Рухаємося до Мюнхенської змови-2. Ми не знаємо, про що домовляються США та РФ – Марія Золкіна

Початковий варіант документа, укладений Стівом Віткоффом і Кирилом Дмітрієвим, викликав різку критику, як такий, що повністю винагороджує Москву.  Уточнений варіант після переговорів у Женеві вже не містить неприйнятних для України пунктів –  заборони на вступ до НАТО та передачі Москві неокупованих територій. Але, як зауважила в інтерв'ю Radio NV Марія Золкіна,  голова напряму «Регіональна безпека та дослідження конфліктів» Фонду «Демократичні ініціативи»  імені Ілька Кучеріва», дослідниця Лондонської школи економіки, проблем у документі значно більше.

За її словами, центральним питанням сьогодні є не лише гарантії безпеки, які так чи інакше залишаться головною темою реакцій України та європейських партнерів на пропозиції Трампа й Путіна. Значно важливішими є положення, які  порушують українську Конституцію.

«Це не тільки питання з НАТО. Це право України самій визначати якість, рід і кількість своїх військ, право на повернення собі контролю над окупованими територіями. Йдеться не просто про території чи про виведення або невиведення військ з Донбасу чи інших областей. Це питання, що зачіпають конституційний устрій України, і їх там кілька. Тому для мене важливо, щоб у підсумковій пропозиції, яку передадуть на наступний раунд переговорів, була принципова згода всіх залучених сторін щодо того, про який документ ми взагалі говоримо. Була перша пропозиція, була друга –  точніше, реакція. Тепер нібито підготували третій документ, але на відміну від перших двох, ми його ще не бачили», –   зауважила Марія Золкіна.

Саме тому, акцентує вона, в остаточній пропозиції, яка може стати основою наступного раунду переговорів, не повинно залишитися жодного пункту, що суперечить українському законодавству.

«Для мене критично важливо стежити за динамікою, чи зникають із цього переліку пункти, що напряму порушують українське законодавство й фактично вимагатимуть від України без будь-яких гарантій змінювати Конституцію», – наголосила вона, зауваживши, що досвід Мінських домовленостей чітко довів, що такі конструкції не працюють.

Щодо того, наскільки дискримінаційні положення «плану» можуть бути пом'якшені завдяки тиску та позиції європейських партнерів, Марія Золкіна зазначає, що ЄС не зробив трьох надзвичайно важливих кроків протягом останніх дев'яти місяців – не розморозив російські активи, не запропонував власного плану миру та не розпочав реальну програму переозброєння оборони.

«Що це означає? Європа нині тотально боїться, що Україна може впасти –  у політичному чи військовому сенсі,  адже сама об’єднана Європа сьогодні не готова воювати з Росією. Такий сценарій там  розглядають лише на 2028–2029 роки. І тому, з одного боку, це робить Європу слабшою, але з іншого –  має й свій плюс: саме тому, що вона не готова битися з Росією зараз, європейці робитимуть усе можливе, щоб Україну не змусили до капітуляції», – пояснила Марія Золкіна.

За повідомленнями міжнародних медіа, українській та американській сторонам у Женеві вдалося досягти принаймні мінімального порозуміння. Адже якщо процес просувається далі й уже звертаються до Росії по реакцію, це означає, що певний рівень узгодження рамкового документа між Україною та США все ж був.

«Проблема в тому, що ми досі не розуміємо, про що саме тривають переговори. Остання новина, яку я побачила у Financial Times  – нібито змінили орієнтовну цифру обмеження чисельності українських Збройних сил із 600 до 800 тисяч. Але все це й надалі лишається   «чорною скринькою».  І я дуже не хочу проводити паралелі з авіакатастрофами, коли вміст стає відомий після аварії. Але нам критично бракує комунікації», –  заявила політична аналітикиня.

Особливо це важливо на тлі внутрішньої корупційної кризи, що підірвала довіру до влади, і з огляду на інформацію Wall Street Journal про те, що українські посадовці могли бути обізнані щодо «28 пунктів» ще до їх витоку.

Ключовим для аналізу нинішніх пропозицій Марія Золкіна вважає  не лише те, чи порушують  пропозиції,  які зараз нібито обговорюють Буданов і росіяни в Абу-Дабі, українську Конституцію. Важливо й те, чи змінилася послідовність кроків, прописана в початковому документі. У вихідному варіанті режим припинення вогню був останнім етапом після великої політичної домовленості, у якій Україна, Росія, а також США та Європа мали погодитися на всі інші кроки. А це, як пояснює експертка,  є нереалістично.

«Це нагадує один із загадкових  пунктів Мінських домовленостей від лютого 2015 року –  відновлення контролю над кордоном, але після «всеосяжного політичного врегулювання». Тоді це було нереалістично. Тепер вимоги до України значно ширші, а натомість пропонують лише ймовірність, а фактично відсутність, режиму припинення вогню», – підсумувала Марія Золкіна.