Традиції політичної осені цю осінь оминуть – експерти

Осінь –  традиційна пора зростання  протестних настроїв в українському суспільстві.   Чи очікувати їх цього року? Що може стати тригер-подіями для виходу громадян на масові акції? І чи можливий Майдан-3 найближчим часом?  Ці теми, а також результати загальнонаціонального та експертного опитувань,  обговорили учасники круглого столу «Традиції політичної осені: чи очікувати протестів цього року?».
 

Ірина Бекешкіна:
Революції виникають там і тоді, коли не спрацьовують демократичні механізми

Протести, як і вибори, одна із тем, якою і політики, й медіа постійно цікавляться в соціологів. Коли почнуться і чи будуть вони масовими? Та попри те, що протести – невідʼємний атрибут демократичного суспільства, передбачити їх неможливо. Таку думку висловила директор Фонду «Демократичні ініціативи» Ірина Бекешкіна.

«Українські протести зазвичай або нечисленні, або швидко перетворюються у масовий протест, а згодом – затухають. Передбачити початок саме масових протестів майже неможливо. Ми можемо говорити про передумови, які можуть бути, ми можемо шукати якусь логіку у цих протестах. Але ми не можемо передбачити нелогічні події (...) ну, як побиття, наприклад, студентів», – сказала вона.

Тим часом, питання протестного потенціалу невідʼємне від аналізу самого суспільства і демократії, каже Ірина Бекешкіна. Як вона стверджує, свого часу навіть вивела таку формулу: революції виникають там і тоді, коли не спрацьовують демократичні механізми.

«Протест – це демократичний механізм, якщо він відбувається у руслі демократичних механізмів, демократичних підходів», – наголосила вона.
 

Андрій Биченко:
Чим ближче до виборів, тим нижчий буде протестний потенціал

Директор соціологічної служби Центру Разумкова Андрій Биченко зауважив, що насправді навіть незначні, на перший погляд, дражливі чинники можуть спонукати громадян вийти на потужні протести.

«Свого часу, у 2012 році, коли ще ніхто не передбачав, що буде Майдан і Янукович не добуде свого терміну, соціологи прогнозували, що такі дії, як перекриття вулиць для Януковича, порушення прав киян на пресування своїм містом, можуть змусити піти Януковича раніше строку», – застеріг від помилок теперішню владу експерт.

Так само не означає й висока готовність брати участь у протестних заходах,  що громадяни вийдуть  на масову  акцію вже завтра, пояснив соціолог. Він нагадав,  що, наприклад, у 2013 році готовність громадян виходити на акції протесту була дуже низькою. А в  кінці 2008 на початку 2009 року, навпаки – внаслідок економічної діяльності уряду, коли  долар з 5 гривень скакнув до 8-ми, протестний потенціал був надзвичайно високим.

«Але в 2008–2009 му році ми практично не бачили серйозних протестів, в той час, як в 2013-му відбувся найбільший протест за всю історію незалежності України. Приводом стало побиття студентів. А за півроку до того була Врадіївка. Через такі кричущі злочини й нехтування правами людини чаша переповнилася», – констатував експерт.

Сьогодні протестні настрої українського суспільства невисокі, каже Андрій Биченко. В разі виникнення тих чи інших акцій протесту готовність до них долучитися задекларували 24% громадян.

 «Лише 4,3% впевнені, що будуть масові виступи в їхньому населеному пункті, і лише 18,5% думають, що це імовірно станеться», – зазначив соціолог.  

За його словами, лише 3% опитаних українців припускають ймовірність ще одного Майдану, цілком можливою таку ситуацію вважають 23,5%. А от серед причин, які спонукатимуть взяти участь у протестних акціях, переважна більшість (66%) громадян назвала підвищення тарифів на комунальні послуги.  

Вплив теми тарифів є дужим значним на ставлення громадян до влади в цілому і на протестні настрої зокрема, наголосив експерт. Він також нагадав, що Арсеній Яценюк, будучи Прем’єр-міністром, мав дуже великий рівень підтримки і довіри. Однак після його рішення про підвищення тарифів, став для громадян найнегативнішим персонажем української політики. Тому протести через тарифи восени можуть бути, припускає Андрій Биченко. Але якщо не буде насильства, то вони  не переростуть у ще один Майдан. До того ж війна з Росією зменшує протестний потенціал українців.

«Більшість електорату, яка є промайданівською, часто невдоволена владою, але в час війни не спішать протестувати», – аргументує Биченко.

Окрім того, за словами Биченка, що ближче до виборів, тим нижчим буде протестний потенціал: адже прагнення змінити ситуацію люди спрямовують не так на вуличні акції, як на політичну агітацію та власний вибір у день голосування.

«Наближення виборів, на мою думку, значно зменшує готовність, і реальну, і ефемерну, брати участь в акціях протесту. Тому що цей протест значна частина громадян сподівається висловити на виборах», – пояснив соціолог.
 

Олена Злобіна:
На тлі падіння протестної активності поступово зростає рівень напруженості в суспільстві

Завідувачка відділу соціальної психології Інституту соціології НАН України Олена Злобіна звернула увагу на те, що соціологічні дані стосовно протестного потенціалу за останній рік майже не змінилися. Як і раніше, трохи більше третини українців хочуть «за будь-яку ціну зберігати порядок, мир та спокій» і майже така сама кількість воліє «активно протестувати проти постійного погіршення умов життя». Ця картина майже не змінюється роками, пояснює соціолог. Тобто насправді активність притаманна меншій частині населення. Однак прямого зв’язку цих даних із реальною можливістю протестів немає.

«Більша частина українців завжди відповідає, що не готова взяти участь у протестах. Але це зовсім ніяк не впливає на Майдан. Достатньо невеликої кількості активних протестувальників для того, щоб запустити механізми, які можуть вивести людей масово. Стосовно загального прогнозу, я згодна, що протести цієї осені будуть, але у Майдан вони навряд чи переростуть», – сказала вона. 

Олена Злобіна вважає, що не стримає активних протестувальників і військовий конфлікт, в якому перебуває країна. Тому що виводять на вулиці людей інші мотиви. «Перший – абстрактний, що слід обстоювати справедливість, і другий – матеріальний, що життя стає нестерпне», – деталізує науковець і зауважує, що й стосовно матеріального стану ситуація неоднозначна. Адже в Україні дещо підвищився рівень добробуту, змінюється лише баланс між тими, кому вистачає на харчування, і тими, хто вимагає кращого матеріального становища. «Проте це не означає, що ті, хто відчуває себе найгірше, будуть головним загоном протестувальників. Бо це категорія «66+» – люди, які менш схильні до протестів через їхній вік», – переконана Олена Злобіна.

Та розслаблятися не варто, застерігає соціолог. На тлі падіння протестної активності поступово зростає рівень напруженості в суспільстві. «Торік вона становила 6,8 бала із 10 можливих, цього року – 7,27 бала. Це значне зростання напруги в соціумі! І цей момент не варто недооцінювати», – наголосила експертка, додавши, що основна причина такого невдоволення – суто матеріальна. Населення дуже непевне щодо перспектив, і це є головним чинником напруги в широкому сенсі.

«Що буде результатом? Результатом може бути дві речі, – резюмує Олена Злобіна. – Ця напруга може перетворитися або на агресію, або на апатію. Все залежатиме від балансу цих груп у соціумі».
 

Андрій Єременко:
Готових до протестів меншає, а радикально готових – більшає

А ще, як показують моніторингові дослідження дослідницької компанії «Асtive Group», на тлі загального зростання числа тих, хто вважає протест безперспективним, росте відсоток тих, хто заявляє про однозначну готовність вийти на протест. Ця тенденція показова, стверджує соціальний експерт Андрій Єременко, засновник «Асtive Group».

«Кількість тих, хто готовий до протестів – порівняно зменшилась, але при цьому відносна частка тих, хто точно готовий, порівняно з тими, хто майже готовий, піти на протест – збільшилась. Тобто, відбувається радикалізація протестних настроїв, – запевняє експерт. – Уявіть собі, у Києві понад чотири мільйони мешканців. І ще мільйони переселенців та заробітчан. І якщо на протест вийде лише 1%, мало нікому не видасться!

Коли розчарування і невдоволеність життям наростає, саме відчуття втомленості від політики і стає підставою для протестів, каже експерт. Але ці протести виливаються нині не у загальнонаціональний протест, а у точкові, локальні акції, як то проти комунальних тарифів, чи проти фактів тієї чи іншої несправедливості на місцях.

Об’єднавчого ж подразника для загальнонаціонального протесту наразі немає, підсумував Андрій Єременко.

Сергій Шаповалов:
Навіть великі протестні кампанії в Україні  спричинялися спершу раптовими подіями

Дослідник Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучерів Сергій Шаповалов завважив, що те, як люди мобілізуються на масові протести, залежить насамперед від приводу й теми акції. Він нагадав, що навіть великі протестні кампанії в Україні, які начебто були на абстрактні теми – проти несправедливості держави, насилля правоохоронних органів, – спричинялися спершу раптовими подіями, як то побиттям конкретних людей.

А соціально-економічні протести і поготів відбувалися шляхом зовнішньої мобілізації.

«Можна пригадати наймасовіші соціально-економічні події в Україні, наприклад, шахтарські протести, але всі вони були організовані шахтарськими профспілками. Не було події раптового характеру, яка б змусила всіх мобілізуватися і ходити маршем на Київ. А були профспілки, які залучали своїх членів до таких акцій», – каже експерт.

До речі, таких масових протестів соціально-економічного характеру останніми роками не було в країні, підмітив Сергій Шаповалов. Відтак, постає питання – якою є на сьогодні роль профспілок в українському суспільстві як мобілізуючого фактора, який може привести людей на протест.

Презентуючи здійснене Фондом «Демократичні ініціативи» опитування експертів, які спеціалізуються на протестних настроях громадян, Сергій Шаповалов відзначив, що більшість із них солідарна з думкою населення – масові загальнонаціональні протестні акції найближчим часом малоймовірні. А от щодо причин протестів, то тут думка експертів відмінна від громадської думки. На перше місце як причину до виходу людей на масові акції вони вивели утиски демократії та порушення громадянських прав людей, як то фальсифікації виборів, узурпація влади. До найімовірніших причин протестів чверть експертів відносить також підвищення комунальних тарифів та зміни у відносинах України з окупованими територіями ОРДЛО чи Криму, ще чверть – вважає, що причиною протестних виступів може стати зміна зовнішньополітичного курсу країни.

Усі респонденти вважають мирні акції нормальним явищем демократичних суспільств, хоч погоджуються і з тим, що силові методи протестів можуть бути більш ефективними за ненасильницькі акції, оскільки такі акції активніше висвітлюються у ЗМІ.

Відзначили експерти і поширеність в Україні таких явищ, як проплачені мітинги. «І тенденція, на думку експертів, до використання проплачених акцій не зменшується», – підсумовує Сергій Шаповалов.
 

Проплачені акції стали набагато якісніші

Тим часом Олена Злобіна додала, що одним із питань у соціологічних опитуваннях є те, чого найперше люди хочуть домогтися. Все частіше вони вибирають відповідь «добитися перегляду судових рішень».

«Так от, якщо торік 11,3% українців відповіли, що не вийдуть на масові акції протесту, оскільки можуть захистити свої права у суді, цього року таких вже лише 4,4%. Інструмент судовий працює настільки погано, що люди вважають єдиним способом вплинути на проблему, це вийти на вулицю», – відреагувала Олена Злобіна.

Андрій Биченко теж уточнив – має значення і регіон, у якому з'явився привід для мітингів та заворушень.

«Майдан почався не з Врадіївки, хоча це й був жахливий злочин. Просто тому що це Миколаївська область. Звісно, кияни співчували потерпілим та врадіївцям загалом. Але побиття студентів саме в Києві стало каталізатором. Бо киянам це було ближче, і їм набагато легше вийти на протест. Тоді як приїзд протестувальників з українських регіонів часто є проплаченим, просто через скрутне матеріальне становище громадян та відсутність коштів на поїздку», – пояснив соціолог.

«А загалом якість проплачених акцій вельми зросла, – долучається до дискусії Андрій Єременко. –  Проплачені акції стали набагато якісніші.  Якщо раніше приходив подивитися на таку акцію, то одразу, за півкілометра, було видно – оце група проплачених, оце – організатори, а оце – стоять по периметру, щоб не розбіглися. То зараз учасників поплачених акцій стало менше, вони вивчили, за що стоять, навчилися говорити, й інколи настільки ефективно, що не можна відрізнити такі вони чи не такі».

Щоб акція була ефективною, ділиться нюансами організації протестних акцій Андрій Єременко, потрібен комплексний підхід. Само собою – організувати масовий протест, але цього замало. Потрібні – петиції, заяви до прокуратури, дуже ефективно показали себе невеличкі акції, проведені одночасно по всій Україні.

«Отакі речі працюють. Варіанти ефективного протесту є. Але потрібно, щоб нею займалася ціла команда – юриста, масовика, медійники», – додає експерт.

Підсумовуючи Сергій Шаповалов, відзначив – за останні роки відбулося декілька хвиль підвищень протестних настроїв громадян, але ці акції були більше спонтанними реакціями, а не зумовлені загальноукраїнською мобілізацією. Тому очікувати що чергова хвиля підвищення протестних настроїв мобілізує вихід громадян на вулиці не слід. «Щоправда, якщо знайдеться ефективний провідник цього руху, то цілком можливо», – акцентував експерт.

_____________________________________________

Презентоване на заході  дослідження представлено Фондом "Демократичні ініціативи" імені Ілька Кучеріва в рамках програми «Програми сприяння громадській активності «Долучайся!»», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та здійснюється Pact в Україні. Зміст дослідження є винятковою відповідальністю Pact та його партнерів i не обов’язково відображає погляди Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) або уряду США.

Відеозапис круглого столу: