Лариса Бєлич у співавторстві
з Миколою Кірєєвим
Протягом майже трьох років від початку повномасштабної війни у Чернігівській області зруйновано або пошкоджено понад 15 тисяч об’єктів. Найбільше постраждало житло – більш як 12 тисяч квартир та житлових будинків пошкоджено, а зруйновано повністю 1 422 житлових приміщення.
На жаль, цей перелік лише зростає – прикордоння області постійно страждає від обстрілів. Однак питання не в тому, що і як зруйнували чи руйнують росіяни, а в тому, як наша держава компенсує своїм громадянам втрати та допомагає відновити зруйноване. Відразу обмовимося: ситуація не критична, але зовсім не так все гладко, як нам розповідають чиновники.
Якщо з інфраструктурними об’єктами – лікарнями, школами, мостами, адміністративними приміщеннями, культурними та спортивними закладами тощо – процес відновлення справді триває досить непогано, то про житло пересічних мешканців області цього сказати не можна.
Трохи офіційної інформації
Так, за даними Чернігівської ОВА, у 2023-2024 роках у межах державної програми «єВідновлення» у Чернігівській області на отримання компенсації для ремонту пошкодженого житла подано майже 5,4 тисячі заяв. Комісія, яка ці заяви розглядає, опрацювала вже чотири тисячі звернень, а понад 3,5 тисячі заявників отримали компенсацію на загальну суму майже 350 мільйонів гривень.
Також було подано 1 188 заяв на отримання житлових сертифікатів. За ними наразі сформовано 722 сертифікати на суму більш як один мільярд гривень. За сертифікатами вже придбано 217 об’єктів житла — на 344 мільйони гривень.
Окрім того, для отримання компенсації на самостійну відбудову за знищене житло подано 250 заяв, щодо 170 з них ухвалено позитивне рішення та сформовано відповідні суми для грошових компенсацій. Загальна сума нарахувань – понад 340 мільйонів гривень.
Така офіційна статистика. На перший погляд, усе справді досить непогано. Якщо скласти всі ці цифри, то виходить, що компенсацію у тому чи іншому вигляді отримало приблизно п’ять тисяч заявників. Тобто – переважна більшість із тих, хто звернувся по допомогу. Однак, як ми пам’ятаємо, ОВА заявляє про понад 12 тисяч пошкоджених житлових об’єктів, з них 1 422 – зруйновано повністю. Тобто власники майже семи тисяч помешкань не отримали жодних компенсацій на відновлення, не кажучи вже про те, що відбудова профінансована на трохи більше, як 10% від потреби. І тут теж треба зробити ремарку – профінансована вона лише на папері. Бо реально цих грошей не отримав майже ніхто.
Утім, ОВА діє на підставі заяв. І скільки заяв надійшло, стільки й розглянули. Тому претензій тут пред’явити начебто й не можна. Однак проблема все ж залишається. Бо, як з’ясувалося, на практиці геть не так, як у теорії.
Що відбувається на практиці
Найважливішу роль у процесі відновлення відіграє, як уже зазначалося, державна програма «єВідновлення», що стартувала у 2023 році. Через цю програму й відбувається отримання компенсації. В її межах є три види компенсації: на відновлення, тобто ремонт; на відбудову знищених об’єктів власними силами та отримання житлових сертифікатів, за які можна придбати житло.
Як говорить Тетяна Романова, виконавча директорка громадської організації «Агенція міських ініціатив», найбільше житла було відремонтовано саме на старті програми – 2023 року. Тоді справді вдалося привести до більш-менш житлового стану багато квартир та будинків, зокрема, в обласному центрі. Але найгірша ситуація саме з відбудовою: «Те, що зруйновано, то це переважно стоїть на паузі. Якщо ми говоримо про житло, то це дуже складне питання. І поки що якось рішення немає».
Джерело: Суспільне.Чернігів
Слова пані Романової підтверджує Олександр Ларченко, мешканець села Новий Білоус на околиці Чернігова, який є власником зруйнованого будинку. Він подав заяву на отримання компенсації на відбудову, виконав усі умови, передбачені у цій програмі, ба більше – отримав позитивне рішення, але грошей досі нема.
Джерело: Суспільне.Чернігів
«Що стосується відбудови, то я на собі все відчуваю. Я бачу, що десь ідуть якісь ремонти, якісь вікна, покрівлі відновлюють. Я чую, що десь якісь квартири люди купували за ці сертифікати. І тут є рух. А на собі я відчуваю те, що якраз органи влади мені дуже сприяли – консультували, допомагали. Завдяки цьому я зумів дуже швидко підготувати документи. Мені програма написала у смартфоні цифру, яку я маю отримати на відбудову мого будинку, я тій цифрі порадів. І на тому – все. Грошей нема. Цифра гарна, але я відчуваю з кожним місяцем, як вона знецінюється. Якби ця цифра була в лютому місяці [2024 року], то це було б одне. Якщо вона буде через три роки, то про це не варто й говорити», – розповідає Олександр Ларченко.
Ситуація щодо компенсаційних виплат на відбудову не унікальна лише для Чернігівщини – у Мінінфраструктури на звернення пана Ларченка відповіли, що на цей вид виплат коштів немає і найближчим часом не буде. Коли будуть – також невідомо.
Слова Ларченка підтверджує і в.о. начальника управління містобудування та архітектури Чернігівської ОДА Сергій Куреня. За його словами, компенсація на відбудову має проблеми з фінансуванням: «Якщо по ремонтам, по сертифікатам ідуть проплати – в кого швидше, в кого повільніше – то кошти на відбудову на рахунки громадянам не надходять. На відбудову області потрібно приблизно 900 мільйонів гривень. Але у держави цих грошей нема».
Загалом же компенсацію на відновлення в області отримало всього шість людей – це ті, хто встиг подати заяви у 2022 році, коли ще були кошти на цей вид компенсації. Всі інші – а подано, нагадаємо, 250 заяв, з яких задоволено 170, – чекають. Коли будуть ці гроші та чи будуть взагалі – не знає ніхто.
Ситуація з житловими сертифікатами, за які люди можуть купити собі житло замість зруйнованого, хай і не ідеальна, але процес все ж таки йде. За цими сертифікатами мешканці Чернігівщини мають право купити собі житло в будь-якій області. Тому ті реалізовані на території області 217 сертифікатів, про які говорять в ОВА, не відображають повністю всієї картини. Очевидно, що частину сертифікатів, отриманих у Чернігівській області, реалізовано в інших регіонах країни. Але хоч би там як, але сертифікати працюють, бодай і не на всі сто відсотків.
Які способи найдієвіші та що робити для розв’язання проблеми
Загалом, хоча не можна сказати, що процес компенсації за зруйноване та пошкоджене житло провалено і вона зовсім не відбувається, не можна стверджувати, що проблем немає. Причин тут кілька. Найголовніша – відсутність коштів. На неї накладається те, що кількість постраждалих зростає. Якщо у Чернігівській області це не так уже й багато людей – тут нині не ведуться бої, область страждає лише від обстрілів з російського прикордоння та прильотів ракет і БПЛА – то, наприклад, у Харківській чи Запорізькій областях темпи руйнації житла просто жахливі.
І очевидно, що простою констатацією факту відсутності коштів проблему не розв’язати – людям треба десь жити. Як свідчить досвід, найкраще програми компенсації працюють у співпраці влади, закордонних донорів та громадських організацій. Це показала відбудова Новоселівки у Чернігівському районі, де в березні 2022 року відбувалися жорстокі бої, внаслідок чого село зазнало значних руйнувань. Хоча наразі зруйноване житло практично не відновлюють, а людей переселяють у будинки, які будують за кошти іноземних донорів та благодійних організацій, однак проблема все ж таки не «заморожена».
