Дідук Юлія,
студентка 2-го курсу магістратури Навчально-наукового інституту історії та міжнародних відносин Донецького національного університету імені Василя Стуса, практикантка Фонду «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва
JEF: надійний щит Північної Європи?
Країни-учасниці союзу JEF об’єдналися з метою розгортання оборонних маневрів на Крайній Півночі, а британські морпіхи уперше з часів Другої світової війни тренувались на Фарерських островах. Саме так пройшли військові навчання “Lion Protector 26” з серпня по жовтень 2026 року, у яких навіть встигла взяти участь Україна. Це не перші спільні тренування військово-оборонного союзу JEF, однак розгортання масштабного вишколу на фоні потенційних російських загроз для північних рубежів Європи свідчить про активне оновлення безпекової архітектури в регіоні, де Велика Британія прагне відігравати провідну роль.
У статті розглянуто, який внесок сьогодні роблять Сполучене Королівство та JEF для підтримки безпеки у Північній Європі.
Структура та ідея альянсу
Коли мова йде про міжнародну безпеку, зазвичай згадують насамперед про НАТО. Однак, на північноєвропейському фланзі діє ще один важливий регіональний альянс – Об’єднані експедиційні сили, або Joint Expeditionary Force (JEF).
Багатонаціональний військово-оборонний союз був офіційно заснований на саміті НАТО в Уельсі ще у 2014 році у відповідь на погіршення безпекового середовища у Європі через російську агресію проти України. Відповідно до Framework Nations Concept (FNC) саме Сполучене Королівство стало рамковою державою – лідером, що забезпечує командування та управління союзом, а також роботу Постійного штабу об’єднаних сил (англ. Standing Joint Force Headquarters, SJFHQ) на чолі з генерал-майором Оллі Брауном.
Британське керівництво не є випадковим, оскільки у 2012 році концепція експедиційних сил була сформована саме оборонним відомством Сполученого Королівства, а публічно ідею представив начальник штабу оборони генерал сер Девід Річардс під час лекції у Королівському інституті об’єднаних служб (RUSI). Першочергово військовий проєкт був створений для самої Великої Британії, проте з часом ініціатива трансформувалась у міжнародну коаліцію.
Станом на 2026 рік, окрім Великої Британії до складу JEF входять ще 9 країн-учасниць – Данія, Естонія, Латвія, Литва, Нідерланди, Норвегія, а також Фінляндія та Швеція, що приєднались у 2017 році та Ісландія, яка стала членом у 2021 році.
Ключовою ідеєю створення подібного союзу є необхідність швидкого реагування на кризові ситуації в Північній Європі. Після початку повномасштабної війни в Україні активність JEF зросла, що позначилось на розширеній діяльності коаліції. Окрім проведення регулярних багатонаціональних навчань та постійного покращення оперативної сумісності між учасниками, JEF також сформували власні Варіанти реагування (англ. JEF Response Options, JRO), тобто готові сценарії для вирішення окремих регіональних криз.
Формат JEF відрізняється гнучкістю та менш жорстким характером зобов’язань у порівнянні з НАТО. Водночас орієнтація на регіональні кризи не робить Об’єднані експедиційні сили конкурентом Північноатлантичного альянсу. JEF виступають радше доповненням, що визнає НАТО у якості ключового гаранта безпеки у Європі.
JEF у зовнішньополітичному курсі Великої Британії
Хоча Joint Expeditionary Force є багатонаціональною ініціативою, Лондон найактивніше залучений у діяльність коаліції. За даними Міністерства оборони Сполученого Королівства, із 2680 зареєстрованих учасників, що долучались до роботи JEF з 2021 року, 2090 осіб були британцями.
Сама ідея лідерства острівної держави в регіональному союзі чітко відповідає концепції «Глобальної Британії», яка була розроблена як реакція на вихід Сполученого Королівство зі складу Європейського Союзу та представлена вже у якості своєрідної рамки політики консервативним прем’єр-міністром Б. Джонсоном. Комплексний огляд (Integrated Review) безпеки, оборони, розвитку та зовнішньої політики 2021 року визначив доволі амбітні цілі для британської зовнішньої політики, що виходили далеко за межі Європи. Однак, уряд Р. Сунака з огляду на повномасштабну війну в Україні опублікував оновлений Комплексний огляд (Integrated Review Refresh) 2023 року, який переорієнтував увагу Лондона знову до євроатлантичного регіону.
Сьогодні JEF є одним із найбільш яскравих проявів «Глобальної Британії», оскільки Лондон знайшов у цьому форматі роль лідера та водночас поглибив безпекові відносини з європейськими партнерами поза межами ЄС. Хоча Лейбористська партія замінила консерваторів ще у 2024 році, бачення Сполученого Королівства як лідера у міжнародній дипломатії, торгівлі та безпеці не змінилось. З огляду на актуальну британську Стратегію національної безпеки (National Security Strategy) 2025 року, що описує вкрай похмуро сучасний міжнародний порядок, JEF і надалі залишатиметься необхідною для розвитку ініціативою для швидкого реагування на потенційні гібридні російські загрози.
