Суверенний штучний інтелект: між свободою і пам’яттю
Володимир Лакомов,
український дипломат, Надзвичайний та Повноважний посол України (захищав інтереси України як Посол у Анголі (2004-2007), Бразилії (2007-2010 та Пакистані (2012-2020), експерт Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва
Оригінал статті — Літературна Україна
Між Києвом та Ріо: як Латинська Америка та Україна можуть сформувати автономії штучного інтелекту.
Штучний інтелект як простір пам’яті, свободи і спротиву.
У світі, де алгоритми дедалі частіше приймають рішення замість людей, поняття суверенітету набуває нового виміру. Йдеться не лише про кордони чи закони, а про здатність нації мислити, пам’ятати і діяти самостійно, етично, непередбачувано. Саме тому ми говоримо про суверенний штучний інтелект не як технічну систему, а як акт свободи.
ШІ як дзеркало цивілізації і поле боротьби
Штучний інтелект – це не просто нейронна мережа. Це культурний простір, сформований із наших текстів, голосів, жестів. Але чий голос він повторює? Чиї наративи вважає «нормою»? У глобальному алгоритмічному полі домінують моделі, натреновані на даних, що часто ігнорують історичну травму, колоніальну пам’ять, локальні етики. Суверенний ШІ – це спроба повернути собі право на власну логіку, власну мову, власну непередбачуваність.
Та є й інша загроза – тоталітарне мислення, яке прагне алгоритмізувати людину. Росія і Китай — держави, що активно просувають моделі ШІ, вбудовані у системи контролю, цензури, цифрового нагляду. Їхній ШІ не пам’ятає травму – він її стирає. Не співпереживає, він карає. Не визнає свободу, він її моделює як загрозу.
У Китаї це система «соціального рейтингу», де алгоритм визначає, хто заслуговує на довіру, а хто на ізоляцію. У Росії це цифрова інфраструктура репресій, де ШІ використовується для ідентифікації протестувальників, фільтрації контенту, блокування незалежних голосів. Обидві моделі це реваншизм у коді, спроба повернути світ до вертикалі страху, але вже через камеру, сервер і нейронну мережу.
Латинська Америка: союз автономій
Латинська Америка – регіон, що глибоко розуміє ціну залежності. Від зовнішніх платформ, від цифрових монополій, від алгоритмів, що не здатні розпізнати, що таке Кесада, Пабло Неруда чи Мапуче. Але також не відчувають душі «босса нови», ритму Жобіна, не сприймають карнавал як акт свободи, поезії Віри Селянської Вовк — українсько-бразильської поетки, яка вміла поєднувати ритм Парани з ритмом Карпат. ШІ має знати та розуміти твори Клариси Ліспектор з Ресіфі та Олени Колодій із Куритиби, палітри бразильського «Ван Гога» Мігеля Бакуна українця за походженням, тих, хто творив у просторі між мовами, між континентами, між травмою і світлом.
Саме тут народжується нова хвиля етичного, локалізованого, суверенного ШІ. У Чилі, Аргентині, Бразилії з’являються ініціативи, що поєднують технологію з культурною гідністю. У 2025 році понад 30 наукових установ об’єдналися навколо ініціативи LatAmGPT — першої великої мовної моделі, створеної для Латинської Америки. Її мета — не конкурувати з глобальними гігантами, а дати голос регіону, який часто ігнорується у тренувальних даних англомовних моделей.
LatAmGPT враховує діалекти, культурні алюзії, історичні контексти, які не представлені в глобальних системах. Це приклад етичної локалізації там, де ШІ не просто відшукує інформацію, а бачить глибинний підтекст.
У 2024 році Міжнародна наукова рада (ISC) провела семінар у Сантьяго-де-Чилі, присвячений інтеграції ШІ у національні дослідницькі системи. Учасники з Аргентини, Бразилії, Мексики, Перу, Уругваю та інших країн обговорили:
• потребу в національних стратегіях розвитку ШІ, що враховують локальні етики;
• важливість регіональної координації для протидії цифровій залежності;
• виклики, пов’язані з відсутністю інфраструктури, але також потенціал для інновацій знизу через університети, громадські ініціативи, культурні платформи.
