Українці стали більш толерантними й активніше захищають свої права: результати опитування

Джерело: Центр прав людини ZMINA

ПРООН в Україні представила результати третьої хвилі соціологічного дослідження, яке показує динаміку поглядів українців на права людини з 2016 року.

Фото: ПРООН

Чи достеменно знають українці, що саме є правами людини, чи дотримується цих прав держава, які права людини громадяни цінують найбільше, а які вважають менш важливими?

Сьогодні, у Міжнародний день прав людини, презентуємо результати соціологічного дослідження “Що українці знають та думають про права людини: оцінка змін (2016–2020)”. Опитування показує, як змінювалося ставлення українців до прав людини з 2016 року.

Репрезентативне дослідження у 2020 році проводив Фонд “Демократичні ініціативи” імені Ілька Кучеріва в співпраці з Центром прав людини ZMINA за підтримки Програми розвитку ООН (ПРООН) в Україні.

Це опитування виявило низку змін у порівнянні з попередніми роками, які викликані серед іншого глобальною кризою і пандемією. Серед позитивних тенденцій – більша готовність відстоювати свої права й толерантніше ставлення одне до одного.

Які ще зміни показало дослідження, читайте в тексті. Інфографіку дослідження у форматі PDF дивіться тут

Цінності

Серед ціннісних пріоритетів українців надалі залишаються свобода (84 % респондентів зазначили її як основну цінність), справедливість (72 %) та безпека (63 %). Утім, як порівняти з 2016 роком, важливість безпеки для українців як основоположної цінності знизилася на 8 %.

Це може бути пов’язане зі зменшенням інтенсивності збройного конфлікту на Донбасі, внаслідок чого респонденти менш акцентовано виокремлюють таку цінність.

До п’ятірки найважливіших цінностей також входять гідність (60 %) та відповідальність (57 %). Далі йдуть рівність – майже 57 % та вільний розвиток особистості – 53 %.

Рідше основними цінностями називають законослухняність (48 %), порядок (48 %) та матеріальну забезпеченість (47 %). Найменш важливими для респондентів виявилися цінності моралі (43 %), патріотизму (38 %) та толерантності (31 %).

Водночас, хоча толерантність і перебуває на останньому місці в списку важливих цінностей, вона зберігає позитивну динаміку впродовж двох опитувань поспіль. Порівняно з опитуванням 2016 року рейтинг толерантності зріс на більш ніж 6 %. Також стабільно збільшується вага цінності “відповідальність”: із 49 % до 57 % (більш ніж на 8 %).

Найважливіші права

Право на життя стабільно залишається найважливішим для українців упродовж трьох опитувань поспіль. Воно є ключовим для 4/5 опитаних (80 % населення).

Перелік топправ для респондентів, окрім найзгадуванішого права на життя, умовно можна розділити на дві категорії: соціальні права і забезпечення недоторканності та справедливості. Так, право на соціальне забезпечення (59 %), право на працю (53 %), право на освіту (52 %), право на житло (51 %) та право на достатній життєвий рівень (44 %) можна зарахувати до соціальних потреб індивідів. До іншої категорії прав можна зарахувати право на свободу та особисту недоторканність (55 %), право на справедливий суд (54 %), право самому розпоряджатися власною долею (45 %), свободу думки, совісті та релігії (42 %).

Інші права, зокрема  культурні, менш важливі для респондентів і не ввійшли до переліку топправ, важливих для населення.

Оцінювання дотримання прав людини 

Понад чверть респондентів (26 %) вважають, що ситуація в Україні щодо забезпечення прав людини і основоположних свобод за минулий рік змінилася на гірше. Ще 36 % вважають, що практично нічого не змінилося. Лише кожен двадцятий стверджує, що ситуація змінилася на краще. Водночас 16 % не визначились із відповіддю.

Загалом у 2020 українці оцінили рівень дотримання прав людини в країні як нижчий за середній. Так, за п’ятибальною шкалою дотримання культурних прав було оцінене у 3,2 бала, політичних прав (право обирати владу та бути обраним, створювати політичні партії та громадські об’єднання, свобода мирних зібрань тощо) – у 3,1 бала, основоположних прав (право на життя, особисту свободу, свободу слова тощо) – у 2,9 бала, екологічних, соціально-економічних прав – у 2,5 бала.

