Про владу, опозицію, Януковича і помилки української політики – розмова з Олексієм Гаранем
Журналіст Андрій Куликов на PRO:UA поговорив з Олексієм Гаранем, професором політології Національного університету Києво-Могилянська академія, науковим радником Фонду «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва. У розмові він поєднав сьогоднішній момент із довгою історією української політики: від ідеї уряду національної єдності й стосунків влади з опозицією до помилок помаранчевої команди, ролі олігархів, природи авторитаризму Януковича, відповідальності політологів і журналістів, а також міжнародного контексту: від Трампа до Латинської Америки.
Нижче – ключові думки з інтерв’ю.
Про уряд національної єдності, президента і відповідальність під час війни
Після «Міндічгейта» була можливість почати немовби з чистого аркуша, простягнути руку всім і сказати, бодай неформально: «Ми всі помилялися». Це не слабкість, а сила.
Ідея уряду єдності була відкинута Зеленським із самого початку. Його месіанство з початком війни лише посилилось. І справді, перші успіхи наших ЗСУ створили враження, що ось-ось ми зламаємо цю гідру. А от далі треба було ухвалювати непопулярні рішення, зокрема, про мобілізацію. Але «є парламент, там 450 депутатів, то хай вирішують». А Президент міг би сказати своє слово? Міг би.
«Уряд єдності» – малоздійсненна, на жаль, хоча й правильна ідея. Головна відповідальність – на владі. На початку війни парламент реально ж працював в режимі єдності. Йдеться не про Порошенка чи Тимошенко в уряді. Звісно, фракції ЄС, «Голосу» та «Батьківщини» можуть не принести достатньо голосів для більшості, якщо значна частина «слуг» саботуватимуть. Але така коаліція важлива була б як символ. У такому уряді опозиції теж треба було б поступитися чимось і взяти на себе відповідальність за непопулярні рішення.
Про Кучму і початок авторитарного дрейфу
Перший період Кучми політологами, зокрема, західними, оцінюється в цілому позитивно. А от далі почався крен в бік авторитаризму.
Кучма виступав «диригентом», «модератором» над олігархами, тоді як Янукович поставив на чолі «Сім'ю».
Ким був Янукович
«Янукович – великий як Африка», – заявляла забута вже Ганна Герман, яка працювала на Радіо «Свобода», а потім пішла до Янека. Ну що ж, на початку Янукович намагався грати у «багатовекторність». За нього був парафований (схвалений) текст Угоди про асоціацію з ЄС. І зробив це із підписом на кожній сторінці горезвісний віце-прем’єр Клюєв, який, за розповідями, і стояв за побиттям студентів на Майдані. Отакі парадокси. Янукович здавав росіянам те, що він вважав не важливим для себе: Севастополь в «обмін на газ», мету вступу до НАТО. Але в бізнесі не здавався: «Техас мають грабувати техасці». Але, коли його росіяни «прищемили» восени 2013 р., – здався. Ніякий він не «великий як Африка».
Спогади про Майдан і роль Порошенка
«Сидимо на Раді Майдану і думаємо: де ж узяти гроші — на харчування, дрова тощо. І тут заходить Петро Порошенко…». За словами Гараня, який став свідком того випадку, що стався на початку Революції Гідності, Порошенко тоді справді ризикнув.
Він також згадує про символічну і практичну роль бізнесів — зокрема McDonald's в обох революціях і «Пузатої Хати» під час Євромайдану.
Про російські наративи і межі критики
Навіть під час війни критика влади необхідна. Але важливо, щоб вона не підживлювала російські наративи і не підривала довіру Заходу до України, зазначив Олексій Гарань. Він навів приклад розмови з нерядовим медиком, який повторював тези про «концтабір» і нібито зацікавленість керівництва у продовженні війни — риторику, яку раніше використовували проти Порошенка, а тепер вона спрямована проти Зеленського.
«Якби не війна, мали б дуже активний політичний процес з традиційним "мордобиттям". Зараз політичний процес теж відбувається гостро, але деякі речі в прихованій формі. І важливо, не впускати в нього наративи, які раз за разом сюди закидає ворожа пропаганда», — проф.О. Гарань в інтерв’ю Андрію Куликову.
