20 листопада Фонд «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва провів публічну дискусію «Ядерний чинник у російсько-українській війні, гарантії безпеки Україні та глобальна безпека», під час якої учасники обговорили результати експертного опитування щодо того, як Москва використовує питання ядерної зброї для тиску на Україну та Захід, а також чи повинна Україна відновлювати свій ядерний арсенал. Дискусія відбулася в 33-ю річницю заснування «Демократичних ініціатив».
«Демініціатви» – фонд, що допомагає будувати країну – Валерій Чалий
Першим до учасників обговорення звернувся Валерій Чалий, Надзвичайний і Повноважний Посол України у США (2015–2019 рр.), Голова правління Українського кризового медіацентру (УКМЦ), в якому Фонд мав честь провести цей публічний захід.
Валерій Чалий нагадав, що «Демініціативи» – це не просто дослідницький центр, а інституція, яка впродовж трьох десятиліть формувала культуру чесної соціології та аналітики в Україні.
«Нам приємно вітати колег і відзначити, що історія, яка почалася з невеликого колективу Ілька Кучеріва, а потім прапор підняла Ірина Бекешкіна, – живе й сьогодні. Усі колеги фонду продовжують цю справу: дуже об’єктивний і незалежний підхід, незалежно від того, яка влада в Україні і яке її ставлення. Порушуються непрості проблеми, і не просто порушуються, а й береться участь у їхньому розв’язанні. Я нагадаю лише один епізод – участь фонду «Демократичні ініціативи» в екзит-полі під час Помаранчевої революції. Це було спільне співробітництво з іншими структурами – і з Центром Разумкова, і з КМІСом. Але фактично це була участь у розвитку країни, а не просто проведення дослідження», – зазначив український дипломат.
Щоб ламати російські маніпуляції, потрібні фахові аргументи – Тарас Жовтенко
Модератор заходу, в.о. виконавчого директора Фонду «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва. Тарас Жовтенко у вступному слові наголосив, що метою зустрічі є додати експертності й фаховості до обговорення питання ядерного статусу України та ролі ядерного шантажу в агресії Росії.
«Ми чудово розуміємо, що важливою складовою тієї агресії, яку путінська Росія веде не лише проти України, а й проти всього цивілізованого світу, є активне використання пропаганди, дезінформації та гібридних інструментів», – зазначив безпковий аналітик.
За його словами, російська пропаганда активно спекулює на темах можливого повернення Україною ядерного статусу та ймовірності застосування ядерної зброї проти наших союзників чи самої України.
«Усе це працює як інструмент тиску – і на партнерів, і на колективний Захід, і на нашу власну стійкість як суспільства, як держави і як сторони, яка обороняється від російської агресії», – додав Тарас Жовтенко.
Він акцентував, що для того, щоб протидіяти таким маніпуляціям, необхідно мати чіткі фахові аргументи і переводити дискусію з емоційно-медійної площини у справді експертну.
Більшість експертів не вірять у реальний ядерний удар Кремля, але визнають силу його шантажу — Олексій Гарань
Результати експертного опитування презентував Олексій Гарань, професор політології Національного університету «Києво-Могилянська академія», науковий радник Фонду «Демократичні ініціативи».
Дослідження було проведено у другій половині вересня – першій половині жовтня. У ньому взяли участь 25 фахівців із зовнішньої політики. За словами науковця, вибір експертів був природним:
«Ми розіслали 50 анкет – відповіли ті, хто виявив активну позицію. До переліку увійшли колишні міністри, їхні заступники та відомі експерти».
Одним із ключових блоків були оцінки ризику застосування Росією ядерної зброї.
«Більшість експертів – двадцять – вважають це неможливим або дуже малоймовірним. Лише п’ятеро допускають, що такий сценарій можливий.
Ще категоричнішою була позиція щодо США: 100% опитаних виключили можливість ядерного удару Кремля по Сполучених Штатах або по американських військових об’єктах за кордоном. Щодо умовно нейтральних територій думки були більш гнучкими: 16 експертів кажуть, що це малоймовірно, але 9 експертів допускають, що саме там Росія може піти на провокацію і застосувати і ядерну зброю.
Цікаво, що на тлі переконання в низькій ймовірності реального ядерного удару ставлення до російських погроз виявилося суперечливим.
«Тринадцять експертів вважають, що до цих погроз треба ставитися серйозно, а дванадцять – що це лише свідчення слабкості Росії», – прокоментував науковець.