Сам міністр оборони Великої Британії Вес Стрітінг заявив:
«Північна Атлантика, Крайня Північ і Балтика є передовою лінією безпеки Великої Британії, саме тому британське лідерство в Об'єднаних експедиційних силах є настільки життєво важливим для нашої оборони».
Вес Стрітінг, міністр оборони Великої Британії. Фото: gov.uk / Crown copyright. Contains public sector information licensed under the Open Government Licence v3.0.
Окрім цього, актуальний британський Стратегічний оборонний огляд (Strategic Defence Review) 2025 року згадує про важливість JEF «як дієздатної коаліції, готової сприяти посиленню потенціалу стримування НАТО в Північній Європі та Арктичному регіоні».
Так, будучи країною-лідером в Об’єднаних експедиційних силах, Велика Британія виконує роль своєрідного координатора безпеки в регіоні Північної Європи, що загалом посилює політичний вплив острівної держави.
Більше ніж навчання: “Lion Protector 26”
Фото: Ministry of Defence / Crown copyright. Contains public sector information licensed under the Open Government Licence v3.0.
Цьогорічні тренування “Lion Protector 26”, які охопили території Північної Атлантики, Крайньої Півночі та Балтійського моря, засвідчили на практиці британську зовнішньополітичну стратегію.
- Військові навчання почались із розгортання операції “Baltic Express”, що передбачала супровід данського стратегічного судна типу Ro-Ro Ark Germania. Головним завданням було відпрацювати сценарій безперешкодної доставки військового обладнання до Латвії для планового розгортання данських збройних сил.
- З вересня військові навчання змістилися далі до Північної Атлантики - особливою подією стала висадка Королівських морських піхотинців на Фарерських островах. Разом із данськими силами було проведено масштабні маневри, що включали відпрацювання морських перехоплень, висадки морпіхів на берег та підйом по крутих скелях, а також захист критичної інфраструктури. До навчань також було залучено місцеву владу та фахівців морських служб Фарерських островів.
- На етапі “LION APEX 26”, що тривав до кінця вересня 2026 року, Постійний штаб об’єднаних сил JEF було розгорнуто у Норвегії для перевірки ефективності роботи структури в арктичному регіоні.
Важливою стала зустріч міністрів оборони в Ісландії на авіабазі Кефлавік, що проходила на початку жовтня 2026 року. Особливу роль у ній відіграла Канада – міністр національної оборони Девід Макгінті взяв участь у заході, а сама країна офіційно подала заяву на членство у JEF.
Що також важливо для нас, за підсумками зустрічі у спільній заяві сторони не лише узгодили подальші кроки щодо співробітництва в межах JEF, але і домовилися поглибити безпекові відносини з Україною, що з листопада 2025 року має статус «розширеного партнера» союзу.
Міністр оборони Євгеній Хмара вже заявив, що «Україна готова поглиблювати розширене партнерство за моделями, які вже працюють у двосторонніх форматах. Зокрема це угоди Drone Deal, які дозволяють розпочати Україні експорт дронових технологій, програма Train with Ukraine, програма Build with Ukraine, що передбачає спільне виробництво дронів і проти-дронових засобів».
Євгеній Хмара, Міністр оборони України. Фото: Міноборони України / mod.gov.ua
Практичним прикладом поглиблення співпраці стало залучення п’яти українських протимінних кораблів до навчань “Lion Protector 26” на завершальному етапі тренувань біля південного узбережжя Англії. Протягом семи днів українські екіпажі кораблів брали участь в тренуваннях з протимінної боротьби, а також проводили артилерійські стрільби.
Отже, наразі JEF не лише активно відпрацьовують можливі сценарії реагування на загрози, але і залишаються відкритими до розширення нових напрямів співробітництва з Канадою та Україною.
Значення JEF для регіональної безпеки
Як вже було визначено, JEF не є заміною НАТО, проте багатонаціональна коаліція також здатна сприяти захисту Північної Європи. На противагу Північноатлантичному альянсу рішення щодо врегулювання кризової ситуації всередині JEF здатні прийматись набагато швидше. Перший морський лорд і начальник штабу ВМС генерал сер Гвін Дженкіс пояснив:
«Нам не потрібен консенсус, щоб діяти як JEF».
«Ми можемо діяти вдвох, або вісьмома, або десятьма, залежно від ситуації».
Генерал сер Гвін Дженкінс, начальник морського штабу й Перший морський лорд Великої Британії. Фото: Ministry of Defence / Crown copyright. Contains public sector information licensed under the Open Government Licence v3.0.
