Мунтяну в прем’єрському кріслі Молдови, дрони з Придністров’я та альянс Орбана, що грає проти ЄС та України, – Маріанна Присяжнюк про регіональні загрози для України

Новий уряд Молдови на чолі з прем’єр-міністром Александру Мунтяну  склав присягу. Про те, чого очікувати Україні від цього уряду, а також про регіональні загрози в етері Суспільного розповіла Маріанна Присяжнюк, політична аналітикиня Фонду «Демократичні ініціативи»  ім. Ілька Кучеріва та координаторка проєкту «Дельта-24» про регіон  «Україна–Молдова–Румунія».

– Чого очікувати Україні від нового уряду Молдови? Чи можна говорити про початок нового етапу у відносинах наших країн?

– З перемогою вітати я б не поспішала, бо російські загрози нікуди не зникли. Навпаки – новий етап, навіть з точки зору України, збільшує певні ризики.
Щодо уряду – не скажу, що ставлюся до нього суто позитивно чи негативно, але бачу в ньому певну вразливість для нас.

Новий прем’єр Александру  Мунтяну має потужний бекґраунд в Україні – понад 20 років він працював тут, спостерігав за всіма етапами становлення економіки, національного дискурсу, початком реформ, обома революціями та навіть повномасштабним вторгненням, як сам зазначав. І тепер ця людина очолює уряд іншої держави.

Це не обов’язково погано чи добре – але це вразливість, бо він чудово знає українську систему зсередини й тепер працює на інтереси Молдови. А інтереси наших країн не завжди збігаються.

Особливо зараз, коли активно обговорюється можливе розходження шляхів України й Молдови в контексті євроінтеграції, таке призначення має викликати в нас конструктивну тривогу. Ми повинні тверезо оцінити всі потенційні наслідки, враховуючи, якою інформацією володіє ця людина.

– Якою має бути реакція України? Що ми можемо зробити зараз?

– Такі призначення повинні вести до посилення двосторонньої довіри. Те, що зараз звучить у медіа, – радше бажане, ніж реальні факти, але це не заважає нам працювати над тим, щоб ці бажані речі справді працювали на нас і зміцнювали діалог та довіру.

Я не готова зараз назвати конкретні стратегічні кроки, але, як кажуть, перетворювати чужий капітал на свій – це цілком нормальна стратегія в таких обставинах.

– Ви писали, що у Придністров’ї розгортається ціла виробнича і кадрова інфраструктура під безпілотники.  Що там відбувається зараз і яку загрозу це може становити для України?

– Мені здається, ця логістика безпілотників подвійного призначення існує там вже давно. Ряд подій, які ми спостерігаємо протягом кількох років, підтверджують це.
Нещодавно були оприлюднені фотографії, де вони демонструють свої «успіхи» в опануванні  сфери безпілотників. А кілька тижнів тому в Румунії затримали вантажівки, які прямували з Білорусі до Придністров’я і мали доставити скловолокно,  що використовується у виробництві дронів. Ця історія набула розголосу в румунських ЗМІ.

Ще раніше місцевий університет оголосив про початок сертифікованих курсів з підготовки операторів дронів, начебто «для агросектору». Але враховуючи, що це регіон  індустріальний, виникають сумніви, чи справді маленькі господарства потребують такого рівня автоматизації. Це виглядає дивно.

Якщо скласти всі ці факти в один наратив і подивитися на все це крізь призму  українських інтересів – це цілком легітимний привід для занепокоєння. Ризики для Одеської області нікуди не зникли.

І ще з 2014 року ми бачили, що серед затриманих шпигунів чи провокаторів майже завжди були жителі окупованого Придністров’я. Тож зараз потрібно активніше ставити запитання Кишиневу й місцевим елітам.

Українська дипломатія в Молдові нині потужна, тому важелі для моніторингу ситуації у нас є. Просто треба приділяти цьому питанню більшу увагу саме зараз.

– Угорщина формує новий союз у ЄС із Чехією та Словаччиною, який може займати антиукраїнську позицію, про що пише видання «Politico». Чи можуть до нього долучитися Румунія або Молдова? І що це означатиме для регіону?

– «Politico» звертає увагу ще на одну цікаву деталь: ця платформа, яка має виразно антиукраїнську спрямованість і фактично виступає проти європейських амбіцій України, уже призвела до руйнування Вишеградського формату – найуспішнішої моделі європейського добросусідства між чотирма країнами: Чехією, Словаччиною, Польщею та Угорщиною.

Попри нинішні суперечки між Польщею та Угорщиною, залишається ризик, що країни, об’єднуючись номінально «проти України», насправді виступають проти європейських цінностей і демократичної системи. Наразі вони руйнують власну історію успіху.

Щодо Румунії та Молдови – я не бачу перспективи їх долучення. Між Румунією й Угорщиною дуже складна регіональна палітра.  Навіть якщо уявити найгірший сценарій, за якого в Румунії посиляться позиції ультраправих сил, а заплановані на квітень зміни в Угорщині (у реальність яких я особисто не вірю) залишаться під контролем партії «Фідес» – що, найімовірніше, і станеться, — навіть тоді між цими деструктивними популістськими політичними силами не може бути єдиного курсу. Навіть якщо вони виступають проти України, Брюсселя чи будь-якого іншого зовнішнього ворога, якого оберуть, – їх розділяють надто глибокі історичні суперечності, а символізм цих конфліктів настільки сильний, що пронизує всі рівні політичної взаємодії.

Саме тому сьогодні Угорщина опинилася в ситуації, коли має складні відносини майже з усіма своїми сусідами. А подібні популістські альянси лише поглиблюють цю кризу – і можуть «зіпсувати повітря» в регіоні, зокрема й для України.