Під ударами Ірану. Чому Україна може навчити країни Перської затоки

Оригінал статті – NV

Зараз країни Перської затоки потребують того, що Україна вибудувала за ці роки під вогнем

 На початку війни я постійно говорив, що арсенали так званого Глобального Півдня заповнені радянськими системами озброєння. Вони були цілком придатними для оборони України в 2022 і 2023 роках, коли Київ потребував боєприпасів і пускових установок, яких тільки можна було дістати.

За іронією долі, обмін військовим досвідом тепер відбувається у зворотному напрямку. Тепер інструктором є Україна, «відпустка Європи від історії» закінчилася, і Перська затока повинна засвоїти той самий урок.

Україна більше не є лише споживачем допомоги. Вона стала експортером адаптацій та інновацій на полі бою.
poster

За висловом Михайла Федорова, це тепер «математика війни»: змагання на основі даних щодо вартості, масштабів, адаптації та ланцюгів знищення. Україна перейшла від радянської спадщини до комплексної дистанційної війни, що охоплює ударні дрони FPV, термінальне наведення з використанням ШІ, протиповітряну оборону дронами, надводні морські дрони та підводні системи.

    Україна є найбільш апробованим у боях антидронним середовищем у світі

У секторі ударів углиб ворожої території Київ зараз використовує такі системи, як Пекло, Рута, Лютий, FP-1, Довгий Нептун і, як повідомляють, FP-5 Фламінго. У промисловому секторі проєкт заводу Baykar, що будує в Україні турецька компанія, свідчить про те, що платформи військового класу також інтегруються у вітчизняний ВПК.

Держава, яка свого часу просила світ надати й старі радянські запаси, зараз демонструє одні з найважливіших у світі уроків дистанційного бою. Хронологія красномовна: у 2022 році використовували квадрокоптери, імпровізовані платформи ISR (розвідка, спостереження та рекогносцировка), тактичний ефект був від систем класу Bayraktar. У 2023 році, коли контрнаступальну операцію України зупинили мінні поля, ударні вертольоти та багаторівнева оборона Росії, центр ваги змістився в бік дешевших, масових БПЛА, швидшої адаптації та більш децентралізованого «віддаленого» бойового простору.

У 2025 році Київ планував закупити 4,5 мільйона дронів FPV. Це промислове визнання того, що дешева точність, а не ексклюзивна рідкість, стає базою фронту. Частиною циклу адаптації були дрони на оптоволокні, призначені для послаблення електронної війни шляхом фізичного прив’язування дрону, а не електронної залежності. Україна також розширила парк дронів-перехоплювачів, таких як Sting, Octopus, Merops і P1-SUN; а «автономні» концепти, такі як новий дрон-перехоплювач Зеров-8, виходять на поле бою.

Причина, чому Україна так важлива для військових стратегів оборони Перської затоки, проста: ніхто інший не вів таку масштабну війну з використанням дронів протягом такого тривалого часу. Згідно з оглядом за січень 2026 року, заснованим на офіційних даних України, у 2025 році Росія запустила проти України 54 538 безпілотників типу Шахед, у тому числі близько 32 200 ударних варіантів — загалом приблизно 149 безпілотників типу Шахед на день і близько 88 ударних дронів на день. Влітку та восени 2025 року в середньому запускалося близько 175 дронів на день, а в липні їхня кількість досягла піку — 203.

За словами президента Володимира Зеленського, протягом зими 2025−2026 років Росія запустила майже 19 000 ударних дронів за три місяці, або приблизно 211 на день. Таким чином, Україна є найбільш апробованим у боях антидронним середовищем у світі.

Загроза, яка зараз формує концепцію захисту в Перській затоці, полягає не в одній ракеті чи одному БПЛА, а в комплексній іранській системі удару: балістичні ракети для швидкості, удару та руйнівного ефекту; крилаті ракети для проникнення на низькій висоті та точного удару; одноразові безпілотні літаки та боєприпаси для перенасичення систем ППО та завдання збитків.

Сімейство Shahed — і його російська копія, сімейство Гераней — стали фірмовою зброєю цього загрозливого середовища. У Перській затоці набір цілей промовистий: бази, порти, аеропорти, нафтопереробні заводи, інфраструктура опріснення води та безпека міст.

Це не просто військовий сигнал; це повітряний примус, покликаний створити політичний ефект шляхом загрози цивільному життю та критичній національній інфраструктурі. Це повітряний терор.

Офіційні дані країн Перської затоки свідчать як про їхню боєздатність, так і про вразливість. Кілька днів тому міністерство оборони Катару заявило, що зафіксувало 101 балістичну ракету, 39 безпілотників, три крилаті ракети та два літаки Су-24. Були перехоплені всі три крилаті ракети, 98 балістичних ракет, 24 безпілотники та обидва літаки. Згідно з даними міністерств оборони країн Перської затоки, зібраними агентством Reuters, до 5 березня ОАЕ зафіксували 196 балістичних ракет і 1072 безпілотники, перехопили 181 балістичну ракету і 1001 безпілотник, а також знищили всі вісім крилатих ракет.

Це вагомі тактичні результати, особливо проти балістичних і крилатих загроз, але вони також виявляють проблему: рівень захисту безпілотників є менш надійним, і це відбувається на користь супротивника, який використовує економіку виснаження проти захисника. Сполучені Штати та партнери з Перської затоки вже витратили сотні ракет протиповітряної оборони, кожна з яких коштує мільйони доларів. Це ставить оборону Перської затоки в невигідне становище з точки зору співвідношення витрат і вигод, якщо дорогі перехоплювачі залишаються стандартним рішенням проти дешевої маси БПЛА.

Провідний висновок є однозначним. Системи Patriot, THAAD, Aegis та інші високотехнологічні системи залишаються незамінними для протидії маневреним балістичним ракетам та деяким крилатим ракетам, але їх слід використовувати лише в крайніх випадках, а не як основний засіб протидії кожним нальотам засобами на зразок Шахедів.

Зараз країни Перської затоки потребують того, що Україна вибудувала під вогнем: багаторівневої та економічно стійкої архітектури протидії безпілотним літальним апаратам, що поєднує розгалужені датчики, засоби радіоелектронної боротьби, мобільні зенітні установки, недорогі інтерсептори, посилені системи управління та локалізоване виробництво, яке можна масштабувати в умовах війни.

Головне — не сліпо копіювати досвід України, адже географія та інфраструктура країн Перської затоки відрізняються від тих, що є на Донбасі, в Херсоні, Запоріжжі чи на узбережжі Чорного моря.

Урок у тому, щоб скопіювати цикл адаптації України: короткі цикли закупівель, суворі польові випробування, постійна оновлення програмного забезпечення, тісна взаємодія між військовими та промисловими підприємствами, а також бойова культура, яка цінує обсяг і стійкість нарівні з досконалістю. Тому досвід України є життєво важливим не тільки для оборони Європи, але й для безпеки малих (менших) держав, які стикаються з більшими агресорами, серед яких багато країн Перської затоки.

Не можна допустити, щоб Україна стала жертвою колоніальної агресії або тривалого повітряного терору проти її міст та інфраструктури, адже Україна стала провідною світовою школою протидії саме такій формі ведення війни. Якщо столиці країн Перської затоки хочуть залишатися на правильній стороні графіку витрат на протиповітряну оборону, вони повинні інвестувати в Україну та засвоїти її досвід протидії безпілотникам.