Андрій Сухарина,
політичний аналітик
Фонду "Демократичні ініціативи"
імені Ілька Кучеріва
Спеціально для Української правди
Соціологічні опитування – це не тільки поточні рейтинги партій: якщо трохи покопирсатись у масиві даних, з них можна виокремити багато цінної інформації про портрет виборців, динаміку їхніх поглядів та провести різноманітні кореляції.
Врешті-решт, за їхньою допомогою можна пробувати прогнозувати результат виборів до Верховної Ради.
Саме на основі останніх опитувань Фонду "Демократичні ініціативи" та результатів Національного екзит-полу на президентських виборах спробуємо зрозуміти, хто на що претендує на цих виборах.
У першому турі виборів президента виборці радше голосують "за" кандидатів, яким симпатизують, а у другому турі для значної кількості респондентів голосування розглядається як вибір "проти" суперника.
З огляду на те, що позачергові вибори до Верховної Ради відбуваються майже одразу після президентських, перший тур виборів президента у 2019 році доцільно розглядати як стартову позицію політичних партій перед виборами до парламенту.
Оскільки всі значимі політичні сили в Україні є персоніфікованими і лідерськими, то в переважній більшості випадків можна ототожнювати результати певного кандидата у президенти та політичної сили, яку він представляє.
Загалом, серед ключових гравців у першому турі президентських виборів не брав участі лише очільник "Голосу" Святослав Вакарчук.
Якщо порівнювати електорат політичних партій і те, як їхні потенційні виборці голосували в першому турі виборів президента, то можна побачити, чи певні партії зуміли залучити до себе чужих виборців, чи залишились при своїх.
Так, наприклад, понад 80% виборців "Батьківщини" у першому турі виборів президента голосували за Юлію Тимошенко, однак ще більше 10% у першому турі голосували за Володимира Зеленського.
Результати стосовно найбільш рейтингових партій подано у таблиці (за опитуванням Фонду "Демократичні ініціативи")
Понад 90% тих респондентів, які планують голосувати за "ЄС", у першому турі президентських виборів голосували саме за її лідера Петра Порошенка. Це свідчить, зокрема, про відсутність перспектив у партії Порошенка показати результат більше, ніж його власний у першому турі виборів президента. Його політична сила не залучає до своєї когорти інших виборців, окрім його власних.
Наразі непомітно, що "Європейська солідарність" може загітувати за себе тих виборців, які не голосували за Порошенка у першому турі, тому і можна робити висновки про обмеження у рості цієї політичної сили.
Також відносно однорідним по відношенню до президентських виборів є електорат партії "Громадянська позиція", та трохи меншою мірою "Батьківщини" і "Слуги народу". Саме ці політичні сили меншою мірою можуть претендувати на чужі електоральні поля.
Партія "Голос", водночас, має найменш однорідний електорат. Приблизно третина з тих, хто планує голосувати за цю партію, в першому турі голосували за Володимира Зеленського, більше 20% – за Порошенка, 7% – за Руслана Кошулинського, і 6% – за Олега Ляшка.
Можна стверджувати, що партія зацікавила певну когорту людей, які не бачили альтернативи раніше. Це є одночасно і загрозою для цієї партії: приблизно 15% виборців "Голосу" не брали участі в першому турі президентських виборів. Вакарчуку та команді потрібно буде докласти багато зусиль, щоб довести цих виборців на дільниці.
При цьому електорат партії Вакарчука фактично не перетинається з "Батьківщиною" та обома опозиційними блоками-платформами: ці політичні сили працюють з повністю іншими категоріями виборців.
Неоднорідним є електорат також "Опозиційного блоку", який у першому турі віддав за Олександра Вілкула лише 53% голосів. Стосовно інших опозиціонерів – "За життя", то вони більш однорідні, але й у цьому випадку за Юрія Бойка голосували лише 74% їхніх виборців, а понад 6% – за Зеленського.
На сьогодні можна спостерігати також зростання електорату "Опозиційної платформи" і "Опозиційного блоку", частина виборців яких ситуативно голосували за Зеленського, але тепер повернулись до традиційних сил.
Тенденції
Отже, за результатами останніх опитувань, майже всі політичні проекти, які претендують на потрапляння до парламенту за пропорційною системою, заклали свій стартовий результат на виборах президента.
