Перемога України як нова мова свободи для Глобального Півдня – Володимир Лакомов

Володимир Лакомов,
експерт Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва,
Надзвичайний і Повноважний Посол України

«Свобода починається там, де народи
відмовляються бути мовчазними»  –  Ачілле Мбембе 

У світі, де кордони часто малюють сильні, а історію переписують переможці, український спротив став несподіваною паузою – тією тишею, у якій чути не лише голоси Європи, а й далекі інтонації Глобального Півдня.

Війна Росії проти України оголила старі імперські механізми, знайомі багатьом народам від Делі до Лагоса, від Боготи до Джакарти. Але саме українська стійкість зробила видимим інше: імперія – не приреченість, а лише одна з можливих форм насильства, яку можна зупинити.

Коли бразильський філософ Марсело Глейзер каже, що «свобода – це завжди ризик, але відмова від свободи – це завжди поразка», він ніби описує українську позицію. Україна не обрала ризик, вона обрала гідність. І тим самим повернула багатьом країнам Півдня пам’ять про власні визвольні зусилля, які колись теж здавалися безнадійними. У цьому сенсі українська перемога не геополітичний епізод, а доказ того, що колоніальна логіка більше не є універсальною мовою сили.

Росія довго намагалася продавати себе як «альтернативу Заходу», як захисника «традиційних цінностей» і «мультиполярності». Але, як зауважив індійський історик Рамачандра Гуха, «мультиполярність не означає множення імперій». Український спротив розкрив цю формулу до кістки: за риторикою «альтернативності» стояла не свобода, а право сильного диктувати слабкому. Перемога України остаточно зніме цю маску, повернувши самому поняттю «мультиполярності» його первісний сенс, а саме рівність, а не ієрархію.

Водночас Україна стала лабораторією технологічної автономії. Те, що в інших країнах називають «інноваційними екосистемами», тут народжувалося під обстрілами: дрони, штучний інтелект, цифрова держава, горизонтальні мережі волонтерів.

Кенійська економістка Нґозі Оконджо-Івеала нещодавно сказала: «Майбутнє належить тим, хто вміє перетворювати нестачу на ресурс». Україна зробила саме це. І тим самим показала країнам Глобального Півдня, що технологічна незалежність не потребує імперського патрона, вона народжується з відкритості, партнерства і довіри до власних громадян.

Українська війна також змусила світ переосмислити саме поняття безпеки. Для багатьох держав Півдня безпека – це не абстракція, а щоденна боротьба з війнами, голодом, енергетичним шантажем, руйнуванням інфраструктури.

Саме тому слова південноафриканського мислителя Ачілле Мбембе звучать сьогодні особливо точно: «Безпека – це не стіна, а спільний простір». Україна довела, що міжнародні інституції працюють лише тоді, коли за ними стоїть реальна коаліція держав, а не декларативні формули. Перемога України може стати початком нової архітектури безпеки, де голоси Півдня звучатимуть не як «додаток», а як рівноправна частина глобального хору.

А після перемоги почнеться відбудова – найбільший проєкт реконструкції у світі. І це не лише економічна можливість. Це шанс для країн Глобального Півдня увійти в нові технологічні ланцюги, запропонувати свої матеріали, свої інженерні школи, свої моделі сталого розвитку.

Як зазначив колумбійський письменник Вільям Оспіна, «справжня солідарність – це не співчуття, а співтворення». Українська відбудова може стати саме таким простором співтворення – місцем, де досвід Півдня і Півночі нарешті зустрінуться не у форматі «допомоги», а у форматі партнерства.

У цьому сенсі українська перемога – це не лише повернення територій. Це повернення світові віри в те, що свобода – не привілей сильних, а універсальна мова людської гідності. І що навіть у світі нерівностей є місце для справедливості. Для Глобального Півдня це стане доказом: історія не закінчилася. Вона триває там, де народи відмовляються бути статистами у чужих імперських сценаріях і починають писати власні.