Більшість учасників опитування також вважає, що ядерний шантаж Кремля впливає на політику Вашингтона.
«Двадцять експертів сказали, що адміністрація Білого дому є вразливою до таких погроз», – наголосив Олексій Гарань.
Окремим блоком була оцінка дій Росії навколо Запорізької АЕС. 18 експертів із 25 вважають, що Кремль свідомо відпрацьовує сценарій ядерної катастрофи або погрози нею.
Абсолютна більшість опитаних – 21 експерт – підтримала продовження українських ударів по компонентах російської ядерної тріади.
«Ми можемо чути на Заході крики, що не треба ескалювати. Але наші експерти вважають, що це не ескалація», – наголосив він.
Дослідники також спробували з’ясувати гіпотетичне питання, чи напала б Росія, якби Україна мала власну ядерну зброю.
«І от тринадцять експертів проти десяти вважають, що це все одно не стримало б Росію. Тобто навіть якби в нас була ядерна зброя, Росія все одно напала б», – зауважив професор політології.
Щодо відновлення ядерного статусу України думки також виявилися неоднозначними: 10 експертів вважають це неможливим – передусім через міжнародні наслідки, 7 допускають це як крайній варіант за відсутності інших гарантій, 8 не змогли дати визначеної відповіді.
«Моя особиста позиція – ми не зможемо набути ядерної зброї. Нам цього не дадуть зробити, це нереально і призведе до конфлікту з міжнародною спільнотою», – зауважив Олексій Гарань.
Більшість експертів також вважає, що згадки в українських медіа про відновлення ядерного потенціалу не впливають на перебіг війни, проте 8 експертів вважають, що це посилює увагу до потреб України в гарантіях безпеки, але 5 експертів вважають, що такі розмови шкодять Україні.
Відповідаючи на запитання про причини повільної західної допомоги Україні, 18 експертів назвали саме ядерний шантаж Кремля ключовим фактором.
Насамкінець Олексій Гарань презентував оцінки ідеї створення європейської «ядерної парасольки» – чи може бути «ядерна парасолька» Великої Британії та Франції реальним захистом для Європейського Союзу у протистоянні ядерному шантажу Кремля. Думки поділилися навпіл: 13 експертів вважають це реальним захистом, 12 – ставляться скептично.
«Це не репрезентативне опитування, але воно допомагає узагальнити позиції фахівців і показує спектр думок», – підсумував Олексій Гарань.
Дискусія має бути не про ядерний статус України, а про розвиток нових видів озброєнь, які здатні діяти як тактична ядерна зброя — Олег Шамшур
Далі до слова долучився Олег Шамшур, Надзвичайний і Повноважний Посол України у США (2005 – 2010 рр.) та Франції (2015–2020 рр.), який підтвердив, що ядерний шантаж Кремля суттєво вплинув на регіональну й глобальну безпеку.
«Безумовно, це є фактором в ставленні до війни і з боку адміністрації Байдена, і зараз з боку адміністрації Трампа, ну і, звичайно, фактором , який впливає на поведінку наших європейських партнерів», – відзначив він.
Водночас він наголосив, що для Заходу ядерні погрози – лише один із кількох чинників, є й інші фактори, які впливають на їхні рішення. Дипломат також застеріг, що російська агресія стала ударом по глобальній системі нерозповсюдження ядерної зброї.
«Російська агресія розхитала, спричинила активну ерозію режиму нерозповсюдження. Коли всі бачать, що псевдо-гарантії Будапешта не спрацювали, думають, що було б непогано мати якусь “брудну бомбочку” на всякий випадок», – зауважив він.
Олег Шамшур також звернув увагу на інший тривожний процес – поступову ерозію концепції гарантованого взаємного знищення як стримуючого фактору для агресивних дій в світовій політиці.
«Це пов’язано з тим, що всі розуміють, що обмін ядерними ударами буде ядерним суїцидом. Я не бачу зараз на міжнародній арені інших акторів, які б були згодні на такий суїцид, подібний часам Карибської кризи. Є тільки дві країни, які становлять дуже серйозний ризик в цьому плані. Іран – це теократія, де є люди, які вірять, що смерть у боротьбі відкриє їм рай. І другий варіант – КНДР. Це дві країни, за якими треба дуже уважно спостерігати саме з точки зору можливості застосування ядерної зброї із принципу», – застеріг дипломат.
