Українці підтримують «лагідну українізацію», але на передовій – лише українська як ідентифікатор – Олексій Гарань
Напередодні Дня української писемності та мови професор політології Києво-Могилянської академії, науковий радник Фонду «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва Олексій Гарань прокоментував в етері KyivFM результати вересневого опитування КМІС щодо ставлення громадян до окремих варіантів мовної політики в Україні. Респондентам запропонували три умовні варіанти підходу до мовної політики – «радикальну українізацію», «стратегічну (лагідну) українізацію» та варіант, який у звіті позначили як «прихована русифікація». Водночас респондентам не зачитували дослідницькі назви варіантів — наприклад, «прихована русифікація». Їм пропонували лише один, випадково обраний варіант із детальним його описом і просили оцінити, наскільки він є прийнятним. Як пояснили соціологи, хоча ці варіанти є спрощеними, але при цьому вони дають розуміння можливих напрямків мовної політики.
Як наголосив Олексій Гарань, результати опитування засвідчили, що більшість українців схиляються до нерадикального підходу до мовної політики, а саме «лагідної українізації.
«Щоб було зрозуміло, “радикальна українізація” означала в опитуванні заборону на використання російської мови всюди – у побуті, на вулицях тощо. Ми ж не можемо заборонити людям в квартирі спілкуватися російською чи будь-якою іншою мовою. Звісно, ні. Тобто це дуже крайній варіант. Ще один варіант, який у КМІСі назвали “прихована русифікація”, передбачав, що державною є українська мова, їй надається підтримка, але в окремих регіонах може застосовуватися й інша мова – очевидно, російська. Також батьки могли обирати мову навчання – українську або російську. Це теж крайній варіант. А серединний, найбільш підтриманий варіант – так звана “стратегічна українізація” або “лагідна українізація”, передбачав, що українська мова є державною і мовою освіти переважно українська. Але, скажімо, у сфері контенту не йдеться про заборони, а радше про поступове витіснення російського продукту якісним українським. І, знову ж таки, за використання російської мови на вулиці чи вдома ніхто не карає», – пояснив Олексій Гарань
Він зауважив, що, попри те, що на перше місце вийшла «лагідна українізація», яку підтримало 87% респондентів, варіанти «радикальної українізації» та «прихованої русифікації» теж отримали понад 50%. Втім, як зауважив науковець, не варто сприймати буквально, що «50% українців готові підтримати русифікацію». За його словами, це – результат складної методики опитування.
«КМІС пояснював, що вони не пропонували або-або. Кожен респондент отримував якийсь один варіант відповіді. Люди не бачили формулювання “прихована русифікація”. Їм зачитували текст, який починався словами: ви згодні, що українська мова є державною мовою, або що освіт має бути переважно українською мовою (…) Люди погоджувалися з цим, а не завжди помічали, що далі йшли заховані речі. А ви за те, щоб можна було за бажанням вчити російську мову? Чи ви за те, щоб вона була офіційно в якихось регіонах? Іноді навіть, якщо були проти цього варіанту, думали: ну, якщо на Донбасі хочуть – то нехай. Отак і набиралися відсотки підтримки», – пояснив Олексій Гарань
І все ж, попри ці нюанси, тенденція очевидна – більшість українців підтримують саме «лагідну українізацію», каже науковець Він так само схильний до того , що мовні звички треба змінювати м’якою силою, не наказами, а розмовою і прикладом.
«Треба підходити і говорити: а ви українську знаєте? Знаєте. То чому б не спілкуватися з дітьми українською? Отак буде правильно. Бо коли на тебе тиснуть, ти автоматично опираєшся», – аргументував професор політології.
За його словами, в Україні вже склався суспільний консенсус щодо державної мови. Є розуміння, що чиновники мають знати українську, що у сфері сервісу вам відповідають українською. Водночас він визнає, що процес цей повільний і складний.
«Коли ми говоримо про мову, релігію, ідентичність – це завжди тонкі речі. Але головне, що ми всі політичні українці, які підтримують Україну», – наголосив Олексій Гарань.
Він акцентував на тому, що особливо активно мовні зміни відбулися після повномасштабного вторгнення.
«На фронті бійці казали, що у нас лунають дві мови. Коли виходиш на передню лінію, всі переходять на українську. Бо це ідентифікатор. Російська мова дорівнює небезпеці», – зауважив Олексій Гарань.
На сьогодні кількість людей в Україні, які ототожнюють себе з етнічними росіянами, зменшилася з 17% (дані перепису 2001 р.) до 5% (згідно з опитуваннями, проведеними після повномасштабного вторгнення). І ця тенденція, на думку науковця, триватиме.
«Українізація продовжиться. Але частина людей усе одно спілкуватиметься між собою російською. Головне, щоб вони, коли треба, могли вільно говорити українською. Такі люди є, і ми можемо їм роз’яснювати, переконувати. Але хапати за горло – це буде контрпродуктивно. Тому, я вважаю, державна політика має бути спрямована не на заборони, а на стимулювання використання української мови» – констатував Олексій Гарань.
