Про «двієчників», «трієчників» і вади демократичного правління

Аналітика
Перегляди: 738
28 квітня 2021
Петро Бурковський

політичний аналітик Фонду "Демократичні ініціативи" імені Ілька Кучеріва

Аналітик Фонду "Демократичні ініціативи" Петро БУРКОВСЬКИЙ підготував для часопису "Критика" статтю про причини та наслідки правлінняТрампа, а також про уроки для України. З матеріалу Ви дізнаєтеся:  Трамп і Зеленський:   хто з них "двієчник", а хто "трієчник" і чому?;   що відбувається у США і чому Трамп просто так не зникне з американської політики;   що загрожує Зеленському і яку "роль" він обере в політиці: Хлєстакова чи "молодого Папи".


Швидке очищення Конґресу від учасників заворушення не означає припинення жорстокої боротьби, яка вже вийшла за межі змагання обох партій і кандидатів у президенти. Оскільки Америка є головним союзником України у війні з Росією, аналіз і вивчення уроків внутрішніх американських конфліктів стає питанням виживання нашої демократії.

Небезпечні амбіції частіше ховаються за красивою маскою боротьби за права народу, ніж за неприпустимою ревністю до твердого й ефективного правління. Історія вчить нас, що перше частіше веде до деспотизму, ніж друге, і серед тих, хто знищував свободу в республіках, більшість розпочинали кар’єру, заграючи з народом, будучи демагогами, а потім перетворювалися на тиранів.

«Записки Федераліста»

Увечері 6 січня мені зателефонував давній друг і вчитель, професор Киє­во-Могилянської академії Олексій Гарань. Так я дізнався про штурм Капітолія. Трохи раніше того ж дня вже було відомо про перемогу обох кандидатів-демократів до Сенату США від Джорджії. Це давало команді обраного президента Джо Байдена більші можливості для ухвалення потрібних, на їхню думку, законів від перших днів роботи Конґресу.

І навіть те, що натовп противників нової адміністрації міг захопити будівлю на пагорбі, не скасовував факту повної політичної поразки Трампа і трампістів. Але правдою було й те, що навіть швидке очищення Конґресу від учасників заворушення не означає припинення жорстокої боротьби, яка вже вийшла за межі змагання обох партій і кандидатів у президенти.

Ця боротьба, зважаючи на політичну й економічну вагу США у світі, впливатиме на інші держави, зокрема й на Україну. Оскільки Америка є головним союзником України у війні з Росією, аналіз і вивчення уроків внутрішніх американських конфліктів стає питанням виживання нашої демократії.

Я далекий від думки, що точно й правильно розумію суспільство, за яким спостерігаю здалеку. Тим більше, що дивлюся на Америку радше із симпатією та приязню, ніж з упередженістю і підозрілістю. Проте саме через таке ставлення у тексті переважатиме критика й аналіз вад, аніж пошук виправдань. А пояснення, чому все не так погано, як здається на перший погляд, не затьмарюватиме думки, що причини штурму Капітолійського пагорба заслуговують на більшу увагу порівняно з його наслідками.

Я також маю поверхове уявлення про драматургію. Проте в деяких випадках для опису причинно-наслідкових зв’язків між подіями буде використано поняття із цієї царини, бо життя сучасного (не лише американського, а й українського) суспільства часто скидається на сюжет «відкритої драми».

Тож розпочнімо з декількох слів про умови, що посприяли леґітимації прямого насильства у розв’язанні суспільних конфліктів. Після цього огляньмо «сцену», на якій розгортаються дії, та представмо на розгляд читача основних дійових осіб: Трампа, медії, державні інституції. Проте залишмо за межами огляду суперництво і процеси всередині Республіканської та Демократичної партій під час Великої рецесії — ця тема варта окремої розмови. Наостанок спробуймо поміркувати, що з цього може бути корисно для України.

Країна, де це сталося

Тлом для політичної боротьби, чи радше «сценою», було і є американське суспільство, що живе й розвивається в умовах епідемії, расових суперечностей, зіткнення культу новітніх технологій і архаїчних релігійних вірувань. Великою мірою це боротьба за гідне життя для б...

ЧИТАТИ ДАЛІ: КРИТИКА