Водночас політичний аналітик Фонду “Демократичні ініціативи” імені Ілька Кучеріва Андрій Сухарина зауважив, що загалом цьогорічна оцінка дотримання різноманітних прав дещо покращилася, як порівняти з результатами опитувань 2016 і 2018 років:

“У 2020 році респонденти оцінили дотримання політичних та культурних прав вище, аніж під час попередніх опитувань. Проте більшість оцінок усе одно залишаються низькими: дотримання соціально-економічних та екологічних прав оцінюється респондентами значно нижче умовно задовільного рівня”.

Захист власних прав

Понад третину опитаних українців заявили, що ніколи не стикалися з порушенням своїх прав. Ще 16 % не змогли однозначно відповісти на це запитання. Постійно стикаються з порушенням своїх прав 9 %, а 20 % стверджують, що таке іноді трапляється. Приблизно така сама частка (19 %) вказала, що таке бувало раз чи два.

Найефективнішим способом захисту прав людини українці вважають звернення до засобів масової інформації (23 %). Звернення до суду – на другому місці (21 %). На третьому – звернення до Європейського суду з прав людини (20 %). Однак тривожним є те, що 22 % вважають, що в Україні взагалі немає способів захистити свої права.

Лише 20 % опитаних успішно захищали свої права. Приблизно рівні частки респондентів (по 40 %) ніколи не намагалися захистити свої права або намагалися їх захистити, але ці спроби були марними. Попри це такі показники є значно кращими, ніж під час попередніх досліджень. Частка респондентів, які намагалися захищати свої  права, зросла з 42 % у 2016 році до 60 % у 2020-му. І незважаючи на те, що основна частина респондентів не змогла захистити свої права в більшості випадків, збільшилася кількість тих, хто успішно розв’язав ці питання (з 14,5 % у 2016 році до 19,3 % у 2020-му).

Серед способів, якими респонденти намагалися захищати свої права, були такі (п’ять, до яких вдавалися найчастіше): звернення до суду (16 %); звернення до родичів, пошук потрібних знайомств (15 %); звернення до місцевих органів влади (14 %), звернення до поліції (12 %); звернення до адвоката, до системи безоплатної правової допомоги (11 %).

Майже 60 % опитаних вважають самосуд неприпустимим у будь-якому разі. Водночас із 2016 року суттєво зменшилася частка респондентів, які готові виправдовувати самосуд за певних обставин чи безумовно. Так, якщо у 2016 році про неприпустимість самосуду заявляли 50 % опитаних, то, згідно з даними 2020 року, їх стало на 9 % більше – 59 %.

“Хоча кількість людей, які підтримують самосуд, зменшилась, однак практично половина українців абсолютно не вірить у державні механізми захисту. Це свідчить про те, що криза правоохоронних та судових органів триває. Слабкі механізми захисту й зневіра призводять до падіння активності громадян, коли йдеться про захист їхніх прав. Це може мати негативні наслідки, адже ситуація в правозахисній сфері покращуються лише в тих країнах, де люди борються за свої права”, – зазначив експерт Центру прав людини ZMINA Володимир Яворський.

Дискримінація

61 % українців вважають дискримінацію проблемою, яка існує в суспільстві. Ще п’ята частина респондентів вважає, що це взагалі не проблема, і приблизно стільки ж не змогли відповісти на це запитання. Водночас кількість людей, які вважають дискримінацію дуже серйозною проблемою, за чотири роки зросла з 14 до 18 %. Найбільше дискримінацію як дуже серйозну проблему визначають респонденти в Києві, а найменше – в сільській місцевості.

Вік (40 %) та інвалідність (38 %) опитані називають основними ознаками, за якими відбувається дискримінація в Україні. Також серед основних ознак згадують сексуальну орієнтацію (26 %), стан здоров’я (26 %) та майновий стан – 24 %. Крім того, значна частина респондентів вказала на те, що людей в Україні дискримінують за критерієм статі (23 %) та етнічного походження (21 %).

Третина респондентів особисто стикалася з виявами дискримінації. Ще 14 % не змогли відповісти на це запитання. Водночас понад половину (54 %) заявили, що ніколи не потерпали від цієї  проблеми.