Отож, можна виокремити наступні тенденції, характерні для президентських виборів та атмосфери суспільної думки після них:
- Переможець отримує все: одразу після президентських виборів зростає підтримка політичної сили президента, що можна конвертувати в максимальний результат на виборах.
- Ті, хто зазнали поразки, стикаються з подальшим падінням електорального рейтингу.
- Політичні сили з великим "ядерним електоратом" зберігають свій електорат, але не претендують на більше.
- Сильний суспільний запит на нові політичні сили.
- Ліквідація аномалій: зменшення підтримки кандидатів і політичних партій, які не мають сталої електоральної підтримки.
Згідно з останніми опитуванням Фонду "Демократичні ініціативи", групи "Рейтинг" та Центру Разумкова, можемо виокремити більш конкретні тенденції кампанії до Верховної Ради:
- Спершу зростання, а потім вихід на максимальне плато підтримки партії "Слуга народу". На сьогодні їхній результат стабільно перевищує 40% у всіх опитуваннях, але більше не зростає.
- Зменшення підтримки політичної партії екс-президента Порошенка та партії Тимошенко.
- Збереження та навіть зростання рівня підтримки "Опозиційної платформи – За життя", яка зібрала в собі основну частину виборців колишньої Партії регіонів.
- Потенційна поява іншого сильного гравця – партії "Голос" Святослава Вакарчука
- Поступова втрата рейтингу проекту "Сила і честь" та "Громадянської позиції", які мають менш виражене електоральне ядро.
Партійний розподіл
Партія "Слуга народу" очікувано повинна стати переможцем парламентських виборів. Власне, для того, щоб максимізувати результат президентської партії Зеленський пішов на розпуск парламенту. Українська практика свідчить, що високий рівень підтримки президента зберігається впродовж нетривалого часу, який не перевищує 6-8 місяців.
Однак, оскільки вибори відбуватимуться одразу після президентських, підтримки "Слуги народу" вистачить для перемоги. Загалом, партія "Слуга народу" може претендувати більше ніж на 40% за пропорційною системою.
Водночас, та частина виборців, яка в певний момент передумала голосувати за "Слугу народу" поповнює результат дуже різних політичних сил: від "Голосу" до "Опозиційної платформи – За життя".
Також електорат партії "Слуга народу" продовжує характеризуватись демографічними викривленнями: серед молоді (18-29 років) ця політична сила приблизно вдвічі популярніша, ніж серед осіб старшого віку (60+ років).
Результати Національного екзит-полу, зокрема, говорять, що явка молоді на цих виборах не стала вищою, тому можна очікувати, що і на парламентських виборах явка молоді не буде зростати. З огляду на ці причини результат партії "Слуга народу" не повинен виявитись значно вищим, ніж в останніх опитуваннях.
"Опозиційна платформа – За життя" може розраховувати на результат, який буде навіть більшим, ніж показник Бойка на виборах президента. Очікується, що "За життя" збиратиме основний масив проросійських виборців, за умови якщо інші схожі проекти не претендуватимуть на подолання виборчого бар'єру.
Окрім того, ця політична сила має значний вплив на великі медійні ресурси, які афілійовані з одним із лідерів партії Віктором Медведчуком, та демонструє суттєву активізацію в інформаційному просторі. Все це сприяє збільшенню її електорального рейтингу.
Можна припустити, що партія також забирає частину ситуативних виборців Зеленського, які проголосували за останнього у першому турі на противагу Порошенку.
Електоральною перевагою цієї політичної сили також є орієнтація передусім на старших виборців, яких у структурі її електорату є майже в п'ять разів більше, ніж молоді, і які більш сумлінно ходять на вибори.
Основним конкурентом "За життя" в електоральному полі є партія "Опозиційний блок", який зможе трохи розділити електорат колишньої Партії регіонів та комуністів. Але вважати їх рівноцінним конкурентом наразі не варто.
Результат партії Петра Порошенка "Європейська солідарність" очікується нижчим, ніж навіть його показники у першому турі. Зрештою, частина виборців голосувала за Порошенка не на основі симпатій, а тому що цей вибір був більш раціональним, а інші кандидати не мали шансів пройти до другого туру виборів.
