Рейтинги, мотивації, готовність брати участь у виборах – експерти обговорили електоральні настрої громадян
Переважна більшість українців – 70% планують голосувати на президентських виборах; не планують – 23% (на Донбасі – 36%), решта – не визначилися. Такі результати соціологічного опитування, проведеного Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно із соціологічною службою Центру Разумкова.
«Найпопуляніша причина не брати участі у виборах, яку назвали 30% тих, хто не збирається голосувати – не бачать жодного достойного кандидата. Друга за популярністю відповідь – не вірять, що вибори будуть проведені чесно. Лише 5% сказали, що об’єктивно не будуть мати такої можливості», – розповів Андрій Биченко, директор соціологічної служби Центру Разумкова, на презентації дослідження в Українському кризовому медіа-центрі.
Виборців, які «не бачать достойного кандидата», найбільше на Заході України і Донбасі – 52%. Крім того, на Донбасі головною причиною небажання брати участь у виборах є сумнів, що вибори проходитимуть чесно – такі застереження висловили 62% респондентів; ще 42% мешканців Донбасу пояснили небажання йти на дільниці відсутністю інтересу до політики.
40% респондентів вважають, що вибори будуть «не дуже чесними», 29% – зовсім нечесними. У чесні президентські вибори вірять 17% опитаних.
На парламентські вибори готові йти 68% опитаних, не планують – 23%. Причини небажання голосувати – ті ж самі, що й відмови від участі у президентських виборах: не бачать, за кого голосувати (19%) і невіра у чесність виборів (17%). Останній показник на Донбасі становить 59%.
Рейтинги президентських виборів
На першому місці у рейтингу виборчих симпатій залишається Юлія Тимошенко – її кандидатуру підтримують 13,9% респондентів; у сегменті тих, хто збирається йти на дільниці – 17,8%. Решта кандидатів мають приблизно однаковий рівень підтримки – Анатолій Гриценко – 8,4%, Петро Порошенко – 7,9%, Вадим Рабінович – 6,7%, Юрій Бойко – 6,4%, Володимир Зеленський – 6,1%, Олег Ляшко – 5,8%, Святослав Вакарчук – 5,6%. «Враховуючи похибку, 2-3-4 місця є номінальними – ми не можемо бути впевненими, як вони розподіляться», – зазначив Андрій Биченко. За «іншого кандидата» голосували б 3,7% виборців, порівняно з 9,7% за підсумками травневого опитування.
У всіх кандидатів частка стійких прихильників – не більше 50% від тих, хто потенційно готовий за них проголосувати. «Це опитування – фіксація того, що є зараз. Далеко не всі кандидати будуть брати участь, і очевидно, що ці відсотки зміняться», – зазначила Ірина Бекешкіна, директор Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва.
Основними мотивами вибору кандидата називають симпатію до ідей і пропозицій (40%), попередню діяльність (43%) та симпатію до особистості кандидата (57%). Причиною вибору Бойка, Рабіновича і Гриценка частіше, ніж для інших, називають те, що вони «забезпечать мир на Донбасі» – проте відрізняється регіон підтримки. Серед мотивації вибору Тимошенко, Ляшка і Рабіновіча, крім симпатії до ідей і особистості, – що кандидат «бачить реальні шляхи подолання економічної кризи і забезпечення економічного піднесення країни». «Ми скільки завгодно можемо говорити, що економіка не є у сфері компетенції Президента, але народ хоче про економіку. І очевидно, що ці теми повинні бути, попри те, що це напряму не входить в обов’язки Президента», – зазначила Ірина Бекешкіна. Прихильники Вакарчука і Зеленського аргументують вибір тим, що це «нові обличчя»; Петра Порошенка – за вже зроблене для України (33%) і за те, що його поважають у світі (25%).
71% українців підтримують проведення публічних дебатів між найбільш рейтинговими кандидатами; 38% вважають, що участь у таких дебатах має бути обов’язковою.
Рейтинги парламентських виборів
Рівень підтримки політичних сил близьких до рівня підтримки їхніх лідерів як кандидатів у президенти. «Найбільше голосів мала б Батьківщина, 13,9%, далі партія «Громадянська позиція» (9,4%), партія «За Життя» (8,7%), Блок Петра Порошенка «Солідарність» (7,7%), партія «Опозиційний блок» (7,1%), Радикальна Партія Олега Ляшка (6,4%), партія «Слуга народу» (6,4%).», – зазначив Андрій Биченко.
54% респондентів схвально ставляться до перспективи висунення на вибори до Верховної Ради громадських активістів, несхвально – 21%.
За результатами опитування, 41% українців виступають за пропорційну виборчу систему з відкритими списками. Перевагу цій виборчій системі надають виборці усіх політичних сил. Мажоритарну підтримують 16,5%, чинну – 15%, суто пропорційну – 5%. Найбільш прийнятною формою правління респонденти називають або парламентсько-президентську (30%), або президенсько-парламентську (26%) суто президентську 15%, суто парламентську – 11%.
Думка експертів
Паралельно проводили також опитування експертів. «За їхніми оцінками, порушення будуть, але на результати виборів істотно не вплинуть. Але стосовно парламентських виборів оцінки експертів суттєво менш оптимістичні – приблизно третина очікують, що фальсифікації і порушення реально можуть вплинуть на голосування», – зазначив Андрій Сухарина, політичний аналітик Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва.
Більшість експертів не вірять, що Верховна Рада погодиться прийняти зміни до виборчого кодексу, або вважають, що внесені правки погіршать якість Виборчого кодексу; також – що до виборів вдасться оновити Центральну виборчу комісію. Майже всі експерти виступають за жорстке регулювання політичної реклами, особливо телевізійної та зовнішньої – із суттєвим обмеженням бюджетів і тривалості.
