Поки ми не створимо нормальних політичних партій, у нас не буде важелів впливати на владу, – експерти

54% українців вважають, що фінансувати діяльність партій в Україні мають лідери партій. Ще 40% вважають, що фінансувати партії мають рядові члени цих партій і на думку 33%, фінансувати партії мають її  прихильники.

Такі дані опитування під час  пресконференції, присвяченої підсумкам політичного півріччя, оприлюднив аналітик Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва Андрій Сухарина.

Фінансову підтримку партій з боку держави схвалює, за його словами, лише 15,5% українців. А особисто долучатися до фінансування політичних партій готові тільки 12% громадян.

 «З одного боку, це дуже мало, а  з іншого – реальний показник фінансування політичних партій ще нижчий, – каже Андрій Сухарина. – Партії  фінансує значно менша кількість людей, ніж  заявляють про готовність підтримувати ті партії, прихильниками яких  вони є. Відкритим залишається питання – чи ці люди не знайшли ту політичну партію, яку вони  готові підтримати гривнею, чи це є пустопорожня готовність, тому що обіцяти щось підтримувати – не означає це робити. До цього треба ще пройти дуже великий шлях».

«Якщо 54%  громадян вважають, що фінансувати партії мають лідери партій, то ми рухаємося по замкненому колу, яке не  вдасться розірвати до того моменту, поки самі громадяни не захочуть бути активними, пасіонарними членами політичних партій і  вимагати створення з партій справді інституцій з внутрішньопартійною  демократією й   ознаками колегіального прийняття рішення», –  прокоментувала дані опитування голова правління Громадянської мережі ОПОРА Ольга Айвазовська.

За  її словами, зважаючи на низький рейтинг політичних партій, коли недовіра до них переважає довіру на 56%, і низьку готовність фінансування партій  з боку виборців,  складно визнати раціональним попереднє рішення парламенту про тотальну партизацію місцевого самоврядування на рівні  10 тисяч виборців громад.

 «По суті,  ми  входимо у виборчий цикл, в якому  переважатимуть як юридичні особи  партійні інституції,  яким у цілому суспільство не довіряє, якщо говорити про політичні партії як інституції, а не конкретні політичні бренди, – каже Ольга Айвазовська. –  А по-друге,  цих партій на місцях немає».

Так, за даними якісного опитування  керівників політичних партій місцевих представництв, яке у  квітні-травні 2020 року провела Громадянська мережа ОПОРА,   ситуація з формуванням партійних осередків на місцях була, м'яко кажучи, не позитивна, каже голова правління Громадянської мережі ОПОРА.  

Партія «Слуга народу» мала на той час лише один зареєстрований осередок в межах всієї країни, «Голос» – 17 осередків, «Європейська солідарність» –  29, ОПЗЖ –  31. Чотири парламентські партії,  зокрема й   парламентські групи, які  претендують  на участь у виборах як політичні сили, не мали жодного осередку чи представництва по країні. 

«Це створює певний дисонанс  в суспільному сприйнятті і експертних оцінках  наступного виборчого циклу, який вже розпочався», –  констатувала Ольга Айвазовська.

Із даних опитування випливає, що запиту на нову якість політики на сьогодні немає. Таку думку висловив Валерій Пекар, викладач Києво-Могилянської та Львівської бізнес-шкіл, співзасновник Громадянської Платформи Нова Країна.

«Більше половини українців влаштовує кланово-олігархічна система, яка у нас нині є,  а я так називаю політичну систему, коли лідери партій  відповідають за те, щоб фінансувати роботу партій», – зауважив аналітик.

Неготовність людей до того,  аби  кошти платників податків  чи власні кошти ішли на зміцнення чи появу політичних сил,  випливає із загальної недовіри  політикам, вважає Валерій Пекар. А відтак коло замикається – люди миряться з тим, щоб політика залишалася  старою і клановою, однак хочуть, щоб був чарівник, який швидко вирішив би всі їхні проблеми.

Якщо самі лідери партій фінансуватимуться свої партійні осередки,  то гроші вони братимуть зі «схем», каже Олексій Гарань, професор політології НаУКМА, науковий директор Фонду «Демократичні ініціативи». Про жодну незалежність і ефективність роботи партій тоді годі й говорити, так само як і про контроль їх з боку громадян.

«Звідки постати нормальним партіям,  якщо лише 12% готові  їх підтримувати, – зауважує Олексій Гарань. – Можна багато критикувати владу незалежно від того, яке прізвище президента і  назва політичної команди, але поки ми не створимо інституцій громадянського суспільства, нормальних політичних партій, навряд чи у нас будуть важелі для того, щоб реально вплинути на будь-яку владу».