Сім’я Ніни Фесенко, чий будинок знищили росіяни, довгий час жила у модульному містечку. А у квітні 2024 року її сім’я переселилася до будинку, який їй побудував фонд «До України з любов’ю», а кошти на його спорудження надала родина Деббі та Рона Харрісон зі США.
Джерело: Суспільне.Чернігів
«Там висить табличка, яка родина нам цей будинок подарувала. Він прийшов з усім – меблями, технікою, все, що треба для життя», – говорить Ніна Фесенко. Однак саму проблему компенсацій це не вирішує – так, людям є де жити, але обіцяних грошей вони так і не отримали.
Ще одна жителька Новоселівки, Надія Шкляревська, вирішила відбудовувати свій дім власними силами: «Не дочекалася, поки отримаю гроші за програмою «єВідновлення» і почала за свої кошти будувати новий. Той один мільйон вісімдесят вони нарахували, але нічого не дають. Стіни і дах ми зробили, утеплили. Але тепер треба і воду, і газ, і світло підключати, і внутрішні роботи. Якось перезимуємо, може, на літо гроші таки дадуть», – не дуже оптимістично ділиться пані Надія.
Джерело: Суспільне. Чернігів
За словами старости Вознесенського старостинського округу Володимира Грабини, за програмою «єВідновлення» в Новоселівці грошей не отримував ще жоден житель села: «Хоча вони вже нараховані, в реєстрі знищеного та пошкодженого майна ці кошти «висять», але вживу їх ніхто не бачив».
Однак Новоселівці ще більш-менш «пощастило» – тут працює аж три благодійних фонди, які надають тимчасові будинки людям, щоб ті встановлювали їх на своїх подвір’ях. Загалом уже надано 31 такий будинок, ще на кілька чекають найближчим часом. Один з фондів – нідерландський Open Door Ukraine – відкрив програму відбудови житла, у якій реалізовуються сертифікати, видані людям за програмою «єВідновлення». «Вони беруть ці сертифікати під інвестиційний договір, додають свої 30 тисяч доларів, ставлять будиночок і добудовують його до того стану, щоб людина жила в ньому. Таких у нас уже два будинка будується в селі», – говорить Володимир Грабина.
Джерело: Суспільне. Чернігів
Досвід Новоселівки не унікальний – як зауважила Тетяна Романова, чия організація постійно стежить за процесом відбудови та реалізацією програми «єВідновлення», найкраще це працює у співпраці держави, місцевої влади, громадських організацій та міжнародних донорів: «У межах нашого проєкту ми моніторили, наскільки ефективно витрачаються кошти, спрямовані на відбудову та відновлення. І я бачу, що найбільш класно це працює, коли міжнародні партнери за підтримки місцевої влади домовляються про спільну діяльність. Плюс – міжнародні партнери часто залучають громадські організації. Їм легше працювати з ними, ніж напряму з органами місцевого самоврядування. Але коли це все відбувається разом – громадський сектор, іноземні партнери та органи влади – то робота йде найефективніше».
А загалом, як бачимо, ситуація, хоча й далека від катастрофи, і поки що кошти, хоч і в недостатній кількості, надходять людям, однак перспективи не надто райдужні. З одного боку, у держави не вистачає ресурсів на компенсації громадянам, що втратили житло або потребують коштів на його ремонт. З іншого – кількість таких людей з кожним днем зростає і зростатиме й надалі.
Тобто проблема очевидна, і очевидно, що її потрібно негайно розв’язувати, причому розв’язувати з поглядом у майбутнє. Як свідчить досвід навіть такої відносно мало постраждалої від війни області, як Чернігівська, без допомоги міжнародної спільноти та благодійних організацій Україна самотужки з проблемою не впорається. Бажання у закордонних партнерів допомагати поки що є. Головне, щоб у української влади також було бажання співпрацювати з ними.