На думку експертного середовища, під час майбутніх виборів необхідна активна залученість громадських організацій – як експертів, які аналізуватимуть реалістичність політичних обіцянок у програмах, та як спостерігачів. Аналогічну точку зору висловили і опитані громадяни.
Відрізнятиме ці вибори президента від попередніх, на думку Андрія Сухарини, високий рівень конкурентності. "В нас немає чіткого лідера, – зауважує політичний аналітик,– відповідно, слід очікувати високої конкурентності. І це може спричинити вищий, ніж зазвичай, рівень популізму під час виборчої кампанії, невизнаня одними кандидатами результатів іншого і загалом великого протиборства в суспільстві".
«Коли розрив між кандидатами, які потенційно можуть потрапити до другого туру, настільки незначний, ні екзит-пол, ні часто паралельний підрахунок голосів, ні інша статистика можуть не дати відповіді, який результат – він може коливатися у межах статистичної похибки. […] Ця база і недовіра до державних інституцій в цілому можуть бути використані для того, щоб сколихнути суспільство. Правда щодо перебігу виборчої кампанії є вкрай важливою, щоб політичні гравці не зіграли на емоціях і не спровокували протистояння на вулицях, які можуть вилитися у політичну кризу», – наголосила Ольга Айвазовська.
Щодо перспективи ухвалення Виборчого кодексу найближчим часом є сумніви, каже Ольга Айвазовська. «Найоптимістичніший варіант це голосування з відтермінуванням, – пояснює експерт. – У жовтні виборчий кодекс буде винесений на друге читання, і він може бути прийнятий, шанси такі є, але за умови відтермінування його дії в значній частині норм до 2020 року. Але прийде нове скликання Верховної Ради і скаже – ви приймали не для себе, ми для себе цього всього не хочемо, давайте його взагалі скасуємо або змінимо». Це такий собі ефект плацебо, констатує Ольга Айвазовська. А насправді – обман і суспільства, і політиків.
Олексій Кошель, генеральний директор Комітету виборців України, також не бачить шансів ухвалення Виборчого кодексу.
«Для нас варто виробити позицію щодо можливих маніпуляцій з юридичним формулюванням щодо відтермінуванням ведення в дію Виборчого кодексу, – наголосив експерт. – Тому що стара коаліція «Європейська Україна», пʼять фракцій із шести, просто намагатимуться перед виборами зберегти свої обличчя. Шанси того, що вони парламент залишать із належним чином прийнятим кодексом, мінімальні. Він, очевидно, буде переписаний, скасований, повністю змінений».
Крім того, варто вимагати від парламенту й змін до законодавства, що регулює президентські вибори, переконує експерт. «На моє переконання, Виборче законодавство має передбачати три ключові зміни – повна заборона або максимальне обмеження політичної реклами; запровадження максимального розміру, тобто обмеження, виборчого фонду, з тим щоб боротися з великою кількістю грошей в українській політиці; і третє – ввести запобіжники для технічних кандидатів, збільшивши застави для кандидатів у 3–5 разів», – констатуэ Олексый Кошель.
«Вплив громадських організацій на порядок денний виборчого процесу важливий не тільки для того, щоб зробити швидкоплинну аналітику програм кандидатів. Завдяки цьому громадянське суспільство може добитися того, що кандидати повинні будуть формувати свої плани і стратегії, за реалізацію яких їх можна буде запитати і об’єктивність яких може вплинути на парламентські вибори, оскільки кандидати будуть представляти певні політичні сили. Формування порядку денного виборчого процесу з боку громадянського суспільства зараз надзвичайно важливе, щоб ми забезпечили якомога більш свідомий вибір громадян», – зазначив Євген Бистрицький, член Громадського об’єднання «Виборча Рада.UA».
Учасників обговорення результатів опитування цікавило й питання, яких змін варто очікувати в разі перемоги того чи іншого кандидата в президенти. Свій прогноз дав науковий директор Фонду «Демократичні ініціативи», професор політології Олексій Гарань.
«Якщо це буде Порошенко – це буде продовження нинішнього курсу, такий собі поступовий, з коливаннями, з величезним спротивом цієї ж самої системи, але рух вперед, – вважає політолог. – Якщо це буде Тимошенко, я думаю, що економічно, якщо не відбудеться суттєвих криз, то приблизно такий самий рух продовжуватиметься і за неї. Проблема Тимошенко полягає в тому, що вона може монополізувати владу. Принаймні вона може дуже сильно цього прагнути, і їй як сильній особистості це може вдатися. Скажімо, можуть бути проблеми з громадянським суспільством… Якщо говорити про Гриценка, то я думаю, це людина, яка здатна провадити радикальні реформи, причому реформи в правильному напрямку, і це може прискорити їх. Але його проблема в тому, що ми не знаємо його команди. А крім того, він часто виступає з заявами, які занадто радикальні, і я боюсь, що сама система може не витримати, тобто почнеться розгойдування політичної системи».
Тож, якщо все узагальнити, то рух вперед продовжуватиметься, переконаний Олексій Гарань. Але громадян він все одно не задовольнятиме, тому що буде зигзагоподібний і надто повільний.
Опитування проводили з 16 по 22 серпня 2018 року в усіх регіонах України, за винятком Криму та тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей. Загалом опитали 2019 респондентів віком від 18 років. Теоретична похибка вибірки не перевищує 2,3%.
Відеозапис з прес-конференції
