Ключі від економічної безпеки лежать в «кишені» держави та її громадян: замітки з експертної дискусії

Що таке економічна безпека людини? Що вкладає у це поняття пересічний українець, експерт-економіст чи посадовець високого рівня?  «Ключі від економічної безпеки і де їх шукати в Україні» – тема уже четвертої онлайн-конференції, що проходить в рамках проєкту «Безпека людини: оцінка та очікування мешканців та мешканок чотирьох областей України». Проєкт виконує  Фонд «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва за фінансової підтримки київського бюро Фонду ім. Гайнріха Бьолля.

Відкриваючи дискусію,  модераторка заходу, політична аналітикиня «Демініціатив» Марія ЗОЛКІНА, одразу зауважила, що хоч тема ця важка, адже поняття «економічної безпеки» доволі  комплексне,  тому тим більше  дуже важливо розуміти, як люди відчувають особисту економічну безпеку, її аспекти на регіональному та на національному рівнях. Дискутантами заходу стали, як заявила Марія Золкіна, «зірковий склад експертів» з відомих економістів, політологів,  представників влади.

 Учасники конференції відштовхувались від результатів досліджень, які презентував Петро БУРКОВСЬКИЙ, політичний аналітик Фонду «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва. Про самооцінку матеріального становища  соціологи запитували у 2019-му «доковідному» році й у серпні 2021-го, коли епідемія пішла на спад. Попри пандемію, кількість людей, які оцінюють своє становище як злиденне, залишається сталою. В 2019 році було 14%, у 2021-му –15%. Водночас, за  словами аналітика, трішки покращилося становище у людей, яких можна  віднести до нижчого класу. Тобто стало менше людей, яким вистачає на харчування і придбання недорогих речей, і стало більше порівняно з 2019-м роком тих, яким в цілому на життя вистачає, але придбання речей тривалого користування, таких як меблі, холодильник, вже становить труднощі. І найцікавіше, що зросла кількість з 4 до 7%, майже удвічі, громадян, які сказали, що «живемо забезпечено, хоч і не можемо купити квартиру чи автомобіль».

 Що стосується сприйняття загроз колективних, дослідники побачили, що люди загрозу економічного краху і загалом  загрозу для безпеки країни сприймали  так само залежно  від того, на якій стадії перебувала пандемія.  Так, у листопаді 2020 року очікували економічного краху 69% громадян. А от у серпні 2021 року лише 31%.  З інших актуальних економічних, макроекономічних ризиків для країни, попри будь-яку динаміку пандемії, з серпня 2020 по серпень 2021-го бачимо зростання страху людей перед тим, що відбудеться банкрутство банків (таких 12–13% серед опитаних) або станеться енергетична криза (15%). Тоді як рік тому, у серпні 2020 року, сприйняття цих ризиків становило 10 %.

«Ще до оголошення про проблеми в енергетичній сфері люди вже говорили про те, що вони побоюються енергетичної кризи, масових відключень електроенергії. І чомусь почав зростати, це цікаво, острах того, що відбудеться масове банкрутство банків, будуть зупинені платежі і перекази. Ось такий стан зараз нашого суспільства, якщо говорити про економічну безпеку», – завершив презентацію Петро Бурковський.

 Прямо із сесійної зали парламенту до дискусії долучилась народна депутатка, перша заступниця Голови Комітету Верховної Ради України з питань транспорту та інфраструктури Юлія КЛИМЕНКО.

 Всі люди в світі зараз переживають за свою роботу, стабільність своїх доходів, а також за інфляцію і ціни. Причому інфляція, на думку депутатки, впливатиме як на політичні рішення, так і на політику загалом. «І це є великий ризик популізму, тому що будуть приходити політики і люди, які будуть казати: та ми зупинимо ці ціни державним регулюванням, ось зараз соціальні продукти введемо, зафіксуємо і все інше. І всі будуть аплодувати і казати: так-так, нам потрібні фіксовані ціни. Оцей виток популізму теж буде наростати».

 Чи є у бюджеті наступного року відображення цих всіх страхів людей? Юлія Клименко вважає пріоритетним завданням створення робочих місць. Особливо для молоді, коли всього 24% працевлаштовуються. А от 70% випускників не можуть знайти свою першу роботу, особливо за спеціальністю.

«Це повинно висіти у кожного на стіні. І це повинно бути наріжним каменем нашої політики. Тому що ми втрачаємо економічно спроможне, економічно активне населення. А воно буде виїжджати, якщо воно не зможе знайти першу роботу, особливо на достойні гроші. То нам ні про який розвиток і про бюджет говорити не приходиться», – вважає депутатка.

 Вона також скритикувала проект бюджету на 2022 рік за відсутність механізму інвестицій:«Держава повинна сфокусуватися на чомусь одному. От, наприклад, я планую цього року подавати законопроекти щодо стимулів для молоді. Щоб вони залишалися і працювали в Україні, а не виїжджали. І сподіваємося, що прийдемо до якихось цікавих, можливо, для когось і неочікуваних висновків», – говорить Юлія Клименко.

Ігор БУРАКОВСЬКИЙ, Голова Правління Інституту економічних досліджень та політичних консультацій, д.е.н., професор НаУКМА звернув  увагу на особливості економічної безпеки в умовах пандемії, на негативні очікування та невизначеність.

«Якщо раніше ми очікували закінчення пандемії десь на початку 2021 року, то ми бачимо, що тепер оця невизначеність зростає і очевидно створює проблеми для будь-якого бізнесу: і для малого, і для середнього. І така гібридна реальність. Це вочевидь нове середовище, в якому ми працюємо. А другий момент, це вочевидь питання, пов’язані з адаптацією. Ми всі на сьогоднішній день адаптуємося жити в умовах обмежень. Звичайно, є певна група українських працівників, які як працювали, так і продовжують працювати, але для багатьох на сьогоднішній день різного роду обмеження відчуваються. Відчуваються через дітей, які перейшли на дистанційне навчання, і це певний виклик для всіх. І це певна, я би сказав, середня і довгострокова економічна проблема», – вважає Ігор Бураковський.

 Експерт також вказує на недоліки комунікації, коли фахівці «говорять з усіма через фейсбуки», а вища влада не використовує традиційних інструментів представницької демократії.

«Ми також не повинні недооцінювати і не повинні переоцінювати тіньову економіку. За оцінками уряду, ми маємо десь 300 чи 400 мільярдів у тіні. Й що тут з державним бюджетом, з його наповненням?», – зазначив він  

 Й наостанок експерт порадив соціологам подивитися, як сьогодні відбувається торгівля на різних майданчиках, наприклад, OLX, й вивчити торгівлю вживаними речами. «Торгівля вживаними речами показує в принципі соціальне здоров’я нації з усіма відповідними наслідками», – каже Ігор Бураковський. 

  Коли люди говорять про економічну безпеку, економічну стабільність, вони перш за все мають на увазі персональну безпеку.  «Якщо людині немає за що годувати дітей або купити ліки для батьків, або якщо людина переймається тим, що немає роботи, або живе в сім’ї, де просто купа проблем, то говорити про загальну сталу безпеку суспільства зарано», – переконаний Тимофій МИЛОВАНОВ, президент Київської школи економіки, радник голови Офісу Президента України, колишній очільник Міністерства економіки і торгівлі.

Другий аспект – це стосунки людини з роботодавцем, з державою. У цій  сфері так само є невдоволення людей, каже експерт.  І нарешті – соціальне і політичне середовище, де теж є купа проблем. «Тому поки ми не подорослішаємо і не почнемо на це дивитися більш системно і більш цілісно, навряд чи ми можемо говорити про здорове суспільство і про економічну безпеку. І тому якщо ми будемо говорити про приватний сектор, про суспільство, про дослідницькі інституції, про громадянське суспільство, то я думаю, що нам потрібно також почати багато уваги привертати до соціальних проектів і розвитку суспільства не тільки через зміни стосунків з державою, а й напряму», – переконаний Тимофій Милованов.

 На його думку, потрібно розвивати соціальне підприємництво для вирішення конкретних проблем у суспільстві: «Для того, щоб ми стали усталеною країною, думали про нашу економічну безпеку, про національну безпеку нам потрібно прийняти чи зрозуміти те, що роль держави в Україні стала набагато меншою, ніж вона була. І що відповідальність за розвиток країни тепер лежить на нас», –  вважає експерт.

 На уточнювальне запитання щодо спроб  Росії  енергетично натиснути на Україну і на Європейський Союз  Тимофій Милованов відповів, що дуже напруженими будуть січень та лютий наступного року, коли загроза військового втручання буде високою. Водночас, в стратегічних інтересах Європи і Сполучених Штатів Америки, на його думку, є те, щоб Україна була сильною в боротьбі з Росією.

  Володимир ДУБРОВСЬКИЙ, старший економіст, член Наглядової ради CASE Україна розвинув тему «тіньової економіки».

«У своїх дослідженнях і у своїй громадянській позиції я завжди проводжу риску між справді великими схемами розкрадання чи широкомасштабної контрабанди, і народною економікою, яка дозволяє виживати простим людям. І завжди кажу, що боротьбу з тіньовою економікою, звичайно, треба вести, але треба її починати саме з великих схем, бо в іншому разі вона делегітимізується і делегітимізує державу, і підриває насправді економічну безпеку держави. На жаль, дуже багато хто цього не розуміє і намагається або наступати на всіх разом, або взагалі починати з дрібної економіки, навіть не з тіньової, а зі спрощеної системи оподаткування, яка є компромісною детінізацією», – пояснює експерт.

 Адже саме загроза приватній власності, саме загроза економічній свободі, яку люди, принаймні економічно активні люди, відчувають,  найбільш шкідлива у довгостроковому плані, наголошує Володимир Дубровський.  І відповідно це не дасть реалізувати решту видів безпеки, про які  згадують експерти.  І якщо загроза голоду не така актуальна, то загроза, наприклад, енергетична, вона вже дуже актуальна у нашому кліматі і з нашими доходами. Й тут, на думку фахівця, виникає хибне коло. «Чим бідніші люди, тим у меншій безпеці вони себе відчувають, тим більше вони наполягають на якихось заходах типу «держава, обмеж ціни» чи «держава, створи нам робочі місця» чи ще щось таке, і тим гірше вони зрештою живуть, бо це не дає розвиватися економіці», – констатує експерт.

Про відчуття безпеки у людей на Сході України говорив Євген ВІЛІНСЬКИЙ, експерт і колишній перший заступник Голови Донецької обласної державної адміністрації.

  Звичайно, окрім загальнонаціональних проблем економічної безпеки, на прифронтових територіях превалюють питання фізичної безпеки. «Зрозуміло, що стабільність та передбачуваність, про яку всі кажуть як одну з найважливіших складових економічної безпеки, тут знаходиться на найнижчому рівні, саме через побоювання продовження військових дій», – пояснює він.

  На думку експерта, що стосується сходу, держава має концентруватися переважно на природних своїх функціях, тобто це – оборона, освіта, соціальний захист, охорона здоров'я.  Роль держави має обмежитися переважно встановленням загальних рамок, які д давали б змогу і розвиватися бізнес-ініціативі, і створювати ці самі робочі місця. Й, на думку експерта, потрібні нестандартні підходи. Наприклад, будувати військові бази.

 «Не одразу замахуватися на бази НАТО. Потрібні наші військові бази, які залучають людей з усіх регіонів країни, які допоможуть створити навколо тих військових баз відповідну інфраструктуру і бізнес-інфраструктуру, у тому числі малий бізнес, який призведе до такого міксу, змішування населення з різних регіонів України», – стверджує Євген  Вілінський. 

Важливо також координувати діяльність донорів.

«Ми маємо зараз дуже великі інтервенції донорські на сході, але вони, на жаль, досі не скоординовані, часом вони підтримують якраз не найбільш вразливі категорії, а той самий бізнес фінансово-промислових груп або афілійованих із ним. І тут роль держави також мала би бути визначальною», – наголошує Євген Вілінський.

Про вплив корупції на стан економічної безпеки і економіки в цілому говорив  Євген Захаров, голова Правління Української гельсінської спілки з прав людини й директор Харківської правозахисної групи. Теперішню антикорупційну хвилю від влади він назвав «абсолютно дурною і безглуздою».

