Уроки на дивані. Як українці впоралися з дистанційною освітою

Труднощі дистанційної освіти

Як наслідок, більшість українців шкільну «дистанційку» не оцінили. Про це свідчать результати дослідження Центру Разумкова та Фонду «Демократичні ініціативи», яке здійснювали 3–9 липня з охопленням 2022 респондентів (похибка не перевищує 2,3%, фінансувало опитування Посольство Нідерландів) та презентували в УКМЦ 29 липня.

Відповідно до результатів, майже 50% опитаних швидше чи категорично не підтримують дистанційного навчання. Підтримали його 33%, а 18% не визначилися. Високий відсоток невизначеності можна пояснити тим, що люди не мали справ із дистанційною освітою особисто, вважає аналітик Демініціатив Сергій Шаповалов.

Загалом українці не дуже високо оцінюють шкільну освіту в Україні. 36% відповіли, що вона низької якості, 10% — що високої, а найбільше респондентів (44%) вважають її посередньою. За словами Шаповалова, це також наслідок того, що більшість опитаних не далекі від питань шкільної освіти особисто.

«Такі оцінки частково є наслідком нашого соціального песимізму і критичного ставлення до реформ в Україні. Тому серед громадян переважають середні оцінки, частину з них варто сприймати як те, що людина недостатньо обізнана про стан справ у середній освіті в Україні, тому її оцінка не висока й не низька», — пояснює аналітик.

Водночас із часом негативних оцінок стає більше, бо в 2014-му українську освіту вважали хорошою 14% громадян, а поганою — 30%.

Проте проблема якості середньої освіти не є для українців основною: 34% назвали її першочерговою, а 48% вважають нагальнішими інші проблеми. Утім, порівняно з попередніми роками, стало значно менше тих, хто вважає освіту другорядною (10% проти 26% у 2016-му).

У чому ж полягали недоліки стрімкого впровадження дистанційної освіти? Українці відчули, що діти стали менш успішними (26%), учителі не приділяли їм достатньо уваги (21%) й виконували свою роботу формально (16%), удома в школярів поганий інтернет (21%) або взагалі немає комп’ютерів чи планшетів, потрібних для участі в уроках (19%). Також респонденти скаржаться на надмірну завантаженість дітей (13%). Жодних проблем не відчули лише 5% опитаних.

«Це швидше оцінка проблеми з боку батьків. Але є й інший погляд — із боку вчителя, бо навантаження на викладачів значно зросло впродовж дистанційного навчання, вони були змушені балансувати між доступним робочим часом і достатньою кількістю уваги для кожного учня», — додає Шаповалов. Також між містами й селами є серйозний розрив у забезпеченні девайсами й покритті інтернетом, що породжує нерівність у доступі до дистанційної освіти.

Відповідальність за якість освіти й підготовку вчителів упродовж карантину більшість респондентів покладають на Міністерство освіти і науки (56%). 11% вважають, що відповідальний президент, 8% — що Кабінет Міністрів, майже 4% — що парламент. Лише 6% говорять про педагогів і 5% — про місцеві ради й адміністрації.

«Основну відповідальність населення покладає на міністерство. Але якщо зануритися у сферу поділу цих повноважень між різними органами влади, то я ділив би принаймні порівну між місцевою владою як засновниками та управлінцями шкіл і міністерством. Проте населення ототожнює освіту з міністерством, а не з тими, хто утримує школу й керує нею та надає методичну підтримку вчителям. Наприклад, за навички вчителів з організації дистанційного навчання відповідає місцева влада», — коментує екс-заступник міністра освіти та науки України Єгор Стадний.

Найпопулярніша реформа й міністр-господарник

Також дослідники вкотре виміряли рівень підтримки зовнішнього незалежного оцінювання: тестування, яке з 2008 року є основою добору абітурієнтів. Популярність ЗНО зростає: його підтримують 67% респондентів проти 54% у 2013 році; 60% кажуть, що воно зменшило рівень корупції при вступі (проти 46% у 2013-му).

Проте ця підтримка незбагненно відрізняється в різних частинах України: якщо на заході ЗНО підтримують 83% опитаних, то на сході — лише 53%. Експерти поки що не можуть пояснити такий феномен.

Саме суспільна підтримка ЗНО в часи Дмитра Табачника не дала змоги скасувати цю реформу, зазначає науковий директор Демініціатив Олексій Гарань.

 «Із 2008 року довіра до ЗНО подвоїлася. Я не знаю іншої такої успішної реформи. Владі треба розуміти, що будь-які дискусії про скасування ЗНО наштовхуватимуться на величезний спротив, бо суспільство довіряє цьому механізму більше, ніж будь-якій владі чи персоналії», — додає Стадний.

