Україна, Орда і колоніалізм навиворіт


Володимир Лакомов,
український дипломат, Надзвичайнийта Повноважний посол України (захищав інтереси України як Посол у Анголі (2004-2007), Бразилії (2007-2010 та Пакистані (2012-2020), експерт Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва

Оригінал статті    Літературна Україна

«Імперії не вмирають – вони трансформуються.
І лише ті, хто пам’ятає, можуть їм протистояти»

Україна як дзеркало колонізатора

У глобальному дискурсі колоніалізм часто постає як проєкт модерності: технологічно розвинені імперії, що приходили з адміністративною раціональністю, культурною експансією і жорсткою ієрархією. Але колоніалізм, що сформувався на теренах Східної Європи, має іншу генеалогію – ординську. Це колоніалізм навиворіт: той, у якому колонізатор був менш розвиненим, ніж колонізовані. Його витоки в Золотій Орді, а його спадкоємець Росія.

Україна, як і Балтійські країни, Польща, Фінляндія, була колонізована Росією, але не була її периферією в культурному сенсі. Навпаки, ці території мали вищий рівень економічного, інституційного та духовного розвитку, ніж глибинна Росія. Це створювало унікальну колоніальну асиметрію: колонізатор був відсталим, а колонізовані  носіями модерності.

Орда як колонізаторська держава

Золота Орда не була просто військовим утворенням. Вона була колоніальною державою, що:

  •  завойовувала території через масштабні кампанії від Кавказу до Східної Європи;
  •  експлуатувала ресурси підкорених народів, встановлюючи данину, рекрутуючи воїнів, втягуючи князівства у внутрішні конфлікти;
  •  інституціоналізувала владу хана як абсолютну, сакралізовану, поза межами права, що пізніше трансформувалось у московське самодержавство.

Це була держава-армія, держава-данина, держава-ізоляція. Її логіка не модернізаційна, а контрольна. Не розвиток, а підкорення.

Спадщина Орди в російській державності

Росія не просто зазнала впливу Орди, вона її інтерналізувала. Імперська логіка, що сформувалась у Московії, а пізніше  в Російській імперії та СРСР, має чіткі ординські риси:

  • централізм і культ правителя: цар, генсек, президент – як джерело моралі, закону і сили;
  • вертикаль данини: від руських князівств до сучасних регіонів – логіка підкорення і ресурсного виснаження;
  • армія як інструмент управління: не лише зовнішня експансія, а й внутрішній контроль;
  • цивілізаційна ізоляція: протиставлення Заходу, відмова від права, свободи, індивідуалізму;
  • ідеологія «русского мира»: синтез ординської централізації і православної сакралізації як альтернатива модерності.

Це не просто політична модель. Це цивілізаційна матриця, що відтворюється в кожному імперському жесті  від Криму до Сирії, від Бучі до Хартума.

Україна і Глобальний Південь: спільність досвіду

У контексті Глобального Півдня Україна часто сприймається як «європейська держава». Але її досвід  колоніальний. І цей досвід  не менш глибокий, ніж у країн Африки чи Азії. Просто колонізатор був не Британія чи Франція, а держава, що виросла з Орди.

Це відкриває нову рамку солідарності: між Україною і тими, хто пережив колоніалізм не як модернізацію, а як деградацію. Між тими, хто бореться не лише за територію, а за право бути альтернативою імперії.

Пам’ять як опір

Розуміння ординської спадщини – це не просто історія. Це ключ до сучасної геополітики. Бо імперії не вмирають, вони трансформуються. І лише ті, хто пам’ятає, можуть їм протистояти.

Україна – не просто жертва. Вона – дзеркало колонізатора. І саме тому – його заперечення.

 

Останні новини з категорії Аналітика

Україна, Орда і колоніалізм навиворіт

Автор осмислює ординську спадщину російської імперськості та показує Україну як приклад «колоніалізму навиворіт» і цивілізаційного заперечен...
20 січня 2026

Артерія життя: критичний аналіз еволюції українського зернового коридору

Олена Рокіна аналізує становлення й функціонування українського зернового коридору як ключового чинника економічної стійкості та продовольчо...
12 січня 2026

Україна тримає удар, але ризики зростають – Олексій Гарань про підсумки політичного року, що минув, і перспективи на наступний

Олексій Гарань підсумовує політичний рік і пояснює, як Україна втримала керованість попри внутрішні скандали та зовнішній тиск
8 січня 2026

У Трампа є шанс дати задню: Тарас Жовтенко про наслідки "атаки" на резиденцію Путіна

Наприкінці зими 2026 року Путін може спробувати розхитати східний фланг НАТО, що змусить Трампа переглянути позицію щодо РФ, вважає експерт
5 січня 2026