 «Серед тих топ-10 чи топ-12 контрабандистів, яких позбавили можливості жити в Україні, вони ж не займалися контрабандою. Вони платили значно менші податки, ніж треба, на ті вантажі, що ввозили. Але саме за рахунок цього існував і «7-й км», і «Барабашово», бо саме за рахунок цього вони могли встановлювати такі ціни, що люди могли купувати ці товари. І була, на превеликий жаль, певна гармонія, де якраз поєднується та сама «народна економіка» і тіньові схеми, за рахунок яких бюджет недоотримував дуже великих сум», – поділився своїм баченням Євген Захаров.  Абсолютно безглуздо, на його думку, влада бореться й з олігархами, й тому правозахисник риторично запитав в експертів-економістів –  наскільки  отакі методи боротьби з корупцією та олігархами впливають  на економічну безпеку?

Володимир Дубровський відповів:

«Мова іде про те, що податки дійсно мають сплачувати всі однаково із тих, хто має їх сплачувати. Тобто якщо всі везуть через кордон якісь вантажі, то всі мають сплачувати ПДВ, але скажімо, ввізного мита, такого, як у нас встановлено на деякі товари, взагалі не має бути. Бо це викривлення економічних закономірностей. Або, наприклад, акциз на автомобілі, проти якого ми боремося багато років. Це захист суто конкретних приватних інтересів конкретних олігархів, які свого часу пролобіювали це, і його треба терміново скасовувати. А що стосується заходів боротьби, то тут я з вами повністю погоджуюся, що це заходи абсолютно непридатні, тому що вони точкові, тому що вони персоналізовані. Тобто якщо держава тримається на дискреції, тобто на праві чиновника чи президента, чи РНБО чи ще когось, вирішувати, хто правий, а хто винуватий, то це – держава сваволі, й у ній неможливі нормальні економічні відносини».

Євген Вілінський також доповнив:

 «У нас справді боротьба з корупцією обмежується боротьбою з наслідками корупції, і це переважно публічна боротьба. Хоча боротьба з корупцією – це більше про інституції і бізнес-процеси, ніж про голосні звинувачення і піар-акції. Те саме про боротьбу з олігархами, з монополістами. Для цього повинні працювати інститути, такі як Антимонопольний комітет, інші, які за об'єктивними якимись критеріями відстежують і працюють так, як їм належить працювати. Гасло боротьби з корупцією – воно такий мейнстрім зараз. Водночас, коли ми так само за підтримки Фонду Гайнріха Бьолля проводили дослідження у Східних і Південних регіонах, то ми побачили, що проблема корупції отака всеосяжна, яка заважає розвиватися. Але коли полізли глибше, то виявили, що там біля 1% лише з нею безпосередньо стикалися. Тобто це була корупція на якомусь низовому рівні, тобто на рівні нелегальної проплати медичному працівнику чи ще комусь. І це призводить, крім прямих отаких впливів, до збільшення суспільної депресії, песимізму, і це теж не сприяє розвитку країни».

Свої  висновки за тезами дискусії зробив і Петро Бурковський:

 «Коли ми говоримо про забезпечення економічної безпеки,  то повинні чітко розрізняти три  функціональні сфери. Перша сфера – що має робити держава.  Очевидно, якраз держава повинна забезпечувати якість умови і мінімізувати ризики. Другий аспект – це те, що повинні робити самі люди. Якщо ми говоримо про розвиток підприємництва, то це фактично про те, як люди самі забезпечують собі безпеку, як вони шукають роботу, і в цьому сенсі потрібні якісь інструменти активної політики по створенню робочих місць. І нарешті, третій аспект – а що повинні робити разом люди і держава, люди і бізнес. Оце, мені здається, дуже непроста ситуація, де лежить сфера спільної відповідальності».

Показовим  прикладом такої сфери спільної відповідальності, на думку аналітика,  може бути боротьба з ковідом  і боротьба з антивакцинацією  на тлі різних   настроїв і поглядів на цю проблему, які панують нині  у світ та нашій країні.

Відеозапис дискусії: