Тривожна пора: як вплинули на Харківщину обшуки в облраді, поширення «Дельта-штаму», протести Нацкорпусу та мовні скандали

Аналітика
Перегляди: 1488
22 вересня 2021
Сергій Шаповалов
політичний аналітик Фонду "Демократичні ініціативи" імені Ілька Кучеріва

Перша публікація статті    на сайті  TEXTY.ORG.UA 

Виборча кампанія на посаду міського голови Харкова проходить у контексті істотних соціально-економічних та безпекових викликів, з якими стикається Україна. Які ризики та можливості для української демократії постають через поведінку основних регіональних політичних гравців?

Фонд «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва за підтримки Фонду Науманна   продовжує здійснювати оцінку стабільності в Харкові та Харківській області з огляду на важливість регіону для здатності держави гарантувати національну безпеку, внутрішню стабільність та протидію зовнішнім загрозам. Інформаційний партнер «Демініціатив» у  проєкті – TEXTY.ORG.UA.

У цьому матеріалі проаналізовано головні тренди виборчої кампанії на посаду міського голови Харкова; основні проблеми, що спричиняють соціальну напруженість у регіоні та протестну активність громадян.

Ключові висновки

  • Харківщина стала одним із «плацдармів» для поширення нового штаму коронавірусу в Україні восени. Як показало регіональне опитування, більшість мешканців області вагається робити щеплення. Це загрожує більшими втратами від нової «Дельта-хвилі», ніж на початку року. Тому стримування епідемії на Харківщині вимагає від влади додаткових зусиль для контролю за дотриманням нових правил карантину для червоної зони та додаткового заохочення до вакцинації.
  • Потенційною загрозою є використання Росією соціально-економічного невдоволення мешканців Харківщини та підбурювання соціальних заворушень. Під час військових навчань «Захід-2021» це створює безпекові ризики для України, що вимагає консолідованої реакції громадянського суспільства, місцевої та центральної влади.
  • Регіональне опитування громадської думки вказує на соціально-політичну байдужість багатьох мешканців Харківщини. Тож захист регіону від гібридних загроз значною мірою залежить від здатності еліт забезпечувати безпеку та стабільність, в тому числі шляхом співпраці з активним громадянським суспільством. Як засвідчив досвід інспірованих Росією сепаратистських виступів у Харківській та Донецькій і Луганській областях у 2014 році, саме відсутність громадянської позиції та корумпованість місцевих еліт полегшує диверсійну активність та знижує місцевий опір збройній агресії.
  • З огляду на наближення виборів та чергового судового засідання у справі проспекту Петра Григоренка восени варто очікувати нових конфліктів на ґрунті різного тлумачення історії СРСР. Політизація історичної пам’яті може вийти за межі виборчої кампанії й перетвориться на постійний чинник суспільно-політичної дестабілізації в регіоні. Зокрема, мова йде про штучне протиставлення регіональної та загальнодержавної ідентичностей харків’ян, в тому числі із допомогою російської пропаганди.

Перебіг передвиборчої кампанії

            Виборча кампанія у Харкові супроводжується традиційними для українських виборів трендами:

  • Поширення фейків та вигадок для дискредитації опонентів, наприклад, історії про співпрацю Терехова з рептилоїдами;
  • Виборча пропаганда: коментарі політологів, які не визнають об’єктивної реальності та пророкують перемогу Добкіна;
  • численними «покращеннями» якості життя в місті, які «випадково» припали в часі з проведенням виборів (купівля для міста нових турецьких автобусів, відкриття міського зоопарку після 5 років реконструкції, відбудова ККЦ «Україна», відновлення разом із О. Ярославським ФК «Металіст» тощо).

Щоправда, псують публічний ефект від цих досягнень охоронці Саду ім. Шевченка, які регулярно вдаються до перегинів у своїй роботі «на благо міста та всіх харків’ян», чим неодноразово спричиняли протести містян. 

З наближенням дати виборів інтриги навколо їх переможця стає все менше. У двох головних претендентів на посаду – Ігоря Терехова та Михайла Добкіна – стає все менше реальних конкурентів.

По-перше, відмовилася від висування свого кандидата президентська партія «Слуга народу». Імовірно, ця відмова може бути частиною обміну послугами між регіональними та центральними елітами, згідно з якими «Блок Кернеса» погоджується на головування «Слуг народу» в обласній раді в обмін на невтручання «Слуг народу» у мерські вибори.

По-друге, Юлія Світлична, яка могла би змагатися з обома фаворитами, досі не оголосила про свою участь у виборах та не веде активної кампанії.

По-третє, процес обрання єдиного кандидата від проєвропейської опозиції завершився розколом. Після обрання єдиним кандидатом Костянтина Немічева з Нацкорпусу свої голоси відкликали представники партій «Акцент» та «Європейська Солідарність», після чого останні оголосили про висування свого кандидата в мери.

Тим часом перемога Добкіна у суперництві з Тереховим видається малоймовірною. Згідно з нашим липневим опитуванням, більшість харків’ян проголосували б за чинного голову міської ради Ігоря Терехова (46% з-поміж тих, хто визначився та прийде на вибори), на другому місці – Михайло Добкін (16%), але розрив між кандидатами становить близько 30%.

Однак у цей рейтинг включені Є. Мураєв та О. Фельдман, які найімовірніше не висуватимуть свої кандидатури та які могли б стати електоральним резервом для Добкіна. У разі відсутності цих кандидатів у бюлетені у Терехова з’являється шанс перемогти вже в першому турі.

*до рейтингу включений Олег Абрамичев від ЄС, оскільки на момент проведення дослідження не було відомо про те, що від ЄС балотуватиметься Олександр Скорик. Не було відомо й про балотування Костянтине Немічева, який оголосив про плани брати участь у виборах наприкінці липня. У дослідженні моделювався також список із присутністю Аліни Мустафаєвої як кандидатки від «Слуги народу»: сама кандидатка отримала близько 2% підтримки, а її присутність у переліку кандидатів не змінює співвідношення між головними учасниками виборів, тому результати такого моделювання окремо не наводитимуться тут.

Кадрові зміни внаслідок корупційного скандалу

Протягом липня-серпня сталася повна заміна верхівки обласної влади. Причиною стали обшуки та арешти високопосадовців за підозрою в корупції.

23 липня Генпрокурор Ірина Венедіктова підписала повідомлення про підозру заступнику голови Харківської облради та його адвокату, які, за даними НАБУ, вимагали від директора комунального підприємства 1 мільйон 50 тисяч гривень за те, щоб той залишився на посаді. 4 серпня прокурор САП вручив підозру й самому голові облради Артуру Товмасяну.

Майже одночасно із оголошенням підозри заступнику голови облради, 26 липня був уперше показаний фільм про кримський бізнес чоловіка голови ХОДА Айни Тимчук, який і став «передмовою» до її звільнення. 11 серпня з посади усунули  Айну Тимчук, а 19 серпня облрада звільнила Артура Товмасяна.

Однак попри те, що область залишилися без голови ХОДА та облради, вакууму влади не виникло. Того ж 11 серпня  т.в.о. голови ХОДА був призначений Олександр Скакун – співробітник СБУ з 1995 року, який після звільнення зі служби у 2017 році працював заступником кількох голів ХОДА. Скакун – один із  тих, хто 2014 року повертав український прапор на очищену від проросійських сепаратистів будівлю ХОДА.

Говорячи про пріоритети роботи на посаді т.в.о. голови ХОДА, Скакун акцентував увагу на загрозах гібридної війни з РФ.

З огляду на завдання, які Президент Зеленський поставив перед т.в.о. голови ХОДА, а також на схильність глави держави призначати кадрових офіцерів СБУ головами ОДА (Закарпатська, Житомирська області), можна припустити, що О. Скакун незабаром стане повноцінним головою ХОДА.

Новою головою облради обрано депутатку від «Слуги народу» Тетяну Єгорову-Луценко. Обрання нової голови облради вважають «реваншем» різних кланів у області (колишнього голову облради Артура Товмасяна більше пов’язують з Арсеном Аваковим, а нову очільницю облради – з Вадимом Слюсаревим).

А втім,  зміна влади в області видається наразі безконфліктною: вибори голови облради були фактично безальтернативними, хоча фракція «Слуга народу» у облраді майже втричі менша за фракцію «Блок Кернеса» та поступається за кількістю депутатів також і фракції ОПЗЖ. Імовірно, згода «Блоку Кернеса» на головування «Слуги народу» у облраді стала частиною угоди регіональних еліт з центральною владою (а в обмін на це «Блоку Кернеса» гарантували невтручання «Слуги народу» у мерські вибори).

Попри корупційний скандал, зміни в облраді пройшли без публічного конфлікту. На нашу думку, це тільки увиразнює «фасадний характер» харківського самоврядування, коли номінальні керівники просто втілюють накази справжніх «тіньових» господарів області. Тобто можна передбачити, що кримінальні справи за результатами арештів та обшуків поступово «спустять на гальмах» у суді.

Зовсім по-іншому виглядає конфліктна історія, пов’язана з підозрою про кримінальну діяльність членів харківського «Національного корпусу».  

У серпні СБУ повідомила про припинення діяльності злочинної групи, до якої входили чинні співробітники Національної поліції та члени «Національного корпусу». Вісьмом членам організації було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 діб. Після затримання у Харкові кількох членів організації відбулася акція протесту у Києві, під час якої мали місце й сутички із правоохоронцями.