Це одна з ключових переваг формату, що дозволяє швидше протидіяти потенційним регіональним загрозам, нижчим за рівень збройного конфлікту.
В умовах сучасного безпекового середовища, що характеризується постійною нестабільністю наявність подібної «гнучкої» структури є особливо важливою.
Тарас Жовтенко, безпековий аналітик Фонду «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва, зазначає:
«Триваюча вже 4,5 роки повномасштабна війна рф проти України вже змінила, і продовжує змінювати фундаментальні основи архітектури міжнародної й регіональної безпеки. Вплив цієї війни поширився далеко за межі Європи, посилюючись фундаментальними трансформаціями зовнішньої й безпекової політики теперішньої адміністрації Д. Трампа. Фактична зміна ролі і місця США як єдиної світової ядерної супердержави та лідера Вільного Світу спричиняють додаткові глобальні й регіональні кризові процеси. Багато в чому це стосується Європи, для безпеки якої роль США була визначальною впродовж 80 років. Сучасні виклики й тенденції, а також той факт, що рф продовжує системну підготовку до розгортання конвенційної (слідом за гібридною) агресії проти країн Європи, значно ускладнює функціонування діючих систем європейської та євроатлантичної безпеки, передусім НАТО. Відпрацювання кремлем сценаріїв т.зв допорогової агресії, яка б не дала можливості Альянсу активувати 5 Статтю Вашингтонського договору, підштовхує країни Європи до пошуку нових форматів забезпечення регіональної безпеки, в першу чергу на Східному фланзі НАТО. JEF є однією з найбільш перспективних опцій такої додаткової безпекової архітектури, яка не лише посилює позиції Великої Британії як регіонального (і потенційно глобального) лідера, але й дозволяє Альянсу виграти більше часу на активацію власної системи колективної безпеки у випадку різкого загострення загрози з боку рф».
Тарас Жовтенко, безпековий аналітик Фонду «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва. Фото – з відкритих джерел
На практиці JEF вже сприяли захисту підводної інфраструктури через активацію системи реагування “Nordic Warden” у 2025 році для відстеження загроз та моніторингу російського тіньового флоту. Приводом до створення проєкту стало пошкодження енергетичного кабелю EstLink2 у 2024 році. Система, заснована на основі можливостей штучного інтелекту, стежить за 22 зонами інтересу та сповіщає країни-учасниці JEF про підозрілі судна, що становлять потенційний ризик для підводної інфраструктури регіону.
Однак, багатонаціональна коаліція також має слабкі сторони. Наприклад, в офіційному парламентському звіті Великої Британії щодо оборони Крайньої Півночі, підготовленим Комітетом з питань оборони Палати громад у жовтні 2026 року, під сумнів ставляться, зокрема, швидкість та можливості JEF щодо реагування на загрози різного характеру. Відсутність чіткої спеціалізації (наприклад, у питанні балтійського мілководдя чи протичовнової боротьби в умовах Крайньої Півночі) потенційно обмежуватиме роботу формату, у складі якого також відсутні деякі ключові держави НАТО. Для усунення недоліків звіт пропонує низку заходів, серед яких необхідним є чітке визначення ролі JEF у системі європейської безпеки та, можливо, зосередження уваги на території Крайньої Півночі для більш ефективного використання ресурсів.
У питанні перспектив розвитку JEF та обмежень Тарас Жовтенко зазначив:
«Враховуючи кризові тенденції передусім європейської та євроатлантичної систем безпеки, JEF має всі шанси стати (1) одним з елементів суттєвого посилення механізмів захисту і оборони країн Європи перед лицем російської загрози; і (2) у випадку поглиблення викликаної адміністрацією Трампа кризи в НАТО, стати основою альтернативного воєнно-політичного механізму забезпечення безпеки Європи. Для цього в рамках ініціативи вже потрібно налагоджувати не лише горизонтальні зв’язки між країнами-учасниками, а й планувати створення постійно діючих політичних та командно-управлінських структур, без яких практичне функціонування ініціативи буде просто неможливим».
Висновки
Діяльність Об’єднаних експедиційних сил демонструє, що безпека Північної Європи тримається на лише на великих союзах, але і на регіональних форматах. JEF не позиціонують себе у якості конкурента НАТО, натомість малий альянс є важливим допоміжним інструментом, що може ефективно сприяти вирішенню окремих завдань.
Багатонаціональна коаліція відрізняється більшою гнучкістю, але водночас ініціатива потребує визначення власної стратегічної ролі та спеціалізації, а також вдосконалення структури управління. Поглиблення співробітництва з Україною як «розширеним партнером» та Канадою, що подала заявку на членство в союзі, є сигналом про активний розвиток союзу, який під проводом Великої Британії, вже став однією з опор європейської безпеки.
