Українці підтримують «лагідну українізацію», але на передовій – лише українська як ідентифікатор – Олексій Гарань

Напередодні Дня української писемності та мови професор політології Києво-Могилянської академії, науковий радник Фонду «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва Олексій Гарань прокоментував в етері KyivFM  результати  вересневого опитування КМІС щодо ставлення громадян до окремих варіантів мовної політики в Україні.   Респондентам запропонували три умовні варіанти підходу до мовної політики – «радикальну українізацію», «стратегічну (лагідну) українізацію» та варіант, який у звіті позначили як «прихована русифікація». Водночас респондентам не зачитували дослідницькі назви варіантів — наприклад, «прихована русифікація». Їм пропонували лише один, випадково обраний варіант із детальним його описом і просили оцінити, наскільки він є прийнятним. Як пояснили соціологи, хоча ці варіанти є спрощеними, але при цьому вони дають розуміння можливих напрямків мовної політики.

Як наголосив Олексій Гарань, результати опитування засвідчили, що більшість українців схиляються до  нерадикального підходу до мовної політики, а саме  «лагідної українізації.

«Щоб було зрозуміло, “радикальна українізація” означала в опитуванні заборону на використання російської мови всюди – у побуті, на вулицях тощо.  Ми ж не можемо заборонити людям в квартирі  спілкуватися російською чи будь-якою іншою мовою. Звісно, ні. Тобто це дуже крайній варіант. Ще один варіант,  який у КМІСі назвали “прихована русифікація”, передбачав, що державною є українська мова, їй надається підтримка, але в окремих регіонах може застосовуватися й інша мова – очевидно, російська. Також батьки могли обирати мову навчання – українську або російську. Це теж крайній варіант. А серединний, найбільш підтриманий варіант – так звана “стратегічна українізація” або “лагідна українізація”, передбачав, що  українська мова є державною  і мовою освіти переважно українська. Але, скажімо, у сфері контенту не йдеться про заборони, а радше про поступове витіснення російського продукту якісним українським. І, знову ж таки, за використання російської мови на вулиці чи вдома ніхто не карає», – пояснив Олексій Гарань

Він зауважив, що, попри те, що  на перше місце вийшла «лагідна українізація», яку підтримало 87% респондентів,   варіанти «радикальної українізації» та «прихованої русифікації» теж отримали понад 50%. Втім, як зауважив науковець, не варто сприймати  буквально, що «50% українців готові підтримати русифікацію». За його словами, це – результат складної методики опитування.

«КМІС пояснював, що вони не пропонували або-або. Кожен респондент отримував якийсь один варіант відповіді. Люди не бачили формулювання “прихована русифікація”. Їм зачитували текст, який починався словами: ви згодні, що українська мова є державною мовою, або що  освіт має бути переважно українською мовою (…) Люди погоджувалися з цим, а не завжди помічали, що далі йшли заховані речі. А ви за те, щоб можна було за бажанням вчити російську мову? Чи ви за те, щоб вона була офіційно в якихось регіонах?  Іноді навіть, якщо були проти цього варіанту,  думали: ну, якщо  на Донбасі хочуть – то нехай. Отак і набиралися відсотки підтримки», – пояснив Олексій Гарань

І все ж, попри ці нюанси, тенденція очевидна – більшість українців підтримують саме «лагідну українізацію», каже науковець Він так само схильний до того , що мовні звички треба змінювати  м’якою силою, не наказами, а розмовою і прикладом.

«Треба підходити і говорити: а ви українську знаєте? Знаєте. То чому б не спілкуватися з дітьми українською? Отак буде правильно. Бо коли на тебе тиснуть, ти автоматично опираєшся», – аргументував професор політології.

За  його словами,  в Україні вже склався суспільний консенсус щодо державної  мови.  Є розуміння, що чиновники мають знати українську, що у сфері сервісу вам відповідають  українською.  Водночас він визнає, що процес цей повільний і складний.

«Коли ми говоримо про мову, релігію, ідентичність – це завжди тонкі речі. Але головне, що ми  всі політичні українці, які підтримують Україну», – наголосив Олексій Гарань.

Він акцентував на тому, що особливо активно мовні зміни відбулися після повномасштабного вторгнення.

«На фронті  бійці казали, що у нас лунають дві мови. Коли виходиш на передню лінію, всі переходять на українську. Бо це ідентифікатор. Російська мова дорівнює  небезпеці», – зауважив Олексій Гарань.

На сьогодні кількість людей в Україні, які ототожнюють себе з  етнічними росіянами, зменшилася з 17% (дані перепису 2001 р.) до 5% (згідно з опитуваннями, проведеними після повномасштабного вторгнення). І ця тенденція, на думку науковця, триватиме.

«Українізація продовжиться. Але частина людей усе одно спілкуватиметься між собою російською. Головне, щоб вони, коли треба, могли вільно говорити українською.  Такі люди є, і ми можемо їм роз’яснювати, переконувати. Але хапати за горло – це буде контрпродуктивно. Тому, я вважаю, державна політика має бути спрямована не на заборони, а на стимулювання використання української мови» – констатував Олексій Гарань.