Думки українців про переважання особистісних та/або довкіллєвих чинників перебігу їхнього життя

Ярослав Резнік,
магістр соціології,
аспірант факультету соціології,
Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Наразі Україна переживає період глибоких соціальних змін. Війна, економічні виклики, глобалізація та інші чинники змінюють умови життя та соціальні ставлення громадян до його різних аспектів. У сучасному суспільстві люди постійно стикаються з вибором: брати на себе відповідальність за своє життя чи пояснювати його перебіг впливом зовнішніх обставин.

Це питання лежить в основі концепції локусу контролю – психологічної схильності особистості пояснювати свої успіхи та невдачі внутрішніми (залежними від неї) чи зовнішніми (незалежними від неї) чинниками. Американський психолог Джуліан Роттер досліджував природу локусу контролю і вважає його узагальненими очікуваннями того, якою мірою люди контролюють зовнішні підкріплення власної поведінки у своєму житті [Rotter, 1954]. Люди з екстернальним локусом контролю схильні вважати, що їхні успіхи та невдачі регулюються здебільшого зовнішніми чинниками – такими як доля, удача, щасливий випадок, інші впливові люди та непередбачувані сили довкілля. Натомість люди з інтернальним локусом контролю, навпаки, вірять у те, що удачі та невдачі визначаються їхніми власними діями та здібностями.

Основним джерелом даних, що аналізуються в цій статті, є результати соціологічного моніторингового опитування, проведеного у червні-липні 2024 року на замовлення Інституту соціології Національної Академії Наук України. Опитування здійснено Соціологічною групою «Рейтинг» (польовий етап тривав з 27 червня по 6 липня 2024 року). Вибірка n = 4101, випадкова, що моделює доросле населення України у віці 18 років і старше на території, підконтрольній Українській державі. Опитування проведено методом CATI на першому етапі (27 червня – 4 липня) та CAWI на другому етапі (27 червня – 6 липня). Опитування 2024 року, результати якого лягли в основу цього матеріалу, було здійснено дослідницькою агенцією «Соціологічна Група Рейтинг» на запит проєкту «Трансформація комунікацій»  за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID). Автор безмірно вдячний керівництву Інституту соціології НАН України за люб’язно надану можливість використати в цій розвідці емпіричні дані моніторингового опитування, проведеного цією установою в 2024 році.

Один із показників, використаних у моніторингову опитуванні, вимірює рівень екстернальності/інтернальності в українському суспільстві, тобто думки його громадян про переважні особистісні та/або довкіллєві чинники перебігу їхнього життя (табл. 1).

Таблиця 1

Розподіл відповідей опитуваних за показником екстернальності/інтернальності (%)*

Проведене опитування показує доволі високий рівень екстернальності в українському суспільстві. Більшість громадян вважає, що те, як складається їхнє життя, залежить здебільшого  від зовнішніх обставин. Якщо об’єднати перші дві позиції цього показника, які є індикаторами екстернальності, то можна зробити висновок, що такої думки дотримуються 2/5 респондентів. Люди з екстернальним локусом контролю вважають, що їхні життєві події визначаються здебільшого зовнішніми обставинами: долею, удачею, іншими людьми або соціальними чинниками. Успіх чи невдачі також пов’язуються із (не)сприятливістю саме зовнішніх факторів, на які безпосередньо неможливо вплинути. Натомість інтернальність притаманна одній чверті опитуваних. До цієї категорії населення належать громадяни, які вважають, що життєві події залежать здебільшого від них самих або більшого мірою від них, ніж від зовнішніх обставин. Люди з інтернальним локусом контролю схильні здебільшого брати на себе відповідальність за події в їхньому житті. Їм притаманна висока відповідальність за власні дії, високий рівень мотивації досягнення цілей та психологічна стійкість незалежно від успіху чи невдач. Проте кожен десятий опитуваний обирає компромісну позицію, визначаючи рівнозначний вплив як власних дій, так і зовнішніх обставин на своє життя. Позиція останніх зберігає баланс між екстернальністю та інтернальністю. Загалом, за результатами опитування, найбільшою виявилася частка саме екстернальних людей в українському суспільстві.

