Баланс між професійністю і національною відповідальністю: Дослідження самоцензурування українських медіа під час висвітлення мобілізації

Фонд «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва презентує результати дослідження практик самоцензурування українських медіа під час висвітлення теми мобілізації в умовах повномасштабної війни. В його основі – контрольований онлайн-експеримент, який фіксував реальні редакційні рішення української медіа спільноти, переважно журналістів та редакторів, щодо публікації новин пов’язаних з проведенням мобілізаційної кампанії. Нижче ви можете ознайомитися з ключовими висновками, які, як ми сподіваємося, можуть вас зацікавити, та детальною методологією.

Дослідження не претендує на репрезентацію всієї української медіаспільноти, а фіксує поведінкові рішення учасників експерименту, які працюють у різних типах українських медіа.

Дослідження реалізоване в межах проєкту Фонду «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва, який здійснювався за підтримки Представництва «Фонду Фрідріха Науманна за Свободу» в Україні у рамках програми Федерального міністерства закордонних справ Німеччини для підтримки ініціатив громадянського суспільства «Східне Партнерство». Відповідальність за зміст аналітичного звіту несе Фонд «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва. У виданні представлено винятково результати дослідження авторів. Інформація, що представлена в аналітичному звіті, не обов’язково відображає погляди партнерів.

Ключові результати дослідження

Скільки матеріалів не доходять до публікації

Експеримент показав, що 73% учасників хоча б раз самоцензурувалися під час його проведення і вирішували не публікувати новину. Водночас ці рішення суттєво залежали від теми матеріалу.

Найчастіше відмовлялися від публікації новин, пов’язаних із можливими проблемами у структурах, які безпосередньо працюють з військовими:

• 60,5% − у випадку новини про відмову у наданні медичної допомоги військовому у навчальному центрі;
• 36% − у випадку новини про застосування сили військовими з ТЦК.

Натомість новину про корупцію в Міністерстві оборони публікували значно частіше: лише 13% учасників вирішили повністю відмовитися від поширення такого матеріалу. У межах вибірки саме корупційна тематика частіше сприймалася як суспільно важлива і менш безпеково чутлива навіть під час війни.

«Сіра зона»: де виникає рішення про самоцензурування

Глибинні інтерв’ю показали, що учасники чітко розрізняють різні типи «безпеково чутливої» інформації. Дані, які можуть напряму зашкодити безпеці, наприклад інформація про місця обстрілів, переміщення військової техніки або планування операцій, майже одностайно сприймаються як такі, що не мають публікуватися. У таких випадках відмова від поширення інформації зазвичай не називається самоцензурою, а радше професійною відповідальністю.

У цих ситуаціях професійна роль і національна позиція журналістів не суперечать одна одній: рішення не публікувати виглядає очевидним і легітимним.

Значно складнішими виявляються теми, які можуть вплинути на безпеку, але де цей вплив не є прямим і очевидним. Саме до такої «сірої зони» належали всі чотири новини, використані в експерименті.

У цих випадках рішення про публікацію залежало від того, як саме учасники сприймали новину. Корупційні сюжети частіше розглядалися як такі, що приносять користь суспільству. Натомість матеріали про можливі зловживання з боку органів, залучених до мобілізації, частіше сприймалися як ризиковані та такі, що можуть зашкодити обороноздатності.

Професійні стандарти і рішення про публікацію

Експеримент і інтерв’ю показали, що професійні стандарти, такі як перевірка джерел, баланс позицій, точні формулювання, можуть використовуватися респондентами з різною метою. У випадках, де учасники мали бажання поширити новини, дотримання професійних стандартів дозволяло підвищити якість матеріалу.

Водночас у сюжетах, які учасники не хотіли публікувати, посилання на неможливість дотриматися стандартів часто ставало аргументом на користь повної відмови від матеріалу, навіть тоді, коли його можна було доопрацювати. Іншими словами, дотримання професійних стандартів інколи використовувалося як спосіб обґрунтувати рішення не публікувати новину, яке було зумовлене ширшими міркуваннями − насамперед патріотичними та безпековими.

