Шляхи досягнення миру на Донбасі: суспільні настрої, очікування, перестороги – загальнонаціональне опитування

     Загальнонаціональне дослідження громадської думки населення України було проведене Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно з Київським міжнародним інститутом соціології з 4 по 19 листопада 2019 року. Опитування проводилося в 110 населених пунктах у всіх областях України, окрім Автономної Республіки Крим. У Донецькій і Луганській областях опитування проводилися тільки на територіях, що контролюються Україною. В результаті польового етапу була зібрана 2041 анкета. Теоретична похибка вибірки не перевищує 2,3%. Опитування було здійснено за фінансування Представництва Європейського Союзу в Україні.

     Для порівняння наводяться результати загальнонаціональних опитувань, проведених Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно з Київським міжнародним інститутом соціології (9–19 жовтня 2015 року) та Центром Разумкова (11–16 травня 2016 року, 9–13 червня 2017 року, 19–25 травня 2018 року, 19–25 грудня 2018 року, 13–20 червня 2019 року).

• Лише 14% українців вважають, що заради миру варто погоджуватися на будь-які компроміси, порівняно з червнем 2019 року кількість прихильників цієї точки зору зменшилася на 6%. Ще 58,5% вважають, що заради миру варто погоджуватися на компроміси, але не на всі (порівняно з 49% у червні 2019 року). Ця позиція – «йти на компроміси, але не на всі» переважає в усіх регіонах: Західному (57%), Центральному (53%), Південному (60%), Східному (67%). На будь-які компроміси більш схильні йти громадяни у Південному (24%) та Східному (18%) регіонах і значно менше – у Центральному (10%) та Західному (13%) регіонах. Натомість на Заході (29%) та в Центрі (20%) порівняно більше тих, хто думають, що мир на Донбасі може встановитися лише з позиції сили – коли одна зі сторін переможе. На будь-які компроміси найбільше готові йти виборці «Опозиційної платформи – За життя» (близько 33%), менше – виборці «Слуги народу» (близько 14%), найменше – «Європейської солідарності» (лише близько 5%).
• Як і раніше, громадяни України вважають неприйнятними більшість компромісів, на яких наполягає Росія, з посиланням на Мінські домовленості. Найменш прийнятними є проведення виборів на умовах бойовиків (неприйнятно для 66% та лише для 16% - прийнятно), амністія всіх учасників бойових дій проти українських військ (63% проти 19%) та формування силових органів ОРДЛО лише із місцевих представників (56% проти 21%). Більшою готовністю йти на ті чи інші компроміси вирізняються Південь та Схід – 41% та 53,5%, відповідно, вважають прийнятним закріплення в Конституції «особливого статусу» ОРДЛО; для близько 60% мешканців цих регіонів прийнятно погодитися на нейтральний та позаблоковий статус України; надання російській мові статусу державної прийнятне для 51,5% на Півдні та 70% на Сході; 64–67% громадян в обох регіонах готові на відновлення торгівлі з окупованими територіями.
• Більшість українців вважають, що найбільш ефективними заходами для досягнення миру є відновлення нормального життя на звільнених територіях (32%) та міжнародний тиск на Росію (також 32%). Ще 15% вважають ефективним надання «ДНР» та «ЛНР» особливого статусу в межах України. Важливо, що близько 22% респондентів не визначилися з відповіддю на це запитання.
• 62% українців віддають перевагу тому, аби території «ДНР» та «ЛНР» повернулися до України на тих самих умовах, що й раніше і з часом все більше людей схиляються до такого варіанту розвитку подій. Від’єднання цих територій від України підтримують лише 4%. Ще близько 22% вважають, що ці території мають отримати більше самостійності від центральної влади, але в межах України. Про отримання цими територіями більшої самостійності говорять близько 30% громадян на Півдні та Сході, натомість для жителів Заходу та Центральної України найбільш бажаним є повернення на старих умовах (78% та 64% відповідно).
• Близько половини українців вважають, що досягнути миру на Донбасі можна шляхом міжнародного дипломатичного тиску на РФ, посилення режиму санкцій на якісно вищому рівні, застосування міжнародних правових механізмів (29%) та через зміцнення економічної і військової потужності Української держави (21%). Такі думки найбільше поділяють на Заході (43% та 27% відповідно) та в Центрі (30% та 27% відповідно). У Східному ж регіоні 53% думають, що досягнути миру на Донбасі можна шляхом перемовин з місцевими політиками, визнаючи «ДНР» та «ЛНР» як легітимні державні утворення (24%), та шляхом переговорів з Москвою, погоджуючись на автономію Донбасу та забуваючи про Крим (29%).