На нашу думку, серйозність звинувачень з боку СБУ на адресу харківського «Нацкорпусу», який пов’язують із екс-міністром Арсеном Аваковим, і силова відповідь з боку «азовців» свідчать про те, ця справа може стати першою тріщиною в міжелітних домовленостях про здійснення контролю над регіоном.

Напруженість через питання історичної пам’яті

У справі декомунізації міського простору Харкова єдиною позитивною тенденцією липня-серпня стало зниження публічної уваги до цієї теми. Зокрема, після скасування Харківським адмінсудом одного з пунктів розпорядження голови ХОДА ще від 2016 року ця тема не привертала уваги медій.

ХОДА одразу після судового рішення заявляла про наміри оскаржити цю ухвалу адмінсуду в апеляційному суді, а днями стало відомо, що апеляційну скаргу розглянуть 7 жовтня.

Розгляд апеляції створить свіжий інформаційний привід для відновлення дискусій навколо місцевої декомунізації. Адже Ігор Терехов впевнено заявляв, що «проспект маршала Жукова и памятник маршалу Жукову в Харькове будут. Точка.», а відсутність чіткої позиції центральної влади додаватиме секретарю міської ради рішучості використовувати цю тему у виборчій кампанії.

Якщо суд ухвалить рішення на користь міської ради, політизація історичної пам’яті вийде за межі виборчої кампанії й перетвориться на постійний чинник суспільно-політичної дестабілізації, спричинятиме протиборство різних ідеологічних груп.

Подальша політизація історичної пам’яті призводитиме до штучного протиставлення регіональної та загальнодержавної ідентичностей харків’ян. Нові конфлікти на цьому ґрунті підігріватимуться російською пропагандою з метою підриву суспільної єдності у протидії російській агресії.

  •             Про конфліктогенність цього питання свідчить і дослідження громадської думки, проведене Фондом «Демократичні ініціативи» у липні 2021 р. Опитування харків’ян показало, що 38% мешканців міста підтримують повернення вулицям міста назв, які були до 2014 року, 22% – проти. Ще 40% містян це байдуже чи вони не визначилися зі ставленням.

При цьому ставлення до повернення вулицям радянських назв істотно залежить від зовнішньополітичних орієнтацій: прихильники європейської інтеграції України проти повернення старих назв, а прихильники проросійського курсу навпаки – підтримують.

 «Успіхи» Харківської міської ради надихнули й інші громади області. Зокрема, у червні повідомлялося про пропозицію депутата Ізюмської міської ради від ОПЗЖ повернути вулиці Різдвяній стару назву того ж Г. Жукова. Однак не відомо, чи мала продовження ця історія. Паралельно розгортався і скандал з перейменуванням вулиці Московської у Барвінковому.

Ще одним приводом для маніпуляцій історичною пам’яттю харків’ян стало те, що 23 серпня місто відзначає одразу декілька дат. Окрім державного свята Дня Державного Прапора України, 23 серпня у Харкові відзначають також день міста та річницю визволення Харкова від нацистських загарбників. Мережі ботів активно використовували коментарі у місцевих інтернет-медіа для зміщення акцентів та актуалізації у свідомості читачів радянських історичних наративів.

Так само коментарі в інтернет-медіа використовувалися і для поширення іншого типового пропагандистського меседжу про націоналістів-радикалів (особливий інтерес у мереж ботів викликали публікації про марш вишиванок, який відбувся того ж дня, 23 серпня).

На додаток, у липні-серпні не обійшлося і без скандалів з висловлюваннями громадян-мешканців Харківщини, які відтворюють меседжі російської пропаганди та провокують ворожнечу між жителями різних регіонів України.

У серпні «героєм» виявився адміністратор кафе, який відмовився обслуговувати клієнтів державною мовою. Створення таких інформаційних «сенсацій» працює на штучне виокремлення «харків’ян», їх протиставлення іншим громадянам, нав’язування їм думки про загрозу насильства через світогляд та культурну ідентичність.

Cоціально-економічні чинники нестабільності та протестна активність громадян

Окрім суперечок щодо історії, у Харкові та області актуальні й інші точки соціальної напруженості, які можуть докластися до загострення суспільно-політичної дестабілізації восени 2021 року.

Ще з червня через невиплати зарплат виходять медичні працівники у місті Валки Харківської області. У липні валківські медики продовжили протестні акції, застосовуючи тактику перекриття доріг. Проблема виплат зарплат медикам актуальна також у Куп’янську, де вони висловлюють готовність вдаватися до акцій протесту.

Щодо конфліктного Коксохіму у липні-серпні також не обійшлося без новин: зокрема, повідомлялося, що суддя Харківського адмінсуду, який розглядав позов щодо позбавлення заводу ліцензії, «не виявив значного суспільного інтересу у справі».

На початку вересня протестували працівники Харківського авіаційного заводу, які заявляють про затримки заробітних плат та нарощування боргів підприємства. З аналогічних причин протестували і працівники метрополітену.

Відбувається нагнітання соціальної напруженості навколо теми тих же тарифів. Публікації місцевих медіа рясніють пророцтвами експертів щодо нових тарифних протестів восени. У місцевих медіа циркулюють думки про те, що зростання тарифів можуть зупинити лише вуличні протести. Тому, стверджується далі, протести повинні бути перманентними, до них готова чи не половина країни.

Частково ці твердження справді відповідають суспільним настроям у регіоні, адже соціально-економічні проблеми, на думку мешканців Харківщини,  найактуальніші для країни. Згідно з опитуванням Фонду «Демократичні ініціативи» у липні 2021 року, 54% мешканців Харківщини вважали економічну кризу та безробіття найбільшою загрозою для країни.

Водночас відчуття загроз для країни різко контрастує з відчуттям ситуації в самій області. Опитування Фонду «Демократичні ініціативи» показало, що більшість мешканців регіону вважають політичну ситуацію на Харківщині спокійною (45%), натомість напруженою її вважають 25%, а критичною чи навіть вибуховою – лише 3%. 

Що ж стосується імовірності протестів, то найближчим часом можливими їх вважають близько 17% мешканців Харківщини, 66% вважають, що протести малоймовірні чи що їх радше не буде.

 Опитування показало ще одну суперечливу тенденцію. Хоча третина опитаних назвали збройний напад з боку іншої держави серйозною загрозою для країни (Див. вище), 39% респондентів вважають, що на сході триває внутрішній конфлікт, а 27% не мають певної думки з цього приводу.

Порівнюючи думки мешканців Харківщини з думкою українців назагал, варто відзначити, що тези російської пропаганди про громадянську війну на Харківщині не є більш популярними, аніж загалом по країні.

Головна відмінність полягає в істотно більшій частині тих, кому «важко відповісти». Тож захист регіону від гібридних загроз значною мірою залежить від здатності еліт забезпечувати безпеку та стабільність, зокрема шляхом співпраці з активним громадянським суспільством. Як засвідчив досвід інспірованих Росією сепаратистських виступів у Харківській та Донецькій і Луганській областях у 2014 році, саме відсутність громадянської позиції та корумпованість місцевих еліт полегшує диверсійну активність та знижує місцевий опір збройній агресії.

Епідемічна ситуація в регіоні

Протягом серпня кількість нових випадків COVID-19 у Харківській області поступово збільшувалася. З 2 вересня число нових випадків COVID-19 в області в окремі дні почала перевищувати 200. Для порівняння: якщо наприкінці червня – на початку серпня середньотижневі показники коливалися на позначці 20–30 нових випадків, то на початку вересня сягнули аналогічних показників кінця лютого 2021 року, коли до національного локдауну лишався місяць.

Прогнозована ще в червні загроза поширення нового штаму COVID-19 «Дельта» стала реальністю: на сьогодні істотна частка нових випадків захворювання в області спричинена штамом «Дельта».

Головним надійним заходом зі стримування наслідків нової хвилі лишається вакцинація. На сьогодні принаймні одну дозу вакцини отримали 14,5% мешканців області (повністю вакциновані – трохи більше 10%). Однак, згідно з опитуванням Фонду «Демократичні ініціативи», трохи більше половини мешканців області (55%) схиляються до того, аби не робити щеплення від COVID-19: 30% сказали, що точно не вакцинуватимуться і ще 25% мешканців області схиляються до того, аби не вакцинуватися, хоча й можуть змінити думку.

Таким чином, Харківщина вже стала одним із «плацдармів» для поширення нового штаму коронавірусу в Україні восени. Відмова більшості мешканців області від вакцинації створює загрозу колапсу місцевої медичної системи. Окрім того, послаблення карантинних заходів є привабливою опцією для міської влади Харкова в умовах виборчої кампанії, адже це відповідає поширеним суспільними настроям і показує “незалежність” від рішень з Києва.

У нинішніх умовах уряду варто закріпити можливість для підприємств та установ працювати в умовах помаранчевої та червоної зон, якщо понад 80% їхніх співробітників будуть повністю вакциновані. Водночас у медіях таке рішення потрібно обґрунтовувати тим, що вакцинація знижує навантаження на ковідні медзаклади та стримує поширення епідемії без значних економічних втрат для держави, бізнесу та громадян, які є основними донорами місцевих бюджетів.