Це свідчить, що в умовах війни професійні стандарти можуть бути як засобом захисту журналістської роботи, так і мовою, через яку легітимізується обмеження поширення інформації, не завжди прямо назване самоцензурою.

Вплив соціального тиску на самоцензурування

Порівняння експерименту та інтерв’ю виявило важливу різницю між словами і діями. У розмовах учасники часто говорили, що реакція аудиторії не впливає на їхні рішення. Водночас експеримент показав протилежне: орієнтація на очікувану реакцію суспільства послідовно підсилює відмову від публікації.

Цей ефект був особливо помітним у темах, пов’язаних із мобілізацією та військовими структурами, і свідчить про дію соціального тиску навіть тоді, коли він не усвідомлюється напряму.

Патріотизм і рішення про публікацію

Кількісний аналіз також показав, що тип патріотичних переконань має значення. Учасники з вищим конструктивним патріотизмом, який поєднує підтримку держави з готовністю до критики, рідше відмовлялися від публікації. Натомість сліпий патріотизм, орієнтований на безумовну лояльність, частіше супроводжувався самоцензуруванням.

Разом з емоційним станом і статтю журналістів ці чинники пояснюють близько 9% відмінностей у рішеннях щодо (не-)поширення матеріалів, що свідчить про сталі тенденції. Саме домінування одного з типів патріотизму, у поєднанні з соціальним тиском, можна розглядати як фактори, що зумовлюють рішення щодо самоцензурування під час роботи з новинами, які опосередковано можуть негативно вплинути на обороноздатність держави.

Методологія та обмеження

Представлене дослідження поєднує контрольований експеримент і глибинні інтерв’ю. Під час першого етапу Фонд «Демократичні ініціативи» спільно з Київським міжнародним інститутом соціології (КМІС) провели контрольований експеримент із застосуванням онлайн платформи. Внутрішня база контактів «Демократичних ініціатив» була використана для відбору (методом залучення добровольців) 200 респондентів з представників медійної спільноти, чия діяльність пов’язана з виробленням та поширенням інформації. З 16 вересня по 11 листопада відібраним респондентам були надіслані посилання для проходження опитування, на початку якого вони випадковим чином розподілялися між шістьма групами: контрольною та п’ятьма експериментальними. Усім респондентам демонстрували чотири новини, пов’язані з проведенням мобілізаційної кампанії, що імітували реальні новини, які раніше поширювалися в українських медіа. Тему мобілізаційної кампанії  обрали як високочутливу й суспільно важливу, щоб мінімізувати під час експерименту випадки, коли респонденти вирішували не поширювати інформацію, вважаючи її неважливою. Після ознайомлення з новинами респонденти мали визначити, що робити з кожною з них: опублікувати без змін, опублікувати з певними змінами, не публікувати.

Респондентів, які погодилися долучитися до наступного етапу, було запрошено на напівструктуровані інтерв’ю. Фонд «Демократичні ініціативи» провів 12 інтерв’ю з 1 по 8 жовтня. Респонденти були різного віку (від 35 до 73 років), статі, проживали у різних областях України та працювали на різних посадах (переважно журналісти та редактори) у різних типах медіа (національні, регіональні, онлайн-медіа та друковані), що дало змогу забезпечити представлення різного досвіду.

Обмеження

Вибірка є нерепрезентативною, спосіб відбору респондентів та розмір вибірки унеможливлюють поширення результатів на представників усієї української медіаспільноти. Водночас ці обмеження не скасовують достовірності основних висновків, адже всі групи перебували в однакових умовах експерименту, ключові патерни поведінки залишалися стабільними у різних моделях аналізу, а отримані результати узгоджуються з наявними теоретичними підходами та попередніми дослідженнями самоцензурування в медіа. Таким чином, хоча результати потребують обережного узагальнення, вони залишаються надійним емпіричним свідченням механізмів самоцензури в умовах війни. 

Посилання на відеозапис експертної дискусії (12 грудня, Київ): https://www.youtube.com/live/3kbxNletoFg?si=n0sHT5k8y_o1N8qI