Що хочуть українці від ринку землі та чого бояться в разі його введення – експертне обговорення

Думка суспільства щодо ринку землі в Україні розділилася

Думка суспільства щодо ринку землі в Україні цього року розділилася – прихильників продажу землі серед українців майже стільки ж, скільки противників. Про це на пресконференції «Земельна реформа: що думають українці про запровадження ринку землі та чого очікують від влади»  12 листопада сказав аналітик Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва Петро Бурковський, оприлюднивши дані  всеукраїнського соцопитування, проведеного спільно з Центром Разумкова  в серпні 2020 року.

 «Станом на середину серпня громадська думка щодо купівлі-продажу землі була розділена: з одного боку, 43% респондентів впевнені, що земля в принципі не може бути об'єктом купівлі-продажу. З іншого - 44% респондентів допускають купівлю-продаж землі, але думка серед цієї групи також розділена», – сказав він.

Так, 19% респондентів вважають, що землю можна продавати лише в тому разі, якщо покупці не будуть іноземними громадянами. Ще 11% вважають, що ринок землі можна відкривати тільки з обмеженням на величину площі землі одній людині або фірмі,  9% вважають, що землю можна продавати, якщо буде закріплена мінімальна ціна, і ще 4% респондентів впевнені, що продаж землі повинен відбуватися вільно і без обмежень. Вагалися з відповіддю 13% громадян.

«Ми побачили, що чим старші за віком респонденти, тим більше скептичну  думку вони мають про необхідність відкриття ринку землі… А серед молоді це більшість. Тобто більшість громадян, які будуть в майбутньому, через 10-15 років визначати долю країни, прийдуть до влади, вважають, що може земля продаватися», - зазначив експерт.

Аналітик «Демініціатив» зазначив, що опитування щодо відкриття ринку землі проводиться вже втретє. І динаміка зміни думки за роками показує, що люди стали обережніші в оцінках, чи може земля бути об'єктом продажу. І з червня 2019 року зросла кількість тих, хто вважає, що земля в принципі не може бути об'єктом продажу, і дещо знизилася кількість тих, хто вважає, що земля може продаватися за певних умов, сказав Бурковський.

Опитування показало й те, що на ставлення громадян до купівлі-продажу землі впливають їхні політичні уподобання.

"Виявляється, що майже дві третини прихильників ОПЗЖ (61% - ред.) і практично дві третини прихильників партії" Батьківщина "(64% - ред.) проти того, щоб земля продавалася. Тоді як більшість громадян, які підтримують" Слугу народу " і партію "Європейська солідарність" схильні підтримувати відкриття ринку землі. Тих, хто не підтримує відкриття ринку землі, серед прихильників СН і ЄС лише третина (відповідно, 29,9% і 30,7% - ред.)», – додав експерт.

Той варіант відкриття ринку землі, який був ухвалений Верховною Радою, за словами Бурковського, зараз в цілому підтримують 28% опитаних (в основному молодь), проти - 58%.

Тим часом помітно зросла кількість громадян, які вважають,  що якщо людина має у власності ділянку землі, то вона повинна мати право продати її, коли захоче. Якщо у червні 2019 року таких було  трохи  більше 50%, то  зараз ця кількість наближається до 59%.

«Коли  серед громадян зростає упевненість,  що лише повне й необмежене  право власності  є однією з головних засад країни,  то в цьому є плюс, що країна рухається в бік демократії, а змінений світогляд людей змінюватиме й політику в Україні»,  – прокоментував цю тенденцію  Петро Бурковський.

Він також повідомив, що майже половина респондентів заявили, що не мають у власності землі.

«Близько 20%, тобто кожен п'ятий респондент заявив, що має присадибну ділянку. Кожен шостий має офіційно оформлений земельний пай разом із присадибною ділянкою - це 17%. Окремо земельний пай мають 11 %, тобто, фактично, один із десяти. Ще близько 4% сказали, що мають або земельну ділянку, або пай, але вони ще належно не оформлені. Тобто, перебуває ця земля в стадії оформлення. І що цікаво, дуже показово, що менше 1% респондентів не захотіли відповідати на це питання. Тобто, ті варіанти вибору, які ми передбачили в цьому питанні, відображають ту структуру власності на землю, яка реально є на даний момент», – наголосив експерт.