Він також зауважив, що сьогодні на полі бою з’являються нові системи, здатні завдавати ураження, які за своїми наслідками наближаються до застосування тактичної ядерної зброї. На його думку, це має зосередити увагу не на дискусіях про ядерний статус України, а на розвитку саме таких звичайних видів озброєнь, здатних діяти як тактична ядерна зброя. Це, власне, підтверджують і результати опитування експертів, більшість яких вважає, що потреби у власній ядерній зброї немає.
«Це тим більш важливо, адже посилення обороноздатності України – це не лише про нинішню війну. Протистояння з Росією не закінчиться завершенням цього етапу війни», – констатував Олег Шамшур.
Модератор заходу, безпековий аналітик Тарас Жовтенко нагадав, що з часу проведення експертного опитування – а воно завершилося 24 жовтня 2025 року – ситуація стала ще більш тривожною. Кремль продемонстрував випробування систем «Бурєвєснік» і «Посейдон», а у відповідь пролунала заява президента США Дональда Трампа про можливість відновлення американських ядерних випробувань. Щоправда, жодної конкретики від Білого дому так і не прозвучало, чи йшлося про носії, чи про боєголовки. У Москві ця невизначеність викликала «феєричну реакцію» і досі залишається фактором, що бентежить російську сторону.
Ініціатива спільного «ядерного щита» Європи затихла, але це цілком реалістична дискусія – Валерій Чалий
Прокоментувати ключові аспекти ядерної тематики – від ескалаційної стратегії Росії до правових наслідків Будапештського меморандуму та нової гонки озброєнь – модератор попросив Валерія Чалого, Голову правління Українського кризового медіацентру, Надзвичайного і Повноважного Посола України у США (2015–2019 рр.).
Український дипломат наголосив, що ядерна тема сьогодні повертається в глобальний порядок денний не випадково – і це має три ключові чинники.
По-перше, Росія сама відкрила «скриньку Пандори», коли в жовтні 2022 року готувала випробування тактичного ядерного заряду. Валерій Чалий послався на слова глави ЦРУ Вільяма Бернса та колишнього директора ЦРУ, генерала Девіда Петреуса, які підтверджували серйозність цих сигналів. На його думку, цей крок кардинально змінив ситуацію і не залишився непоміченим ядерними державами – не тільки в США, але й у Китаї.
По-друге, Москва системно використовує ядерні погрози проти України та її партнерів, намагаючись при цьому спотворити зміст Будапештського меморандуму.
«Той самий Будапештський меморандум в інтерпретації Китаю чи Росії подається так, нібито вони зобов’язалися лише не завдавати по Україні прямих ядерних ударів. Це абсолютно цинічна оцінка, яка не має нічого спільного з тим, про що насправді йдеться в документі», – прокоментував Валерій Чалий.
Він наголосив, що Будапештський меморандум, хоч би яким слабким як політичний документ він був, точно не містить тих трактувань, які сьогодні вигідно озвучувати Китаю чи Росії.
Україна ж опинилася у вкрай складних умовах, коли під тиском погодилася віддати ядерну зброю. Але тоді це було надто складно економічно й політично. Сьогодні ж, за словами дипломата, Україна живе в реальності повномасштабної війни, постійних погроз і обмежених ресурсів, тож має шукати швидші та реалістичніші моделі стримування, ніж повернення до ядерного статусу.
«Я не вважаю, на відміну від деяких колег, що для України принципово неможливо мати ядерну зброю. Але це не перспектива ані коротко-, ані середньострокова – це дуже віддалена можливість. І з огляду на вартість і ризики, розвивати цю тему зараз не варто», – вважає Валерій Чалий.
Але, на його думку, є альтернатива.
«Треба думати про те, що реально розвивати в умовах, коли тобі погрожують. Можливо, варто вести мову про носії і те, що “ядерний щит” може забезпечуватись завдяки спільним зусиллям. Україна може виробляти ракетне озброєння, хоча цей напрям ще потребує розвитку. А потім перейти до співпраці з ядерними європейськими державами, передусім Великою Британією та Францією. Пам’ятаєте ініціативу Макрона про спільний ядерний щит Європи? Вона затихла, але це цілком реалістична дискусія», – нагадав дипломат.
Третім чинником, який формує нинішню ситуацію, дипломат назвав нову гонку озброєнь. США, Китай і Росія готуються до перегляду підходів до стратегій стримування. Вашингтон обговорює можливість відновлення певних видів випробувань, тоді як у Росії готовність боєзарядів залишається під великим питанням. За словами дипломата, там і «бардак», і «системи, які скліпали з прихованих радянських ракет, а тепер ще й цим хизуються».
