Аналітика
4 березня 2025

Огляд основних інформаційних загроз для України (жовтень-грудень 2024 року)

Події останнього кварталу 2024 року повністю відповідали загальним тенденціям всього року: Росія продовжила надавати першочергового значення веденню інформаційної війни проти країн демократичного Заходу на максимальній кількості фронтів – від США до Румунії і Молдови, надаючи особливої уваги країнам, що відіграють ключову роль у підтримці України. Події звітного кварталу вкотре засвідчили, що фактично російська дезінформаційна машина має достатню кількість ресурсів для втручання в кожну виборчу кампанію, що відбувається в розвинених демократичних країнах, за допомогою медіа та соціальних мереж із використанням широкого кола експертів, лідерів громадської думки, відставних і діючих політиків, журналістів. Це свідчить про те, що попри очевидні проблеми в економічній сфері, російські лідери готові фінансувати свою дезінформаційну екосистему в обсязі не нижчому за довоєнний рівень і навіть демонструвати зростання видатків на проведення агресивних дезінформаційних кампаній за кордоном.

Досить резонансною видалася заява міністра закордонних справ Чехії Яна Ліпавського, виголошена 9 жовтня під час міжнародної конференції “Стійка Європа”, про те, що Росія відповідає за 80% операцій впливу у світі[1].

У звітному кварталі почастішали випадки публічної появи російського диктатора В. Путіна, які зазвичай використовуються для надання особливої ваги окремим інформаційним повідомленням та наративам. Частина виступів В. Путіна в ефірі державних медіа була присвячена темі ядерної зброї та обставин можливого її застосування Росією, інакше кажучи, спробам ядерного шантажу цивілізованого світу, що є останнім аргументом в арсеналі російської влади і свідчить про відсутність інших інструментів впливу на ситуацію, що склалася.  

Україна залишається мішенню номер один для російської системи дезінформації, і жоден закид у бік України не виглядає занадто абсурдним, жодне спотворення фактів для проросійських спікерів не є надмірним настільки, щоб хоча б потурбуватися про їх правдоподібність і надати переконливі докази своїм словам. У світі російської пропаганди Україна є прямим учасником всіх без винятку негативних ситуацій і процесів, які мають бодай опосередкований стосунок до сфери реалізації національних інтересів російської федерації.

російська система дезінформації для реалізації масштабних інформаційних кампаній проти України вміло грає на суспільних настроях українців, експлуатуючи теми соціальної несправедливості, зневіри, втоми від війни, а також виступає бенефіціаром численних інформаційних хвиль в соціальних мережах, присвячених чутливим питанням мобілізації, військових невдач, виїзду за кордон підозрюваних у вчиненні кримінальних правопорушень осіб, проявів корупції тощо, які майже без втручання зовнішніх акторів ширяться українськими Телеграм-каналами.

Поміж іншого можна відмітити значну кількість непідтвердженої і неправдивої негативної інформації, яка поширюється в українському медіа просторі, особливо в соціальних мережах.  

Росія продовжує вдаватися до поширення значної кількості хибних і взаємосуперечливих сигналів з метою приховування своїх справжніх намірів та можливості адаптації своєї позиції залежно від зміни зовнішніх обставин.

РФ вдало використала виступ С.Лаврова у вересні на засіданні Генеральної Асамблеї ООН не лише для поширення своїх ключових наративів про агресивну війну проти України, але й для демонстрації своєї залученості до глобальних політичних процесів і міжнародної ваги.

За даними дослідження USAID-Internews «Українські медіа, ставлення та довіра у 2024 році», презентованого у листопаді, більшість українців розуміються на російських інформаційних маніпуляціях, вважають найбільш надійним джерелом інформації родину й друзів, із соцмереж надають перевагу Telegram[2]. Фактична здатність українців розпізнавати дезінформацію не змінилася порівняно з попередніми трьома роками – 75% правильно відповіли на одне або більше з трьох запитань, що стосуються розпізнавання дезінформації.

Разом з тим, порівняно з минулим роком зросла кількість українців схильних вірити наративам, які посилювалися Росією з метою підірвати моральний дух в Україні. Хоча більше третини українців сказали, що знають про такі сервіси фактчекінгу, як StopFake, «Детектор медіа», «Без брехні» та «По той бік новин». Згідно з цьогорічним опитуванням, українці продовжують найбільше довіряти друзям (76%) та родині (85%) як джерелам новин та інформації. Більшість також довіряє колегам (60%) та соціальним мережам (55%).

Прикметно, що вперше з початку повномасштабного вторгнення рівень довіри до медіа опустився нижче 50% і сягнув 47%.

Україна, у свою чергу, намагається протидіяти поширенню російського дезінформаційного впливу у світі шляхом налагодження форматів сталого співробітництва з партнерами. Так, на початку жовтня на генеральній асамблеї Європейського альянсу інформагентств (European Alliance of News Agencies) у Римі, було прийнято рішення про створення комітету з протидії дезінформації[3]. Керівником комітету було обрано генерального директора Українського національного інформаційного агентства «Укрінформ» Сергія Череватого. До складу комітету ввійшли представники агентств-членів Альянсу AFP (Франція), DPA (Німеччина), АРА (Австрія), Agerpres (Румунія), ANA-MPA (Греція) та низки інших. Окремі члени Європейського альянсу інформагентств мають потужні фактчекінгові команди, що сприятиме спільним зусиллям із протидії російській дезінформації у глобальному вимірі.

ЖОВТЕНЬ

  • російський інформаційний тиск на Молдову

На самому початку звітного періоду влада Молдови оголосила про те, що викрила підтримувану Росією операцію за участю 130 тисяч громадян країни, метою якої було вплинути на голосування під час референдуму щодо вступу Молдови в Європейський Союз[4]. За даними молдовської поліції, Росія мала на меті не лише корумпувати виборців, але й спровокувати протести та дестабілізацію на території Молдови. Для цього у вересні із Росії активістами виборчого блоку, пов’язаного із молдовським олігархом-втікачем Іланом Шором, було переведено $15 млн, спрямованих на поширення дезінформації, провокації та напади на державні установи. Платежі здійснювалися шляхом переказів на картки банку, пов’язаного із Міністерством оборони Росії. Інструкції про необхідні дії поширювалися через Telegram. Дестабілізація ситуації в Молдові загрожує Україні відкриттям додаткового фронту у небезпечній близькості до української території, що у короткостроковій перспективі вимагатиме необхідності залучення додаткових ресурсів для нейтралізації можливих політичних, інформаційних і військових ризиків.

Ввечері 20 жовтня відразу після завершення голосування у першому турі президентських виборів у Молдові, які відбулися одночасно з референдумом щодо необхідності закріплення в конституції мети вступу до ЄС, чинна президентка країни Майя Санду виступила з гучною заявою про те, що у країні сталася безпрецедентна атака на свободу і демократію шляхом фальсифікації виборів. За її словами, було зроблено спробу купити до 300 тисяч голосів. При цьому Санду не навела конкретних підтверджень своїм словам[5].

 За даними неурядових дослідників[6], Москва завдяки значним фінансовим ресурсам залучила представників кримінальних структур Молдови, які за допомогою підкупу мали вплинути на виборців з метою голосування проти євроінтеграційного курсу Молдови. Поряд з цим мало місце масове поширення дезінформації про європейську інтеграцію та особисто М.Санду. Дезінформація поширювалася у вигляді платного контенту у мережах Facebook та TikTok. Основні меседжі, які просувалися кремлівськими каналами в Молдові, стосувалися класичного набору “жахіть”: заборони на спілкування російською мовою, пропаганди ЛГБТ-культури тощо.

У жовтні російська дезінформаційна машина поширювала інформацію про те, що правляча партія Молдови готує передачу земельних ділянок для побудови військових об’єктів[7]. Стверджувалося, що нещодавня урядова постанова про оренду приватних сільськогосподарських земель насправді є прихованим планом передачі частини території Молдови Україні та її західним партнерам для використання у військових цілях. Насправді ж зміни стосувалися відповідального землекористування. Час появи цієї дезінформації не є випадковим, оскільки вона з’явилася безпосередньо перед першим туром президентських виборів у Молдові та референдумом про вступ цієї країни до Європейського Союзу 20 жовтня. Це очевидно було черговою спробою втрутитися у вибори шляхом розпалювання безпідставних страхів та впливу на виборців[8].

Події в Молдові несуть значний ризик для безпеки та перспектив європейської інтеграції України через популярність проросійських наративів у молдовському суспільстві. У майбутньому це може призвести до геополітичного розвороту Молдови за результатами парламентських виборів, що відбудуться в 2025 році, що неминуче ускладнить перспективи вступу України до ЄС до 2030 року.   

  • РФ нарощує видатки на фінансування системи дезінформації та пропаганди

Росія встановлює нові історичні рекорди з бюджетного фінансування своєї пропагандистської машини – 27 мільйонів доларів на тиждень[9]. У проєкті федерального бюджету на 2025 рік на державну пропаганду закладено 137,2 млрд руб (1,42 млрд дол.). Порівняно з 2024 роком витрати за статтею засоби масової інформації збільшаться або 13% (на 15,9 млрд руб), а загальний обсяг фінансування галузі перевищить річний бюджет низки російських регіонів середнього розміру (наприклад, бюджетні видатки на Калінінградську область – 135 млрд рублів, Пермський край – 110 млрд рублів).

Головними одержувачами коштів залишаються державні ТБ-канали. Зокрема, утримання “ТВ-Новости” (керуюча компанія агенції Russia Today) у 2025 році обійдеться російському бюджету у 31,1 млрд рублів (зростання на 9% порівняного з 2024-м роком). “Первый канал”, який втратив від початку війни майже чверть аудиторії, отримає 6 млрд рублів для наповнення телеефіру контентом.

18,6 млрд рублів передбачено для “Первого канала”, НТВ, ВГТРК, Суспільного телебачення Росії та каналу “Карусель” для оплати трансляцій у населених пунктах із населенням менше ніж 100 тисяч осіб. Порівняно з поточним роком ці витрати зростуть на 1 млрд рублів. 7 млрд рублів обійдеться бюджету організація системи державної пропаганди в окупованих регіонах України.

Окрема стаття витрат – видатки на медійні проєкти адміністрації президента на суму 8,4 млрд рублів, які мають забезпечити організацію інформаційно-роз'яснювального супроводу ініціатив Володимира Путіна в мережі Інтернет.

Сумарно з початку повномасштабного вторгнення російський уряд витратив на підтримку державних медіа понад 350 млрд рублів. Але попри значне фінансування державні канали продовжують втрачати аудиторію.

Також на початку жовтня хакери здійснили масштабну атаку на російські державні медіа, внаслідок чого найбільший російський пропагандистський холдинг залишився без онлайн-мовлення. Всеросійська державна телевізійна і радіомовна компанія (ВДТРК) заявила про “безпрецедентну хакерську атаку” на свої онлайн-сервіси, що спричинило зупинку онлайн-мовлення, вивело з ладу внутрішні сервіси, інтернет і телефонію. Російські користувачі не могли відкрити онлайн-трансляції телеканалів “Россия 1” і “Россия 24”[10].

  • Арешт пропагандиста Д.Чистіліна

На початку жовтня співробітники СБУ спільно з іноземними партнерами та Держприкордонслужбою затримали одного з кремлівських ідеологів збройної агресії рф Дмитра Чистіліна[11]. Йому загрожує довічне ув’язнення. Чистіліна затримали у співпраці з правоохоронцями Молдови після участі в одному з форумів за межами рф, коли він намагався повернутися до Москви через треті країни.

Д.Чистілін – помічник колишнього радника лідера рф В.Путіна Сергія Глазьєва, одного з головних натхненників і організаторів захоплення Криму, Донецької та Луганської областей, а також автора “Стратегії інформаційної війни”, яка виправдовувала повномасштабне вторгнення Росії в Україну. Чистілін підготував для Кремля низку “аналітичних матеріалів”, у яких підтримував збройну агресію РФ та просував “інтеграцію” тимчасово окупованих територій України до складу Росії. Він автор численних публікацій, які використовувалися для інформаційних атак проти України. Також він просував інтереси Кремля за межами рф, зокрема брав участь в організації втручань у виборчі процеси в країнах Східної та Центральної Європи на користь Москви.

  • Нові санкції ЄС проти Росії

У вівторок 8 жовтня Рада ЄС затвердила новий режим санкцій щодо Росії за вчинення дестабілізаційних дій проти ЄС та окремих держав-членів[12]. Новий механізм дозволить ЄС накладати санкції проти фізичних і юридичних осіб, залучених до дій і політики уряду Російської Федерації, які підривають фундаментальні цінності ЄС та держав-членів, їхню безпеку, незалежність і цілісність, а також міжнародних організацій і третіх країн. Завдяки цьому очікується, що ЄС зможе протистояти різним гібридним загрозам, таким як: підрив виборчих процесів і функціонування демократичних інституцій; загрози і саботаж економічної діяльності, послуг, що становлять суспільний інтерес, або критичної інфраструктури; використання скоординованої дезінформації, маніпулювання іноземною інформацією та втручання; зловмисна кібердіяльність, використання мігрантів як інструмента тощо.

Це рішення є частиною відповіді ЄС на кампанію гібридної діяльності Росії, яка останнім часом посилилася за рахунок нових операцій на європейській території. Згідно з новим санкційним режимом, проти підсанкційних осіб застосовуватимуть заморозку активів, а громадянам і компаніям ЄС буде заборонено надавати їм кошти. Крім того, на фізичних осіб буде накладено заборону на поїздки, яка не дасть змоги їм в'їжджати або проїжджати транзитом через територію ЄС.

Після ухвалення рішення про новий механізм накладення санкцій офіс Високого представника ЄС з питань зовнішньої політики і політики безпеки Жозепа Борреля поширив заяву, в якій містилося чітке запевнення, що зростання кількості випадків дестабілізаційної діяльності Росії не вплине на рішучість ЄС підтримувати Україну[13].

Ж. Боррель відмітив, що ЄС фіксує зростання широкого спектра дій, спрямованих проти ЄС та його держав-членів, включаючи кібератаки, інформаційні маніпуляції та кампанії втручання, випадки підпалів, вандалізму та саботажу, в тому числі проти критичної інфраструктури, а також інструменталізацію міграції та інші деструктивні дії. Росія також продовжує порушувати супутниковий зв'язок, атакувати європейський повітряний простір і здійснювати фізичні напади на людей на території ЄС. Визнається, що ці зловмисні дії є частиною широкої скоординованої гібридної кампанії, спрямованої Росією на розкол європейського суспільства, дестабілізацію та послаблення ЄС та його держав-членів, а також на підрив підтримки України та її здатності до самозахисту.

  • Прокремлівська пропаганда в США

В середині жовтня були оприлюднені результати роботи дослідницької групи American Sunlight Project (ASP)[14]. ASP проаналізувала активність майже 1200 акаунтів (понад 100 мільйонів постів) в соціальній мережі Х, в яких було виявлено зокрема елементи кремлівської пропаганди, контент кандидата від Республіканської партії США Дональда Трампа, дезінформацію про кампанію К.Гарріс, і виявила, що сотні очевидно проросійських ботів поширюють дезінформацію про вибори в США і посилюють неправдиві наративи про кандидатів. Деякі з акаунтів уникали виявлення і модерації на сайті протягом 15 років. Зазначені акаунти поширювали контент за лічені секунди після його публікації, що свідчить про активність ботів.

  • Атаки на Володимира Зеленського

В жовтні було помічено чергову спробу прокремлівських медіа викрити В.Зеленського нібито в любові до вартісних автівок. Цього разу проросійські пропагандисти продемонстрували неабияку фантазію, адже звинуватили українського президента у купівлі ретроавтомобіля, який буцімто належав самому Адольфу Гітлеру[15]. Таку інформацію поширив фейковий[16] англомовний сайт Seattle Tribune. Цю вигадану історію транслював російський канал ТВЦ[17], підвищуючи її охоплення. Відповідно до розміщеної інформації президент України Володимир Зеленський нібито придбав автівку вартістю близько $15 млн і її буцімто помітили у Києві 6 жовтня, коли з неї виходив Зеленський. Для надання інформації більшої достовірності до публікації додали скріншот нібито одного з Телеграм-каналів з явними ознаками монтажу, який опублікував фото нібито припаркованої біля будівлі Офісу президента автівки. У статті купівлю автомобіля пов’язали  з нещодавньою дипломатичною поїздкою Зеленського до США, під час якої було анонсовано новий пакет допомоги Україні на 7,9 мільярда доларів. Враховуючи, що це вже далеко не перша подібна вигадана публікація, очевидно, що ідеологи кремлівської пропаганди наполегливо працюють над тим, щоб нормалізувати у публічному дискурсі жагу В. Зеленського до розкошів в якості однієї з ключових рис характеру українського президента.

 В даній дезінформаційній інтервенції було використано низку класичних кремлівських тактик маніпулювання інформацією, починаючи від фейкового веб-сайту, створеного з метою легалізації інформації, до фальсифікації доказів і створення контенту, спрямованого на те, щоб викликати сильні емоції та асоціювати обʼєкта атаки (В.Зеленського) із стигматизованими темами, такими як нацисти та Адольф Гітлер. Це частина тривалої дезінформаційної кампанії проти В. Зеленського, яка почалася ще з моменту вторгнення Росії в лютому 2022 року і виголошення промови В.Путіним напередодні нападу, з метою представити Україну як «нацистську державу» та підірвати підтримку Заходу. 

В середині жовтня вийшло розслідування журналістів Associated Press[18] про те, що Кремль використовує лідерів громадської думки у США для поширення антиукраїнської дезінформації та персональних нападок на В.Зеленського. В матеріалі зокрема досліджувалися події квітня 2024 року, коли в США демонструвався серіал з 12 епізодів у документальному стилі “Зеленський без маски”. Серіал містив нищівну критику Зеленського та коментарі осіб, котрі симпатизували Росії. Показово, що серіал був показаний тоді, коли представники американського Конгресу обговорювали військову допомогу Україні.

За даними АР, впливові консерватори у соціальних мережах розкрутили проєкт серед мільйонів своїх підписників. До числа коментаторів потрапив і старший син обраного президента США Дональд Трамп-молодший, який у мережах X (колишній Twitter), Truth Social і Threads анонсував вихід серіалу.

Водночас багато відомих осіб, які поширювали це відео, висловили шок, дізнавшись, що просували продукцію, таємно фінансовану Кремлем. Дехто з них зізнався, що їм платили за просування серіалу.

Таким чином, створення фільму “Зеленський без маски” та його вірусне поширення у мережі вкотре продемонструвало, наскільки широкими є можливості Росії з розповсюдження вигідних їй поглядів і наративів в соціальних мережах, зокрема у США, у т.ч. з використанням відомих та статусних спікерів. Фактично неконтрольована свобода слова в Сполучених Штатах дозволяє будь-якій країні або організації за наявності достатнього фінансового та технологічного ресурсу реалізовувати масштабні дезінформаційні кампанії, що можуть впливати на громадську думку та вироблення політичних рішень. 

  • Ключові російські “фабрики дезінформації” під санкціями Великої Британії

28 жовтня Велика Британія оголосила про санкції проти трьох фізичних та трьох юридичних осіб, причетних до російської кампанії з дезінформації, спрямованої проти України[19]. Санкції Британії стосуються Агентства соціального дизайну (SDA), яке, як показало міжнародне журналістське розслідування, отримує гроші від Кремля та просуває його пропагандистські наративи на Заході. Також під обмеження потрапили група компаній “Структура”, пов’язана з SDA, автономна некомерційна організація “Диалог” (АНО “Диалог”) та їхні керівники: Ілля Гамбашидзе, Ніколай Тупікін та Андрєй Перла. Підсанкційні особи, за твердженням британського уряду, причетні до проведення однієї з найбільших в історії дезінформаційних операцій Росії під назвою Doppleganger (“Двійник”). У межах цієї кампанії повʼязані з Росією організації та особи створювали клони реальних популярних інформаційних сайтів і сторінок у соцмережах, які подавалися як достовірні джерела інформації і на яких розміщувалася вигадані факти, що відтворювали основні сюжетні лінії кремлівських дезінформаційних наративів. Прикметно, що у вересні санкції на SDA наклали США[20].

  • Росія в ООН

Росія не марнує жодної можливості оголосити з високої міжнародної трибуни про “священну” боротьбу, яку вона веде проти колективного Заходу, намагаючись відстояти “традиційні цінності”. Так, під час свого виступу на тижні високого рівня Генеральної Асамблеї ООН 22-23 вересня міністр закордонних справ Росії Лавров традиційно поширив добірку антизахідних, антиєвропейських і прокремлівських тез.

Ключовий меседж промови Лаврова стосувався того, що всі глобальні негативні процеси спричинені бажанням Заходу домінувати над світом. Лавров без тіні сумніву вставляв цей акцент у майже всі теми, яких торкався: ситуація на Близькому Сході, Україна, ООН і реформа Ради Безпеки, Індо-Тихоокеанський регіон, війна росії проти Грузії, відносини між Вірменією та Азербайджаном.

Використання досить розпливчастого терміну “Захід” російськими спікерами є максимально зручним, бо дозволяє сформувати абстрактний образ уявного ворога і покласти на нього відповідальність за всі свої прорахунки. Кремль найчастіше використовує цей термін для опису Сполучених Штатів, Великої Британії та ЄС. Російська дезінформаційна система одержима змовою “англосаксів” (США та Велика Британія) з метою вплинути на світові процеси[21]. І попри те, що цей термін більше відповідає епосі до Другої світової війни, росіяни активно його використовують. Більше того, навіть теорія “англосаксонської” змови[22], до якої апелював Лавров у своїй промові на сесії ГА ООН, посилається на британські документи 1945 року.

Виступи офіційних представників РФ в ООН важливі тим, що в них у концентрованому вигляді вміщено набір ключових тез, які пізніше використовуються численними прокремлівськими медіа та акаунтами в соціальних мережах для масованих атак на громадську думку по всьому світу. Відповідно до слів Лаврова, Захід несе особливу відповідальність за жорстоке повномасштабне вторгнення Росії в Україну через те, що він нібито порушив власну обіцянку не розширювати НАТО на схід.

 Сама ідея “експансії НАТО” є окремим дезінформаційним наративом[23], який Росія намагається легітимізувати на міжнародній арені, регулярно повторюючи його на всіх можливих майданчиках. Росія перетворила наратив про “розширення НАТО” на потужний елемент свого зовнішньополітичного тиску, відтворюючи парадигму часів “холодної війни” і водночас позбавляючи незалежні країни права вільно реалізовувати свої суверенне право на здійснення самостійної зовнішньої політики, пошук власних інструментів гарантування безпеки для своїх громадян і територій, включно з правом подати заявку на приєднання до НАТО, який є передусім оборонним блоком[24], та взяти на себе зобов’язання поділяти основоположні принципи Альянсу щодо розбудови демократичних інститутів, забезпечення свободи та верховенства права.

Використовуючи виступ на ГА ООН в якості міжнародної трибуни високого рівня, Лавров вдався до відвертих маніпуляцій зі Статутом ООН. Він публічно виправдав брутальне неспровоковане вторгнення Росії в Україну посиланням на обовʼязок держав-членів ООН поважати самовизначення народів. У його максимально лицемірній заяві йшлося про те, що жителі тимчасово окупованих українських територій самі виявили бажання увійти до складу Росії і що українців, які проживали на сході і півдні України, особливо російськомовний сегмент, потрібно було захистити від української агресії силою російської зброї[25]. Апеляція до права на самовизначення – класичний прийом російської пропаганди, відомий ще з часів розпаду СРСР. Проте його використання є надзвичайно вибірковим і залежить від геополітичної конʼюнктури. В одних випадках Росія затято його відстоює (як це було в Абхазії, Південній Осетії, Придністровʼї, наприклад), в інших – агресивно заперечує (як, наприклад, це було свого часу в Латвії). Зовні виглядає так, що Росія залишає за собою право на власний розсуд визначати, хто заслуговує самовизначення, а хто такого права не гідний. Водночас очевидно, що самовизначення – це не те, що держави можуть вибирати для територій своїх сусідів. Абсурдність даної заяви авторства російського політика високого рангу є просто безпрецедентною. Адже паралельно з пафосними реляціями про “самовизначення”, путінський режим щодня докладає непересічних зусиль для винищення українців і всього українського, а також кримських татар і їх культури саме за те, що вони наважилися скористатися самим правом на самовизначення, яке, за твердженням кремлівських пропагандистів, Росія так принципово захищає.

Зрештою, всю декоративність захисту “самовизначення російськомовного населення України” підтвердив особисто російський лідер В. Путін, коли привітав жителів тимчасово окупованих територій України з “Днем возз’єднання з Росією”, і вкотре заявив, що врятував їх від “підтримуваної Заходом неонацистської диктатури в Києві”[26]. Для додаткової ілюстративності Путін згадав один з улюблених російських дезінформаційних наративів про те, що «західні еліти» готували українську армію до нападу на окуповані Росією райони Донбасу та Криму, і що це стало свого часу єдиною причиною для Росії почати вторгнення.

Ця відверта брехня, в яку мало хто вірить поза межами Росії, є цинічним виправданням власної агресії і намаганням поміняти місцями причину і наслідок, подавши нинішню міжнародну підтримку української оборони, як безпосередню причину агресії Росії. Тобто в даному разі неправдиві заяви Путін, як і виступ Лаврова в ООН, слугували меті вдихнути трохи нового життя в заїжджені тези російської державної пропаганди.

Враховуючи, що забезпечення миру у світі є однією з головних цілей ООН, варто було б очікувати, що постійний член Ради Безпеки ООН мав би публічно відстоювати цей принцип, однак у промові Лаврова нічого не вказувало на те, що росія зацікавлена ​​найближчим часом припинити військову агресію проти України. Більше того, Лавров прямо відкинув українські мирні ініціативи як «тупикові» та повторив пропагандистську тезу про те, що путінський план врегулювання війни в редакції червня 2024 року, який передбачає капітуляцію України і передачу частини суверенної української території Росії, є реалістичним[27]. Крім того, кремлівська дезінформаційна машина активно поширювала тези, що підважували зусилля України з досягнення справедливого і тривалого миру та паралельно висміювали план перемоги Зеленського, неправдиво звинувачуючи Україну в спробі втягнути НАТО у пряму військову конфронтацію з Росією[28].

Лавров зловживав своїм виступом в ООН, щоб поширювати очевидну неправду та спотворювати факти, які надалі використовувалися прокремлівськими медіа та іншими дезінформаційними каналами з арсеналу Кремля[29]. Поряд з цим, він виконав ще одну важливу місію в Нью-Йорку: створив вдавану картинку того, що Росія не перетворилася на країну-ізгоя на міжнародній арені.

Враховуючи, що останніми роками Москва може покладатися лише на кількох союзників на Заході, Росія все більше вдає з себе провідного члена «глобальної більшості», до якої належать колишні європейські колонії в Америці, Африці та Азії. То ж зауваження Лаврова про «неоколоніальні практики» західних країн очевидно були спробою загравання з цими країнами задля отримання підтримки з боку країн “глобального Півдня”.

Проте реальність статусу Росії на міжнародній арені повною мірою проявилася під час голосування за амбітний план Генерального секретаря ООН Антоніу Гутерреша, спрямованого на відновлення ролі ООН[30]. За пропозицію А. Гутерреша проголосували 143 країни, тоді як Росія опинилися в компанії з семи країн, які проголосували проти.

Росія продовжила використовувати фактор сенсаційності для поширення своїх дезінформаційних наративів, особливо спрямованих на внутрішню російську аудиторію. Цього разу цей прийом було використано для просування заїждженої теми про поширення торгівлі внутрішніми органами в Україні. У фантазії ідеологів кремлівської пропаганди, Україна кремує своїх загиблих солдатів, щоб приховати факти масового вилучення внутрішніх органів[31]. Назагал звинувачення в торгівлі органами від російських пропагандистів багато разів. Цим нібито займалися посадовці НАТО, сирійські «Білі шоломи», дружина колишнього президента Грузії Михайла Саакашвілі та керівництва Косова. Проте не варто забувати, що забезпечити функціональність системи трансплантація органів в умовах повномасштабної війни неможливо, а такі безпідставні твердження використовуються задля демонізації українських військових і відволікання уваги від злочинів російських військ.

російські пропагандисти не втрачають нагоди торпедувати міжнародну підтримку України, охоче маніпулюючи різними місцевими подіями та катастрофами задля просування неправдивих повідомлень. У жовтні в медіа зʼявилася інформація про те, що постраждала від повені громадянка Польщі захворіла на пневмонію, тому що польський уряд надає перевагу підтримці українців[32]. Стверджувалося, що нібито під час осінніх паводків на півдні Польщі евакуйована дівчина підхопила пневмонію, оскільки її розмістили в холодній місцевій школі, а не в готелі, бо він був зайнятий українцями. Публікація була повністю вигаданою, про що повідомив обліковий запис у соціальній мережі, на який посилалися кремлівські медіа. Створення фейкових дописів із використанням фальсифікованих скріншотів із посилань у соціальних мережах – це перевірена й ефективна тактика поширення дезінформації. Нещодавно зʼявилася інформація про російську Агенцію соціального дизайну (SDA)[33], яка масово застосовувала дану технологію в інтересах Кремля.

  • Звинувачення України у використанні хімічної зброї

В жовтні росія вчергове вдалася до перевіреної тактики “дзеркала” в контексті застосування забороненої хімічної зброї. Ще в липні Україну відвідала місія Організації із заборони хімічної зброї (ОЗХЗ)[34] для організації технологічної допомоги та навчання персоналу для подальшого збору доказів щодо незаконного використання Росією хімічної зброї. Побоюючись результатів перебування місії в Україні, речниця російського МЗС Марія Захарова заздалегідь підготувала інформаційний простір, першою звинувативши Україну в плануванні провокацій із застосуванням хімічної зброї[35]. Згадані провокації буцімто мають відбутися за повної підтримки НАТО і сприяння колективного Заходу. Після виходу заяви Захарової до поширення дезінформації підключилися медіа з кремлівського пулу[36].

Варто нагадати, що до сьогодні не було оприлюднено достовірних доказів застосування Україною хімічної зброї. Водночас існують неспростовні докази використанні отруйних речовин на передовій Росією[37]. У грудні 2023 року військовослужбовці 810-ї бригади морської піхоти РФ з Криму відкрито хизувалися[38] використанням безпілотників для скидання протипожежних гранат на позиції українських військ.

  • Зміни до ядерної доктрини російської федерації

Наприкінці вересня російський лідер В. Путін у відповідь на заклики України до Великобританії, США і Франції дозволити застосування західної зброї по цілях в глибині Росії заявив про намір внести зміни до ядерної доктрини РФ[39], передбачивши можливість нанесення ядерного удару по неядерній країні, яка отримає військову допомогу від країни або країн, що мають ядерну зброю. По суті, це прямий ядерний шантаж колективного Заходу можливістю нанесення ядерного удару по Україні у відповідь на можливий дозвіл бити західними ракетами по території Росії. Очевидно, що дана погроза спрямована на уряди і виборців основних військових партнерів України з метою налякати їх і змусити переглянути свою підтримку. Також дана погроза матиме певний вплив на позицію країн глобального Півдня (країни Африки, Азії і Латинської Америки), які демонстрували свій нейтралітет у конфлікті, закликаючи до “встановлення миру”. До поширення заяви В. Путіна відразу підключилися прокремлівські медіа за кордоном, які чітко наголосили, що зміна державної політики використання ядерної зброї є відповіддю на агресивну політику НАТО[40].

російські державні медіа окремо наголосили[41] на тому, що поведінка Росії протягом тривалого часу була напрочуд шляхетною, оскільки вона намагалася стримувати західних агресорів неядерними засобами і, отже, вела бойові дії зі зв’язаними руками. Американці та європейці сповна використали цю ситуацію, відкрито воюючи з Росією руками українських рабів. Тобто заява Путіна повністю узгоджується з часто повторюваними прокремлівськими наративами про нацистські західні країни, які ведуть проксі-війну проти Росії в Україні. При цьому називати військові дії Росії в Україні «шляхетними» є вищою мірою лицемірства, оскільки існує безліч доказів того, що саме Росія порушила ледь не всі закони і правила ведення війни під час неспровокованого та невиправданого вторгнення в Україну.

Погроза змінити ядерну доктрину є водночас ілюстрацією готовності Росії відповідати за порушення встановлених нею ж “червоних ліній”. Проте в даній ситуації В. Путін заганяє себе в пастку, оскільки після погрози застосувати ядерну зброю в його арсеналі більше не лишається власне риторичних погроз, бо наступним кроком в логіці ескалації конфлікту має слідувати вже застосування ядерної зброї. Адже відсутність відповідної реакції свідчитиме про блеф російської сторони і страх перед можливою відповіддю НАТО.   

  • Інформаційні атаки на Польщу

росія не припиняє атакувати в інформаційній площині найближчих партнерів України. У звітному періоді від кремлівської дезінформаційної машини дісталося Польщі. Підконтрольні російському уряду медіа розганяли інформацію про те, що ЦРУ контролює польські еліти[42]. Впродовж лише одного тижня було помічено кілька різнопланових атак, спрямованих проти Польщі. В одному випадку стверджувалася, що ЦРУ фінансувало польську антирадянську опозицію і, з цієї причини, має достатній обсяг компромату на представників польської еліти, який активно і систематично використовує для тиску на Польщу, змушуючи її реалізовувати антиросійську політику. Паралельно з цим просувалася і звична вже історія про те, що нібито сама Польща має потужні імперські амбіції, які поширюються на території України та Білорусі[43]. Трохи дрібнішою, але все одно неприємною темою стало твердження про те, що “карта поляка”, яка є інструментом підтримки поляків, які проживають за кордоном, використовується для пропаганди «русофобії»[44]. Попри позірну абсурдність даних закидів вони резонують з іншими дезінформаційними хвилями, спрямованими на підрив довіри між українцями і поляками, і повільно, але невблаганно спричиняють падіння рівня емпатії до України з боку польського суспільства.

  • Турне українського президента країнами Європи

Своєрідний вибух поширення прокремлівських дезінформаційних наративів викликало європейське дипломатичне турне[45] президента України В. Зеленського. Більшість з яких розгорталися навколо теми неминучого розпаду України та нібито усвідомлення Заходом непереможності Росії. Ці наративи, які формують ядро російського неоімперського міфу Росії та вимагають від російської державної машини величезних зусиль для свого відтворення і просування, слугують подвійній меті. По-перше, для внутрішньої російської аудиторії вони покликані формувати враження, що СВО “йде за планом”, а перемога вже майже досягнута. По-друге, для західної аудиторії ці наративи мають формувати відчуття марності і безперспективності підтримки України, як сторони, що вже програла у війні та продовжує бути непосильним фінансовим тягарем для розвинутих економік.

Намагаючись максимально дискредитувати візити Зеленського до європейських столиць, провідні прокремлівські пропагандистські медіа вдалися свого класичного методу “створення паралельної реальності”, використовуючи сфабриковану обкладинку журналу Charlie Hebdo в якості доказу своєї дезінформації[46]. Ця фальшива обкладинка мала створити хибне враження, що навіть західні сатиричні медіа критикують «план перемоги» Зеленського, незважаючи на те, що редакція Charlie Hebdo послідовно дотримується позиції засудження політики Кремля та вторгнення в Україну.

Тим не менш, тактика Кремля підтверджує протилежний висновок, що має ознаки відчаю: маючи незворотні втрати в кількості понад 600 тис. осіб (за даними військових розвідок США[47] і Великої Британії) та десятки тисяч одиниць знищеної військової техніки, просування даного наративу покликане ввести в оману внутрішню і зовнішню аудиторію.

​​- Україна й Ізраїль залучають до своїх лав найманців

В першій половині жовтня була помічена спроба масштабної скоординованої дезінформаційної кампанії з використанням мережі ймовірно неавтентичних облікових записів, що належать до прокремлівської екосистеми інформаційних маніпуляцій[48].

Спочатку кілька облікових записів опублікували низку ідентичних візуальних матеріалів, зокрема сфабриковану інфографіку з логотипом відомої охоронної фірми, яка неправдиво стверджувала, що Армія оборони Ізраїлю (ЦАХАЛ) залучає до своїх лав найманців, яким пропонує зарплату вищу, ніж Україна. Буквально за кілька годин ці видумані дописи були поширені тисячами облікових записів, ймовірно ботів, які заполонили розділи коментарів перевірених профілів у соціальній мережі X.

Завдяки скоординованості своїх дій проросійська дезінформаційна мережа спромоглася одночасно поширювати кілька варіантів одного неправдивого наративу, для просування кожного з яких використовувалася окрема мережа неавтентичних акаунтів. Візуальні матеріали рекламувалися англійською, французькою, польською, німецькою та іспанською мовами. З 8 до 12 жовтня в операції взяли участь понад 10 000 ймовірно неавтентичних акаунтів, що згенерували і розмістили понад 100 000 повідомлень, зокрема коментарів. Ці організовані зусилля мали усі ознаки російської операції з міжнародного дезінформаційного впливу, яка раніше неодноразово використовувалася кремлівськими медіа-агентами в межах кампанії “Doppelganger”.

Зловмисники, які діяли в інтересах РФ, використовували низку методів (від створення фальсифікованого контенту з використанням неавтентичних зображень і виявлення соціальної вразливості до сегментації аудиторії та видавання себе за реальних людей). Організатори кампанії охопили всі основні соціальні медіа, приховали мережеві ідентифікації користувачів та використали низку підставних організацій для маскування своєї дезінформаційної інфраструктури.

Водночас дана дезінформаційна операція мала комплексну мету. По-перше, прирівняти українську й ізраїльську армії як такі, що ведуть несправедливі агресивні війни. По-друге,  зобразити українську армію як жебрацьку і таку, що немає жодних шансів протистояти Росії, через непривабливість служби в ній. По-третє, ототожнити обидві армії за критерієм використання найманців, від залучення яких залежить їх боєздатність. Водночас Ізраїль подається як міжнародний агресор, який активно вербує найманців, виділяючи на це значні кошти з державного бюджету. Очевидно, що дана дезінформаційна операція є ретельно прорахованим кроком, спрямованим на те, щоб деморалізувати українське суспільство, зокрема військових, та підняти чергову хвилю критики з боку міжнародної спільноти.

  • Мир лише ціною капітуляції

Розмови Кремля про мир і майбутнє України є ще одним прикладом повзучої маніпуляції інформаційним простором з метою встановлення контролю над ним. Для розуміння справжнього задуму Росії необхідно слідкувати за тим, що і ким було сказано раніше, а також за тим, як Москва намагається переключити увагу на інші теми.

В середині жовтня російський посол в ООН Василь Небензя висловився стосовно членства України в НАТО[49]: «Членство України в НАТО… є абсолютно неприйнятним для Росії і не може бути частиною будь-яких мирних планів чи посередницьких ініціатив». Такою заявою свого представника росія прагне легітимізувати своє апріорне право визначати, що можна, а чого не можна обговорювати в контексті війни в Україні.

Іншою нахабною маніпуляцією глобальним інформаційним простором є публічні претензії Росії на окуповані українські території та заклик до України та інших держав “прийняти реалії на землі”[50]. Це є ще однією класичною тактикою Кремля, а також сигналом для третіх країн щодо необхідності винесення за рамки переговорів приналежності захоплених внаслідок військової агресії територій.

Російський наратив про “реалії на землі” прекрасно демонструє вибірковість підходу Москви. Російські лідери часто заявляють у своїх промовах[51], що кожна країна є вільною у своєму виборі і Росія не втручається у внутрішні справи. Натомість аналіз дезінформаційних наративів чітко доводить протилежне: Москва прагне контролювати своїх сусідів та претендує на особливий статус у міжнародних відносинах.

  • Брехня в праймтайм

Росія традиційно використовує повідомлення про трагічні події у своїх пропагандистських цілях, щедро і креативно приправляючи розповідь видумкою, брехнею і маніпуляціями. Цього разу у недільний прайм-тайм дует топових російських придворних пропагандистів у складі ведучого Володимира Соловйова і головної редакторки RT Маргарити Симоньян розповідали російській аудиторії про смерть в Одесі після допиту в поліції жінки[52], що мала проросійські погляди і всього лише помахала російським прапором у публічному місці. Правда ж виявилася кардинально іншою: жінки не вмирала, а перебуває під домашнім арештом за дрібне хуліганство. Жінка добре відома поліції неодноразовими крадіжками, хуліганськими діями та розпиванням спиртних напоїв у громадських місцях. Проте в російському інформаційному просторі правда не має жодного значення, головне – максимально широко рознести свою версію подій, а з цим проблем немає: аудиторія Соловйова становить кілька мільйонів підписників і глядачів, а RT (Russia Today) мовить понад 25 мовами по всьому світу. Також підключаються державні телеканали та їхні платформи у соціальних медіа.

Вся історія розвалилася вже за кілька днів після появи в ефірі, як і решта подібних фейків раніше. Але шкоди вона завдає. Навіть спростована пропаганда залишає слід сумніву в суспільній свідомості, поступово накопичуючись і перетворюючись на недовіру. Соціолог Карл Говланд називав це когнітивне викривлення свідомості людей “ефектом сплячого”.

  • Саміт БРІКС і тріумф Росії

22–24 жовтня у столиці російського Татарстану Казані пройшов 16-й саміт БРІКС – зустріч лідерів країн Глобального Півдня, які прагнуть більшого впливу на світові справи. Ця подія стала основним зовнішньополітичним успіхом Росії всього 2024 року. Москва, яка у 2024-му головувала у групі, прагнула довести, що спроби ізолювати її як порушницю міжнародних правил за незаконну агресію проти України, повністю провалилися.

Для цього дезінформаційна машина працювала на повну потужність у цілодобовому режимі, прагнучи сповістити світ, а надто занепалий Захід, про світанок багатополярного світового порядку Через виданий Міжнародним кримінальним судом ордер на арешт Володимиру Путіну стало складно подорожувати за кордон, через що прокремлівські медіа не шкодували своїх шпальт, щоб зобразити саміт як надзвичайний дипломатичний подвиг Росії, а Путіна піднести до рівня архітектора нового світового порядку.

Основний меседж повідомлень про саміт БРІКС у Казані – подача Росії та особисто Путіна, як головних рушіїв нового, багатополярного світового порядку, в той час як саміт БРІКС є свідченням визнання особливої ролі російського світогляду у глобальному вимірі та його відповідності сучасним ідеологічним трендам. Деякі медіа називали подію “історичною віхою”, яка “спрямовуватиме людство на новий шлях розвитку” і навіть стверджували, що група БРІКС представляє глобальну більшість[53], навіть попри те, що математичні розрахунки цьому відверто суперечили.

Кремлівські експерти зосереджувалися на твердженнях про те, що БРІКС є символом об'єднання “глобального Півдня”[54] і доводили, що розширення формату БРІКС є результатом невтомної роботи Путіна[55] та дипломатичної майстерності Москви. Деякі також прагнули подати агресивну війну проти України як благородне прагнення Росії припинити західну гегемонію[56] та створити кращий світ для всіх. Не обійшлося й без висміювання Заходу[57] як слабкого та неефективного[58] в умовах зростання ролі БРІКС.

Зрештою, прокремлівські медіа зобразили Путіна, як головного будівничого, що невтомно працює над створенням кращого світу[59]. Державна екосистема дезінформації подавала його як лицаря в блискучих обладунках[60], що нагадувало[61] прославлення культу особистості подібного сталінському.

  • Зустріч В. Путіна з А. Гутеррешем

Трохи нижчою в ієрархії, але теж надзвичайно важливою для підтримки основних російських наративів стала зустріч Путіна з генеральним секретарем ООН Антоніо Гутеррешем. Кремлівські пропагандисти вчепилася за цю видимість визнання авторитету Росії та особисто Путіна, як за свідчення того, що ООН, а отже і весь світ за винятком нечисленного клубу проукраїнських мілітаристів повністю на боці Росії[62]. Деякі прокремлівські медіа також прагнули використати різко негативну реакцію українських посадовців і суспільства загалом на приїзд А. Гутерреша до Казані на саміт БРІКС як свідчення того, що Україна насправді не зацікавлена ​​в мирі і шукає приводу для ескалації[63].

  • Парламентські вибори в Грузії

Не встигла вщухнути ейфорія російських пропагандистів від саміту БРІКС, як Кремль оперативно перелаштував фокус своєї дезінформаційної машини на парламентські вибори в Грузії, де прокремлівські медіа протягом багатьох років активно закладали інформаційну основу для проведення сумнівних з точки зору легітимності виборів, які не поспішає визнавати весь цивілізований світ.

            Кремлівські медіа вже тривалий час обробляють грузинський інформаційний ландшафт, проштовхуючи наративи про інспіровані Заходом кольорові революції[64], намір ЄС розпочати війну в Грузії[65], розмивання традиційних цінностей, щоб підважити законне право громадянського суспільства на опір антидемократичним практикам та спробувати проігнорувати волю грузинського народу. Чим голосніше громадяни Грузії висловлювали свої європейські прагнення, тим більш реакційною була політика правлячої партії, а риторика сповзала в бік використання антиєвропейських і антизахідних наративів, все більше нагадуючи методичку кремлівського пропагандиста.

Але особливо показовим прикладом наближення грузинської провладної дезінформації до кремлівських наративів стало твердження про те, що опозиційні протести з високою точністю нагадують український Майдан[66], який був керований з Заходу, а також фейк про прибуття українських снайперів до Грузії для здійснення провокацій[67]. Цей сюжет є дуже промовистим через те, що у 2014 році фактично ті самі медіа на повну гучність кричали про зворотний процес – прибуття грузинських снайперів до Києва для організації провокацій[68]. Відтак російська брехня подолала повне коло.

  • Страти українських військовослужбовців

У відповідь на оприлюднення численних фактів страт українських військовополонених російською армією прокремлівські дезінформаційні медіа звинуватила Високого представника ЄС Ж. Борреля у спробах маніпуляцій та поширенні дезінформації[69]. Такий підхід виходить навіть за межі цинізму, оскільки є достовірні фото- і відеодокази численних випадків страт неозброєних українських військовополонених, зроблені безпілотниками або самими російськими солдатами, включно зі вбивством на камеру українського воїна Олександра Мацієвського. Найстрашніше, що кількість таких вбивств, які за міжнародним гуманітарним правом кваліфікуються як воєнні злочини, за останні місяці лише зростає.

  • Нацисти й терористи в одній особі

Кремль не втомлюється з максимальним натхненням звинувачувати українську владу у нацистських практиках і риториці, якими б невідповідними ситуації вони не були. А якщо “нацистів” можна додатково пов'язати з “терористами”, то це взагалі неперевершено. Так, низка арабськомовних прокремлівських медіа поширили вигадану інформацію про те, що українські “нацисти” координують свої дії з Фронтом Ан-Нусра[70]. Це реальна дезінформація “два в одному” використана для побудови асоціації з сирійською терористичною організацією Ан-Нусра і зображення українського уряду не лише як терористичного, але також навішування на нього ярлика “нацистський”, що є улюбленою тактикою Кремля. Проте у гонитві за резонансом Кремль припустився помилок: по-перше, терористичної організації фронт Ан-Нусра вже не існу, бо ще у 2017 році Фронт Ан-Нусра приєднався до організації Хаят Тахрір аш-Шам. По-друге, до цього часу не було оприлюднено жодних доказів, які б підтверджували інформацію про те, що Україна має будь-які звʼязки з цією сирійською терористичною організацією. Українські факт-чекери спростували існування будь-яких подібних звʼязків[71]. І навіть сама організація Хаят Тахрір аш-Шам заперечувала такі звʼязки[72].

ЛИСТОПАД

  • Атака на Майю Санду

Відразу після оприлюднення інформації про перемогу Майї Санду, яка набрала понад 55% голосів у другому турі президентських виборів, підконтрольні Кремлю медіа розпочали новий етап дискредитації молдовської президентки та отриманої нею перемоги[73].

Майя Санду є одним з найбільш ворожих до кремлівського режиму політиком. Ідеологи російської пропаганди не особливо підбирають слова для характеристики молдовської президентки. В цьому контексті не дивно, що у розпал передвиборчої кампанії в мережі раптом спливли “ексклюзивні” документи, які свідчать, що президентка Молдови Майя Санду хвора на шизофренію[74].

У цьому випадку дискредитації Майї Санду сприяла мережа російських державних онлайн-медіа, які використовують адреси Pravda-(xx.com). Зокрема, іспаномовний сайт pravda-es.com, який орієнтований на глобальну іспаномовну аудиторію. Мало що так шкодить репутації політичного лідера, як чутки про серйозну психічну хворобу. Хоча жодні достовірні медичні записи не підтверджують цього твердження, як і публічні висловлювання М. Санду.

  • Втручання Росії у виборчий процес в Румунії

11 листопада румунський телеканал Digi24 повідомив[75], що має інформацію про те, що Росія намагається вплинути на майбутні президентські вибори в Румунії, які відбудуться наприкінці листопада – на початку грудня. За інформацією телеканалу, Росія намагається здійснити вплив на румунські вибори через довірених осіб та посередників, пов'язаних з Росією або фінансованих Росією організацій та установ, можливо, включно з кандидатами.

На проблему звернули увагу румунські депутати, які закликали перевірити, чи не втручаються у вибори такі країни, як Росія, Китай, Північна Корея – наприклад, чи не атакують їхні хакери румунські державні установи.

Серед інших ознак такого впливу Digi24 наводить мережі ботів і тролів у соцмережах, які намагаються отримати нелегітимний контент для просування певних кандидатів, у зв’язку з чим поліція Румунії відкрила провадження.

  • Американські вибори під ударом російської дезінформації

Завдяки матеріалу CNN[76] стало відомо, про використаний Кремлем механізм просування дезінформації в США. Впливовий американський блогер, який підтримує кандидата в президенти Дональда Трампа, розповів, що отримав 100 доларів від російського пропагандиста за публікацію фальшивого відео, де гаїтянські іммігранти нібито голосують на президентських виборах у США.

За словами чоловіка, цей платіж був одним із кількох, які він отримав від “зареєстрованого російського агента” для публікації в соціальних мережах напередодні виборів. Протрампівський інфлюенсер пише на платформі Х і має акаунт @AlphaFox78. Він є американцем, який живе у штаті Массачусетс. На його фейковому відео гаїтянський іммігрант стверджує, що принаймні двічі проголосує у штаті Джорджія за кандидатуру віцепрезидента Камали Гарріс. Держсекретар Джорджії спростував цей запис. Він заявив, що все на відео було сфальсифіковано – у ньому брали участь російські актори-інфлюенсери.

Блогер розповів, що 100 доларів йому заплатив російський пропагандист-подкастер Сімеон Бойков (Simeon Boikov), відомий в інтернеті як "Австралійський козак" (Aussie Cossack). Бойков є зареєстрованим іноземним агентом Росії в Австралії, де він працює на російські державні медіа, роблячи публікації в Інтернеті англійською та російською мовами.

Відомо, що Бойков нещодавно отримав російське громадянство і просить притулку в російському консульстві в Сіднеї. Він має історію публікації прокремлівської дезінформації. Розслідування CNN показало, що Бойков відігравав певну роль у російських дезінформаційних кампаніях, у тому числі спрямованих на президентські вибори в США 2024 року.

Іншим проявом підривної діяльності Росії в США стало повідомлення про те, що пов’язана з “фабрикою тролів” організація поширила фейк про вибори в Аризоні[77]. Відео з неправдивим повідомленням про фальсифікацію президентських виборів в Аризоні, одному з ключових штатів, поширила організація Foundation to Battle Injustice (R-FBI), пов’язана з мережею втручання у вибори у США у 2016 році. Постановочне відео поширила у соцмережі X (колишній Twitter) очільниця R-FBI Міра Терада (справжнє ім’я – Оксана Вовк), яка також називала себе співголовою Асоціації журналістів BRICS. Невдовзі її акаунт став недоступним.

Терада-Вовк була засуджена у США за незаконний збут наркотиків, а після відбуття чотирьох років ув’язнення, у 2021 році, повернулась у Росію, де очолила Foundation to Battle Injustice, яку фінансували пов’язані з Євгенієм Пригожиним структури.

Проведене CNN спільно з дослідниками медіакриміналістичного хабу Університету Клемсона встановило, що R-FBI має звʼязки з російською мережею дезінформації, відомою як Storm-1516, діяльність якої була помічена під час президентських виборів у США у 2024 році.

  • Перші випадки заборони використання Телеграму в Україні

На хвилі збільшення кількості публічних закликів щодо необхідності обмеження використання популярного в Україні сервісу обміну повідомленнями Telegram через можливі звʼязки його власника зі спецслужбами Росії адміністрація Київського національного університету ім. Тараса Шевченка заборонила своїм співробітникам використовувати Telegram зі службовою метою. Відповідний наказ ректор вишу Володимир Бугров підписав 1 листопада 2024 року[78]. Згідно з документом нововведення почнуть діяти з 11 листопада. Обмеження стосуються встановлення, використання месенджера працівниками університету, а також передачі за допомогою нього інформації, що використовується зі службовою метою. Трохи раніше, 30 жовтня 2024 року обмеження щодо використання Telegram запровадили в Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича, а 31 жовтня аналогічні обмеження були затверджені в Національному авіаційному університеті[79].

Очевидно причиною таких дій стало ухвалення 19 вересня 2024 року Національним координаційним центром кібербезпеки при РНБО рішення про обмеження[80] використання месенджера Telegram у державних органах, військових формуваннях та на об’єктах критичної інфраструктури.

  • Офіційні висновки американської влади про російське втручання

На початку листопада в США було оприлюднено спільний висновок Офісу директора національної розвідки США, Федерального бюро розслідувань і Агенції з безпеки кіберпростору та інфраструктури[81], в якому стверджувалося, що головна загроза впливу на вибори американського президента походила з боку трьох країн – Китаю, Ірану та Росії[82]. Кожна з цих держав дотримувалась власної стратегії, яка мала свої особливості. Тим не менше, Офіс директора національної розвідки зробив висновок, що найбільша загроза втручання у вибори походила з Росії. 

Цей висновок підтверджується масштабами російської дезінформаційної кампанії, а також різноманітністю засобів, використовуваних в ході її реалізації. російські державні та афілійовані з Кремлем медіа проводили складні багатоходові спроби впливу на президентські вибори в США за допомогою кампаній з маніпулювання інформацією та втручання (Foreign Information Manipulation and Interference, FIMI). Мета такий дій очевидна – підірвати спроможність США впливати на російсько-українську війну, зруйнувати довіру до демократичних інститутів та спровокувати суспільні заворушення. Для поширення дезінформації в США Москва активно залучила американських суб’єктів впливу, які транслювали пропагандистські наративи і розповсюджували фейковий контент зсередини країни. До останніх належать не лише окремі блогери та громадські діячі, але й медіакомпанія Tenet Media, яка системно поширювала проросійські та протрампівські наративи.

Згідно з даними офіційних джерел, спроби втручання включали зокрема виготовлення відеороликів з неправдивим зображенням фактів шахрайства на виборах, повідомлення про замінування виборчих дільниць, які тимчасово перервали голосування на дванадцяти виборчих дільницях штату Джорджія в районах, населених переважно афроамериканцями[83], а також кампанія «Doppelgänger»[84], в межах якої російські компанії створювали якісні, з високим рівнем подібності, клони  веб-сайтів популярних і впливових американських медіа.

Російська тактика передбачала, серед іншого, поширення контенту, створеного штучним інтелектом, скоординовану діяльність неавтентичних облікових записів в соціальних мережах і використання багатоетапних перенаправлень URL-адрес для уникнення обмежень платформ. російські суб’єкти впливу широко використовували внутрішні проблеми у США, такі як ураган Хелен[85], щоб посіяти розкол, і доносили меседж, що допомога Україні суттєво обмежила спроможності федерального уряду з надання допомоги постраждалим від урагану. Ці дії значною мірою покладалися на тактику “флуду” (поширення малозмістовних, не пов’язаних з темою обговорення, великих за обсягом повідомлень і коментарів у соціальних мережах і Інтернет-форумах), щоб проштовхнути в інформаційний простір певні наративи, включно з теоріями глибинної держави[86], одночасно намагаючись підірвати довіру суспільства до демократичних інститутів і кандидатів у президенти США.

Цей випадок вкотре довів, що Москва має достатню кількість ресурсів для проведення складних дезінформаційних інтервенцій за участі різноманітних агентів впливу, включно з внутрішніми, у країнах, які є найближчими партнерами України, і навіть у США.

  • Перші втрати північнокорейських військ у війні

На початку листопада в українських та західних медіа зʼявилася перша інформація про те, що перші північнокорейські підрозділи, яких Росія залучила до воєнних дій проти України, потрапили під обстріл і понесли перші втрати на території Курської області Росії. У відповідь росія вдалася до своєї звичної тактики заперечення реальності та просування кількох конкуруючих версій. Прокремлівські медіа поширювали кілька наративів про північнокорейські війська в Курській області. В одному випадку вони стверджували, що їх взагалі немає на території Росії[87], а в іншому – доводили, що їх участь у військових діях є просто вигадкою Заходу, щоб виправдати участь НАТО у війні з Росією[88].

  • Язичницькі батальйони на території Курської області рф

Мала місце поява абсолютно фантасмагоричної, перекрученої прокремлівської фантазії авторства російського військового священика про те, що українські “неонацистські та язичницькі батальйони” проводили людські жертвоприношення в Курській області[89]. Цей небанальний дезінформаційний наратив, який з’явився на тлі просування України в Курській області у серпні 2024 року, знову намагається представити вторгнення Росії як “священну війну” російських традиційних християн проти “безбожної” України[90]. Та перевірка реальності була безапеляційною: журналісти Washington Post, які відвідали місто Суджа, не знайшли жодних доказів протиправних дій українських військових проти мирного населення[91]. Тим часом є багато задокументованих доказів реальних військових злочинів росії, включно з нападами на цивільну інфраструктуру, як-от обстріли шкіл, лікарень та церков, авіаудар по маріупольському пологовому будинку в березні 2022 року, різанина в Бучі.

Спроба зобразити українські збройні сили “злими язичниками” була лише черговою варіацією нав’язливого стрижневого кремлівського наративу про “нацистську Україну”, який агресивно просувається з 2014 року. Поєднуючи нагнітання релігійного страху з фальшивими звинуваченнями у звірствах, така дезінформація має на меті демонізувати Україну в очах внутрішньої російської аудиторії та відвернути увагу від власних задокументованих військових злочинів російської армії[92].

  • Польща під ударом російської пропаганди

Паралельно триває російський інформаційний пресинг найближчих сусідів і партнерів України. Прокремлівські медіа випустили серію чергових абсурдних звинувачень на адресу Польщі. Цього разу відомий прокремлівський рупор “pravda-pl” заявив, що Польща “ось-ось вступить у війну з Росією”[93], безпідставно підмінивши внутрішні польські дискусії про переміщення засобів протиракетної оборони до українського кордону прогнозами повномасштабної війни, що невідворотно насувається. Цей дезінформаційний наратив з’явився після того, як у липні 2024 року Польща та Україна підписали безпекову угоду[94], яка просто дозволяє польській ППО перехоплювати російські ракети, що прямують у бік території Польщі. Ця інформаційна маніпуляція також має на меті подати законну співпрацю в оборонній сфері між демократичними сусідами як розпалювання війни, одночасно прагнучи відлякати Польщу та інших союзників від підтримки України.

  • Кремль звинувачує новий склад Єврокомісії в нацизмі

Початок роботи нового складу Єврокомісії ознаменувався активізацією пулу російських державних та прокремлівських медіа, які помітно збільшили кількість звинувачень на адресу ЄС, його інститутів та посадових осіб. Попри те, що ЄС постійно стає обʼєктом словесних нападок з боку російських пропагандистських спікерів і каналів, не можна не помітити, що останнім часом риторика Кремля стала жорсткішою, а також почастішали випадки вживання нацистських, фашистських і мілітаристських формулювань[95]. Очевидно, така радикалізація стала відповіддю на формування критично налаштованого по відношенню до росії складу Єврокомісії.

Ключовий прокремлівський пропагандист Володимир Соловйов, який часто зʼявляється на телеканалі “Росія 1” і має популярний канал на YouTube в дезінформаційній екосистемі Кремля грає роль простого відвертого хлопця, який дозволяє собі вживати нецензурну лексику, спілкуючись з людьми на вулиці, і підбурює російську громадськість проти ЄС. Він прямо назвав Верховного представника ЄС Жозепа Борреля та нову кандидатку на цю посаду Кайю Каллас “нацистськими військовими злочинцями”[96].

Оскільки Кая Каллас є колишньою прем’єр-міністеркою Естонії, прокремлівська мережа дезінформації не змарнувала нагоди образити її країну вкрай нахабною заявою, суть якої зводиться до того, що Естонія – це русофобська країна, яка вимре до 2100 року[97]. Російська пропаганда, як правило, не стримує себе у поширенні образ, нападок і погроз, але в даному разі нехитро замаскувала політичну атаку на сусідню державу висмоктаним з пальця пророцтвом про кінець світу. Зверхнє ставлення росіян до Естонії значною мірою ґрунтується на тому, що ця країна успішно боролася за вихід із Радянського Союзу та сфери впливу Москви.

  • ЄС перетворюється на ліберальнофашистську країну

Телеканал “Росія 1” і В. Соловйов знову відзначилися поширенням скандальних звинувачень. Цього разу дісталося ЄС, який, за версію російської пропаганди, стирає національну ідентичність і стає ліберально-фашистською країною[98]. І навіть сполучення слів “ліберал” і “фашист” в одній характеристиці жодною мірою не збентежило авторів прокремлівських наративів. В. Соловйов невпинно перетворюється на російську версію Фіделя Кастро, постійно розповідаючи про світ, переповнений теоріями змов про панування англосаксонської, сіоністської чи глобальної еліти та священну роль Путіна та росії у порятунку людської цивілізації.

  • Дезінформація на експорт

Провідні російські державні пропагандистські медіа, такі як телекомпанія Russia Today (RT) і інформаційна агенція Sputnik, працюють на те, щоб важливі прокремлівські наративи не лишалися в Росії, а активно поширювалися світом. Вони є радше інформаційними департаментами міністерства оборони рф, ніж медіа у звичному розумінні. Прокремлівські канали, що працюють багатьма іноземними мовами, діють як ретранслятори повідомлень, а місцеві кореспонденти в різних країнах адаптують заяви Путіна до місцевої специфіки. Мережі RT і Sputnik за час своєї діяльності повністю пристосувалися до рулі рупорів пропаганди, як видно на прикладі вірменської версії Sputnik[99]. Вони майже дослівно передають зміст претензій Путіна до України, який звинуватив українських військових у вторгненні в Курську область і намірі залишатися там за будь-яку ціну до виборів у США за наказом з Вашингтона.

В іншому випадку та ж вірменська версія Sputnik майже дослівно відтворила абсурдну заяву Путіна[100] про те, що Росія не починала жодної агресії і навпаки намагається її зупинити, а також не порушувала статуту чи резолюцій ООН. Ці приклади ілюструють, чому мережу Sputnik не можна розглядати медіа в класичному розумінні, а всього лише інструментом пропаганди російської військової машини.

  • МВФ працює лише на Україну

Напередодні кліматичного саміту COP29 в Азербайджані Sputnik арабською мовою[101] поширював неправдиву інформацію про те, що африканські країни не отримують належної їм допомоги від МВФ, бо всі гроші йдуть на підтримку київського режиму. Очевидно Москва намагається використати антизахідні та антиколоніальні настрої, щоб спровокувати ще більше ворожнечі у відносинах між державами та підірвати перспективи отримання Україною підтримки від країн Африки.

Водночас, якщо звернутися до сухих цифр, можна зробити певні висновки. У МВФ африканські країни володіють понад 38 мільярдами спеціальних прав запозичення (SDR) непогашених кредитів (що дорівнює понад 51 мільярду доларів США)[102]. Це становить більше третини всіх непогашених кредитів МВФ. Кредит України перед МВФ становить близько 10 мільярдів СПЗ, що становить менше десятої частини загального кредиту МВФ. По-друге, кредитна спроможність МВФ становить близько 1 трильйона доларів США[103], що більш ніж у 6,5 разів перевищує його поточний непогашений кредит. Це робить абсолютно безпідставним твердження про те, що допомога Україні унеможливлює допомогу Африці.

  • Ескалація дозволена не всім

В середині листопада США офіційно оголосили[104], що знімуть обмеження на використання Україною американської зброї для нанесення ударів по військових цілях у глибині Росії. Франція та Велика Британія негайно зробили аналогічний крок[105], оскільки вони вже деякий час виступають за скасування обмежень. У відповідь Росія очікувано розпочала інтенсивно поширювати[106] звинувачення в ескалації війни та намірах знищити Росію, застерігати від розпалювання третьої світової війни, погрожувати неминучою відплатою та звинувачувати Захід у прямій участі у війні[107]. Останнє є особливо цікавим, оскільки кремлівські медіа полюбляють одночасно стверджувати, що Захід збирається розпочати пряму атаку на Росію, але водночас стверджують, що Росія вже тривалий час воює з колективним Заходом.

І, звичайно, ескалація є ескалацією лише тоді, коли її здійснює Захід[108]. А коли Росія здійснює масові невибіркові безпілотні та ракетні атаки по Україні[109], це подається як розумна та морально виправдана військова стратегія[110].

За класичним російським сценарієм після нагадувань Заходу про неприпустимість ескалації слідує ненавʼязлива згадка про можливість застосування Росією ядерної зброї проти будь-якої країни з наступним зникненням цієї країни з карти світу. Цього разу російська пропаганда звинуватила Україну в ірраціональних ядерних амбіціях[111] і подала можливість застосування ядерної зброї як легітимний і повністю виправданий акт самозахисту[112], ледь не як акт гуманності.

  • ЄС на межі економічного краху

 Кремль вміє не лише небезпечно погрожувати ядерною зброєю, але й феноменально спотворювати дійсність, діючи у суворій відповідності до настанов Оруелла. Прокремлівські гуру дезінформації намагалися спроєктувати вади російської військової економіки[113] на Європейський Союз, підраховуючи мільярди євро, які ЄС мобілізував на підтримку України. Основний меседж був досить очікуваним, хоча й цілком хибним – підтримка України поставила ЄС на межу банкрутства[114], тоді як Росія попри санкції Заходу[115] почувається краще, ніж будь-коли[116]. Заспокоюючи власних громадян, ідеологи російської державної пропагандистської машини перевернули дійсність на 180 градусів: ЄС пообіцяв безперервну підтримку[117] України допоки до перемоги, тоді як російська військова економіка починає демонструвати перші ознаки перегріву[118].

  • Україна проводить диверсії проти своїх союзників

Кремль у листопаді не змарнував нагоди використати один зі своїх основних прийомів: щоб не трапилось – звинувачуй Україну. Щойно в публічному просторі зʼявилися новини про порвані підводні силові та телекомунікаційні кабелі, що з’єднують Фінляндію та Німеччину[119], кремлівські повелителі дезінформації не стали чекати результатів розслідування і оприлюднили свою версію подій. У них вже була готова відповідь – це українські диверсанти пошкодили[120] підводний Інтернет-кабель до Фінляндії. Звичайно, на даний момент це чиста спекуляція без жодних достовірних доказів. Але тактика Кремля є простою – коли трапляється щось погане, необхідно просто звинувачувати у цьому Україну. Так було у випадках з атаками на Крокус Сіті Хол та підривом дамби у Новій Каховці – немає необхідності чекати жодних доказів.

  • Удар “Орєшніком”

Наприкінці листопада Кремль намагався домінувати в публічному інформаційному просторі наративами про свою велич, цього разу у царині ракетобудування. Йшлося про атаку балістичною ракетою (“Орєшнік”), здатною нести ядерну зброю, на українське місто Дніпро. Інцидент висвітлювався на перших шпальтах всіх без винятку російських медіа та став центральною темою телевізійних обговорень на підконтрольних державі каналах. Мета такої пропагандистської кампанії зрозуміла: усередині росії – насадити менталітет патріотизму держави, яка перебуває в повній облозі, а на міжнародному рівні – підігріти страх ядерної війни, залякати та послабити підтримку України.

  • Кремль і фактчекінг

Знову-таки діючи у відповідності до оруелівського канону, Кремль вирішив заснувати “Глобальну мережу фактчекінгу”, нібито міжнародну ініціативу з боротьби з упередженістю та дезінформацією. Адже будь-який поважний дезінформатор має номінувати себе борцем з дезінформацією. І за інших рівних обставин така ситуація могла б викликати сміх, але в даному разі йдеться про досить серйозну річ – ще один бойовий інструмент посилення проросійських міжнародних інформаційних маніпуляцій.

Мережа була представлена на організованому Кремлем форумі “Діалог про фейки 2.0”[121] у Москві, який організувала фінансована російським урядом неурядова організація АНО “Діалог”. За словами її керівника Володимира Табака[122], ініціатива спрямована на встановлення єдиних для Росії стандартів фактчекінгу. Він запросив журналістів усіх видань та громадські організації приєднатися до ініціативи після підписання ними так званого “Кодексу відповідального фактчекінгу”. Мережа стверджує, що розробить інструменти для виявлення фейкових новин, навчить професіоналів і створить загальнодоступну базу даних “перевірено неправдивих даних”, доступну в усьому світі.

АНО “Діалог” та її дочірня компанія Dialog Regions є фінансованими Кремлем організаціями, призначеними для маніпулювання інформацією не лише всередині країни, але й в усьому світі з метою обслуговування інтересів російської влади. Її директор Володимир Табак перебуває під санкціями ЄС, а в 2024 році Міністерство фінансів США пов’язало[123] очолювану ним організацію з операціями зовнішнього інформаційного впливу Росії, включаючи втручання у вибори за допомогою ШІ та реалізацією глобальної дезінформаційної кампанії “Doppelgänger”[124].

Іншими словами, АНО “Діалог” і Володимир Табак самі продукують і поширюють дезінформацію та проводять операції з просування прокремлівського інформаційного впливу за кордоном. Оголошення про створення “Глобальної мережі фактчекінгу” стало лише останньою віхою багаторічної кампанії з копіювання вербального та візуального словника справжніх фактчекінгових організацій для поширення брехні. Про роль цієї організації свідчить сам той факт, що лише в 2023 році вона отримала близько 9 млрд рублів з бюджету міністерства цифрового розвитку, що перевищує річний бюджет Першого каналу[125]. Станом на 2022 рік в АНО “Діалог” працювало 2,5 тисячі працівників[126].

Організація стверджує, що у 2023 році викрила 4051 фейк, який нібито побачили 12 мільйонів людей. У 2024 році, за їх твердженнями, ідентифікувала понад 4000 фейків, але завдяки їхній “антифейковій системі” їх побачили лише 8 мільйонів людей. Звіт навіть містить діаграму, яка показує, в які місяці було найбільше фейків за останні роки, і карту, яка показує загальну кількість виявлених фейків у кожному російському регіоні[127].

АНО “Діалог” не дуже стурбована питаннями протидії дезінформації, оскільки сама є основним виробником маніпулятивного контенту. Її звіт – лише спроба показати, що існує російська альтернатива західним (або фінансованих Заходом) організаціям, які перевіряють факти. Це нагадує ситуацію, коли російські чиновники заявляють, що в західних країнах немає свободи слова. Їхня тактика зводиться до принципу “дзеркала”: “Якщо ви кажете, що у нас немає свободи слова, ми у відповідь кажемо, що у вас немає свободи слова”[128]. В результаті рівень свободи слова залишиться таким же, натомість люди, які побачать дані звинувачення, будуть трохи більше збентежені станом свободи слова, і саме це є головною метою таких дій – посіяти сумнів у реальності свободи слова.

  • росії ніхто не допомагає у війні проти України

Росія продовжує ламати публічну комедію з підтвердженням участі північнокорейських військ у бойових діях в Курській області проти ЗСУ. Речник Кремля Дмитро Пєсков назвав “черговою порцією фейків” новини про те, що північнокорейські війська воюють проти України[129]. Хоча участь 10 тисяч військових Ким Чен Ина у бойових діях на боці росії підтверджується даними американської, південнокорейської та української розвідок. Це також підтвердили Верховний представник ЄС Жозеп Боррель[130] і Генеральний секретар НАТО Марк Рютте[131]. Досить смішними виглядають пояснення Пєскова про те, чому це не може бути правдою: виявляється, тому що про це не повідомляли російські військові блогери. І це каже представник влади країни, яка посідає 162 місце зі 180 у рейтингу свободи преси від «Репортерів без кордонів».

Ще один приклад спроби Кремля заперечувати очевидне трапився, коли заступник голови Ради безпеки Росії Дмитро Медведєв взявся спростовувати інформацію про те, що Росія отримує військову допомогу від інших країн[132]. Медведєв авторитетно заявив, що абсолютна більшість зброї, ракет і боєприпасів, які використовуються у війні проти України, виробляються в Росії. Однак існують докази, що суперечать цьому твердженню. У листопаді 2024 року південнокорейська розвідка повідомила[133], що з серпня 2023 року Північна Корея відправила до Росії понад 9 мільйонів артилерійських снарядів, ракет та іншої зброї в понад 13 000 залізничних вагонах[134]. Крім того, Іран надає росії безпілотники[135], а Китай постачає[136] критично важливі компоненти для підтримки російської військової промисловості в умовах санкційних обмежень. Немає сумніву, що приховати масштаби такої допомоги в нинішніх обставинах неможливо, як би не намагався довести протилежне колишній російський президент.

ГРУДЕНЬ

  • Скасування президентських виборів у Румунії

У п'ятницю 6 грудня сталася непересічна подія, яка матиме довгострокові наслідки для румунської демократії: Конституційний суд Румунії ухвалив рішення про скасування результатів першого туру президентських виборів, що відбувся 1 грудня[137]. Відповідно до ст. 146, пункту f конституції суд анулював весь процес з обрання президента Румунії, проведений на підставі постанови уряду № 756/2024 про встановлення дати виборів президента Румунії у 2024 році. У рішенні суду йдеться про те, що виборчий процес буде відновлено в повному обсязі, а уряд встановить нову дату виборів президента Румунії на підставі рішення урядової коаліції. Судді Конституційного суду ухвалили це рішення після термінових консультацій, на підставі великої кількості запитів про скасування результатів президентських виборів. Запити містили посилалися на документи, розсекречені Вищою радою національної оборони, згідно з якими кампанія проросійського кандидата Келіна Джорджеску була результатом організованої маніпуляції з-за кордону[138].

Рішення Конституційного суду завдало потужного репутаційного удару по румунській демократії та основних політичних інститутах, а також породило низку непростих питань про параметри проведення повторної президентської виборчої кампанії (дата, перелік кандидатів, обрання узгоджених кандидатів від проєвропейських сил). Але найбільшою проблемою стане можлива втрата довіри румунських громадян до інституту виборів. Не менш важливо, що румунське державне керівництво змушене буде більше відволікатися на політичний процес і менше часу приділятиме допомозі України. Єдиним переможцем у цій ситуації виявився Кремль, якому вдалося створити хаос у виборчому процесі.   

  • США закрили державний центр протидії дезінформації

Наприкінці грудня Державний департамент США попри збільшення кількості виявлених американськими спецслужбами випадків проведення дезінформаційних кампаній закрив підрозділ з боротьби з глобальною дезінформацією. Центр глобальної взаємодії (GEC) при Державному департаменті США припинив роботу на підставі вилучення рядка про його фінансування з ухваленого тимчасового федерального бюджету[139]. Центр глобальної взаємодії був створений при Держдепі США у 2016 році. Його річний бюджет становив 61 мільйон доларів, а штат – близько 120 людей. Центр глобальної взаємодії давно був обʼєктом критики з боку республіканців у Конгресі, які звинувачували його у цензурі та стеженні за американцями. Ілон Маск у 2023 році називав Центр загрозою для демократії. Закриття Центру глобальної взаємодії залишило Державний департамент без спеціального відомства з відстеження та протидії дезінформації з боку опонентів США. У червні GEC оголосив про запуск багатонаціональної Української комунікаційної групи, що базується у Варшаві, для протидії російській дезінформації про війну в Україні.

Новий склад Єврокомісії продовжує турбувати Росію

Затвердження кандидатур Єврокомісарів та початок роботи другої Єврокомісії під керівництвом Урсули фон дер Ляєн[140] викликали інтенсивну хвилю нападок з боку прокремлівських ЗМІ, яка подекуди межувала з істерикою[141]. Один з найголовніших російських державних рупорів Sputnik, у свою чергу, активно просуває наратив про “мілітаризацію ЄС”[142], у той час як представник Росії на переговорах щодо контролю над озброєннями у Відні Костянтин Гаврилов припустив[143], що ЄС перетворюється з чисто економічного та політичного об’єднання на військову загрозу для Росії.

Москву особливо схвилював новий персональний склад Комісії, про що прямо заявив колишній президент РФ Д. Медведєв, назвавши членів Комісії «нікчемами із завищеною самооцінкою»[144]. Як повідомлялося вище, прокремлівські медіа особливо вороже поставилися до колишньої прем’єр-міністерки Естонії Каї Каллас на посаді Верховного представника та колишнього прем’єр-міністра Литви Андрюса Кубілюса на посаді комісара з питань оборони, називаючи останнього “комісаром з питань війни проти Росії”[145].

Моніторинг російськомовних прокремлівських медіа показав значне зростання ворожих повідомлень[146]. Наприклад, 2 грудня було зафіксовано 179 згадок у новинах, що на 1105% більше від середньодобового показника. Висвітлення носило виключно негативний характер: 75% ненейтральних згадок передавали негативні настрої – збільшення на 5800% від звичайного рівня. Наративи були зосереджені на віцепрезидентці Єврокомісії Кайі Каллас, чиє ім’я згадувалося 141 раз, разом із частими згадками питань безпеки.

Висока представниця ЄС з питань зовнішньої політики і політики безпеки та водночас віцепрезидентка ЄС Кая Каллас очевидно була обрана головною мішенню для прокремлівських дезінформаційних звинувачень. Настільки, що під час обговорення ЄС санкцій проти Росії згадки про К.Каллас у прокремлівських медіа зросли на понад 300%, адже Висока представниця Каллас перебуває в прицілі Кремля з першого дня[147]. Останні звинувачення в “подвійних стандартах”[148], “русофобії”[149] і навіть “фашизмі”[150] просто відображають відчайдушні спроби Кремля приховати хвилювання росії щодо справжнього європейського лідера, який наскрізь бачить[151] брехню та маніпуляції Кремля.

Істерична риторика кремлівських пропагандистів, яка варіювалася від називання фон дер Ляєн “королевою Урсулою”[152] до нападок на нових членів комісії та розкручування класичних теорій змови про те, що Брюссель забирає владу у держав-членів[153], чітко сигналізує про зростаюче занепокоєння Москви щодо зростання оборонних спроможностей Європейського Союзу та розчарування через неактуальність політики Кремля.

  • Чергова інформаційна атака на президента України

Не припиняються спроби поширення однотипних повідомлень, спрямованих проти В. Зеленського та членів його родини. У грудні з’явилася чергова погано підготовлена ​​публікація французькою мовою, в якій стверджувалося, що родина Зеленських придбала розкішний готель у Куршавелі за 88 мільйонів євро[154]. Як повідомляє Random Osint[155], видумане “повідомлення французьких ЗМІ” виявилося відеозаписом, на якому група невстановлених осіб, які розмовляють французькою з російським акцентом і демонструють підроблені документи, розміщеним на фальшивому веб-сайті[156], який був зареєстрований лише за кілька днів до появи публікації. У своїй незграбній спробі обдурити аудиторію шахраї навіть додали слово “готель” прямо до доменного імені. Ця вигадка вкладається у вже знайому схему, елементами якої були минулорічна дезінформаційна кампанія “Жюля Вінсента” про те, що Зеленський нібито продав українську землю Соросу[157], а також на аматорському рівні сфабрикована історія про нібито купівлю Зеленським “Мерседеса” Гітлера[158]. Ці відчайдушні і наполегливі спроби представити президента України корумпованим демонструють зусилля Кремля, спрямовані на підрив довіри до президента Зеленського та припинення підтримки України Заходом.

  • Польські каральні загони у Селидово

Особливо цинічною спробою поширення дезінформації виокремилася відома прокремлівська мережа маніпуляції інформацією “Pravda”, яка розміщувала безпідставні заяви польською мовою про польські “каральні загони”[159], які нібито страчували мирних жителів в окупованому росіянами Селидово. Ця неправда вкладалася в класичний російський дезінформаційний патерн “дзеркала”: звинувачуй інших у тих же військових злочинах, які  задокументували і приписали тобі, і водночас поширюй безпідставні наративи про іноземних добровольців, які підтримують Україну.

Прикметно, що коли у вересні 2024 року Україна звернулася до ООН і МКЧХ з проханням розслідувати ситуацію з порушенням Росією законів і звичаїв війни в Курській області[160], відповідь Кремля була показовою. Рупор Путіна Пєсков блискавично назвав ці запити “провокаційними” та дав зрозуміти, що міжнародним спостерігачам не будуть раді на території Росії. Ця остання дезінформаційна частина, яка доповнює попередні дезінформаційні заяви про те, що французькі солдати нібито вішають російських дітей[161], переслідує відразу кілька пропагандистських цілей: відвернення уваги від реальних військових злочинів, які вчиняє Росія, і спроба дискредитувати основних міжнародних партнерів України.

  • Повалення режиму сирійського диктатора Асада відбулося завдяки Україні 

Після безславної втечі Б. Асада з Дамаску 8 грудня і падіння його режиму в Сирії більшість світу вітала[162] припинення однієї з найкривавіших диктатур сьогодення. Проте Москва сприйняла цю подію інакше. Виступаючи в Катарі на форумі в Досі 7 грудня, міністр закордонних справ Росії С. Лавров прямо звинуватив США та їхніх союзників по НАТО в глобальній гегемоністській змові з метою повалення сирійського режиму[163].

Прокремлівські рупори пропаганди[164] також не змарнували можливості поширити дезінформацію про Україну, стверджуючи, що українські військові відіграли важливу роль у підтримці сирійських повстанців, зокрема надавали їм безпілотники[165] і навчали персонал ними керувати[166].

російські державні діячі та прокремлівські медіа намагалися приховати ганебну невдачу Путіна в Сирії за допомогою масованих інтервенцій і поширення дезінформації всіма доступними мовами включно з російською, арабською, французькою, англійською та деякими іншими. Окрім США та України, за сирійськими повстанцями, як стверджували неправдиві наративи[167], міг стояти Ізраїль, а також інші неназвані “іноземні сили”. Але Україна відігравала одну з ключових ролей, зокрема навчаючи джихадистів та воюючи поруч з ними[168].

Ці вигадані звинувачення дуже нагадували маніпулятивну тактику, застосовану після теракту в Москві, коли Кремль безпідставно звинуватив Україну в підтримці терористів для нападу на Москву та намірі надати їм притулок. Дезінформаційні наративи Кремля, які звинувачують Україну в підтримці терористів у Сирії, є невід’ємною частиною його постійних зусиль, спрямованих на підрив підтримки Києва новою адміністрацією США.

  • Інтерв’ю Лаврова Такеру Карлсону

У своїй розмові з Такером Карлсоном[169], яка вийшла в ефір 6 грудня і явно була спрямована на американську аудиторію, С. Лавров повторив низку російських неправдивих висловлювань і дезінформаційних меседжів щодо вторгнення Росії в Україну. Окрім стандартної брехні про те, що ”Росія не починала війну”, він також вдався до не надто прихованого улещування обраного президента США, назвавши Трампа “дуже сильною людиною”. Також Лавров озвучив тенденційну думку про те, що Байден навмисно залишає у спадок Трампу погану ситуацію в більшості сфер, і багатозначно заявив, що “м'яч на боці США”.

Розмова була представлена як “інтерв’ю” так само, як і розмова Карлсона з Путіним раніше. Лавров отримав унікальну можливість просувати в США свій звичайний історичний ревізіонізм, звинувачуючи Захід і Україну в саботажі Мінських угод, зображуючи Росію розумним учасником міжнародних відносин на відміну від США, і звинувачуючи Захід у тому, що він гониться лише за ресурсами України. Лавров назвав вторгнення Росії в Україну спробою “деколонізації”. У відчайдушній спробі вбити клин у трансатлантичну єдність Лавров навіть натякнув, що за смертю Навального в російському таборі стоїть Німеччина, не згадавши про той факт, що Німеччині врятувала життя Навальному у 2020 році після невдалої спроби отруїти російського опозиціонера російськими спецслужбами за допомогою “Новічка”.

  • Не Україна, а Росія потребує гарантій безпеки

На фоні розмов, які вже перейшли в площину обговорення практичних кроків, про введення НАТОвських миротворців в Україну для припинення вогню Росія просуває наратив[170] про те, що присутність сил НАТО в Україні підриває будь-які гарантії безпеки, надані Росії, і є неприпустимою.

Метою цієї пропагандистської кампанії є розірвання трансатлантичної єдності між США та ЄС. Цією заявою Кремль перед вступом Трампа на посаду намагається перевести міжнародну дискусію у вигідне для себе русло, сфокусувавши увагу міжнародної спільноти на питання, а кому саме потрібні гарантії безпеки? Наразі Росія чітко довела, що руйнує підвалини міжнародної системи безпеки, а не укріплює її. Вторгнення Росії в Грузію в 2008 році та в Україну у 2014-му, неприховані спроби впливати на внутрішню політику Молдови промовляють набагато голосніше, ніж голоси тисяч проплачених спікерів чи ботів-коментаторів. Росія поширює свою точку зору через мережу Sputnik, яка є провідним державним російським виданням, що охоплює аудиторію по всьому світу більш ніж 25 мовами.

  • Росія підтримує ідею про капітуляцію України

Пєсков в одній зі своїх останніх заяв сказав, що Путін всіляко вітає початок переговорів щодо України, а Зеленський їх категорично відкидає[171]. Ця заява, озвучена речником Кремля, покликана розколоти Україну зсередини та змусити протестувати тих, хто готовий прийняти мир на умовах Москви, аби лиш перестали лунати вибухи. По-друге, відчувається намір вбити клин між Зеленським та ЄС, НАТО, G7 і всіма тими, хто підтримує законне право України на самооборону. Проте твердження про бажання вести переговори має сенс лише в свідомості Кремля, де “переговори” дорівнюють капітуляції України та задоволенні всіх без винятку вимог, висунутих Москвою.

  • Європа втомилася підтримувати Україну

Одним з найбільш небезпечних наративів в арсеналі Кремля є меседж про те, що європейці втомилися підтримувати Україну[172]. Метою цього наративу є кинути тінь на обʼєднану Європу, змусити громадян європейських країн повірити в безперспективність тривалої підтримки України. Цей наратив активно подається на російських державних платформах арабською мовою. Водночас саме це твердження є явно неправдивим і засноване на грубому спотворенні статистичних даних. Результати нещодавнього періодичного опитування Євробарометра показують[173], що громадяни ЄС переважно підтримують дії, спрямовані на те, щоб допомогти Україні захистити себе від повномасштабного вторгнення Росії. 87% європейців також підтримують надання гуманітарної допомоги постраждалим від війни, тоді як 71% громадян ЄС підтримують санкції проти російського уряду, компаній і осіб, причетних до вторгнення. І саме ці цифри демонструють справжнє ставлення європейців до війни.

  • Сумнівні історичні аналогії

Кремль завжди шукає виправдань і придумує фальшиві аналогії, щоб виправдати свою імперіалістичну експансію за рахунок захоплення земель сусідів. Новий шедевр від прокремлівської дезінфориаційної системи – твердження, що росія має більше прав на Україну[174], ніж Західна Німеччина на Східну. Ця відверта суміш брехні та маніпулятивних порівнянь стала запізнілою реакцією Кремля на 35-ту річницю падіння Берлінської стіни, яка відзначалася 9 листопада. Метою було виправдати незаконну анексію росією українського півострова Крим і початок повномасштабного вторгнення в Україну в 2022 році. Проте навіть побіжний аналіз дозволяє зробити однозначний висновок: порівняння недоречне. Східна та Західна Німеччина були двома частинами однієї нації, і їхнє возз’єднання багато хто розглядав як відновлення єдиної держави, яке у свою чергу, проводилося відповідно до дипломатичних угод[175] між союзними державами та СРСР.

  • ЄС втрутився у вибори в Румунії

Нещодавні президентські вибори в Румунії і їхня кульмінація у вигляді рішення Конституційного суду Румунії про скасування результатів першого туру голосування привернули до себе увагу світової спільноти і викликали чималу кількість суперечок. Тож, природно, Кремль побачив можливість спроєктувати власні злочини на інших і почав неправдиво стверджувати, що ЄС втручається у вибори в Румунії[176]. Це звинувачення за відсутності будь-яких бодай непрямих доказів, мало на меті створити враження, що рішення Конституційного суду Румунії[177] було викликане вказівками ЄС. Насправді ж рішення було ухвалене владою Румунії після виявлення незвичайних елементів, що стояли за кампанією Н.Джорджеску[178], які прямо свідчили на користь версії про кампанію з іноземного втручання, передусім за допомогою TikTok[179] та незаконного фінансування[180].

  • Ядерна зброя для України

Кремль протягом останніх місяців посилює свою загрозливу ядерну риторику[181], щоб посилити власні фальшиві червоні лінії[182], які вже не раз посувалися. Останній приклад містив нахабну брехню про те, що США передають Україні ядерну зброю[183]. Насправді ж питання ядерної зброї для України навіть не стояло на порядку денному у США. Росія регулярно і голосно скаржиться на нібито “ядерну діяльність” України, але експерти Міжнародного агентства з ядерної енергії (МАГАТЕ), які регулярно відвідують об’єкти в Україні[184], ніколи не знаходили жодних ознак будь-якої забороненої діяльності. Така дивна політика Росії у питанні застосування ядерної зброї свідчить, що вона боїться неочікуваних кроків США та інших ядерних держав-членів НАТО, які зокрема можуть передбачати розміщення ядерної зброї на підконтрольній уряду території України.

ВИСНОВКИ

Багаторічні активні зусилля Росії з впливу на європейський інформаційний простір стали помітними для ЄС. Керівництво ЄС нарешті перестало боятися називати речі своїми іменами і почало давати обʼєктивну оцінку діям РФ, спрямованим на підрив європейської та євроатлантичної єдності, глобальної безпеки та демократії. Оцінка дій Росії, її спікерів та структур почала отримувати жорстку оцінку з боку посадових осіб ЄС та держав-членів, а також Великої Британії. 

Водночас Росія продовжує нарощувати обсяг бюджетних витрат на фінансування своєї глобальної дезінформаційної мережі та залучення агентів впливу у закордонних державах. Як засвідчили події на президентських виборах у США, Росія майже не зустрічає опору під час своїх пропагандистських інтервенцій у країнах розвиненої демократії, постійно досягаючи, а іноді й перевершуючи поставлені перед собою цілі.

Просування фільму “Зеленський без маски” у США ще раз показало скептикам, наскільки потужними є можливості Росії з поширення вигідних їй наративів в соціальних мережах, зокрема у США, з використанням упізнаваних промоутерів. Наявність достатнього фінансового та технологічного ресурсу дозволяє Кремлю реалізовувати масштабні дезінформаційні кампанії, що можуть впливати на громадську думку та вироблення політичних рішень в країнах, які є ключовими партнерами України.

РФ проявляє безпрецедентний інтерес до виборів в країнах, які підтримують Україну. Як показали виборчі кампанії у США, Молдові і Румунії, наявні у Росії важелі впливу на виборчий процес і настрої виборців наразі важко переоцінити.

Тема президентських виборів в Молдові, перший і другий тур яких відбулися 20 жовтня і 3 листопада відповідно, на певний час стала хедлайнером у списку прокремлівських творців паралельної реальності. Москва продовжила спроби створити напругу та саботувати європейську траєкторію Молдови. Найширшого висвітлення в прокремлівських медіа було надано питанню референдуму щодо зміни конституції в частині закріплення прагнення молдовського народу до входження в ЄС. Найпопулярніші наративи стосувалися звинувачень М. Санду та її адміністрації в організації широкомасштабних фальсифікацій на виборах для повторного отримання посади президента, а також спробах уряду розправитися з опозицією та опозиційними медіа. Таким чином, Москва займалася звичною для себе справою – прямим втручанням у внутрішні справи суверенної держави, підривом демократичних інститутів та перешкоджання вільному волевиявленню молдовських громадян.

Приборкуючи глибоке розчарування тим фактом, що роки тиску не змогли забезпечити упокорення Молдови та забезпечення панування над нею, Москва з новою силою активізувала свої зусилля. Маючи багато інструментів впливу на Кишинів та розгалужену мережу своїх агентів в молдовському політикумі на різних рівнях, Кремль буквально використовує Молдову як полігон для тестування сучасних методів маніпуляції. Випробовуються всі без винятку прийоми[185]: економічний тиск, відключення електроенергії; спроба державного перевороту в 2023 році[186]; масове поширення дезінформації, включно із застосуванням створених штучним інтелектом відео з неправильним використанням зображення Санду. Крім того, ставленики Кремля планували проведення масових демонстрацій та громадські заворушення, а олігархи, такі як втікач Ілан Шор, що знайшов притулок у Москві, мали відповідати за купівлю голосів виборців у великих масштабах[187]. Усе вказувало на те, що Москва готова йти до кінця і відкрито втручатися у вибори, щоб не допустити другого президентства Санду.

Ситуація в Молдові є надзвичайно важливою для України через сильні позиції в країні Росії та наявність контрольованого росіянами Придністровʼя, завдяки чому будь-яка непередбачена подія може спровокувати відкриття другого (чи третього) фронту для України.

російське втручання у президентські вибори в США 2024 року відбувалося за класичною схемою, яка спостерігалася раніше на виборах до Європейського парламенту та голосуваннях у Молдові і Грузії. Набір тактик включав: дискредитацію кандидатів, наповнення інформаційного простору неправдою, використання існуючого суспільного розколу і конфліктних суспільних тем, диригування скоординованої неавтентичної поведінки в соціальних мережах за участі сотень і тисяч анонімних облікових записів, спроби підірвати довіру до демократичних інститутів.

Безумовним тріумфом російської державної системи поширення дезінформації можна вважати зрив президентських виборів у Румунії, що матиме довготривалі наслідки, зокрема й для України, і вочевидь відобразиться на обсягах і форматах надання військової допомоги нашій країні.

 Участь північнокорейських військових у бойових діях на боці Росії змусила дезінформаційну машину Кремля вдаватися до складних маніпулятивних схем. З одного боку, прокремлівські джерела відкидають повідомлення про наявність північнокорейських військ як маніпуляцію ЦРУ і стверджують, що присутність іноземних військ лише завадила б загальній координації бойових підрозділів РФ. А з іншого боку, вони одночасно просувають наратив, який стверджує, що заяви західних країн про підтримку Північної Кореї є лише спробами заднім числом виправдати присутність військ НАТО в Україні, незважаючи на те, що на лінії фронту немає військ НАТО.

Це протиріччя викриває ключову рису російської інформаційної війни: коли реальність стає неможливо заперечити, Росія вдається до просування кількох суперечливих наративів, сподіваючись, що принаймні один з них потрапить в їхню цільову аудиторію. Звичайно, це виглядає трохи дивно, коли найсильніша армія у світі, як люблять зображати російську армію прокремлівські медіа, благає про допомогу країну-парію, яка є однією з найбідніших у світі. Але й тут Москва проявила винахідливість, просто стверджуючи, що це Росія допомагає КНДР, а не навпаки.

Росія продовжує використовувати перевірений набір інструментів інформаційного впливу аудиторію: “дзеркало”, “ефект сплячого”, “флуд”, просування кількох взаємовиключних версій розвитку ситуації, перенасичення деталями. При цьому зростає кількість і масштаб використання російською екосистемою дезінформації новітніх технологій поширення інформації: фальсифікація зображень і звукових файлів за допомогою ШІ, застосування мереж неавтентичних облікових записів, використання клонів популярних інформаційних сайтів, легітимація інформації через використання щойно створених сайтів, нав’язлива реклама у соціальних мережах англійською, арабською, французькою, польською, німецькою та іспанською мовами, поширення сотень тисяч коментарів під постами автентичних акаунтів тощо.

Про можливості російської дезінформаційної машини свідчить, наприклад, такий промовистий факт: лише в одній організації, яка на замовлення російської влади розробляла і впроваджувала міжнародні дезінформаційні кампанії, АНО “Діалог” працювало 2500 співробітників. А таких організацій на підряді у Кремля було декілька. 

Завдяки таким організаціям-медіаагентам Кремль реалізував успішну кампанію “Doppelganger”, яка була раніше викрита французькими правоохоронцями. Зловмисники, які діяли в інтересах РФ, використовували низку методів (від створення фальсифікованого контенту з використанням неавтентичних зображень і виявлення соціальної вразливості до сегментації аудиторії та видавання себе за реальних людей). Організатори кампанії охопили всі основні соціальні медіа, приховали мережеві ідентифікації користувачів та використали низку підставних організацій для маскування своєї дезінформаційної інфраструктури.

З позитивних моментів варто відмітити перші випадки заборони використання Телеграму в державних структурах і навчальних закладах в Україні. Звісно поки рано оцінювати результати такої заборони через масштаб використання Телеграму у приватних цілях, але є надія, що в перспективі в Україні зросте попит на використання більш захищених видів зв’язку, зокрема месенджерів. 


[101]https://nabd.com/s/145836750-ddd893/%D8%A7%D9%84%D8%AE%D8%A7%D8%B1%D8%AC%D9%8A%D8%A9-%D8%A7%D9%84%D8%B1%D9%88%D8%B3%D9%8A%D8%A9-%D8%AF%D9%88%D9%84-%D8%A3%D9%81%D8%B1%D9%8A%D9%82%D9%8A%D8%A9-%D9%84%D8%A7-%D8%AA%D8%AA%D9%84%D9%82%D9%89-%D9%85%D8%B3%D8%A7%D8%B9%D8%AF%D8%A7%D8%AA-%D9%85%D9%86-%D8%B5%D9%86%D8%AF%D9%88%D9%82-%D8%A7%D9%84%D9%86%D9%82%D8%AF-%D8%A7%D9%84%D8%AF%D9%88%D9%84%D9%8A-%D9%84%D8%A3%D9%86%D9%87-%D9%8A%D9%88%D8%AC%D9%87%D9%87%D8%A7-%D8%A5%D9%84%D9%89-%D9%83%D9%8A%D9%8A%D9%81; https://sa24.co/article/770995597/%D8%A7%D9%84%D8%AE%D8%A7%D8%B1%D8%AC%D9%8A%D8%A9-%D8%A7%D9%84%D8%B1%D9%88%D8%B3%D9%8A%D8%A9-%D8%AF%D9%88%D9%84-%D8%A3%D9%81%D8%B1%D9%8A%D9%82%D9%8A%D8%A9-%D9%84%D8%A7-%D8%AA%D8%AA%D9%84%D9%82%D9%89-%D9%85%D8%B3%D8%A7%D8%B9%D8%AF%D8%A7%D8%AA-%D9%85%D9%86-%D8%B5%D9%86%D8%AF%D9%88%D9%82-%D8%A7%D9%84%D9%86%D9%82%D8%AF-%D8%A7%D9%84%D8%AF%D9%88.html; https://sarabic.ae/20241109/%D8%A7%D9%84%D8%AE%D8%A7%D8%B1%D8%AC%D9%8A%D8%A9-%D8%A7%D9%84%D8%B1%D9%88%D8%B3%D9%8A%D8%A9-%D8%AF%D9%88%D9%84-%D8%A3%D9%81%D8%B1%D9%8A%D9%82%D9%8A%D8%A9-%D9%84%D8%A7-%D8%AA%D8%AA%D9%84%D9%82%D9%89-%D9%85%D8%B3%D8%A7%D8%B9%D8%AF%D8%A7%D8%AA-%D9%85%D9%86-%D8%B5%D9%86%D8%AF%D9%88%D9%82-%D8%A7%D9%84%D9%86%D9%82%D8%AF-%D8%A7%D9%84%D8%AF%D9%88%D9%84%D9%8A-%D9%84%D8%A3%D9%86%D9%87-%D9%8A%D9%88%D8%AC%D9%87%D9%87%D8%A7-%D8%A5%D9%84%D9%89-%D9%83%D9%8A%D9%8A%D9%81-1094631050.html; https://newsformy.com/news-2149133.html; https://sahafa24.com/show770995597.html; https://sa24.co/show770995597.html; https://www.pressnew.net/article/21474550   

Останні новини з категорії Аналітика

Де гарантії? Як проходили українсько-російські мирні переговори 1918 року

Маріанна Присяжнюк аналізує тактику більшовиків на переговорах з Україною у 1918 році, яка не змінилася й досі: територіальні вимоги, зрив д...
7 березня 2025

Огляд основних інформаційних загроз для України (жовтень-грудень 2024 року)

Події кінця 2024 року підтвердили річні тенденції: Росія зосередилася на інформаційній війні проти Заходу, особливо проти країн, які активно...
4 березня 2025

Щоб не плакать, ми сміємось

Прифронтове місто Запоріжжя чинить ворогові, крім воєнного, потужний культурний спротив
3 березня 2025

Пропозиція Дональда Трампа про надра: чи варто її відкидати і які потенційні вигоди для України вона містить

Микола Кірєєв аналізує, чи справді ініціатива Трампа про надра може бути вигідною для України, та пояснює, чому доступ іноземного капіталу м...
26 лютого 2025