Опитування проведене Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно з соціологічною службою Центру Разумкова за підтримки програми MATRA з 13 по 21 грудня 2022 року. Частину питань профінансовано за підтримки програми Documenting Ukraine, яка реалізується Інститутом гуманітарних досліджень у Відні (IWM).
Опитування методом face-to-face проводилося у:
- Волинській, Закарпатській, Івано-Франківській, Львівській, Рівненській, Тернопільській, Чернівецькій областях (Західний макрорегіон);
- Вінницькій, Житомирській, Київській, Кіровоградській, Полтавській, Сумській, Хмельницькій, Черкаській, Чернігівській областях, а також в місті Києві (Центральний макрорегіон)
- Миколаївській, Херсонській та Одеській областях (Південний макрорегіон);
- Дніпропетровській, Запорізькій, Харківській областях (Східний макрорегіон).
Опитування проводилося за стратифікованою багатоступеневою вибіркою. Структура вибіркової сукупності відтворює демографічну структуру дорослого населення територій, на яких проводилося опитування, станом на початок 2022 року (за віком, статтю, типом поселення).
Опитано 2018 респондентів віком від 18 років. Теоретична похибка вибірки не перевищує 2,3%. Разом з тим, додаткові систематичні відхилення вибірки можуть бути зумовлені наслідками російської агресії, зокрема, вимушеною евакуацією мільйонів громадя
Зміст
1. Основні результати дослідження. 2
1.2 Чи треба прибрати російських авторів з української шкільної програми?
1.3 Чому частина українців досі споживає російський культурний продукт
1.5 Чи доречно українським митцям створювати культурний продукт російською мовою?
2. Таблиці розподілів відповідей респондентів
2.1 Якою мовою Ви переважно розмовляєте вдома?
2.2 Яку мову Ви вважаєте рідною?
2.3 На вашу думку, чи потрібно вивчати в українських школах твори російських авторів?
2.4 Заборона російських артистів і фільмів в Україні є необхідним кроком для захисту держави?
2.8 На Вашу думку, чому деякі українці продовжують споживати російський культурний продукт?
Основні результати дослідження
Мовна ситуація в Україні
- У 2022 році зросла частка громадян, які вживають українську мову в повсякденному житті, порівняно з 2021 роком. Якщо у 2021 році цей показник становив 64%, то у 2022-му він зріс до 71%. Водночас рівень вживання російської мови знизився на майже 10%. Така динаміка є наслідком як ефекту символічної відмови, так частково і неможливістю проводити дослідження громадської думки на окупованих та прифронтових територіях Півдня та Сходу.
Російська мова лишається поширеною у повсякденному спілкуванні у Південному та Східному макрорегіонах. Водночас варто мати на увазі, що практика вживання мов не обмежується лише спілкуванням у родині чи з найближчими друзями. Найімовірніше, значна частина тих, хто відзначили російську як переважну мову спілкування вдома, послуговуються українською у публічній сфері, при спілкуванні з україномовним співрозмовником тощо.
Зберігається також і відмінність у мовній практиці жителів різних типів населених пунктів. Зокрема, як це було і раніше, у містах Півдня та Сходу України російська мова повсякденного спілкування досі є поширеною, у той час як жителі селищ та сіл здебільшого україномовні.
- Зросла й частка громадян, які вважають українську мову рідною. Якщо у 2021 році частка населення, котра вважала українську мову рідною, становила 77%, то за рік вона зросла до 87%. При цьому українська мовна ідентичність переважає в усіх регіонах України.
Актуальним лишається питання співвідношення між мовною ідентичністю та мовною практикою. Частина громадян України, які вважають українську рідною мовою, у побуті спілкуються російською. Зокрема це поширено на Півдні та Сході країни, де майже 40% українців, які вважають рідною українською мовою, вдома здебільшого спілкуються російською.
Чи треба прибрати російських авторів з української шкільної програми?
- Зберігається чітка тенденція в громадській думці до зниження вагомості та ролі російських авторів у навчальних програмах. Трохи більше третини українців (38%) вважають, що російських авторів взагалі не варто вивчати в українських школах. Найбільше така думка поширена на Заході країни, а найменше прихильників повної відмови від російського «контенту» у шкільних програмах – на Півдні. Прихильниками того, аби продовжувати вивчати творчість російських авторів, як і раніше, є лише близько 7% громадян. Решта так чи інакше виступають за зниження кількості росіян у підручниках, але відносно популярною (близько 28%) лишається опція не відмовлятися від творів, які вважаються «світовою класикою».
Чим молодші респонденти, тим частіше вони б не хотіли бачити росіян у шкільній програмі. Серед наймолодшої вікової категорії таких 46%, а от «русофобія» найстаршого покоління дещо менша – близько 33%.
Ставлення українців до російського та російськомовного культурного продукту
- До повномасштабного російського вторгнення близько 41% українців часто вживали російський культурний продукт. Найбільше в цьому зізналися мешканці Сходу України (48%), дещо менше – мешканці Західних регіонів (близько 30%). Ще близько 45% хоч і споживали російський культурний продукт, але рідко (чи вкрай рідко). Тільки близько 10% українців практично не споживали контент з-за поребрика.
- Споживання частиною українців культурного продукту окупантів навіть після повномасштабного вторгнення, українці схильні пояснювати переважно силою звички. Близько 21% вважають, що це наслідком вподобань людини (які вочевидь склалися в тому числі через попереднє споживання російського культурного продукту). 13% взагалі не бачать в цьому проблеми, адже «культура має бути поза політикою».
Як після повномасштабного вторгнення змінилося ставлення українців до заборони виступів в Україні російських артистів та трансляції російських фільмів?
- Після початку повномасштабного вторгнення в українському суспільстві здебільшого сформувався консенсус щодо того, що заборона російського культурного продукту (у вигляді виступів артистів та трансляції російських фільмів) є необхідним кроком для захисту України. Така думка переважає в усіх регіонах, лише на Півдні приблизно однакові частки погоджуються та не погоджуються з цим.
Ще у 2021 році таке рішення держави сприймалося суспільством значно більш контроверсійно, і на Півдні та Сході нашої країни здебільшого не було зрозуміло, чому зменшення впливу російського культурного продукту важливе для національної безпеки України.
Російськомовний культурний продукт – все ще може бути українським?
- Трохи більше половини українців (близько 53%) вважають недоречним для українських культурних діячів створювати свої продукти російською мовою. Найбільше цю думку поділяють жителі Західних та Центральних регіонів України. На Півдні та Сході України так вважають третина громадян, натомість тут більш поширена думка, що створення російськомовного продукту може бути доречним за певних умов – якщо це рідна мова артистів, якщо на таку творчість є запит з боку аудиторії, та й зрештою з огляду на свободу творчості.
- Щодо доречності державної підтримки створення такого російськомовного культурного продукту українськими культурними діячами, ситуація схожа – назагал по країни близько 60% вважають це недоречним. На Півдні та Сході також переважає думка, що державі недоречно підтримувати такий продукт. Хоча, імовірно, така думка тут існує не через ціннісні мотиви, а радше громадяни бажають, аби держава спрямувала кошти на більш актуальні в умовах війни потреби.
↓Пресреліз з таблицями розподілів відповідей.