«Росія просто не готова до цієї гонки. Путін похизувався, а як тільки Трамп сказав, що вони готові далі випробувати Мінітмен-3, росіяни засунули, вибачте за недипломатичний вираз, свої аргументи глибше. Вони розуміють, що як тільки Америка реально почне цю гонку озброєнь, в них шансів не буде», – наголосив Валерій Чалий.
Окремо дипломат зупинився на темі, яка майже не звучить публічно: необхідності перегляду правових зобов’язань, що виникли після відмови України від ядерного арсеналу.
«Йдеться про зобов’язання, які Україна брала на себе. Наприклад, Будапештський меморандум був безпосередньо пов’язаний із приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. І, по суті, його порушили всі. Ми не зобов’язані робити публічні заяви, але проаналізувати правові основи – необхідно», – каже фахівець.
За його словами, потрібно вести окремі переговори з кожною країною щодо можливих форм співпраці. І так само слід повернути ядерну тематику до порядку денного Комісії стратегічного партнерства Україна–США, яку чинна українська влада, на жаль, майже не використовує як інструмент.
«У новому, абсолютно абсурдному плані з 28 пунктів Дмітрієва-Віткоффа знову прописано, що Україна має бути нейтральною і позбавленою права виробляти, транспортувати чи розміщувати ядерну зброю. Але чому ми не можемо мати угоди з іншими державами, які дозволили б оперативно розміщувати боєзаряди на нашій території, якщо ситуація цього вимагатиме? Білорусь має таке право, Казахстан має, Польща й Румунія теж. А ми що — знову будемо сидіти й говорити, що нас зрадили?» – поставив риторичне запитання дипломат.
Завершуючи, Валерій Чалий наголосив, що публічних панічних заяв Україна робити не повинна, але й мовчати – теж. Потрібно системно працювати з партнерами, домагатися нових домовленостей та включатися в ключові міжнародні формати, які визначатимуть архітектуру ядерної безпеки у найближчі роки.
«Путін не відмовиться від ядерних погроз. Ми й надалі бачитимемо спроби Росії зламати волю України до спротиву. Буде і горизонтальна ескалація – спроби просунутися далі, зокрема й у напрямку Європи. І буде вертикальна ескалація – постійне підвищення рівня ядерного шантажу. Росія від цього не відмовиться і повторюватиме такі погрози. Тому Україні потрібно не мовчати – діяти в ООН, МАГАТЕ, НАТО, бути ініціативною стороною», – резюмував Валерій Чалий.
Вважати, що російські ракети «заіржавіли», – небезпечно. Ядерний арсенал Росії залишається колосальним – Олексій Мельник
Важливі міркування висловив Олексій Мельник, співдиректор програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки Центру Разумкова. Він порекомендував слухачам, де шукати якісні й достовірні джерела, щоб розуміти ядерну проблематику не лише емоційно, а й фактологічно.
«Є дуже хороший посібник – щорічник СІПРІ. І українці мають привілей читати його українською мовою. Один із його розділів традиційно присвячений світовим ядерним силам, і там можна знайти дані, без яких неможливо вести аргументовану дискусію», – зауважив провідний експерт у сфері міжнародної політики й безпеки.
Говорячи про технічний стан російського ядерного арсеналу, Олексій Мельник погодився з попередніми спікерами: «бардак» у російській промисловості неминуче позначається на оборонному секторі. Але водночас він наголосив, що робити висновок, що всі їхні «ракети заіржавіли» було б небезпечно.
«Навіть якщо 90% їхніх боєголовок не спрацює, треба пам’ятати, що в Росії розгорнуто 1718 стратегічних боєголовок. А загальний запас – 5459. Це колосальний арсенал. І навіть часткове його застосування – це катастрофа глобального масштабу», – наголосив він.
Коментуючи висновки експертного опитування, Олексій Мельник акцентував, що «низька ймовірність застосування Росією ядерної зброї» не означає, що ризик можна ігнорувати. Теорія оцінки ризиків передбачає інше – якщо наслідки катастрофічні, навіть 1% загрози вимагає серйозної реакції.
Він наголосив, що Україна має проводити системну освітню роботу не лише всередині країни, а й серед партнерів, доводячи їм, що російську ядерну загрозу слід сприймати серйозно.