За його словами, більшість опитаних повідомили, що використовують землю для вирощування продуктів для власної сім’ї, для власного споживання. Значно менше - близько третини з тих, хто мають землю, – здають її офіційно з усіма документами в оренду. Ще у приблизно 11% ця земля не використовується.

«Після відкриття ринку землі, станом на середину серпня, 58% серед власників землі кажуть, що не будуть нічого робити у зв’язку з цим. 17% сказали, що збираються залишити землю в оренді у того ж орендаря, який зараз її використовує. Лише 6% мають намір продати свою землю або її частину. 5% сказали, що мають намір докупити, і кожен десятий не визначився з тим, що він буде робити. Швидше за все, поки що нічого робити не буде», – зауважив аналітик.

Але поки що серед громадян є  побоювання від впровадження ринку землі, відзначив аналітик.  Дві третини українців (69%) впевнені, що олігархи скуплять більшість сільськогосподарських земель. Крім того, 57% переконані, що людей примусять продавати свою землю за безцінь. Більшість українців (54%) не вірить, що селяни-пенсіонери отримають справедливу винагороду за свою землю. Істотної підтримки не мали й тези, що ринок землі усуне тіньові схеми продажу землі (43% негативних відповідей) і створить справедливу ціну за оренду землі (45%).

Масового продажу сільськогосподарських земель не буде

Озвучені потенційні страхи українців –  ніщо більше, як результат  попередніх 20 років політизації  цього питання, вважає Тарас Висоцький, заступник міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України. Але з іншого боку, цифри свідчать про те, що українські землевласники розуміють цінність цього ресурсу і не планують його продавати.

За словами Висоцького,  масового продажу сільськогосподарських земель не буде. Люди підходитимуть до цього питання обережно й зважено, це буде спільне поетапне впровадження земельної реформи. Проте  вперше  за 20 років  наступного року українці зможуть на практиці відчути, що це за ринок.

«Їхня думка буде змінюватися, й отримавши цей досвід, ми його акумулюватимемо і формуватимемо спільну позицію, – пояснює держслужбовець. –  Якщо через три роки вона тяжітиме до лібералізації ринку землі,  тоді треба іти на лібералізацію. Якщо  вона буде такою, що нам потрібно ще отримати певний досвід, значить треба на це реагувати».

Але перспективи ринку  землі мають  бути таким,  якими є очікування суспільства, і аграріїв  зокрема, акцентував Тарас Висоцький.

Щоб запровадити ринок землі, потрібна «дорожня карта»

Президент Української аграрної конфедерації Леонід Козаченко звернув увагу,  що на сьогодні в світі лише 14 країн не мають  ринку землі, і  Україна – серед них. 

«Україні треба пройти цей шлях, але для цього потрібно створити «дорожню карту» поетапного введення вільного обігу землі», – зазначає він.  Саме відсутність   чіткого порядку введення ринку землі  формує недовіру українців до влади, вважає фахівець.

На його думку, першим кроком могла би бути модель, втілена через  законодавчі акти щодо обігу земель сільськогосподарського призначення. І хоч вона не  ідеальна, проте  для її імплементації варто було б прописати низку підзаконних актів,  створивши  певні інструменти контролю. Втілювати реформу  Леонід Козаченко рекомендує  не на загальнонаціональному рівні, а спробувати з локальних проектів.

Заходи з  убезпечення від рейдерських  схем, створення земельного іпотечного банку,  передача земель територіальним громадам, усунення монополій на місцевому, регіональному,  загальнонаціональному рівнях, а відтак захист дрібних фермерів,  які мають стати фундаментом реформи  – ці та інші дії мають бути складовими «дорожньої карти» введення ринку землі, наполягає Леонід Козаченко.

Фобії  громадян щодо введення ринку землі не обґрунтовані

На думку першого заступника голови Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру Анатолія Мірошниченка, навряд чи фобії  громадян щодо введення ринку землі обґрунтовані. Він поінформував, що вдосконаленню земельних відносин і  підвищенню правових гарантій на землю, усуненню корупційних практик і захисту земель природно-заповідного фонду  сприятиме  законопроект №2194 про передачу державних земель за межами населених пунктів (окрім земель, де розміщуються об'єкти держвласності) в комунальну власність територіальних громад, який  буде винесено на розгляд Верховної Ради в другому читанні.

«Звичайно, цей законопроект треба обговорювати  і критикувати, але те що озвучується, що, наприклад,  знищується режим  особливо цінних земель –  це не відповідає дійсності», – заперечив фахівець.

 Ці землі продовжують бути об'єктом підвищеної  охорони у повній відповідності зі Статтею 13 Конституції, зазначив Анатолій Мірошниченко.

«А щодо механізмів, то той механізм, який пропонується підкорегувати – вилучення особливо цінних земель за рішенням Верховної Ради, то цей механізм  не працює. А навпаки – вдосконалюється механізм охорони особливо цінних земель», –  запевнив він.

Запровадження ринку землі піде тільки в плюс місцевим громадам

На думку Сергія Шаршова, генерального директора Директорату з питань розвитку місцевого самоврядування, територіальної організації влади та адміністративно-територіального устрою Міністерства розвитку громад та територій України, запровадження ринку землі насамперед позитивно впливатиме на обсяг ресурсів органів місцевого самоврядування, що покращить якість надання послуг безпосередньо в самих територіальних громадах.

«Запровадження ринку землі піде однозначно в плюс місцевим громадам,  – пояснює гендиректор Департаменту. – Воно зрушить з місця питання, пов'язані  з інвентаризацією земельних ділянок,  коли буде оцінена вартість землі і відкриється поштовх до того, що знайдеться  правильний власник, який зможе її продати».

Сергій Шаршов каже, що  це приведе до того, що із тіні вийдуть усі ділянки і вони почнуть «рухатися» прозоро.  Разом із тим, це дасть змогу підвищити ціну  на ті чи інші  земельні ділянки. 

«А що податок на землю, який  надходитиме до місцевих рад, прямо пропорційно залежатиме  від оцінки землі, то це неминуче приведе до поповнення  із збільшенням  фінансового ресурсу  органів місцевого самоврядування», – переконаний  Сергій Шаршов.

Землею в Україні повинен володіти той, хто  на ній працює і проживає

Своєю чергою Голова Громадської спілки «Аграрний союз України»  Геннадій Новіков відзначив, що розуміє тривогу людей,  які побоюються відкриття ринку землі. Людей страшить реальність, яку вони пережили, каже він, і це якраз простежується у відповідях різних  вікових категорій респондентів.

«Я не проти ринкової власності, але людину треба поставити в умови,  коли вона може зробити вибір, продати чи ні, –  пояснює свою думку він. –  А у нас доведено до зубожіння населення, а тепер ви запитуєте в нього, чи не хоче воно продати землю».

За словами Геннадія Новікова, позиція Аграрного Союзу України полягає в тому, що землею в Україні повинен володіти той, хто  працює і проживає на цій території.

«І якщо закон відповідатиме рішенню цього принципу, то  ми проголосуємо «за», – акцентує він. – Але якщо ти йдеш, скажімо,  на пенсію чи обираєш  іншу професію, не пов’язану з роботою на землі, ти зобов'язаний продати землю. І тоді територіальна громада визначає ціну  й хто буде переможцем і купить її, і тоді буде збережено поселенську мережу, а при введенні податку з гектара –   буде й бюджет у громаді».

За  наявності полярних думок як в суспільстві, так і в експертному середовищі  тема вільного обігу землі потребує ретельного вивчення, підсумував аналітик  Петро Бурковський. «Демініціативи» проведуть ще низку досліджень настроїв власників землі в усіх макрорегіонах країни і сподіваються, що результати фокус-груп  із  дрібними та  середніми фермерами,   представниками агрохолдингів та ін. стануть у нагоді в обґрунтуванні тих чи інших кроків «дорожньої карти» введення ринку землі.

За матеріалами Укрінформу і ДІФ