Свої позиції у переговорах щодо Донбасу Україна має просувати, ґрунтуючись на думці своїх громадян – експертне обговорення
Напередодні саміту НАТО і женевських переговорів Байдена з Путіним Фонд «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва разом із інтернет-виданням «Європейська правда» провели 9 червня в Укрінформі експертне обговорення, де представили дані свіжого загальнонаціонального дослідження про те, як змінилася думка українців про російсько-українську війну за два роки президенства Зеленського і як Україні просувати свої позиції, ґрунтуючись на думці своїх громадян.
У ставленні до компромісів у врегулюванні конфлікту на Донбасі в регіонах відбулися зміни, – Марія Золкіна
Згідно з результатами опитування, 54% респондентів визначають конфлікт на сході країни як російську агресію проти України з використанням місцевих бойовиків. Про це сказала аналітикиня Фонду «Демократичні ініціативи» Марія Золкіна.
«Переважна частина українців вважає, що те, що відбувається на сході України, є російською агресією проти України і в цьому Російська Федерація використовує місцевих бойовиків. При цьому проросійські наративи про так званий внутрішній конфлікт, в якому Росія або підтримує одну зі сторін, або це взагалі без жодної участі Росії відбувається, не набуває підтримки в українському суспільстві», – наголосила аналітикиня.
За її словами, зросла порівняно з 2020 роком і кількість тих респондентів, які вважають, що між Україною та Росією відбувається війна.
«На сьогоднішній день 71% українців вважають, що між державами відбувається саме війна. І в цьому об’єднані всі макрорегіони. Починаючи зі сходу і до заходу, цифри дещо різняться. Наприклад, на сході половина населення однозначно впевнена в тому, що це війна, на заході – абсолютна більшість — 91%, але тим не менше ця версія превалює в усіх макрорегіонах і так само зміцніла в громадській думці за останні півтора року», – зауважила Золкіна.
Окрім того, за її словами, виборці політичних партій «Слуга народу», «Європейська Солідарність» і «Батьківщина» солідарні у своїх оцінках.
«Переважна частина виборців кожної з цих партій вважає, що в нас власне відбувається війна. Єдиною партією, виборці якої мають «особливу» думку, є прихильниками «Опозиційної платформи — За життя». 47% виборців цієї партії заперечують той факт, що між Україною і Росією відбувається війна. Здебільшого виборці цієї партії орієнтуються на ідею про внутрішній конфлікт, де Росія підтримує одну зі сторін, а не є повноцінним учасником цього збройного конфлікту», – прокоментувала цифри Марія Золкіна.
Серед шляхів досягнення тривалого миру на Донбасі найбільш популярною, хоча і не серед переважної більшості, є ідея посилення дипломатичного і санкційного тиску на Російську Федерацію і самопроголошені формування. Іншим шляхом досягнення тривалого миру населення називає зміцнення економічного та військового потенціалу України, хоча при цьому погоджується з певним відстороненням, скажімо так, своєрідною ізоляцією, тимчасовою, від тимчасово окупованих територій, але п’ята частина населення досі не визначилася і не знає, яким саме шляхом можна було б досягти стабільного миру на Донбасі.
А варіанти, які дістали найменшу підтримку серед населення у питанні щодо механізмів досягнення тривалого миру на Донбасі, Марія Золкіна прокоментувала так:
«Час від часу в інформаційному просторі за зачиненими дверима під час політичних переговорів з’являється ідея про те, що можна було б домовитися з Російською Федерацією про припинення війни на Донбасі «в обмін на фактично де-факто відмову України від ідеї повернення Криму під юрисдикцію України». Так-от, українське суспільство категорично з цим не погоджується і не бачить зв’язку між тим, щоб погодитися з фактично окупацією Криму в обмін на тривалий мир на Донбасі. Тільки 7% українців вважають, що автономія Донбасу, тимчасово окупованого Донбасу, і відмова від ідеї повернення Криму могла б привести до стабільного миру на Донбасі. А ще менше — близько 3%, тобто на рівні похибки, вважають, що повне визнання фактично окупації, анексії Криму привело б до миру на Донбасі. Тому будь-які домовленості хоча б з натяком на подібну схему не тільки не приведуть до миру на Донбасі з точки зору більшості населення, а й не матимуть відповідної легітимності для української громадської думки».