Додатковим свідченням цього є стратегічні прорахунки Кремля, які тягнуться роками – від 2014 року до повномасштабного вторгнення. Це, за його словами, показовий аргумент, що політична логіка російського керівництва непередбачувана.
«Росія не може зробити “Ладу”, але може зробити провокацію і катастрофу на Запорізькій АЕС. Вони здатні на нелогічні речі – і це треба завжди мати на увазі», – наголосив експерт.
Нагадав він і про зміни в російській ядерній доктрині 2024 року. Попри те, що принципових новацій там небагато, Москва активно використовує це у своїх погрозах, розширюючи спектр умов, за яких вона нібито може вдатися до превентивного застосування ядерної зброї навіть у відповідь на неконвенційні загрози.
Резюмуючи Олексій, Мельник окреслив ті кроки, які Україна реально може робити вже зараз. Їх небагато, але вони критично важливі.
«Наші можливості обмежені. Але саме тому треба робити максимум зусиль, щоб зберегти єдність серед партнерів у підтримці України. Це зараз ключове. Бо багато питань у ядерній сфері – поза можливостями країни, яка веде війну й переживає внутрішньополітичну кризу», – підсумував він.
Європа досі боїться ядерного шантажу РФ, але недооцінює її гібридні загрози
Джерело: Укрінформ
Європа переоцінює ризик застосування Росією ядерної зброї, але водночас небезпечно недооцінює конвенційні, гібридні й технологічно нові методи війни, які Кремль уже застосовує для дестабілізації не лише України, а й країн Європи. Таку думку висловила голова напряму «Регіональна безпека та дослідження конфліктів» Фонду «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва, дослідниця Лондонської школи економіки Марія Золкіна під час онлайн-включення до дискусії.
«Переоцінка ядерного шантажу з боку Росії дуже контрастує з недооцінкою конвенційних чи гібридних загроз з боку Росії не тільки для України, а й для Європи», – сказала Марія Золкіна.
Вона зазначила, що в європейських країнах дискусії про можливість застосування Росією тактичної ядерної зброї на полі бою в Україні поєднується з тим, що довгий час абсолютно випускалися з уваги інші методи, якими Росія може і, як показують подїї останніх місяців, уже дестабілізує не лише східний фланг НАТО, а й далі.
Експертка зауважила, що російський ядерний шантаж тривалий час працював і досі відгукується в певних експертних колах.
«Чому ця тема є настільки дражливою для наших колег у Європі? Відповідь дуже прозаїчна: якби Росія реалізувала свій ядерний шантаж на практиці, зокрема на українському полі або в тилу, Європі потрібно було б на це відповідати… Сама потреба ухвалювати якесь кардинально інше рішення і лякала європейців», – вважає політична аналітикиня.
За її словами, через неготовність Європи відповідати на ядерний шантаж Москви Росія використовує цю тему з метою впливу на настрої в столицях наших партнерів через різних представників академічного експертного середовища.
Марія Золкіна також звернула увагу на те, що в 2024 році Росія змінила тактику ведення війни проти України і наразі робить ставку на застосування нових типів озброєння і нових технологій.
«У цій ситуації наші європейські колеги часто не розуміють, що ті самі методи, той самий набір методів війни нового покоління буде застосований і щодо сусідніх до України країн. Ця недооцінка того, що Росії не обов'язково потрібно вдаватися до реалізації свого ядерного шантажу, аби реально дестабілізувати вже не тільки Україну, а й її європейських партнерів, на жаль, як на мене, є достатньо поширеною», – констатувала дослідниця Лондонської школи економіки.
На її думку, це створює ситуацію, коли Росія вже зараз застосовує нові методи ведення війни проти Європи: це, зокрема, саботаж, диверсії, масовані дронові атаки, численні кібератаки, порушення повітряного простору тощо.
«На жаль, це не викликає аж такого занепокоєння, як свого часу тема ядерного шантажу з боку Росії», – зауважила експертка.
Водночас вона зазначила, що в експертних, аналітичних і академічних колах у Європі все одно стало більше розуміння, що це був російський шантаж, а розрахунок уникнути ескалації шляхом стримування темпів і обсягів допомоги Україні у 2022-2023 роках виявився помилкою.
«Адже це не допомогло зменшити ймовірність війни з боку Росії проти Європи, як ми бачимо у 2025 році», – констатувала Марія Золкіна.
Фото і відеозапис заходу: УКМЦ
