ЩО ДЕРЖАВНА ТА МІСЦЕВА ВЛАДА МАЮТЬ ЗРОБИТИ ДЛЯ ЖІНОК-ВЕТЕРАНОК: експертні рекомендації щодо сервісів за підсумками соціологічного дослідження

Аналітика
Перегляди: 582
12 березня 2020

12 березня 2020 року Фонд «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва презентував результати дослідження щодо статусу жінок-ветеранок та сервісів, що їм надаються.

Дослідження проводилось в межах проєкту «All4One: комплексна програма психологічної та менторської підтримки ветеранів», який виконується Фондом Східна Європа за підтримки Посольства Великої Британії в Україні і є спробою оцінити наявність особливих потреб жінок-ветеранок, рівень їхнього задоволення соціальними сервісами на державному та місцевому рівнях, а також – наявність запитів на такі сервіси.

Методологія

Проведення трьох фокус-груп у цільових областях проєкту All4One – Донецькій, Дніпропетровській та Львівській. Гайд для фокус-груп був розроблений спільно з експертною групою соціологів, психологів та представників громадських організацій, які мали практику роботи з жінками-ветеранами АТО/ООС. Учасниці фокус-груп випадково обиралися зі списків, сформованих спільно з Міністерством у справах ветеранів та Фондом Східна Європа. Кожна фокус-група складалася з 8–12 жінок-ветеранок. Групи включали мешканок як обласного центру, так і невеликих міст та сіл. Всі дискусії були записані на умовах анонімності учасниць.

Опитування учасниць бойових дій за допомогою анкетного онлайн-опитування. За задумом передбачалося опитати не менше 75 жінок-ветеранок з кожної області та досягти загальної кількості респонденток не менше 225. Анкета для опитування була розроблена спільно з експертною групою соціологів, психологів та представників громадських організацій, які мали практику роботи з жінками-ветеранами АТО/ООС. Однак під час дослідження команда «Демініціатив» постала перед необхідністю переглянути параметри опитування у бік збільшення загальної кількості респонденток та розширення кола областей. Основною причиною зміни підходу до онлайн-опитування стала нерівномірність отримання анкет з цільових регіонів. У підсумку було зібрано 763 анкети, серед них 527 – від респонденток, які вже повернулися із зони проведення АТО/ООС. Опитування дало змогу виокремити та проаналізувати тенденції думок жінок – учасниць бойових дій. У частині питань акцент зроблено на відмінностях між  усіма респондентками та тими, які вже покинули  зону конфлікту та повернулись до мирного життя.  Оскільки ніхто досі не володіє точною інформацією про кількість та розселення жінок-ветеранок у різних регіонах, результати дослідження не можна поширювати на всю спільноту ветеранок.

На основі отриманих даних підготовлено наступні рекомендації для органів державної влади:

  • Сформувати єдиний реєстр жінок-ветеранок, який буде доступним для всіх державних установ, задля спрощення порядку надання пільг та необхідних послуг, оскільки навіть серед спеціалістів у справах ветеранів немає точних даних щодо кількості жінок-ветеранок.
  • Єдина система даних про кількість та конкретні потреби ветеранок створить умови для ефективного планування та цільового витрачання коштів державного та місцевих бюджетів, передбачених на допомогу та надання сервісів ветеранкам.
  • Особлива увага державної політики адаптації має бути спрямована на ветеранок, які самі визнають свою життєву ситуацію неблагополучною чи навіть кризовою. Частка таких ветеранок може становити 15% від загального числа, тих, які повернулися із зони ООС. Їхнє становище можна суттєво покращити шляхом надання житла та постійного робочого місця.
  • Велике значення для запобігання проблем зі здоров’ям ветеранок матиме налагодження постійного медичного обстеження військовослужбовців у зоні ООС. Принаймні в основних тилових центрах ЗСУ на Донбасі (Маріуполь, Бахмут, Сєвєродонецьк) мають бути передбачені кабінети гінекологів та достатня кількість лікарів для обслуговування жінок-військовослужбовців. Це дасть змогу вчасно проводити профілактику, діагностику, надавати першу спеціальну допомогу, а також перше обстеження тим, хто звільняється зі служби.
  • Результативне використання державних коштів, передбачених на медичне обслуговування ветеранок, потребує запровадження адресної допомоги, що дозволяла б їм: користуватися оздоровчими процедурами (басейн, йога, фітнес), планувати щорічне санаторне лікування та отримувати консультації та лікування у лікарів-вертебрологів, невропатологів та стоматологів.

  • Наявна оздоровча та реабілітаційна база для учасників бойових дій має бути перебудована відповідно до реальних потреб ветеранської спільноти, в тому числі з урахуванням потреб жінок-ветеранок.

  • У Львові та Дніпрі було порушено важливе точкове питання допомоги ветеранкам – необхідність спеціальної програми для фінансування репродуктивної медичної допомоги. Визначення цих потреб у масштабі країни потребує додаткового дослідження.
  • Пільги, пов’язані із доглядом за дітьми, мають надаватися незалежно від кількості та віку дітей. Для багатодітних ветеранок обсяг допомоги має бути більшим, але не за рахунок тих, у кого одна дитина. Окрім того, реабілітаційна допомога для ветеранок має включати витрати на догляд та одночасне оздоровлення дітей разом із матерями.
  • Психологічна робота із жінками-ветеранками має бути більш системною, починатися вже на етапі проходження служби та в перехідний період. Як показало анкетування, потребу у психологічній допомозі відчуває кожна друга ветеранка. З огляду на це, є доречним розвивати програми «коучингу» серед ветеранів та ветеранок, які зможуть надавати психологічну допомогу своїм побратимам і посестрам.
  • Соціальна адаптація і сервіси для 3/4 ветеранок не мають шансів дати тривалі результати, якщо ветеранки не матимуть свого (власного чи орендованого) житла. Відповідно, існуючі державні житлові програми мають бути переглянуті в першу чергу, щоб упродовж 5–7 років вирішити цю проблему.

  • Ветеранки, які проживали до війни на окупованих територіях, повинні гарантовано отримати від держави власне житло на новому місці проживання.
  • Система професійної перепідготовки чи підвищення кваліфікації для ветеранів має бути узгоджена із запитом у робочій силі серед працедавців певного регіону. Таким чином, підготовка ветеранів і ветеранок гарантувала б їм робоче місце принаймні на перший період.

_______________________________

Прес-реліз підготовлено Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва за результатами дослідження щодо статусу жінок-ветеранок та сервісів, що їм надаються. Дослідження виконано в межах проєкту «All4One: комплексна програма психологічної та менторської підтримки ветеранів», який виконується Фондом Східна Європа за підтримки Посольства Великої Британії в Україні. Думки та твердження, викладені у цій публікації, є винятковою відповідальністю авторів та не обов’язково відображають позицію Уряду Великої Британії.

 ЗАВАНТАЖИТИ ПОВНУ ВЕРСІЮ ЗВІТУ