Тандем Росії та КНДР: загрози, сценарії та наслідки для України – експертне обговорення
Зростання військово-технічної співпраці між Росією та Північною Кореєю, її вплив на перебіг російсько-української війни та на безпекову ситуацію у Східній Азії стали темою експертної дискусії в Українському кризовому медіа-центрі. Чи можна говорити про те, що на цьому етапі для Росії не є настільки актуальним залучення Північної Кореї, враховуючи вичерпання основних арсеналів, які Північна Корея надавала в рамках поставок боєприпасів?
Зі слів директора платформи New Geopolitics Research Network Михайла Самуся, за останній рік Росія фактично перетворила КНДР на свій виробничий майданчик військово-промислового комплексу. Без північнокорейських поставок Росія не змогла б підтримувати інтенсивність наступальних дій у 2024 році. Саме північнокорейські боєприпаси дозволили РФ утримувати темпи застосування артилерії, недосяжні без зовнішньої підтримки. Хоча, за оцінками експертів, ресурси КНДР нині частково вичерпуються, вона все ще залишається одним з ключових джерел російського наступального потенціалу. Попри очевидну загрозу з боку Пхеньяна, співпраця Росії й КНДР не стала об’єднавчим чинником для посилення партнерства між Україною та Південною Кореєю.
Асоційована старша аналітикиня Центру «Нова Європа» Наталія Бутирська пояснила, що у Сеулі існують дві протилежні політичні лінії щодо того, як реагувати на дії КНДР, і це стримує можливість надання Україні оборонної підтримки. Водночас Північна Корея, за її словами, вже суттєво модернізує власні збройні сили за рахунок співпраці з РФ, отримує доступ до технологій і фінансування, а її війська беруть участь у бойових діях та набувають унікального бойового досвіду. Це створює новий рівень загроз для південнокорейської безпеки, хоча частина політичних еліт у Сеулі схильна недооцінювати зростання цих ризиків. Важливим геополітичним аспектом є роль Китаю.
За оцінкою безпекового аналітика Фонду «Демократичні ініціативи» Тараса Жовтенка, тісна взаємодія Москви та Пхеньяна відбувається не без стратегічного схвалення Пекіна. КНДР виконує функцію проксі-держави, дозволяючи Китаю непрямо підтримувати Росію у війні проти України. Крім того, Пекін отримує вигоду від посилення свого контролю над Північним морським шляхом, який стає для нього зручнішим і безпечнішим торговельним маршрутом. Китай, підкреслив експерт, не зацікавлений у поразці Росії, оскільки це могло б призвести до переорієнтації уваги США з Європи на Азійсько-Тихоокеанський регіон.
Подальший розвиток співпраці між Москвою та Пхеньяном може відбуватися у двох сценаріях: систематизації та розширення спільних дій (включно з можливим застосуванням північнокорейського персоналу в інших регіонах), або поступової стагнації, якщо інтерес Кремля зменшиться.
Саме в цьому ширшому геополітичному контексті, зазначив Тарас Жовтенко, варто розглядати не лише дії Китаю, але й інші регіональні вузли напруги, які Кремль активно використовує у власних інтересах. За його словами, сьогодні людство має справу з глобальним гібридним конфліктом, що охоплює і війну в Україні, і процеси в Азійсько-Тихоокеанському регіоні, і нові загрози, які проявляються зараз довкола Венесуели.
«Друг Путіна Мадуро в дуже багатьох моментах допомагав підігравати інтересам Москви, в тому числі і американській внутрішній політиці, тому що оці всі його попередні заяви про захоплення частини сусідньої Гаяни і так далі, всі ці загрози ескалації і початку регіонального конфлікту в Латинській Америці, вони автоматично підігрівали питання міграційної кризи потенційної в внутрішній політиці Сполучених Штатів, оскільки при активізації бойових дій в Латинській Америці хвилі мігрантів будуть гібридною загрозою для південних кордонів Сполучених Штатів. На той момент це була тема Трампа, однак, і зараз США відволікаються на Венесуелу, що є частиною загальної картини», – відзначив Тарас Жовтенко.