Також проблема партії Порошенка в тому, що на електоральному полі партії змагається ціла низка проектів, серед яких "Українська стратегія Гройсмана", а також частково "Голос", "Громадянська позиція" та "Свобода". Всі ці політичні сили можуть зменшити результат партії колишнього президента.
Однак за декілька днів до виборів можна стверджувати, що падіння рейтингу "Європейської солідарності" призупинилось. Позитивним сигналом для партії Порошенка зокрема є порівняно демографічно збалансований електорат: він є майже однаковим в різних вікових категоріях за винятком молоді (18-29 років).
Найважче прогнозувати підсумковий результат на парламентських виборах партії "Голос" Святослава Вакарчука. Максимальний результат, на який може претендувати партія, передбачити важко. Найбільш ймовірний сценарій полягає у боротьбі за третє місце. При цьому основними електоральними донорами партії є виборці як Зеленського, так і Порошенка.
Також можна очікувати, що партія Вакарчука претендуватиме на виборців "Громадянської позиції", якщо останні не віритимуть у перспективи своєї партії.
Результат партії Тимошенко визначається значним електоральним ядром з одного боку і тотальною неспроможністю конкурувати з новими політичними силами за ситуативних виборців. Так, основна частина виборців "Батьківщини" це люди від 50 років і старше.
Сумнівів у тому, що "Батьківщина" пройде до парламенту, майже немає, але до того моменту, поки протестний електорат буде зберігатись за "Слугою народу", важко говорити про значний результат для партії Тимошенко.
При цьому є кілька партій, які мають певний стартовий результат, але навряд чи можуть розглядатись як такі, які можуть всерйоз претендувати на потрапляння в майбутній парламент за пропорційною системою.
Зокрема, партія Смешка розпочала виборчу кампанію з високим рейтингом, але її шанси на потрапляння до парламенту можна оцінювати скептично.
Серед проблем, які не дозволяють претендувати партії "Сила і честь" на більш серйозний результат, можна виокремити наступні:
- Згідно з результатами екзит-полу, майже 50% виборців Смешка вирішили підтримувати його впродовж останнього місяця перед днем голосування, або навіть в останні дні перед ним. Це свідчить скоріше про аномальне тимчасове зростання підтримки, аніж про її сталість.
- Відсутність якісної та активної рекламної агітаційної кампанії, яка забезпечить збереження і зростання підтримки.
Як наслідок, в останніх опитуваннях спершу була помітна стагнація рейтингу цієї політичної сили, а потім і його падіння. Тому очікувати на прохід партії "Сила і честь" до Ради не варто.
Схожа ситуація з партією "Громадянська позиція", яка так само, як і її лідер, неодноразово зупинялась за крок до намічених цілей. Певна електоральна історія говорить про те, що Анатолій Гриценко зі своєю партією завжди активно включався до виборчого процесу з відносно високим рівнем підтримки (майже 7% на президентських виборах), але не зберігав її до дня голосування.
На сьогодні її результат знаходиться біля прохідного порогу і все залежатиме від того, чи зможе команда "Громадянської позиції" переконати ситуативних виборців у необхідності цієї сили в парламенті.
Однак, окрім потрапляння до парламенту, в окремих політичних суб'єктів є мета отримання 2% підтримки, яка дозволить отримати державне фінансування. У майбутньому це може дозволити подальшу розбудову політичної сили і підготовку до майбутніх чергових, а, можливо, навіть позачергових виборів.
Така ціль стоїть передусім перед кількома відносно старими партіями, яким необхідна реструктуризація: наприклад, перед "Свободою", "Самопоміччю" та Радикальною партією Ляшка.
Незважаючи на те, що основні партії, які потрапляють до парламенту, найімовірніше, відомі, все ж прогнозувати якісний склад наступної Верховної Ради наразі важко. Трохи менше половини місць у парламенті визначиться за мажоритарною системою, яка ще підкине багато сюрпризів.
______________________________
Цю статтю підготовлено Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва в рамках проекту «Національний екзит-пол 2019», що здійснюється за фінансової підтримки Програми сприяння громадській активності «Долучайся!», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та здійснюється Pact в Україні, Представництва Європейського Союзу в Україні, Міжнародного фонду «Відродження», Посольства Канади в Україні.