• Ставлення українців до введення миротворчих сил на території «ДНР» та «ЛНР» як і раніше переважно позитивне (59%). Найменш прихильно ставляться до цього на Сході (47% підтримують таке рішення), найбільш прихильно – на Заході (70%) та у Південному регіоні (64%).
• Ставлення громадян до розведення військових сил на Донбасі скоріше позитивне (60% позитивних оцінок проти 27% негативних, решта не визначилася). Однак спостерігаються істотні регіональні відмінності – якщо на Півдні та Сході 74–79% громадян позитивно оцінюють такий крок, то у Центрі України таких 53%, а на Заході – 47%. Майже одноголосно таке рішення підтримують виборці «Опозиційної платформи – За життя» (90%), серед прихильників «Слуги народу» 69% оцінюють це рішення позитивно, 20% – негативно та ще 10% не визначилися. З виборцями «Європейської солідарності» ситуація протилежна – 19% схвалюють розведення військ, натомість 72% ставляться до цього критично.
• Українці здебільшого з пересторогою ставляться до проведення місцевих виборів на неконтрольованих Україною територіях Донецької та Луганської областей – лише 20% говорять, що вибори слід провести якомога швидше без жодних передумов. Ще 21% підтримують проведення виборів після звільнення цих територій від російських військ та роззброєння бойовиків, а 24,5% українців вважають, що вибори можна проводити лише через кілька років після того, як Україна встановить повний контроль над цими територіями. Більш лояльно ставляться до проведення виборів без передумов на Півдні та Сході (37% та 38%), а на Заході та в Центрі цей варіант підтримують лише 9% та 11% відповідно. Серед прихильників «Опозиційної платформи – За життя» 52% підтримують проведення виборів без передумов, серед виборців «Слуги народу» – 20%, а серед прихильників «Європейської солідарності» таких лише 5%.
• Повна амністія для всіх без винятку, хто був задіяний у військовому конфлікті на Донбасі, не прийнятна для громадян – лише 8% висловилися на підтримку такого кроку. Ще 22% вважають, що амністувати можна учасників незаконних збройних формувань, за винятком тих, хто чинив серйозні злочини (вбивства цивільних людей, тортури тощо). Чверть громадян України не готові до жодного варіанту амністії – на їхню думку, треба притягати до відповідальності усіх згідно з законом.
•  Більшість українців (45%) визначають конфлікт на Донбасі як російську агресію проти України з використанням місцевих бойовиків. Така думка найбільш поширена на Заході (64%) та у Центрі (54%) України, але менш популярна на Сході (24%) та Півдні (22%) регіонах. Значно меншу підтримку отримали інші точки зору, такі як: «внутрішній конфлікт в Україні, де одну зі сторін підтримує Росія» (17%),  «війна Росії з Заходом на території України» (13%), «суто внутрішній громадянський конфлікт в Україні» (12%). Водночас значна частина населення Півдня (22%) та Сходу (21%) розглядають цей конфлікт як «суто внутрішній громадянський конфлікт в Україні», така інтерпретація найбільш поширена серед прихильників «Опозиційної платформи – За життя» – 31%.
• 30% українців вважають, що російське вторгнення на Донбас мало на меті підкорення Української держави і включення її до сфери російського впливу. На Заході та в Центрі таку думку поділяють більше (41% та 35% відповідно), натомість на Півдні та Сході – 20% та 17% відповідно. Ще 18% громадян вважають, що вторгнення РФ на Донбас було здійснене з метою приєднати до РФ південні та східні області України. Лише 9% громадян вірять, що метою вторгнення був захист російськомовних громадян (однак якщо на Заході так думають лише 3% громадян, то на Сході – 22%). Слід зазначити, що значна частина опитаних, особливо на Півдні (35%) та Сході (30%) не змогла дати певної відповіді на це запитання.                                                                        
• Для більшості українців мета українського спротиву російській агресії полягає у тому, аби відновити територіальну цілісність та суверенітет України в міжнародно визнаних кордонах (39%) та захистити державну незалежність і право українського народу самостійно визначати власне майбутнє (31%). Важливо, що 21% громадян не визначилися з відповіддю на це запитання: на Півдні – 30%, Центрі – 24,5%, а Сході – 23%. Значно більш визначеною є думка на Заході, де не змогли дати певну відповідь лише 9,5%.
• Найбільша частка українців вважають, що метою боротьби «сепаратистів» на Донбасі є просто заробляння грошей, які Росія платить учасникам бойових дій (29%). Решта можливих мотивацій були  обрані значно менше: «об’єднання з Росією» – 17%, «прагнення до перерозподілу власності на свою користь» – 11%, «спротив нав’язуванню української ідентичності російськомовному населенню» – 9,5%, «захист місцевого населення від загрози знищення з боку «бандерівців» – 9%, реставрація форм життя радянських часів – 3%.  Не змогли дати певної відповіді 21% опитних.

ДІАГРАМИ