Аналітикиня, аспірантка Бухарестського національного університету
Сфера інтересів: міжнародні відносини, регіональна співпраця, аналіз та протидія інформаційним загрозам (FIMI)
Оригінал — LB.ua
За підсумками президентських виборів у Румунії, усупереч соціологічним прогнозам, до другого туру неочікувано вийшли незалежний кандидат Келін Джеорджеску (22,95 % голосів виборців) і лідерка партії «Союз порятунку Румунії» Елена Ласконі (19,18 %). Остання випередила чинного прем’єра, кандидата від Соціал-демократичної партії Марчела Чолаку, лише на дві тисячі голосів. Утім за бортом опинився не лише Чолаку, але й лідер другої впливової сили румунської політичної архітектури — Націонал-ліберальної партії — президент Сенату Ніколає Чуке. Після цього обидва політики оголосили про відставку з посад керівників своїх партій. То як же так сталося й чи очікує Румунію політична криза — у матеріалі LB.ua.
Холодний душ
Перемогу в першому турі президентських виборів, які відбулися в Румунії 24 листопада, неочікувано здобув ультраправий кандидат Келін Джеорджеску. Як незалежного кандидата, Джеорджеску майже ніхто не сприймав серйозно. Ба більше, соціологічні опитування навіть не включали його до списку можливих альтернатив другого туру. На тлі головного ультраправого політика країни, лідера партії AUR Георге Сіміона Джеорджеску здавався зовсім непомітним. Тож головним болем було здебільшого те, щоб не потрапив до другого туру Сіміон, а соціал-демократи, які планували перемогти на тлі «меншого зла», йому в цьому не допомогли. Усе це не просто не завадило, а, здається, навіть допомогло Джеорджеску досягти приголомшливого результату — понад 22 % голосів — і випередити всіх інших кандидатів.
Келін Джеорджеску. Фото: Ovidiu Dumitru MatiuКелін Джеорджеску позиціонує себе як сувереніста, однак його риторика мала радше ультраправий, а подекуди й відверто нацистський характер.
Джеорджеску робив неоднозначні заяви про російську «мудрість» як єдину надію Румунії, висловлював скепсис щодо пандемії Covid-19, критикував НАТО й ЄС і називав протиракетний щит союзників у Девеселу «ганьбою румунської дипломатії». Окрім того, Джеорджеску захоплювався російським президентом Володимиром Путіним, угорським прем’єром Віктором Орбаном, а ще раніше підтримував стосунки з нацистом Олександром Дугіним і його прихильниками в Республіці Молдова.
Дугін і Джеорджеску. Фото: З відкритих джерел
Після перемоги Джеорджеску в першому турі російські ЗМІ охрестили його «кандидатом, орієнтованим на Москву». Також зраділи й у проросійському таборі Республіки Молдова, зокрема лідер проросійської Партії соціалістів Ігор Додон зрадів, що Румунія обирає «національний інтерес». До речі, передвиборча реклама соціалістів у Молдові була саме з таким гаслом.
Як так сталося?
Ще місяць тому Джеорджеску в соціологічних прогнозах не долав і 5 % бар’єра, однак за два тижні до голосування розпочав небувалу активність у соціальних мережах, зокрема в TikTok. За даними компанії INFOSCOP, серед тих, хто проголосував за Джеорджеску, 31 % виборців віком 18–24 роки, а ще 28 % — віком 25–44 роки. Крім того, Expert Forum повідомляє, що стратегія Джеорджеску базувалася на скоординованій мережі акаунтів для прямого просування та групі впливових осіб, які опосередковано популяризували політика.
Кампанія Джеорджеску в TikTok проходила під гаслом #echilibrușiverticality (баланс і принциповість) і представляла його як кандидата, який вірить у нейтралітет і централізованість влади. У соціальних мережах відео на підтримку Джеорджеску не містили націоналістичної чи реваншистської риторики. Навпаки, акаунти мережі поширювали звинувачення на адресу Ласконі в тому, що вона «втягує Румунію у війну».
Тут виникає ще одна паралель з Республікою Молдова в контексті передвиборчих стратегій: саме «втягування країни у війну», за дивним збігом обставин, стало наративом № 1 проти президентки Маї Санду.
За ще одним збігом обставин, у румунських кінотеатрах демонструють фільм «Ідеальний кандидат». Українському читачу й виборцю добре відомо, до яких політичних поворотів можуть призвести такі стрічки. Поки що пов’язувати ці речі зарано, але для розуміння контексту й битви, яка розгорнулася не лише на виборчих дільницях, а й у просторі культури, це варто зафіксувати.
