Загальнонаціональне опитування населення проведено Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно із соціологічною службою Центру Разумкова 16–22 серпня 2018 року в усіх регіонах України за винятком Криму та окупованих територій Донецької та Луганської областей. Опитано 2019 респондентів віком старших за 17 років. Теоретична похибка вибірки не перевищує 2,3%.
Це опитування представлене Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва в рамках програми «Програми сприяння громадській активності «Долучайся!»», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та здійснюється Pact в Україні. Зміст дослідження є винятковою відповідальністю Pact та його партнерів i не обов’язково відображає погляди Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) або уряду США.
Опитування, зокрема, фінансується за проектом МАТРА Посольства Королівства Нідерландів.
- Переважна більшість опитаних (68%) не бачать перспектив масових виступів протесту у своєму населеному пункті або вважають такі виступи малоймовірними (в опитуванні грудня 2017 р. відповідна частка становила 62%). Про існування такої можливості заявили лише 23% (в грудні 2017 р. – 27%).
- Думка про можливість протестів дещо більше поширена в центральному (27%) та східному (26%) регіонах, тоді як найменше вона поширена в південному регіоні (11%). Більш ймовірними протести вважають жителі міст – серед них на існування такої ймовірність вказали 27%, тоді як серед селян – лише 15%.
- Так само лише меншість опитаних (24%) висловила готовність долучитися до акцій протесту, якщо вони матимуть місце (в грудні 2017 р. – 29%), тоді як 64% виявилися однозначно або скоріше не готовими до таких дій (в грудні 2017 р. – 66%).
- Дещо вищий показник такої готовності – на Заході (33%), а найнижчий – на Півдні та Сході (18% в обох регіонах). Декларативна готовність до участі в протестах мало відрізняється в різних вікових групах, за винятком групи людей, яким за 60 років, де вона є дещо нижчою (18% на відміну від 24–27% в інших вікових групах).
- Задекларована готовність до участі в протестах, ймовірно, є чималою мірою завищеною, адже на даний момент майже ніхто з опитаних в жодному з протестних виступів участі не брав (про відсутність такого досвіду заявили 96%).
- Оцінка можливості появи третього Майдану є майже аналогічною оцінці інших акцій протесту, тобто 60% вважають такий розвиток подій малоймовірним чи взагалі неможливим, а 28% припускають таку можливість. При цьому порівняно з груднем 2017 р. частка тих, хто вбачає ймовірність нового Майдану знизилася на 11%, а частка тих, хто вважає такий розвиток подій малоймовірним – зросла на 14%.
- Уявлення про ймовірність нового Майдану більш поширені серед жителів Півдня (37%, тоді як в інших регіонах такі очікування задекларували 26–29%). Також дещо більш поширені схожі уявлення серед жителів сіл (34% на відміну від 26% серед городян).
- Оцінюючи альтернативу «спокій за будь-яку ціну – активний протест», думки опитаних українців розділилися між цими позиціями майже рівномірно. І перший, і другий варіант підтримали трохи більше 1/3 опитаних, тоді як близько 1/4 не змогли визначитися в цьому питанні. Орієнтація на терпіння та підтримку порядку та спокою дещо більше поширена на Сході (46% на відміну від 32–38% в інших регіонах).
- Переважну більшість (66%) тих громадян, які висловили готовність долучитися до тих чи інших протестних виступів, до таких дій спонукатимуть проблеми підвищення тарифів на комунальні послуги. Трохи менше 1/3 (30%) виявили готовність долучатися до протестів проти нездатності міської влади забезпечити комфортні умови проживання, як то необхідну кількість дитячих садків, шкіл, медичних закладів, зелених зон тощо. Найрідше як причини, які спонукали б до участі в протестних акціях, згадувалася підтримка певних політиків та зовнішньополітичні кроки влади.
- Підвищення тарифів на комунальні послуги є головною причиною можливих протестів у всіх регіонах, але дещо частіше про них згадували жителі Півдня (80%) та Сходу (73%), тоді як помітно рідше – жителі Заходу (55%). Натомість на Заході частіше згадувалися протести проти корупції в органах влади (38%, на відміну від 23–27% в Центрі та на Півдні, та 16% на Сході).
- Для тих респондентів, які готові до участі в акціях соціального протесту, найбільш прийнятними їх формами є участь у виборчій кампанії (цю форму обрали 44%), збір підписів під колективними закликами та вимогами (40%) та санкціоновані мітинги й демонстрації (35%). Натомість готовність до неконвенційних (насильницьких) форм протестів висловлює менше 10% із тих, хто готові до протестів. До участі в санкціонованих мітингах та демонстраціях більш схильні жителі західного регіону (42%); серед жителів цього регіону також трохи частіше згадували про участь у зборі підписів (47%). Натомість на участь у санкціонованих мітингах та демонстраціях найменше зорієнтовані жителі південного регіону (22%).
- Серед мотивів, які б зумовили брати участь в акціях протесту, найчастіше згадувалося бажання обстоювати справедливість – цю причину відзначили 39% із тих, хто обрав якийсь з варіантів, пов’язаних з участю у цих протестах. Натомість про «матеріалістичні» мотиви (важкість життєвого становища, захист особистих інтересів) згадували значно менше респондентів (17% щодо важкого становища, та 14% щодо захисту інтересів).
- З-поміж мотивів, які б зумовили відмову від участі в акціях протесту, найчастіше згадувалися невіра в ефективність протестів (32% від тих, хто обрав якийсь з варіантів, пов’язаних з відмовою від участі в протестах), та небажання даремно витрачати час, зайнятість іншими справами (21%). До того ж 15% зазначили «побоювання постраждати у разі розгону акції протесту».
ЗАВАНТАЖИТИ З ТАБЛИЦЯМИ
