Трамп почав реально тиснути на Путіна: ця зброя повністю знищить НПЗ Росії – Тарас Жовтенко
Військові кажуть, що найкраще зброя працює, коли ворог про неї не знає і дізнається вже, коли по ньому прилетіло. Натомість у разі з «Томагавками» відбулася численна кількість анонсів, причому анонсів зі знаками питання. Чому постачання «Томагавків» так активно афішується? Чи розглядає Кремль розширення агресії з території України на східний фланг НАТО і чи змінить Німеччина свої конституційні обмеження, щоб швидше реагувати на провокації Росії. Про це в інтерв’ю Radio NV розповів Тарас Жовтенко, безпековий аналітик Фонду «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва.
– Навіщо Трамп показово заявляє про можливе постачання «Томагавків» і намір попередити Владіміра Путіна про поставку Києву ракет в разі, якщо війна в Україні не завершиться?
– Тут по суті дві складові цього питання. По-перше, ця війна від початку наповнена політичними символами: HIMARS, F-16, Patriot – про кожну із цих систем озброєння говорилося задовго до того, як їх отримували Збройні сили України, і кожна була елементом інформаційної і медійної війни.
«Томагавки» в цьому контексті теж виконують інформаційну роль. Оголошення про них працює як меседж на всіх рівнях, від оперативно-тактичного до геополітичного.
Друга складова цього питання полягає в особистості самого Дональда Трампа. Хоча ми бачимо, як сильно він змінює свої погляди на розв’язання російсько-української війни, проте він не змінює своїх особистих поглядів на російського диктатора Владіміра Путіна. Трамп розчарований діями Путіна, але не стільки тому, що дії російського диктатора не збігаються з баченням Трампа, скільки тому, що Путін не приніс йому нічого, що він міг би «монетизувати» – спільні бізнес-проєкти, доступ до ресурсів тощо. Він зрозумів, що з Путіним лише дарма втратив час і не заробив очікуваного. Тож переключився на заробіток через НАТО – продаж зброї для України через Північноатлантичний альянс. І саме це його цілком влаштовує: монетизація власного перебування в Білому домі.
«Томагавки» мають реальну ударну силу і дальність – приблизно 1 600 км у базовому виконанні, є й варіанти дальністю 2 500 км. Поява «Томагавків» у Збройних сил України означатиме для російських НПЗ не тимчасові пошкодження від систематичних атак українських безпілотників, а повне знищення об’єктів. Адже якщо по НПЗ вдарять десять українських дронів, він, хоч і зазнає ушкоджень, залишиться стояти. Але якщо туди прилетить десяток «Томагавків», від НПЗ нічого не залишиться. Це потужний фактор тиску на путінський режим, і Трамп, безперечно, не може не використати його.
Трамп поступово починає вникати в логіку російської диктатури. Він розуміє, що найкращий аргумент для путінського режиму – це не спроби переконати чи вмовити щось не робити, а просто дати ляща. І тоді все почне змінюватися саме собою.
– Інститут вивчення війни констатує, що Росія може напасти на НАТО «одразу після закінчення війни в Україні». Чи не припускаєте ви, що росіяни можуть почати атаки або гібридні провокації проти країн НАТО, не чекаючи завершення російсько-української війни? Бо слабкість НАТО – це те, в що вони вірять.
– Так, і це не нова думка. Ще півтора–два роки тому ми з колегами припускали, що Кремль розглядатиме розширення агресії з території України на східний фланг НАТО. Для Росії війна проти України – не самоціль, а частина ширшої стратегії: переформатувати європейську систему безпеки і відновити сфери впливу, які раніше були під Москвою. Це озвучували ще у 2014-му, і заступник Лаврова, такий собі Рябков, у грудні 2021 року прямим текстом сказав, що НАТО має зібрати свої манатки і забиратися на лінію 1997 року.
Ми вже бачимо елементи цієї логіки – провокації на кордонах балтійських країн, підрозділи без розпізнавальних знаків поблизу Естонії, відновлення баз у Псковській області, дрони над Європою, атаки на інфраструктуру. Це типовий гібридний підхід: пропаганда, дезінформація, диверсії, повітряні провокації – і поступовий перехід до наземних операцій невеликого обсягу.
Важливо розуміти дві речі. По-перше, росіянам не потрібно багато сил, тому що це не буде повномасштабним нападом на Альянс, адже така «наземна операція» не повинна викликати застосування 5-ї статті НАТО. У ворога є багато сценаріїв наземної провокації – від марш-кидка вздовж польсько-литовського кордону до Калінінграда з подальшим закріпленням і заявою про контроль над Сувалками, виставивши кілька підрозділів і БТР у прикордонній зоні. Технічно це може не виглядати як окупація території члена НАТО, але фактично стане початком наземних провокацій проти східного флангу Альянсу. По-друге, навіть не дуже масштабна операція дає величезний козир російській пропаганді, яка почне працювати на підрив Альянсу з середини, мовляв «НАТО не встигло відреагувати і захистити», «нащо вам взагалі таке НАТО».
Росія може в будь-який момент розгорнути наземну провокацію, і НАТО має розуміти, що це відбувається вже зараз, а не в якомусь «26-му» чи «28-му» році.
Втім, Альянс вже усвідомлює загрозу й поступово готує оперативні відповіді. У серпні стався показовий момент, коли заступник командувача союзних сил НАТО в Європі, генерал армії США Донахью, заявив, що у разі будь-яких гібридних провокацій на східному фланзі Альянсу існують оперативні плани, які дозволять силам НАТО за лічені години перетворити Калінінград на попелище.
Але головна проблема – не в технічній готовності, а в політичних і правових рамках: наскільки швидко політики альянсу зможуть ухвалити рішення на жорстку відповідь.
– Чи змінить Німеччина, над якою вже літали дрони, свої юридичні обмеження, щоб швидше реагувати на безпілотники й гібридні провокації – чи бюрократія тягнутиметься роками?
– Я впевнений, що Німеччина може і буде змінювати правила – у них уже є прецедент зміни Конституції. Нещодавно зняли конституційні й бюджетні обмеження на фінансування власного ВПК і його інтеграцію з партнерами, зокрема Україною. Тобто механізм змін існує – і далі за цим прецедентом можна знімати решту «стопів».
Проблема в іншому. П’ята стаття Вашингтонського договору писалася для конфлікту 1949 року, коли ні про які дрони й гібридну війну ніхто не говорив. Нинішня безпекова реальність інша, і тому Альянс, щоб бути ефективним, спустив механізми й інструменти реагування на ці гібридні провокації на національний рівень. Тобто кожна країна для себе має вирішити, як їй реагувати і що робити.
Німеччина вже зробила кроки, зокрема поліція отримала повноваження діяти щодо підозрілих дронів. Але піонерами в цьому стали румуни. Ще півтора року тому, коли для них уперше постала проблема російських дронів, що залітали на їхню територію, прямувавши курсом на Одесу та південні регіони України, Румунія розпочала роботу над змінами до законодавства, які дозволили її збройним силам самостійно збивати такі безпілотнки.
Близько трьох тижнів тому з’явилася інформація, що цей процес завершено: румуни повністю готові до реагування й отримали від НАТО додаткові F-16 та комплекси Patriot. Тобто зміни поступово, але невпинно відбуваються.
