великий вплив на темпи європейської інтеграції України, зокрема завдяки її здатності блокувати рішення у Раді ЄС та Європейській Раді, де до питань розширення та зовнішньої політики застосовується принцип одностайності.
Останні масштабні інституційні зміни в ЄС були закріплені Лісабонським договором, який набув чинності у 2009 році. Відтоді, попри суттєві зміни у глобальному та європейському безпековому середовищі, інституційна архітектура Союзу залишається відносно стабільною, що обмежує його здатність швидко та ефективно реагувати на нові виклики. Повномасштабна фаза російсько-української війни додатково актуалізувала цю проблему, продемонструвавши складність вироблення оперативних і узгоджених рішень у сфері безпеки та розширення.
У цьому контексті перемога проєвропейського уряду в Угорщині створює вікно можливостей для більш конструктивної взаємодії всередині ЄС.
З одного боку, вона підкріплює тенденцію, за якої праві політичні сили не обов’язково виступають як антиєвропейські актори, що розширює простір для співпраці між інституціями ЄС та національними урядами такого політичного спектра, а також дає змогу працювати з правим електоратом в країнах ЄС, зменшуючи загрозу приходу до влади правопопулістських сил.
З іншого боку, зміна влади в Будапешті потенційно знижує рівень політичного блокування, оскільки новий уряд менш залежний від конфронтації з ЄС як інструменту внутрішньополітичної мобілізації і, відповідно, менш схильний використовувати механізми блокування у переговорному процесі. Це відкриває можливість для відновлення дискусій щодо посилення інституційної спроможності ЄС, зокрема у питаннях розширення та зовнішньої політики.
Водночас це вікно можливостей має обмежений характер. Ефективність змін залежатиме як від внутрішньої політики нового уряду Угорщини, так і від ширших зовнішньополітичних факторів, включно з безпековими викликами та позиціями інших держав-членів.
У разі невдалої реалізації реформ або політичної дестабілізації новим урядом в Угорщині, навіть за умови ухвалення всіх необхідних змін до Конституції Угорщини, зберігається ризик реваншу попередніх політичних сил, що може знову обмежити здатність ЄС до інституційного оновлення та ефективного реагування на виклики.
Сценарії розвитку Угорщини
Враховуючи внутрішні інституційні зміни та зовнішній вплив можна сформулювати три базові сценарії розвитку політичної ситуації в Угорщині на середньострокову перспективу (за відсутності позачергових виборів)
- Утвердження проєвропейських сил.
Часткове або повне інституційне перезавантаження політичної системи Угорщини, включаючи зміну виборчого законодавства та послаблення персоналізованих механізмів контролю влади, що відкриває можливості для більшої інтегрованості країни в політику ЄС.
Умови: реалізується за умови проведення ефективних конституційних змін, та проведення ефективної внутрішньої політики загалом
Наслідки: зниження ризику системного блокування рішень ЄС з боку Угорщини, зокрема у питаннях відкриття переговорних кластерів, які потребують одностайного схвалення держав-членів, зокрема фінансової підтримки і політичних рішень щодо євроінтеграції України, що потенційно сприятиме пришвидшенню інтеграційних процесів.
- Інерційний сценарій
Найбільш імовірний сценарій – уряд Мадяра змінює риторику, але зберігає значну частину практик попередньої влади. Угорщина не блокує системно, однак регулярно використовує окремі питання як інструмент переговорного впливу. Сценарій характеризується замороженням процесу вступу України до ЄС шляхом затягування процедур та зростання кількості політичних умов. Інерція в цьому випадку спрямована на збереження моделі вибіркового тиску на Брюссель і Київ, сформованої за Орбана, коли підтримка України залишається предметом постійного політичного торгу в межах ЄС.
Умови: реалізується за умови збереження ключових елементів інституційної архітектури, сформованої за Орбана, та відсутності стійкої парламентської більшості для глибших реформ.
Наслідки: Угорщина знижує рівень риторичної конфронтації, але зберігає практику вибіркового блокування та використання України як інструменту внутрішньоєвропейського торгу, що призводить до точкових криз і уповільнення процесів розширення в ЄС, а для України означає нерівномірне просування переговорів, зростання політичної вартості інтеграції та необхідність системного управління двосторонніми відносинами з Будапештом.
- Політичний реванш Віктора Орбана
Обмежений характер або провал інституційного перезавантаження, що призведе до збереження ключових елементів політичної системи, сформованої за часів Віктора Орбана, та поступового розчарування виборців у проєвропейському курсі нового уряду.
Умови: реалізується за умови нездатності здійснити ефективну трансформацію політичної системи, сформованої за часів Віктора Орбана, внаслідок чого зростає ймовірність повернення до влади правопопулістських сил.
Наслідки: відновлення практики політичного блокування на рівні ЄС, включаючи гальмування процесів розширення, збереження, або посилення вето щодо рішень, пов’язаних з Україною. Водночас ефективність такого блокування залежатиме від інституційної еволюції самого ЄС, а також від стадії євроінтеграції України на момент можливого повернення Віктора Орбана до влади.
Отже, зміна влади в Угорщині не усуває проблему блокування, а трансформує її з системної у ситуативну. Перемога Петера Мадяра відкриває обмежене у часі вікно можливостей для зниження рівня політичної конфронтації між Угорщиною та Європейським Союзом і часткового перегляду практик взаємодії, сформованих за часів Віктора Орбана. Водночас це вікно не означає автоматичного демонтажу наявної політичної системи. Найбільш імовірним є сценарій інерційної адаптації, за якого новий уряд поєднуватиме більш проєвропейську риторику із збереженням окремих інструментів політичного впливу, включаючи вибіркове блокування рішень.
За таких умов ефективність змін залежатиме від глибини інституційного перезавантаження та здатності нового уряду консолідувати політичну підтримку, оскільки збереження елементів попередньої системи та ризик політичного реваншу обмежують сталість трансформацій.
