Коментарі
Перегляди: 1803
27 січня 2017

Партійні фінанси під державним контролем: незначний прогрес, значні перешкоди

Олексій Сидорчук, політичний аналітик Фонду "Демократичні ініціативи"

Наприкінці січня Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) нарешті опублікувало результати свого аналізу фінансових звітів партій за ІІІ квартал минулого року. Попередній моніторинг партійних грошей з боку НАЗК відверто розчарував своєю поверховістю та неувагою до відвертих порушень законодавства. Цього разу аналіз НАЗК дав дещо кращі результати, однак засвідчив серйозні обмеження його аналітичної спроможності.

З одного боку, НАЗК помітило цілу низку формальних порушень законодавства з боку деяких партій, зокрема неподання звітів усіх місцевих організацій, брак інформації про майно партій, отримання членських внесків у готівковій формі (закон дозволяє робити внески лише через банківський рахунок) тощо. Було помічено і більш серйозні порушення, наприклад фінансування Аграрної партії іноземними юридичними особами – що, зважаючи на кіпрську прописку таких компаній, може свідчити про намагання партійних спонсорів ухилятися від сплати податків.

Однак НАЗК знову не побачило будь-яких проблем зі звітами парламентських партій (за винятком деяких технічних порушень у звіті «Батьківщини»). Очевидно, що великі партії мають кращі ресурси, аби досконало дотримуватись формальних вимог законодавства. Проте справжня цінність державного моніторингу партійних фінансів полягає не у виявленні дрібних порушень технічного характеру, а у здатності побачити і зупинити грубі нехтування законодавства, які заважають партіям представляти інтереси своїх виборців, порушують політичну конкуренцію та сприяють поширенню політичної корупції.

Наявні партійні звіти дають зачіпки для такого аналізу. Зокрема, Блок Петра Порошенка «Солідарність» і «Батьківщина» продовжили практику дроблення внесків на власну підтримку, що може свідчити про бажання приховати справжніх донорів. Опозиційний блок, натомість, своїми спонсорами показав компанії з невідомими особами-власникаів – вочевидь, з тією самою метою. Крім того, розслідування громадського руху «Чесно» вказало на велику кількість рекламних матеріалів «Народного фронту» в ЗМІ, витрати на які, втім, зовсім не відображено в його звітах. Однак, аби підтвердити ці підозри, НАЗК із його обмеженими ресурсами потребує значно більших зусиль.

По-перше, НАЗК бракує правоохоронних і слідчих функцій, тому його ефективність великою мірою залежатиме від здатності налагодити робочі стосунки з правоохоронними (Національна поліція) й іншими антикорупційними (Національне антикорупційне бюро) органами. Досвід Латвії свідчить, що антикорупційні органи здатні розкривати схеми фінансування партій через підставні особи, дуже подібні до українських, тому НАЗК має добрий приклад для наслідування (тим більше, що його представники вже відвідували латвійську інституцію, відповідальну за контроль партійних фінансів).

По-друге, повноцінний контроль НАЗК за грошима партій можливий лише в умовах його незалежності від політичних впливів з боку президента, уряду і парламентських партій. Однак поведінка керівництва НАЗК у питаннях електронного декларування викликає серйозні сумніви в такій незалежності. Піддатливість антикорупційного органу до політичного тиску може стати непереборною перешкодою для запровадження нових стандартів прозорості та чесності у сфері партійних фінансів. Тому вкрай необхідна активна позиція представників громадянського суспільства і журналістської спільноти: представників НАЗК слід підтримувати у їхніх спробах розкривати політичну корупцію, однак так само важливо застерігати їх від політично заангажованої поведінки.