Марія Золкіна нагадала, що в українському суспільстві компромісний шлях врегулювання конфлікту традиційно підтримується ще з 2014 року. За радикальний шлях вирішення конфлікту завжди виступала тільки меншість громадян. Утім, попри те, що компромісний шлях лишається ключовим, за останні півтора року відбулися деякі зміни в регіонах, зауважила вона.
«За останні півтора роки відбулася певна радикалізація настроїв в західному регіоні. Вперше з 2014-го року ми бачимо фактично рівнозначну підтримку на заході ідеї як пошуку компромісів, так і більш жорсткої позиції, що мир може бути досягнутий тільки тоді, коли якась із сторін переможе… І паралельно відбуваються зміни на сході, де, навпаки, зросла орієнтованість на будь-які компроміси».
Аналітикиня пояснила, що такі зміни в настроях людей поки що не виходять на поверхню внутрішніх протиріч і не розколюють суспільство, але на цей момент владі слід звернути увагу.
Україні треба втриматися від примусу до війни, – Петро Бурковський
Аналізуючи динаміку ставлення громадян до компромісів, аналітик Фонду «Демократичні ініціативи» Петро Бурковський зауважив, що найвища частка людей, готових до компромісів була зафіксована в листопаді 2019 року, напередодні зустрічі у Парижі, коли справді більшість українців вірила в те, що президент Зеленський зможе «подивитися в очі Путіну» і знайти шлях посередині.
Тоді громадяни висловлювали довіру до таких намірів президента, а заразом готові були й до певних компромісів у врегулюванні конфлікту на Донбасі, пояснив аналітик. Сьогодні частка тих, хто згоден на можливі компроміси, найнижча за останні роки й повернулася у ситуацію 2016 року.
«Це є прямий наслідок того, що Росія влаштувала шантаж і ескалацію війною, і люди бачать, що в даному разі інша сторона не налаштована на мир, – каже аналітик. – Ще одним підтвердженням цього є те, що в Україні зростає кількість тих, хто вважає, що мир може бути досягнутий з позиції сили».
Петро Бурковський пояснив, що попри те, що Росія на всіх міжнародних майданчиках заявляє, що вона хоче примусити Україну до миру, насправді ж її політика полягає в тому, щоб примусити Україну до війни – спровокувати її на атаку або вдати, що така атака сталася, аби змусити вести руйнівні дії на своїй же території, де постраждають свої ж громадяни. Мета зрозуміла – налаштувати проти України людей, які залишаються на окупованих територіях, викликати недовіру українців до своєї держави, спричинити погіршання соціально-економічних умов.
«І зараз важливе питання – Україні треба втриматися від цього примусу до війни, знайти ефективні дипломатичні шляхи і в той же час продовжувати нарощувати свою обороноздатність, щоб Росії не вдалося створити таку ескалацію», – підсумував Петро Бурковський.
Якщо ми пропонуватимемо Заходу альтернативу мінським домовленостям, вони можуть бути замінені, – Сергій Сидоренко
Коментуючи дані опитування, головний редактор «Європейської правди» Сергій Сидоренко застеріг від сприйняття Женеви як нового формату врегулювання конфлікту, ідея якого напередодні озвучувалася деякими посадовцями.
На його переконання, динаміка показників громадської думки дає підстави Україні просувати свою думку, ґрунтуючись не на підтримці закордонних партнерів, а на підтримці власних громадян.
«Це завжди ефективніше, ніж просто позиція закордонних друзів і партнерів України. І при цьому я був би дуже обережний, щоб розраховувати на якісь радикальні зміни у міжнародному середовищі стосовно Донбасу суто через заміну дискусії. Ми всі розуміємо, що єдиною і головною перепоною для встановлення миру є Росія, яка веде проти України війну. Більше 70% українців також підтримують цю думку… І чи буде Росія у Женевському форматі, у Будапештському форматі, у Паризькому форматі (нормандському) чи в будь-якому іншому форматі, насправді не важливо. Коли вона захоче і коли її змусять, тоді вона власне і піде на поступки», – зазначив він.