Фото: надано автором
За сюжетом, карикатурні пародії на дві основні політичні сили — соціал-демократів і націонал-лібералів — шукають цапа-відбувайла, який переміг би на виборах і врятував політичних старожилів від відповідальності перед ЄС за багаторічне розкрадання фондів. Ним стає простий хлопець, який одразу завойовує любов виборців невигадливими обіцянками й безкоштовним рисом (в українських реаліях це була б гречка, але місцеві особливості даються взнаки). У фіналі перемагає жінка-кандидатка, делегована старими елітами для нагляду за новим кандидатом-дурником.
Чи сигналізує такий фільм про можливий непередбачуваний розворот румунської політики за українським сценарієм — поки що говорити зарано. Однак жінка-кандидатка Елена Ласконі наразі залишається єдиною надією зберегти союзницький курс Румунії та не допустити її розворот у бік Росії.
Несподіваний шанс
Кандидатка від партії «Союз порятунку Румунії» Елена Ласконі, мер містечка Кампулунг, колишня журналістка, яка посіла друге місце, продемонструвала результат, який також мало хто їй прогнозував, — понад 19 %. У ніч підрахунку голосів друге місце посідав чинний прем’єр-міністр Марчел Чолаку, висунутий Соціал-демократичною партією, але коли підрахували всі бюлетені, з’ясувалося, що Чолаку поступився Ласконі, недобравши близько двох тисяч голосів.
Лідерка партії USR, кандидат у президенти Елена Ласконі голосує в першому турі президентських виборів на виборчій дільниці в Бухаресті, 24 листопада 2024 року. Фото: EPA/UPG
Елена Ласконі своєю риторикою також вирізнялася з-поміж інших кандидатів, але тяжіла до протилежного полюса — вона рішучіше засуджувала агресію Росії й виступала за тіснішу співпрацю із союзниками. А також за посилення підтримки України й досягнення миру лише через поразку Росії в агресивній війні, яку та розв’язала.
Водночас вихід Ласконі до другого туру не гарантує їй легкої перемоги. Для цього знадобиться підтримка більшості політичних партій, які вона критикувала і чиїм опонентом є USR. Ласконі знадобляться не лише голоси виборців інших кандидатів, а й їхній спільний заклик підтримати у другому турі саме її.
Парламентські вибори
Тож результати першого туру продемонстрували, наскільки контрастними можуть бути політичні реалії — і, ймовірно, для багатьох вибір стане очевиднішим. Для сусідніх країн, таких як Україна й Республіка Молдова, які найбільше відчувають агресивний вплив Російської Федерації, природно, хотілося б, щоб румуни обрали стабільність і безпеку, а не дипломатичні реверанси в бік Путіна й Орбана. Водночас навіть обіцянки кандидатки Ласконі не гарантують, що все розвиватиметься саме так, як вона заявляє.
Фото: EPA/UPG
Понад те, остаточне рішення буде ухвалене в другому турі 8 грудня, після парламентських виборів, запланованих уже цього тижня. І вірогідно, цього тижня ми спостерігатимемо чергові сюрпризи. Але за попередніми прогнозами, ультраправі партії AUR і SOS можуть здобути до 40 % представництва в парламенті. Тим більше, що ключова ультраправа сила країни AUR уже натякнула, що підтримає Джеорджеску, поки за тим не стоїть окремий політичний проєкт. Усім же іншим партіям доведеться домовлятися, тому коаліційна, а потім урядова епопея ще попереду, тож політична криза в Румунії надовго.
І цей момент заслуговує на окрему увагу: ультраправа AUR намагається балансувати в межах допустимих червоних ліній, пом’якшуючи свою риторику відповідно до зростання підтримки. Однак відтоді як AUR і її лідеру Георге Сіміону вдалося вперше пройти до румунського парламенту за результатами парламентських виборів 2020 року, ця партія перетворилася на трамплін уже для другого політика, який може стати загрозою для нинішнього державного курсу.
Першою ж діячкою, яка здобула відомість завдяки AUR і нині має власну партію SOS, стала Діана Шошоаке. Вона відома, зокрема, своїми радикальними ініціативами, як-от спроба внести до парламенту законопроєкт про анексію земель України й Молдови, які в різні історичні періоди належали Румунії; Шошоаке вдалося зірвати виступ президента України Володимира Зеленського під час його візиту до Бухареста 2023 року; а зараз влаштовує яскраві вистави у Європейському парламенті, отримавши мандат депутатки ЄС.
Діана Шошоаке під час промови в Європейському парламенті. Фото: Profimedia ImagesЧерез це AUR, ймовірно, відмежувалася від Джеорджеску, хоча це видавалося награним ще тоді, бо румунські ультраправі — це не ті політики, для яких етичний дискурс не просто порожні слова. Той самий Сіміон, лідер AUR, неодноразово експлуатував на свою користь суперечливих історичних фігур, наприклад, комуністичного диктатора Ніколає Чаушеску.
Тож не виключено, що за тією самою схемою, що і з Шошоаке, для Джеорджеску може бути створена окрема партія, що капіталізує його результат на президентських виборах, навіть за його програшу та зв’язки з AUR.