Динаміку локусу контролю від початку незалежності України і дотепер відстежує Інститут соціології НАН України. На основі цих емпіричних даних було побудовано графік динаміки виявів декларованої схильності до екстернальності/інтернальності упродовж 1992–2024 років (рис. 1).

Рисунок 1. Динаміка відповідей опитуваних на запитання «Як Ви вважаєте, від чого здебільшого залежить те, як складається Ваше життя?», %

Для більш спрощеної версії графіку я обрав кожен парний рік опитувань. При цьому використано інформацію про одновимірні розподіли за цим показником у моніторингових опитуваннях 1992–2020 років з джерел: [Українське суспільство, 2018: с. 465; Українське суспільство, 2020: с. 487]. Винятком є 2022 рік, коли цього показника не було в анкеті через обмеження опитування методом CATI на початку широкомасштабного російського вторгнення. На побудованому графіку можна простежити динаміку екстернальності/інтернальності в українському суспільстві, а також проаналізувати її.

Упродовж 1990-х років спостерігається збільшення частки громадян, якій притаманна екстернальність. І лише після 2000 року цей показник поступово починає падати. Рекордний спад спостерігається 2020 року, але у 2024 році він знову зростає. Стрімкий ріст у 1990-х роках саме припадає на перші роки незалежності України. Це можна пояснити економічними та соціальними кризами, за умов яких люди відчували менший контроль над власним життям. Після 2000 року економічна ситуація в державі стабілізується, тому схильність до екстернальності знижується. Рекордний спад цього показника у 2020 році можна пояснити пандемією Covid-19, яка вплинула на всі аспекти життя. Суспільству довелося самостійно адаптуватися до нових умов, наприклад, до локдаунів, дистанційної роботи чи навчання, а також обмежень у пересуванні. Ці виклики могли стимулювати відчуття індивідуальної відповідальності за своє здоров'я та життя. Зростання схильності до екстернальності у 2024 році можна пояснити повномасштабною війною із Росією. Під час регулярних масованих ракетних і дронових ударів можлива більша впевненість у тому, що життєві події залежатимуть від зовнішніх обставин. Стосовно збалансованих екстернальних та інтернальних переконань, найбільше зростання було в період з 1998 по 2006 рік, після чого цей показник майже не змінюється і тримається на тому самому рівні дотепер. Стрімке зростання цієї позиції наприкінці 1990-х можна пояснити посткризовим періодом. Економічна ситуація в Україні почала стабілізуватися і тому громадяни почали відчувати більше впевненості у власній здатності впливати на своє життя, але при цьому залишалася сильна залежність від нових економічних умов, добробуту, які все ще змінювалися. У цей період відбувається поступова адаптація суспільства до ринкової економіки і активний вплив глобалізації на українське суспільство. Динаміка інтернальності не відзначалася змінами, за винятком значного спаду після 2014 року і стрімкого зростання після 2016. На ці зрушення вплинула війна на сході України, втрата підконтрольних українській владі територій (частини Донбасу і Кримського півострова). В 2016 році стало неможливим проведення соціологічного моніторингу на підконтрольній сепаратистам території, тому велика частка населення з неї не увійшла в щорічну вибірку. Важливим може виявитися психологічний ефект тривалих соціальної і політичної криз (Євромайдан, загарбання Криму росіянами та захоплення окремих районів та областей сепаратистами), які досягли свого піку саме у 2016 році. На формування соціальних переконань впливає певна затримка у часі. Події 2014–2015 років потребували кількох років, щоб осягнутися на рівні масової свідомості. Таким чином зростає рівень психологічного екстерналізму, коли люди пояснювали свої невдачі зовнішніми факторами, такими як війна чи економічна ситуація. Але вже у 2018 році рівень інтерналізму поступово починає зростати доки державу з новою силою не охопила широкомасштабна війна після 24 лютого 2022 року. Після цього спостерігається невеликий, але спад відсотків за позиціями інтернальності та збільшується ріст відсотків за позиціями екстернальності.