Сергій Сидоренко також переконаний, що попри те, що західні партнери тривалий час виступають за збереження і продовження Мінського процесу, всупереч опору українського суспільства та політиків, це не означає, що ці домовленості вже назавжди.
«Існує можливість, якщо ми не просто говоритимемо – давайте все забудемо, а пропонуватимемо альтернативу, що ці домовленості будуть чи модифіковані, чи змінені…І тут проблема не в позиції Заходу, що він хоче ігнорувати українську думку, а в тому, що йому потрібно щось інше. Під цю зміну має бути підготовлений ґрунт. Як на мене, ставлення українського суспільства важливе для підготовки цього ґрунту… І якщо ми комунікуватимемо з Заходом, що суспільство проти цих домовленостей, то цілком можливо, що це підштовхне його до рішення про їх заміну», – зауважив Сергій Сидоренко.
Спроби Кремля змусити Україну вести перемовини щодо врегулювання конфлікту на сході держави із російськими маріонетками є марними, – Васль Бондар
Спроби Кремля змусити Україну вести перемовини щодо врегулювання конфлікту на сході держави із російськими маріонетками є марними, цього ніколи не буде. Про це під час відеовключення у ході пресконференції заявив заступник міністра закордонних справ Василь Боднар.
Дипломат зазначив, що Україна з метою закінчення війни на сході вже тривалий час веде переговори з країною-агресором – Російською Федерацією, які здійснюються за посередництва ОБСЄ в рамках консультацій Тристоронньої контактної групи, а також за посередництва Німеччини і Франції в нормандському форматі.
Водночас, констатував заступник міністра, Росія свідомо не виконує домовленостей, спрямованих на політико-дипломатичне врегулювання конфлікту.
«Кремль продовжує спроби нав’язати нам свої правила гри, змусити нас розмовляти з маріонетками. Але ми ніколи не будемо вести переговори з ватажками окупованих територій. Це червона лінія, яку Україна ніколи не переступить», – сказав Василь Боднар.
Дипломат акцентував, що спроби Кремля ввести в оману міжнародну громадськість своїми безпідставними заявами про те, що Росія нібито не є стороною конфлікту, є марними, а в цю відверту брехню не вірить ніхто у світі.
«Росія є стороною міжнародного збройного конфлікту, який розпочався з незаконної окупації Криму і нині триває на території Донецької і Луганської областей України – це правда, яку неможливо закамуфлювати ні пропагандою, ні голослівними заявами», – наголосив заступник міністра.
Насамкінець він підкреслив, що злочини, які Росія здійснила на сході України і на території українського Криму, тягнуть за собою міжнародно-правову відповідальність, і «Росія буде до неї притягнута».
Путін не піде на ескалацію одразу після зустрічі з Байденом, але загострення можливе пізніше, – Павло Клімкін
Президент Володимир Путін не піде на миттєву ескалацію конфлікту з Україною одразу після зустрічі з президентом США Джо Байденом, однак може загострити ситуацію напередодні або після Дня Незалежності.
Таку думку висловив ексміністр закордонних справ Павло Клімкін.
«Путін не піде на миттєву ескалацію після зустрічі (з Байденом — ред.). Для нього це значить показати, що він залежний від результатів зустрічі, це показуватиме його як слабкого президента. Для нього дуже критично, щоб результат цієї зустрічі сприймався закордоном з точки зору того, що Росія визначає або співвизначає порядок денний у світі. Але для нього також критично важливо створювати і підтримувати імідж так званого сильного президента», – сказав Павло Клімкін.
Водночас колишній глава українського МЗС не виключає можливості ескалації пізніше.
