Обшуки на 1+1. П’ять тривожних ознак для України

Аналітика
Перегляди: 305
11 лютого 2020
Петро Бурковський

політичний аналітик Фонду "Демократичні ініціативи" імені Ілька Кучеріва

Двадцять років тому подібну картинку всі бажаючі могли спостерігати в Росії. Могли, якщо хотіли. У 2000 році саме з обшуків на НТВ (серед підстав, до речі, теж підозри в розголошенні таємних відомостей) почався системний наступ путінської команди КДБ-ФСБ на осередки свободи слова та інакодумства в країні.

Звісно, НТВ був інструментом олігарха Володимира Гусинського в боротьбі за владу й посади в російському уряді. НТВ хоч і був успішним медіапроектом, але це ЗМІ не було взірцем дотримання журналістських стандартів. І робота Шустера та Кисельова в Україні за часів президенства Януковича дала достатньо фактів, щоб сумніватися у їхній доброчесності та високому покликанні.

Але попри всі вади порівняння Росії зразка 2000 року та України в 2020-му, з огляду на різні історичні обставини у нинішній ситуації варто не закривати очі на низку тривожних ознак.

По-перше, СБУ в даній ситуації не виступає захисником державних інтересів і не є приборкувачем олігарха, який пустився берега. Бо варто сказати відразу, що цей олігарх пустився берега давно, задовго до 2019 року. Проте досі його вплив на українську політику та близькість до нового президента не турбували СБУ. Навпаки, деякі представники спецслужби навіть працювали в службах безпеки компаній, де Коломойський є акціонером, а нинішній голова СБУ взагалі мусив тісно співпрацювати з менеджерами Коломойського у «кварталівський» період свого життя. У Росії вихідці з КДБ теж спочатку позиціонували себе «останнім бастіоном» боротьби проти всевладдя олігархів та розпаду держави. Все для того, щоб самим стати новими господарями життя.

Ми ризикуємо в такому разі не лише свободою, а й державністю

По-друге, обшуки на «плюсах» — це в кращому разі боротьба з наслідками та створення видимості ефективної роботи після гучного провалу зі забезпечення безпеки та конфіденційності переговорів вищих посадових осіб держави, членів Кабінету міністрів та НБУ. В Росії спецслужби так само боролися з незалежним журналістським поглядом на чеченську війну, а не з причинами та злочинами цієї війни.

По-четверте, політично забарвлені дії силових органів — це завжди провокація об'єкта атаки або на ескалацію, або на пошук шляхів до примирення. У будь-якому разі СБУ сподівається втримати у своїх руках контроль за подальшим розвитком ситуації з телеканалом і Коломойським. І не виключено, що для українського олігарха можуть приготувати треки, по яким колись у Росії пішли справи Березовського, Ходорковського чи Гусинського. І хоча цілком можливо, що у Коломойського вистачить сил уникнути вигнання, ув’язнення чи капітуляції, питання насправді про те, чи вдасться Україні уникнути нового, більш швидкого і краще замаскованого авторитарного повороту.

По-п'яте, силова акція стосовно телеканалу «1+1» руйнує довіру до СБУ, яку так важко і не завжди повністю довелося відновлювати після участі спецпідрозділів у придушенні Майдану, співучасті у здачі Криму та прорахунків на початках російської агресії на Донбасі. Зрештою, використання спецслужб у політичних цілях запускає ланцюгову реакцію в інших силових структурах, створює сприятливе тло для всіх, хто готовий пожертвувати законом заради власної політичної вигоди.

Зокрема, генпрокурор викликав на допит народну депутатку від «Євросолідарності» Софію Федину за підозрою про «замах на вбивство президента». Також його офіс повідомив про передачу до суду справи по зловживаннях в Укроборонпромі. На тлі обшуків на «плюсах» дії генпрокурора також можна витлумачити як демонстрацію лояльності до президента та «доказ» свого високого KPI у боротьбі з ворогами першої особи.

На тлі обшуків набувають більш позірної правдоподібності заяви міністра внутрішніх справ Арсена Авакова про розкриття справи вбивства Павла Шеремета. І знову перед нами приклад намагання ще одного керівника правоохоронного органу довести свою потрібність президентові.

Приклад Росії показує нам, що така політика силових структур призводить до виконання політичних замовлень керівництва держави та руйнування свободи. Проте наша ситуація гірша за російську, бо ми ризикуємо в такому разі не лише свободою, а й державністю.

______________________________

Цю статтю представлено Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва  в рамках Програми сприяння громадській активності «Долучайся!», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та здійснюється Pact в Україні. Зміст статті  є винятковою відповідальністю Pact та його партнерів і не обов’язково відображає погляди Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) або уряду США.