Вперше конференції з відбудови передує окремий офіційний захід (пресконференція Road to Ukraine Recovery Conference у Ряшеві 26-27 квітня), де обговорюють найважливіше – сектор безпеки і оборони. Без них розмови про відбудову на пʼятому році повномасштабної війни і тринадцятому – війни загалом виглядатимуть вже абсурдно.
Про це Марія Золкіна, голова напряму «Регіональна безпека та дослідження конфліктів» Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва та асоційована дослідниця Лондонської школи економіки, пише на своїй сторінці у Facebook. Політична аналітикиня взяла участь у пресконференції і поділилася своїми думками за підсумками обговорень.
– За останні кілька років у темі відбудови змінилося багато чого, серед іншого:
– нарешті майже всі учасники процесу зрозуміли, що стабільного миру за нинішньої Росії не буде, максимум – зниження інтенсивності війни, що можна буде голосно назвати перемир’ям;
– відпали більшість моделей для майбутньої відбудови, що їх презентували у 2022–2023 рр. США з донора перетворилися в кращому разі на вимогливого бізнесмена, Китай змінив свій основний документ-рамку участі в реконструкціях у постконфліктних суспільствах і визначив для себе потенційну нішу – фінансування конкретних громад і їх відбудови, Європа повинна зважитися конфіскувати заморожені російські гроші, бо на наступному наскоку, як у минулому листопаді, США знову на них претендуватимуть, та ще й разом із Росією;
– вкладатися у відбудову і відновлення можна, і це вже відбувається, але остаточного розуміння, як саме і за яким планом це відбуватиметься, схоже, так і не з’явилося.
Поряд із цим варіанти розвитку самої війни теж дещо видозмінилися, точніше, те, що ще два роки тому наші партнери з розрахунків взагалі викидали, зараз нарешті сприймають як один із сценаріїв розвитку подій.
Під час панелі «Повоєнні сценарії України та модель її відновлення і реконструкції», професійно організованої Польським інститутом міжнародних відносин (PISM) та модерованої координатором програми Східної Європи PISM Даніелем Шеліговським, я виділила кілька базових варіантів розвитку подій на найближчі рік-два, з яких найбільш імовірним вважаю поєднання таких:
- умовне збереження статус-кво із застосуванням сторонами нинішніх тактик і стратегії, але без кардинальних зламів на самій лінії фронту і без досягнення домовленостей;
- нова фаза війни РФ проти країни/країн Європи, що спровокує не тільки розкол серед членів ЄС і НАТО, але і створить дефіцит фінансування і поставок зброї, які доведеться ділити між потребами цієї країни/країн і України.
Досягнення домовленості із варіантів розвитку подій не відкидаємо, але стабільного миру вони не приносять навіть у разі проголошення.
Водночас варіант вдарити в буквальному сенсі по серцю Росії і вивести її з рівноваги є, але треба, щоб:
- вчасно надходили кошти на відповідне виробництво засобів самою Україною;
- політично наші європейські партнери були готові нас підтримати, бо проблем у Росії вони бояться так само, як і раніше;
- розгребти непрозорі й корупційні оборудки в оборонці.
Не знаю, яку з цих умов виконати складніше.