На схильність до екстернальності/інтернальності можуть впливати різні чинники. На основі аналізу побудованих мною двовимірних розподілів є можливість виявити вплив кожного із них. Серед цих чинників: стать, вік, рівень освіти, тип поселення, макрорегіони до переселення, мова спілкування і віра у вищі сили чи надприродне. Це звичайні соціально-демографічні чинники, за винятком останнього. Метою соціологічного аналізу цих двовимірних розподілів є виокремлення факторів, які можуть впливати на формування локусу контролю в українському суспільстві.

Передусім варто розглянути потенційний вплив чинника статі на локус контролю. Загалом гендерні відмінності можуть відображати глибокі соціокультурні особливості у виявах схильності до екстернальності чи інтернальності. Традиційно чоловіки вважаються більш схильними до інтернального локусу контролю через акцент на індивідуальну відповідальність та автономію. Водночас жінки, зазвичай, демонструють вищий рівень екстернальності через соціалізацію, що зосереджувалась на міжособистісних взаємодіях, емпатії та залежності від зовнішніх обставин. Такі результати демонструє більш змістовне психологічне дослідження української психологині, кандидатки психологічних наук Олександри Дмишко, проведене у 2010 році.

Вибірка цього дослідження складалась з підлітків. Сама авторка зазначає, що для емпіричного дослідження були використані такі методики: створений і апробований оригінальний тест-опитувальник, який відповідає певним теоретичним уявленням про цю властивість особистості і розв’язує практичні завдання з вивчення індивідуальних особливостей локалізації контролю саме у підлітків; опитувальник емпатичних тенденцій особистості, що діагностує схильність виявляти емпатію у ставленні до людей і тварин; опитувальник рівня домагань [Дмишко, 2010: с. 1]. Загалом факторний аналіз у дослідженні виділив три основні фактори, що пояснюють індивідуально-психологічні властивості особистості. У рамках цих факторів було розглянуто вплив статі на інтернальність/екстернальність. Стать увійшла до другого і третього факторів як один із показників, пов’язаний із емпатією, адаптацією та емоційною комфортністю.

За результатами цього дослідження жінки більш схильні до екстернальності та частіше приписують відповідальність за свої емоційні переживання зовнішнім чинникам, наприклад, впливу інших людей. В свою чергу, чоловіки частіше демонструють інтернальність, а саме вищий рівень контролю над власними емоціями та ситуаціями, пов’язаними з розвагами, дозвіллям і внутрішнім світом. З огляду на це варто припустити, що і за результатами соціологічного моніторингу Інституту соціології НАН України чоловіки більшою мірою будуть схильними до інтернальності, а жінки до екстернальності. Однак таке припущення не підтвердилося на вибірці дорослих людей за результатами соціологічного опитування (табл. 2).

Таблиця 2

Гендерні характеристики опитуваних з різною мірою схильності до екстернальності/інтернальності (%)*

*Міри зв’язку: χ² = 9,053; df = 4; p < 0,060; коефіцієнт V Крамера = 0,047 (p < 0,060);

Порівняння часток чоловіків і жінок не виявило значного зв’язку у схильності до екстернальності чи інтернальності. Про це свідчать отримані коефіцієнти зв’язку, такі як Хі-квадрат та коефіцієнт V Крамера. Отже, виявлено дуже слабкий вплив статі на схильність до екстернальності чи інтернальності за результатами соціологічного опитування. Дуже незначна різниця у відсотках не перевищує можливої статистичної похибки. Такі результати можна спробувати пояснити значними кроками до рівності за гендерною ознакою в українському суспільстві. Наразі значна частина жінок бере активну участь у різних сферах життя, наприклад, професійній, політичній та сімейній. Сучасні жінки частіше покладаються на власні сили, що сприяє підвищенню їхньої інтернальності. В сучасному світі, зокрема в Україні, традиційні гендерні ролі активно змінюються, що сприяє зменшенню відмінності в переконаннях українців та українок. Рівності цих двох гендерів у розподілі на екстерналів чи інтерналів також можуть сприяти такі фактори, як економічна нестабільність і війна в Україні. Ці нищівні катастрофи охопили значну кількість наших громадян незалежно від їхнього гендеру. Така складна ситуація має вплив на психологічний та емоційний стан обох статей. Тому люди, незалежно від гендеру, можуть сприймати ці умови як такі, що не залежать від їхніх особистих зусиль.

