Джерело: Civis Fortis
Після повернення з російського полону цивільні українці найчастіше стикаються з проблемами житла, доступу до медичної допомоги, відновлення документів, отримання офіційного статусу та забезпечення базових фінансових потреб. Окремими викликами залишаються психологічна реабілітація та потреба у соціальному супроводі.
Про це свідчать результати дослідження “Після полону: з чим стикаються звільнені цивільні”, ініційованого Фундацією захисту громадянського суспільства Civis Fortis. Виконавцем дослідження став Фондом “Демократичні ініціативи” імені Ілька Кучеріва. Результати дослідження представили 9 червня у Києві під час пресконференції.
Анастасія Одінцова, правова аналітикиня Civis Fortis, розповідає, що організація більше року допомагає цивільним після полону:
“Для нашої організації це дослідження має особливе значення, адже його проведення стало логічним продовженням практичної роботи зі звільненими цивільними, яку ми здійснюємо вже понад рік. У своїй щоденній роботі ми бачили, що звільнені цивільні стикаються із комплексом проблем – від лікування та відновлення документів до пошуку житла й отримання державної допомоги. Саме тому для нас було важливо перейти від окремих історій до системного аналізу та перевірити, наскільки ці проблеми є типовими. Результати дослідження підтвердили наші практичні спостереження”.
Анастасія Одінцова. Фото: УКМЦ
У межах дослідження було проведено три фокус-групові дискусії та 13 глибинних інтерв’ю із 36 звільненими цивільними, а також опитано 25 експертів – представників державних органів, правозахисних, громадських та благодійних організацій, які працюють із постраждалими після полону. Всі фокус-групи та інтервʼю проводились на умовах анонімності.
За словами експерта Фонду “Демократичні ініціативи” імені Ілька Кучеріва Максима Паращевіна, державна система підтримки наразі не забезпечує комплексного супроводу людей після звільнення, зокрема медичного.
“За свідченнями звільнених, вони отримують первинну медичну допомогу на обмежений термін, часто це допомога у вигляді діагностики та рекомендацій без подальшого лікування. Натомість внаслідок полону і тортур люди часто мають значні проблеми зі здоров’ям і потребують тривалого спеціалізованого лікування та реабілітації, чого наразі не передбачено”, – зазначає Максим Паращевін.
Максим Паращевин. Фото: УКМЦ
Дослідження також показало, що більшість звільнених цивільних не мають власного житла. У багатьох майно залишилося на тимчасово окупованих територіях, тому після повернення люди змушені проживати у тимчасових прихистках, модульних містечках, гуртожитках або орендованому житлі.
“Якщо говорити про те, що держава сьогодні не покриває, то це насамперед житло і стоматологія. Якби не допомога конкретних людей та громадських організацій, мені було б значно важче”, — каже Костянтин Давиденко, який сам із Донеччини і провів у російській неволі в окупованому Криму сім з половиною років.
Відновлення базових документів – паспорта, ідентифікаційного коду чи довідки ВПО – у більшості випадків відбувається швидко. Водночас звільнені цивільні стикаються зі складнощами під час відновлення дипломів, підтвердження трудового стажу, пенсійних та інших документів.
Костянтин Давиденко. Фото: УКМЦ
Окремою проблемою залишається отримання статусу особи, позбавленої особистої свободи внаслідок збройної агресії РФ.
“Для отримання такого статусу потрібні документальні підтвердження перебування у незаконному утриманні, яких люди часто не мають. Станом на 2025 рік, близько третини опитаних у дослідженні не змогли отримати цей статус саме з цієї причини”, — зазначає Максим Паращевін.
Найскладніше підтвердити факт незаконного ув’язнення людям, які повернулися самостійно, поза офіційними обмінами. Через це вони не можуть отримати державні гарантії та виплати.
“Я сподівалася, що після повернення мені пояснять, на яку допомогу я маю право і як її отримати. Але натомість довелося самій розбиратися з документами та доводити пережите”, – каже звільнена з полону Олена Ягупова, мешканка Запорізької області, яка після самостійного повернення домагалася офіційного визнання факту незаконного утримання та трудового рабства.
Олена Ягупова. Фото: УКМЦ
Фінансові потреби виникають у людей одразу після звільнення, однак державна допомога надходить із затримкою. Крім того, розмір одноразової виплати у 100 тисяч гривень не переглядався з 2018 року і, на думку учасників дослідження, уже не відповідає реальним потребам людей після полону.
Більшість опитаних потребують тривалої психологічної підтримки. Водночас експерти відзначають нестачу фахівців, підготовлених до роботи з людьми, які пережили полон.
Окремим висновком дослідження стала потреба у довгостроковій соціальній реінтеграції звільнених цивільних. Після повернення люди часто потребують допомоги з оформленням документів, отриманням медичних та соціальних послуг, пошуком житла і поверненням до самостійного життя. Водночас нинішня система не має достатньої кількості підготовлених соціальних працівників, а індивідуальний супровід звільнених фактично відсутній.
На думку Тетяни Катриченко, голови Медійної ініціативи за права людини та членкині Комісії з питань встановлення факту позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, що діє при Міністерстві розвитку громад та територій України, наразі держава має визначити у складі Уряду субʼєкт, який би прицільно займався цивільними після полону.
Тетяна Катриченко. Фото: УКМЦ
“Також необхідна базова система підтримки для людей, які постраждали, зокрема, від катування, незаконного позбавлення волі, насильницьких зникнень тощо. Ми говоримо, що підтримки потребують усі цивільні люди, яких затримали через збройну агресію проти України, незалежно від того, проявляли вони проукраїнську позицію чи ні, відкрито виступали проти окупації чи ні”, – каже Катриченко.
Учасники дослідження наголошують, що звільнені цивільні потребують не разової допомоги, а довгострокового та системного супроводу. Опитані експерти рекомендують розвивати спеціалізовані програми медичної та психологічної реабілітації, створювати механізми тимчасового житлового забезпечення, спрощувати процедури отримання статусу та посилювати міжвідомчу координацію.
“Для Civis Fortis це дослідження не є завершенням роботи. Навпаки – воно стало відправною точкою для наступного етапу. Спираючись на результати цього дослідження, а також на практичний досвід супроводу звільнених цивільних, ми провели додатковий аналіз нормативно-правової бази, судової практики, механізмів надання допомоги та міжнародного досвіду. Наразі ми завершуємо підготовку окремого аналітичного документа, який міститиме детальні рекомендації щодо вдосконалення системи підтримки звільнених цивільних та членів їхніх сімей”, — розповіла правова аналітикиня Civis Fortis Анастасія Одінцова.
Фото і відео: УКМЦ