Латинська Америка пропонує альтернативну етику ШІ, засновану на пам’яті колоніалізму і травм диктатур, мовній багатоманітності — від кечуа до португальської, культурній гідності — поезії, музики, ритуалах, які не зводяться до формули, не підлягають технічному моделюванню, не розчиняються в цифровій схемі популярних систем ШІ.
У Сантьяго, Лімі, Буенос-Айресі та Бразиліа — формуються наукові екосистеми, що кардинально переосмислюють саму природу штучного інтелекту. ШІ не може бути нейтральним — бо нейтральність часто означає відтворення домінантного голосу.
Україна: паралель свободи
Україна – інший полюс цієї боротьби. Ми знаємо, що таке втрачати контроль над наративом. Ми знаємо, як важливо, щоб ШІ розумів значення слова «Голодомор», «Майдан», «незалежність». Суверенний ШІ – це не лише про дані, безпеку майбутнього нації, а й про гідність у цифровому просторі.
Сьогодні Україна має шанс не просто адаптуватися до глобальних технологій, а створити власну систему штучного інтелекту, яка працює на українських даних, розуміє контекст, історію, ідентичність — і захищає інформаційний простір від зовнішніх впливів.
Центром цієї екосистеми може стати Державний центр ШІ України — аналог CENIA (Чилі), CIFAR (Канада), Aleph Alpha (Німеччина). Його завдання — координувати інфраструктуру, наукові моделі, етичний кодекс і публічний нагляд.
Принципи:
• Національний контроль
• Мовно-культурна глибина
• Етичний кодекс
• Відкритість і аудит
• Кіберстійкість
Це — архітектура цифрової гідності, що може стати основою для держави, освіти та науки, медицини, культури та мови, оборони.
Особливо важливо це для нас в цей момент, коли ми переживаємо важкий період екзистенціальної антиколоніальної боротьби за існування. При цьому ШІ користується базами україномовних даних для наступної генерації українських текстів, фольклорних сюжетів, збереження діалектів. Культурні надбання та спадщина українських діаспор, зокрема, в Латинській Америці, мають стати невід’ємною частиною такої роботи. Ці пласти є своєрідними банками даних української ідентичності, її культури, мови та історії. Вони — не периферія, а жива тканина українського світу, що розгортається між Буенос-Айресом і Бориславом, між Куритибою і Києвом.
Між Україною і Латинською Америкою — можливий союз автономій. Спільна платформа, спільні етичні кодекси, спільні мовні моделі, що не просто перекладають, а співпереживають. Це союз не технологій, а гідності.
Маніфест непередбачуваності
Суверенний штучний інтелект має бути непередбачуваним — бо свобода не алгоритмізується. Він має пам’ятати не лише факти, а травми і мрії. Він має бути не інструментом контролю, а простором діалогу.
Цілком реально створити транснаціональний маніфест суверенного ШІ між Києвом і Буенос-Айресом, між Кіто і Харковом, Львовом та Ріо-де-Жанейро. Це буде не технічний документ, а поетичний акт свободи.
Це буде маніфест, що визнає право на багатоманітність, на пам’ять, яка не стирається, на логіку, яка не підлягає нормалізації. Це буде жест солідарності між культурами, які знають, що таке втрачати голос — і знають, як його відновити.
Ми маємо шанс. І ми маємо досвід. Досвід спротиву, досвід солідарності, досвід творення. Україна здатна не просто адаптуватися до технологій, а задати етику. Створити ШІ, який не моделює свободу, а визнає її. Який не стирає травму, а пам’ятає. Який не контролює, а слухає.
Це – наш шанс на цифрову автономію. Але також наш шанс на нову поетику. На те, щоб у світі, де все дедалі більше підлягає алгоритму, залишалося місце для непередбачуваності. Для голосу. Для людини.