«Лінія путінського режиму, яка полягає в тому, щоб знищити українську державність як таку, вона буде послідовною і спрямована на послідовність провокацій або напередодні 30-річчя нашої незалежності - і це пов’язано з тим, що в Росії дуже хочуть показати, що Україна — це держава, яка не відбулася, або після», – зауважив ексміністр.
Водночас Павло Клімкін наголосив на важливості, аби на зустрічі з Путіним Байден сказав російському президенту: “Якщо ти ідеш далі або військовим шляхом, або гібридним, наша відповідь буде саме такою, і ЄС підтримає цю відповідь. Це стосується як військової ескалації, так й інших провокацій”.
Крім того, він переконаний у необхідності більш активної роботи США щодо сходу України.
Також колишній міністр очікує від Байдена «бетонної позиції» по Криму, виконанню санкцій, звільненню політичних в’язнів і заручників.
Четверта позиція США, на його переконання, має бути стосовно неприсутності або незбільшення присутності військової російської в Білорусі, «оскільки це спільна загроза як для України, так і для НАТО, так і для Європи».
Павло Клімкін додав, що американський президент має наголосити також на неможливості російського режиму займатися «маніпуляціями навколо енергетичної безпеки, навколо Північного потоку-2».
«Для мене дуже важливо, щоб США не поставили нас на паузу, і щоб Байден сказав Путіну: «Ми будемо послідовно збільшувати військову підтримку України, ми будемо збільшувати безпековий компонент, у тому числі щодо поступового розміщення американських підрозділів й елементів інфраструктури на території нашого союзника – України. Ми будемо поступово, але послідовно прагнути до того, щоб Україна ставала східним флангом НАТО. Ми буде вести переговори з Україною щодо майбутньої безпекової угоди», – підкреслив Павло Клімкін.
Колишній глава МЗС впевнений, що Байден «стовідсотково не здасть Україну, а які домовленості будуть, частково почуємо, а частково відчуємо, адже деякі домовленості, звичайно, будуть конфіденційними».
Путін свідомо зруйнував мінські домовленості, вони більше ніколи не працюватимуть
Ексміністр закордонних справ Павло Клімкін також вважає, що президент РФ Володимир Путін шляхом масової видачі російських паспортів на окупованих територіях сходу України свідомо зруйнував мінські домовленості, тому вони вже ніколи не працюватимуть.
За словами дипломата, слід усвідомити, що за останні два роки ситуація стосовно окупованого сходу України кардинально змінилася.
«Як би ми не дискутували, що можна зробити з мінськими домовленостями, а що не можна, мінські домовленості не працюють і не будуть працювати ніколи. Путін абсолютно свідомо шляхом масової паспортизації знищив і мінські домовленості, і будь-який шлях послідовних кроків до того, щоб окупований Донбас міг перезавантажитися до українського простору», – вважає Павло Клімкін.
У цьому контексті він нагадав, що наразі на окупованих територіях видано майже 600 тис. російських паспортів, до кінця року, за планом Кремля, їх буде видано 1 млн, а на початок 2023 року Росія планує завершити паспортизацію «будь-яким шляхом, включаючи примусовий».
На переконання Павла Клімкіна, це означає, що Україна втрачає окупований Донбас, бо разом з російським паспортом у його мешканців - російська лояльність, а відтак проведення там виборів неможливе навіть після звільнення цих територій і встановлення Україною контролю над кордоном.
«Чи можна уявити будь-які вибори – вільні, чесні які завгодно притомні вибори, коли всі мають російські паспорти?», – зауважив ексміністр і акцентував, що це треба враховувати у новій стратегії реінтеграції тимчасово окупованих територій.
Режим Путіна дуже небезпечний для України у короткій перспективі
Колишній міністр закордонних справ насамкінець зауважив, що економічний і демографічний занепад Росії робить режим Володимира Путіна набагато більш небезпечним для української державності, тому Україні треба значно посилити власну безпеку.
«Частина наших друзів і союзників абсолютно правильно вважає, що Росія поступово деградує і занепадає – економічно, демографічно і так далі. Ми всі з цим згодні, але це робить Путіна і російський режим набагато більш небезпечним у короткій перспективі», – сказав Павло Клімкін.
На його думку, найближчі роки, навіть якщо буде реалізований курс на перезавантаження нинішнього російського режиму, є дуже непростими для української державності.
«Ми маємо до цього підготуватися не так, як ми робили це раніше. Того, що ми використовуємо для нашої безпеки, насправді недостатньо – ми маємо це усвідомлювати», – зауважив ексміністр.
«Мінського» й «нормандського» форматів недостатньо для вирішення проблем війни України з Росією, – СергійГармаш
Підтримав колишнього міністра закордонних справ і представник ОРДО України в Тристоронній контактній групі Сергій Гармаш.
Мінські домовленості, на його думку, не працюватимуть доти, доки не зміниться формат мінського процесу і доки Росія не визнає себе стороною конфлікту.
«На сьогоднішній день в Тристоронній контактній групі є два посередники і одна Україна, нам нема з ким розмовляти. Не може бути конструктивного діалогу про мир, якщо нема з ким розмовляти. Інші учасники групи є маріонетками Росії і не є членами Тристоронньої контактної групи. Виникає дилема, яка перетворює Мінський процес і Мінські угоди з інструменту досягнення миру в інструмент впливу один на одного», – зазначив Сергій Гармаш.
Немає, на його думку, й перспективи відкриття КПВВ з боку окупованих територій.
«Незалежно від того, буде там каронавірус чи не буде, це було політичне рішення, яке є частиною реалізації планомірної політики Росії щодо ізоляції цих території і де- факто інтеграції їх у політичний, економічний і соціальний простір Російської Федерації», – зауважив Сергій Гармаш..
Основним завданням України, каже він, має бути повернення Мінського процес у відповідність до мінських документів. А для цього необхідне позбавлення будь-яких ознак суб'єктності ОРДЛО, яких представники ОБСЄ, як посередники переговорів, на жаль, наділяють статусом окремих делегації .
«Про це потрібно серйозно замислюватися і з цим потрібно серйозно боротися. Тому що таким чином не просто знімається відповідальність з Росії, а заводиться у глухий кут можливість самого діалогу між Україною та Росією з питань Донбасу», – наголосив Сергій Гармаш. Він також зауважив, що остання концентрація російських військ на периметрі кордону з Україною показала, що вже й Мінського процесу замало.
«Мінський процес розглядає питання тільки по Донбасу, а Росія показала, що вона є загрозою на всьому периметрі кордонів. Путін продемонстрував ці загрози всьому світу. І це дає нам підстави апелювати до наших західних партнерів, що «мінського» й «нормандського» форматів недостатньо для вирішення проблем війни України з Росією», – акцентував Сергій Гармаш.
Паспортизація на сході демонструє, що РФ не збирається завершувати конфлікт, – Ігор Яременко
Російська Федерація видачею російських паспортів українським громадянам на тимчасово окупованих територіях Донеччини й Луганщини демонструє, що не має наміру завершувати конфлікт.
Про це заявив заступник міністра з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України з питань європейської інтеграції Ігор Яременко.
«Остання риторика, яка демонструвалася Російською Федерацією, і дії, які демонструвалися Російською Федерацією, вони абсолютно протилежні, й та сама прискорена паспортизація на Донбасі - це абсолютно чіткий сигнал до того, що Російська Федерація не має жодного наміру завершувати цей конфлікт і якось його врегульовувати», – сказав він.
Те саме стосується й питань перетину КПВВ, зауважив Ігор Яременко. За його словами, важливим є той фактор, що з українського боку увесь цей час КПВВ залишаються відкритими.
«Україна готова в будь-який момент приймати своїх громадян на своїй території, тим часом як російська окупаційна влада всіляко це обмежує», – зазначив заступник міністра Мінреінтеграції.
Він поінформував, що наразі працює тільки два КПВВ на сході – по одному в Луганській і Донецькій областях. Проте в Мінреінтеграції продовжують працювати над розробкою нового стандарту КПВВ.