Дискусії про скасування ЗНО, принаймні у 2020 році, розпочалися в червні, коли Міністерство охорони здоров’я припустило, що через епідеміологічну ситуацію тестування доведеться скасувати. Те саме розповідав освітній омбудсман Сергій Горбачов, посилаючись на власні джерела. Це викликало хвилю обурення і спровокувало віртуальний флешмоб «Руки геть від ЗНО», адже воно — фактично єдиний інструмент рівного доступу до вищої освіти. Врешті МОН тоді ще під керівництвом Любомири Мандзій запевнило, що скасування ЗНО є неприпустимим.

Відтак у межах згаданого дослідження українців запитали, які риси важливі для міністра освіти. Найбільше (61%) респондентів відповіло, що він повинен мати досвід управління освітнім закладом. 50% бажали досвіду викладання, 47% вимагали незаплямованої репутації, а 39% — фінансової доброчесності.

«Більшість громадян зазначає, що міністру потрібен досвід керування. Це саме те, до чого апелюють Шмигаль і Зеленський. Але водночас багато людей вважає, що міністр має бути доброчесним у науковому й фінансовому сенсі. Керівництво нашої країни дуже дбає про рейтинги, але наполягло на тому, щоб в.о. міністра стала заплямована плагіатом людина. Я вважаю, що це міна сповільненої дії для уряду і президента», — застерігає Гарань.

Що буде з навчанням восени

Судячи з усього, українських учителів і школярів очікує період пристосувань і гнучких рішень.

«Ми не знаємо, скільки часу з нами буде проблема коронавірусної хвороби, тому той крок, який ми зробили в бік дистанційного навчання, — не тимчасовий. Назад руху не плануємо, натомість із різних причин підтримуватимемо дистанційні форми, хоча очні форми навчання також залишатимуться важливими», — каже голова Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти Сергій Квіт.

Тому громадам слід подбати про доступ до якісного інтернету в кожному селі.

Університетам буде зручнішим формат змішаного навчання, додає Стадний.

«Я не вірю в дистанційний формат для університетів, бо без кампуса вища освіта втрачає багато соціальних складових. А соціальний капітал — це те, чим славляться всі топові університети світу. Якби я залишився в міністерстві, то працював би над форматом змішаного навчання, коли в кампусі перебувають і студенти, і викладачі, але в безпечних умовах. Частину знань можна давати дистанційно, але традиційне навчання має тривати. Є спеціальності, які дуже важко викладати онлайн. Треба працювати над моделлю, коли в університеті буде менше викладачів і студентів, але водночас навчанням стане змішаним», — каже він.

Якість дистанційно освіти дуже залежала від підходу на місцях. «Є школи, вчителі й управління освіти, які змогли організуватися, їм вдалося виявити лідерський потенціал. Водночас в інших школах, зокрема через технічні проблеми, налагодження якісної дистанційної освіти зазнало невдачі», — розповідає керівниця громадської організації «Смарт освіта» Галина Титиш.

За словами експертки, серйозною проблемою «дистанційки» стала відсутність електронної платформи з матеріалами для вчителів, які вони були змушені шукати деінде. Проте міністерство вже готує таку платформу, вона має запрацювати до 1 вересня.

Також, каже Галина Титиш, учителям бракувало якісної комунікації, зв’язку з колегами й навичок інтерактивного навчання. Для розв’язання цих питань МОН розробляє онлайн-курс для вчителів про дистанційне та змішане навчання, який буде доступним на платформі EdEra. За словами заступниці міністра освіти Любомири Мандзій, курс зможуть пройти всі вчителі незалежно від віку, за відсутності домашнього комп’ютера можна буде скористатися шкільним: наразі лише 74 школи не мають інтернету, в усіх інших комп’ютерні класи є.

Найближчим часом з’явиться постанова головного санітарного лікаря з правилами безпечного навчання (оновлення: посилання на постанову). Опісля МОН розробить рекомендації для закладів освіти. Уже відомо, що територію України поділять на рівні, залежно від епідеміологічної ситуації. На зеленому, жовтому, помаранчевому рівнях учні зможуть сісти за парти. На вході у школи всім вимірюватимуть температуру, учителі на уроках перебуватимуть у масках, а школярі будуть зобов’язані носити їх і в коридорах.

«Нормативи наповненості класів визначено законом, і вони не змінюються: від 5 до 30 учнів. Ми рекомендуватимемо за рішенням педагогічної та батьківської спільноти переводити класи на змішане навчання, коли одного дня приходить одна половина класу, а наступного — інша. Але жодних приписів щодо кількості учнів у цьому документів немає», — розповіла Мандзій. За її словами, МОН рекомендуватиме переводити процес на подвір’я, уроки фізкультури при хорошій погоді відбуватимуться лише на вулиці, а класи — обов’язково провітрюватимуться.