Аналітичні центри і влада – погляд з регіонів
Діяльність регіональних незалежних аналітичних центрів (НАЦ) має низку особливостей, позаяк вони виконують дещо специфічні функції, відмінні від тих, які здійснюють загальноукраїнські неурядові think tanks. Можливостям взаємодіяти їм із органами місцевої влади була присвячена друга частина дискусії «Якість аналітики та даних в Україні: можливості співпраці між аналітичними центрами та владою», організованої Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва та Інститутом Європейської політики (Німеччина).
Як зауважив Олексій Лукашук, керівник експертної групи стратегічного планування Директорату стратегічного планування та європейської інтеграції Міністерства регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ, державна машина формально відкрита для співпраці з регіональними аналітичним центрами, і можливості такі є, але на практиці вона несистемна і налагодити її іноді непросто.
Насправді більшість державних інституцій має власні аналітичні підрозділи, які надають їм аналітику для прийняття управлінських рішень, провадять моніторинги, здійснюють контроль виконання задач. Директорат Мінрегіону, наприклад, здійснює моніторинги соціально-економічного розвитку та процесу децентралізації влади, визначає індекс регіонального людського розвитку, запроваджує оцінювання індексу конкурентоспроможності регіонів тощо.
Саме такі дослідження лягають в основу документів з формування політики, пояснює держслужбовець. І на цих етапах розробки документів допомога експертно-аналітичного середовища вельми доцільна. Долучитися мозкові центри, зокрема і з регіонів, можуть і до створення середньострокового плану діяльності Мінрегіону.
«Формування його почнеться з лютого 2019 року, – анонсував Олексій Лукашук. – На виході має бути якісний документ, єдиний операційний план для всіх структурних підрозділів міністерства, де буде прописано ключові задачі й закладено рамки для розвитку країни на 3–5 років за напрямами, підзвітними Мінрегіону».
Найбільше аналітичні підрозділи міністерств потребують допомоги у якісних аналітичних даних для формування політики, орієнтує колег із аналітичних центрів представник Мінрегіону.
«Цей процес співпраці не запроваджено, він сирий і перебуває на етапі формування. Але закладати фундамент зараз і розбудовувати стабільну взаємодію між експертним середовищем та державними органами можна», – переконаний Олексій Лукашук.
Він запевняє – у міністерстві вже сьогодні відкриті до співпраці з аналітичними центрами, які мають змогу взяти участь в тендерах від Мінрегіону щодо закупівлі послуг з проведення аналітичних досліджень та розробки науково обґрунтованих пропозицій до нормативно-правових актів. А із запровадженням Агенції регіонального розвитку зросте запит на аналітичні матеріали насамперед у органів місцевого самоврядування.
«Якщо ми хочемо робити якісні документи і встановлювати якісні правила гри, сьогодні доцільно формувати співпрацю та доповнення один одного, синергію зовнішніх аналітичних центрів і директоратів державних органів», – радить Олексій Лукашук.
Керівник Інформаційно-аналітичного центру Агенції сталого розвитку (АСТАР) із міста Хмельницького Анна Гаврилюк підтвердила – аналітичні центри в регіонах стикаються саме з несистемністю щодо фінансування і взаємодії з державною владою.
«Ми, по суті, працюємо на стикові між органами державної влади і органами місцевого самоврядування, – пояснює Анна Гаврилюк. – Коли співпраця з органами державної влади ведеться у межах гранту, це дає змогу готувати документи за окремими напрямами. Наприклад, такі дослідження, як аудит території Хмельницької області, оцифрування ринку молока міста Хмельницького, дослідження місцевої поліції і митниці тощо виконані агенцією за рахунок грантових програм».
Розробки регіональних аналітичних центрів загалом відрізняються від досліджень загальнодержавних НАЦ, каже екперткиня. Вони базуються на вирішенні місцевих проблем, виконуються в межах окремих програм і зачіпають окремі сфери. Відсутність державного фінансування взаємодії аналітичних центрів із місцевою владою позбавляє можливості формувати цілісну політику розвитку регіону.
І ще одна відчутна проблема на регіональному рівні – недовіра, певний скептицизм органів місцевої влади до результатів роботи місцевих аналітичних центрів.
«У нас на теренах Хмельницької області є єдиний аналітичний центр, який справді займається розвитком територій і може проводити аналіз політики, – описує ситуацію Анна Гаврилюк. – Тоді як в центрі, у Києві, працює цілий пул таких аналітичних осередків. Відповідно, в органів місцевої влади виникає підозра в заангажованості такого єдиного центру, особливо якщо він функціонує за грантовою програмою».
Такої самої думки й Тарас Жовтенко, директор рівненського Аналітично-інформаційного центру «Захід-Схід», який свого часу працював у Рівненській держадміністрації і знає цю систему зсередини.
«Система взаємодії державних інституцій із громадськими організаціями та експертним середовищем справді досить ефемерна і, на жаль, дуже епізодична, – зауважує експерт. – Запит на аналітику на місцевому рівні мізерний».
Причина полягає в тому, каже Тарас Жовтенко, що процедура прийняття рішень в органах місцевої влади досі передбачає вертикаль – з Києва спускається цільова програма, яка має бути реалізована винятково ресурсами структурних підрозділів облдержадміністрації. І тільки тоді, коли фахівці того чи іншого підрозділу відчувають брак власних компетентностей або інформації, вони вмотивовані звертатися до аналітичних центрів чи громадських організацій по допомогу.
«Має бути певний системний підхід, щоб на центральному рівні створити умови, аби на місцевому рівні можна було б обходити такі проблеми прийняття рішень», – акцентував Тарас Жовтенко.
Цим пояснюється і небажання сприймати рекомендації місцевих аналітичних центрів, погоджується зі своєю колегою він. Особливо якщо центр дає рекомендації, не вписані в цільові програми, які спустив Київ і де вже зашита специфіка виконання завдань. Місця для залучення громадського сектору там насправді дуже мало.
Своїм колегам у регіонах Тарас Жовтенко радить знаходити ніші для співпраці з тими інституціями, які мають певний запас свободи маневру. Як наприклад, його центр співпрацює з Центром підвищення кваліфікації державних службовців – підрозділом облдержадміністрації. Взаємодія відбувається у межах підготовки навчальних програм за пріоритетними напрямами, які формує Національне агентство з питань державного управління, проведення семінарів, тренінгів, тематичних заходів та лекцій.
Досвідом такої співпраці поділилася й Ольга Гринкевич, яка представляє кафедру статистики Львівського національного університету імені Івана Франка.
Ще 2016 року Львівська обласна держадміністрація разом з Львівською обласною радою ухвалили програму підвищення конкурентоспроможності Львівської області, а відтак й інституційну наукову та аналітичну підтримку регіонального та інноваційного розвитку. Проводити аналітичні дослідження з проблем регіону запросили й провідні наукові та аналітичні установи.
«Саме завдяки цій програмі, через інструмент ProZorro, об’єднавшись з Львівською політехнікою та Інститутом регіональних досліджень, ми дослідили, в якому з адміністративних районів Львівської області інвестори можуть розмістити свої виробничі потужності, – розповідає Ольга Гринкевич. – Сьогодні це актуально у зв’язку з проблемою трудової міграції, щоб з’ясувати, де найбільш незадіяний кадровий резерв».
Компліментарним був її виступ і в бік Міністерства регіонального розвитку, яке запровадило конкурс секторальної підтримки і, взявши участь у якому, науковці Львівського національного університету мають нині змогу проводити моніторинг кар’єри випускників закладів вищої професійної освіти.
«Тож коли на загальнодержавному і регіональному рівнях буде домовленість ухвалювати програми з обов’язковою опцією щодо аналітичної підтримки, це стане потужною допомогою для аналітичних центрів. А до проведення таких досліджень через інструменти ProZorro можуть долучатися як державні, так і недержавні аналітичні центри», – акцентувала Ольга Гринкевич.
Своєю чергою Віктор Замятін, провідний експерт політико-правових програм Центру Разумкова, зауважив, що проблема інституційного виживання аналітичних центрів, особливо регіональних, полягає ще й у тому, що вони надто залежні від позиції донора: чи то закордонного, чи то внутрішнього.
«Для цього, очевидно, мають бути передбачені спеціальні програми, причому, захищені в державному бюджеті, які потім діляться на регіональному рівні», – адресував експерт свою пропозицію до представника Директорату стратегічного планування Мінрегіону.
Геннадій Максак, голова Ради зовнішньої політики «Українська призма», який свого часу працював у регіональному аналітичному центрі в Чернігові, радить місцевим аналітичним центрам дещо диверсифікувати свою діяльність.
«Донори не мають зацікавленості в аналітиці місцевого рівня у системному плані. Тому регіональні аналітичні осередки мають шукати нові форми, набувати, скажімо, формату ресурсних центрів, надаючи різні послуги.... Це наш досвід, з якого ми виходили, і він достатньо успішний», – розповів експерт.
А ще заохотив тих, хто ще не співпрацює з Асоціацією регіональних аналітичних центрів, долучатися до цього гурту: «Структура ця вже більше шести років робить системні продукти. Регіональний зріз, але по всій Україні. Це може бути й індекс інфраструктури, й паспорт регіону, й індекс економічної інтеграції регіонів і все інше... Тобто за єдиною методологію Асоціації можна робити спільну продукцію, орієнтовану на аналіз політики і прийняття рішень на національному рівні».
Звернути увагу слід і на Українську національну платформу Форуму громадянського суспільства Східного партнерства, каже аналітик. «Там зараз діє добра школа щодо написання аналітичних матеріалів, і є мінімальна можливість грантової підтримки аналітики», – порадив Геннадій Максак.
Тарас Баранецький, аналітик громадської організації «Європейський діалог» зі Львова, також згідний – у регіонах аналітичний центр в класичному вигляді не виживе. Хоча б іще й тому, що на регіональному рівні взагалі мало чиновників, які вміють читати класичні аналітичні продукти: «Дуже багато з того, що пишеться з питань регіональної політики, в тому числі в сфері освіти чи в інших сферах, просто лягає в шухляду, чиновники їх не читають».
Сьогодні для регіональних експертних осередків набагато більше можливостей в підготовці місцевих програм, каже аналітик. У процесі децентралізації вони стають більш актуальними.
«В регіонах стає більше коштів. І найголовніше – більше свобод для їх реалізації», – акцентував Тарас Баранецький.
На місцевому рівні державні органи практично не бачать необхідності звертатися до аналітичних центрів – таку саму думку висловив і аналітик Українського інституту майбутнього у м. Дніпрі Віктор Жих.
«А через систему ProZorro у Дніпропетровській області за ключовим словом «аналітичний» знайдено лиш 8 досліджень», – парирував він до своїх львівських колег. Із запитанням, тож яка аналітика державі більш потрібна – та, яку виготовляють аналітичні підрозділи в рамках державних інституцій, чи та, яку на підставі конкурсів продукують незалежні аналітичні центри – він звернувся до проектного менеджера Офісу реформ Кабінету міністрів України Олесі Огризко.
За її словами, розглядати це питання у форматі «або-, або-» недоцільно.
«Адже ми дійшли серйозного консенсусу, що є той вид аналітики, який має бути задіяний всередині кожного міністерства. Саме для цього і були створені ці директорати. Але так само є певний вид аналітики, по який держава має звертатися до аналітичних центрів ззовні. Відповідно, тільки на цій дихотомії можна будувати нормальний аналітичний процес в Україні», – аргументувала Олеся Огризко.
«Причому ця аналітика має досить високу якість, попри незмінні проблеми українських аналітичних осередків – кадри, кошти і комунікацію», – долучилася до дискусії Ольга Львова, керівник Ініціативи з розвитку та дослідження аналітичних центрів Think twice.
«Аналітичні центри України завжди розвивалися в несприятливих умовах, як і українська демократія, – відзначила експерткиня. – Але з іншого боку, це створило й певний феномен, що вони сьогодні позиціонують себе як амбітні гравці, виходячи за рамки класичних аналітичних осередків. Вони і пропонують порядок денний, і намагаються вийти за рамки візії, і підказують пряму кооперацію... Це свідчить про те, що в Україні є ті лідери і ті аналітичні центри, які стають провідними, вони роблять дуже вагому і якісну роботу».
«Продовжувати діалог аналітичних центрів і громадянського суспільства з державними інституціями – дуже важливо, – закликала учасників дискусії співробітниця Інституту європейської політики, керівник проекту «Платформа аналітики та міжкультурної комунікації» Людмила Мельник. – Важливо також підтримувати діалог між регіональними аналітичними центрами і київськими аналітичними осередками. Адже в таких дискусіях можна багато чому повчитися один в одного, дістати корисну інформацію, налагодити нові партнерські звʼязки».
А ще, на думку Людмили Мельник, корисним буде досвід інституційної підтримки аналітичних центрів в інших країнах, зокрема Німеччині. Так само як і практика впливу неурядових західних think tank на політику у своїх державах. Ці теми можуть бути предметом обговорення на наступних зустрічах, анонсувала керівник проекту «Платформа аналітики та міжкультурної комунікації».
Публічна дискусія пройшла в рамках проекту «Платформа аналітики та міжкультурної комунікації» за сприяння Федерального міністерства закордонних справ Німеччини.
Про першу частину дискусії читайте у статті: Владі та аналітичним центрам необхідно поглиблювати співпрацю - учасники публічної дискусії.