«Ми хочемо продемонструвати людям на окупованій території, нашим громадянам, що ми вважаємо, що вони є заручниками там, і ми хотіли б, щоб вони приїжджали і залишалися тут», – наголосив Ігор Яременко.
Він також зазначив, що Росія упродовж останніх двох років, зокрема, намагалася всередині розхитати Україну, розділити людей, посіяти розбрат і паніку, але, на його думку, росіянам не вдалося цього зробити.
У цьому зв’язку заступник міністра вважає, що РФ шукатиме «нові методи роботи на українській шахівниці».
Спираючись на громадську думка, українська влада повинна займати жорсткішу позицію у міжнародних переговорах, – Ганна Гопко
Голова правління ГО «Мережа захисту національних інтересів «АНТС», голова Комітету у закордонних справах Верховної Ради України VIII скликання Ганна Гопко наголосила, що позиції українських громадян, їхня думка мають бути донесені до Вашингтона ще до початку переговорів Байдена з Путіним. А українська влада, маючи це дослідження, повинна у міжнародних переговорах посилювати і займати більш жорстку позицію.
«З 2014 до 2021 року, від Женеви до Берліна, від Берліна до Парижа, від Парижа до Женеви, ми мали б для себе зробити один простий висновок – в питаннях територіальної цілісності та суверенітету ми не йдемо на жодні болісні компроміси. Хто б їх не пропонував, які б олігархи не друкували які статті у Wall street journal і так далі, пропонуючи ідею обміняти Крим на так званий псевдомир на Донбасі – ця ідея в українському суспільстві є неприйнятна, як показало це дослідження», – наголосила вона.
Ганна Гопко нагадала принагідно помилки 2014 року, саме коли державі треба було зайняти жорсткішу позицію.
«Наприклад у 8-му скликанні теж під певним тиском наших західних партнерів лише в 2018 році ми ухвалили закон у Верховній Раді, визнаючи Російську Федерацію як державу-агресора, прибираючи із термінології так звані «ДНР» і «ЛНР» і називаючи їх окупаційними військами. Шкода, що не вистачило політичної волі ввести кримінальну відповідальність за заперечення російської збройної агресії проти України», – зауважила вона. Так само як і «вирішити» питання Медведчука та його каналів, які за весь цей час досягали свого ефекту, додала Ганна Гопко.
А відтак треба продовжувати працювати зі сходом і півднем України, акцентувала вона.
«Треба шукати можливості заповнювати інформаційний вакуум. І не лише інформаційний контент, а й політичний вакуум. Тому що треба говорити і про потребу політичної альтернативи для «п'ятої колони», – резюмувала Ганна Гопко.
Влада посилає змішані сигнали, дуже важливо, щоб вони не розколювали суспільство, – Олексій Гарань
Науковий директор Фонду «Демократичні ініціативи», професор НаУКМА Олексій Гарань зазначив, що, на жаль, з середини країни часто надходять змішані сигнали, які призводить до певних непорозумінь, в тому числі й до критики влади.
Свого часу таким змішаним сигналом була ідея зустрічі з Путіним з акцентом на двосторонніх переговорах, замість того, щоб говорити про багатосторонні зустрічі за участі західних представників.
З останніх – ініціатива про референдум щодо припинення війни на Донбасі.
«Мені не зовсім зрозуміло, що вкладається в цей референдум... Тут є питання. Дуже важливо, якщо ми щось виносимо на референдум, щоб це не розкололо суспільство і не було використано нашими ворогами».
Коментуючи також дані останнього опитування, Олексій Гарань зазначив, що суперечлива динаміка громадської думки на сході країни має як позитивні, так і тривожні сигнали. З одного боку, зросла орієнтація на будь-які компроміси, але при цьому в позитив впала підтримка прямих переговорів з «ЛНР» і «ДНР».
«Це означає, що нам треба багато зробити і в плані донесення інформації, і в плані розкодування українських каналів, бо це стосується не тільки окупованих територій, це стосується і підконтрольного Донбасу», – підсумував Олексій Гарань.
За матеріалами Укрінформу і "Демініціатив"