В Непалі комуністичні партії при владі. А що ж далі?
На трьох світлинах – архівні кадри з часів громадянської війни в Непалі, що не стосуються сучасних подій у країні
Сповнений парадоксів Непал. Віддалена, бідна країна, але ніколи не колонізована, хоча і була буферною країною між Британською Індією та Китаєм. Непальці пишаються тим, що «тут народився Будда». Але зрештою перемогу отримав індуїзм. До скасування монархії у 2008 р. Непал був офіційно індуїстською державою, але відтепер в Конституції був закріплений секулярний статус, так само як і курс на «демократичний соціалізм»(!). Останнє пояснювалося впливом як комуністичних груп, так і Непальського Конгресу, який чимось нагадував Індійський національний конгрес (не забуваймо, що преамбула Конституції Індії визначала цю країну як «соціалістичну, світську, демократичну республіку», хоча зрозуміло, що не йшлося про «радянський соціалізм»).
Комуністи, які в Непалі пережили багацько роз’єднань і об’єднань, від 2008 р. і дотепер є однією з правлячих партій. Зокрема, змушений піти у відставку в результаті протестів молоді прем’єр Шарма Олі – з «Комуністичної партії Непалу (Об’єднаної марксистсько-ленінської)». Вона при владі у коаліції з Конгресом. А третя за потужністю сила, яка зараз в опозиції – «Комуністична партія Непалу (Маоістський центр)». У 1996–2006 рр. вона вела партизанську війну з урядом, бо хотіла встановити комуністичну республіку. Але мирна угода зафіксувала скасування монархії, і маоїсти перейшли до парламентської боротьби і навіть брали участь в урядових коаліціях з іншими комуністами та Конгресом. Тобто непальські комуністи працюють в умовах багатопартійної демократії, ринку та міжнародної фінансової допомоги.
Відставка комуніста-прем’єра не вирішіть нинішню кризу. До речі, в коментарях міжнародної преси практично нема згадок про комуністів. А чому? Бо справа не у формальних назвах. Молоді непальські протестувальники не довіряють ВСІМ правлячим елітам. Вони звинувачують ВСЮ владу в корупції. З’являються і кандидати в прем’єри з поза меж нинішнього парламенту. Але якщо парламентом буде створений новий, перехідний уряд, цілком можливо там знову опиняться представники комуністичних партій. А може й ні. Бо справжня боротьба з корупцією вимагає нових еліт. Але чи вони з’являться (зокрема, за підтримки молоді) та ще й візьмуть владу, велике питання.