Толерантність

Відповідаючи на запитання, чи потрібно обмежувати права певних соціальних груп, респонденти розділилися. Зокрема, безумовно чи за певних обставин українці готові обмежувати права наркозалежних (63 %), олігархів (50 %), колишніх засуджених (46 %), людей зі специфічними політичними поглядами (46 %) та ЛГБТ (42 %). Середній рівень підтримки обмеження в правах спостерігається стосовно ромів (38 %) та безхатьків (31 %). Респонденти менш готові обмежувати в правах безробітних (18 %) і переселенців з Криму та Донбасу (20 %).

Тож, як порівняти з попередніми опитуваннями 2016 і 2018 років, дещо зріс рівень толерантності й зменшилася готовність населення обмежувати в правах певні соціальні групи.

Йдеться, зокрема, про колишніх засуджених (–3,8 %), представників ЛГБТКІ+-спільноти (–3,2 %), наркозалежних (–1,8 %), безхатьків (–1,8 %), людей з непопулярними політичними поглядами (–1,6 %) та ромів (–1,4 %).

“Пандемія COVID-19 зачепила абсолютно всіх і змусила людей переглянути свої погляди та ставлення до інших. У подоланні глобальної кризи важливу роль відіграють толерантність та повага до прав людини. Саме вони зможуть наблизити Україну до реалізації Цілей сталого розвитку та Порядку денного у сфері сталого розвитку до 2030 року”, – зазначила менеджерка проєкту ПРООН “Права людини для України” Світлана Колишко.

Збройний конфлікт

Найбільша частка опитаних (26 %) не підтримує жодних варіантів амністії за злочини під час конфлікту на Сході України. Ще 19 % опитаних підтримують амністію всіх учасників конфлікту за весь час, але тільки не за тяжкі злочини (навмисні вбивства, катування, грабежі та скоєння міжнародних злочинів). Однак 30 % опитаних було важко відповісти на це запитання.

Абсолютна більшість українців вважає, що застосування тортур (катувань) до ворогів під час збройного конфлікту не може бути виправданим. Легальна мотивація заборони (цього не дозволяє закон) спостерігається у 39 % респондентів. Гуманістична мотивація спостерігається в співмірної частки – 36 %. Водночас 9 % респондентів вважають, що мета виправдовує засоби, тому тортури можуть бути виправданими, якщо потрібно домогтися необхідних відомостей. Ще майже 7 % вважають, що це адекватна відповідь на такі самі дії ворога. Також понад 15 % не змогли відповісти на це запитання.

Джерела інформації про права людини

Найпопулярніший спосіб дізнатись інформацію про права людини – з телевізійних програм (55 %). Другий за популярністю – інтернет (38 %). Ще 35 % респондентів дізнаються про права людини від друзів, родичів, колег. Водночас частка людей, які дізнаються про свої права з телебачення, з 2016 року суттєво зменшилися (з 75 до 54 %), а тих, хто довідується про це з такого джерела, як інтернет, навпаки, зросла – з 30 до 38 %.


Загальнонаціональне опитування, присвячене темі прав людини в Україні, проведено Фондом “Демократичні ініціативи” імені Ілька Кучеріва протягом 6–19 жовтня 2020 року. Загалом опитано 2002 респонденти методом “віч-на-віч” за вибіркою, що репрезентує доросле населення України (за винятком непідконтрольних уряду України територій). Вибірка репрезентативна за такими показниками, як стать, вік, тип поселення та область проживання. Максимальна випадкова похибка вибірки не перевищує 2,2 %.

 

 

Останні новини з категорії Події

Фонд «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва продовжує конкурс дослідницьких робіт для молодих аналітиків/-инь з регіонів

Цей конкурс для тих, хто розуміє місцевий контекст своїх громад, прагне підвищити свій профрівень та донести рекомендації до зацікавлених ст...
30 березня 2021

Людина, соціологиня та громадська діячка – у Києві вшанували пам’ять Ірини Бекешкіної

Експерти-соціологи, громадські активісти та представники медіа поділилися своїми спогадами про діяльність та особистість Ірини Бекешкіно...
24 березня 2021

Довіра до результатів соціологічних досліджень

Презентація Володимира Паніотто на вшанування пам'яті Ірини Бекешкіної
22 березня 2021

В Україні запровадять стипендію імені Ірини Бекешкіної для молодих соціологинь

Стипендія з'явиться в межах ініціатив на вшанування пам’яті Ірини Бекешкіної.
20 березня 2021