Наступним чинником, що може впливати на схильність до екстернальності чи інтернальності, є вік. З віком сприйняття особистісного контролю над життям змінюється. Наймолодша вікова група може демонструвати більшу інтернальність завдяки оптимізму, амбіціям і прагненню досягти власних цілей. У своїй праці 2008 року Олександра Дмишко розглянула дослідження, де об’єктом були особи юнацького віку з чіткою просоціальною орієнтацією і було виявлено наступний розподіл за типами контролю: інтернали – 72 %, екстернали – 4 % [Дмишко, 2008: с. 2]. Тому очікуваною тенденцією серед людей молодшого віку є переважання інтернальності. Серед частки громадян молодого дорослого віку (30-39 років) варто очікувати вищого показника інтернальності із поступовим зростанням балансу між екстернальністю та інтернальністю. Взнаки може даватися активна побудова кар’єри (здебільшого власними зусиллями) і створення сім’ї. Це успішні кроки, які дають людям цього віку відчуття контролю над власним життям. Серед частки громадян середнього віку (40-49 років) варто очікувати зростання показнику балансу між інтернальністю та екстернальністю. Зазвичай люди цього віку досягають певної стабільності, усвідомлюють як свої можливості, так і обмеження. Проте досвід роботи, сімейного життя та взаємодії із суспільством підсилюють визнання ролі як зовнішніх обставин, так і власних зусиль. Серед людей пізнього середнього і похилого віку варто очікувати зростання показника екстернальності і зниження інтернальності. Це може бути пов’язано із зниженням фізичних можливостей, залежністю від складних економічних, соціальних чи медичних умов. Всі ці чинники повинні сприяти зменшенню віри у здатність самотужки контролювати життєві події. Проте більшість цих припущень не підтвердилася за результатами опитування (табл. 3).

Таблиця 3

Соціально-вікові характеристики опитуваних з різною мірою схильності до екстернальності/інтернальності (%)*

*Міри зв’язку: χ² = 36,476; df = 16; p < 0,002; коефіцієнт V Крамера = 0,047 (p < 0,002); 

Частки громадян похилого віку, які вважають, що події в їхньому житті залежать більшою мірою від них, ніж від зовнішніх обставин, дещо відрізняються. З-поміж інших вікових категорій не виявлено ніяких значних відмінностей при порівнянні відсотків із середнім показником. Проте можна спостерегти тенденцію: з віком схильність до екстернальності зростає, досягаючи найвищого рівня у категорії громадян похилого віку, особливо у порівнянні з особами із молодших вікових груп. Категорії громадян похилого віку більшою мірою притаманна екстернальність. Старші люди справді частіше вважають, що їхнє життя більше залежить від зовнішніх обставин, ніж від них самих. Це можна спробувати пояснити погіршенням здоров’я (накопиченням хронічних захворювань впродовж тривалого життя, зниженням імунітету з віком). Так само це можливо пояснити більшою економічною залежністю від держави (здебільшого залежність від вкрай низьких пенсійних виплат). Зокрема, старші люди мають більшу схильність вважати, що держава повинна забезпечувати їм належний рівень життя, отже, мають також схильність до патерналізму, що вже було доведено мною у попередній розвідці на прикладі іншого масиву даних 2024 року [Резнік, 2024: с. 6]. Решта показників в межах категорій громадян молодшого та середнього віку мають значення, що відрізняються в рамках статистичної похибки, а коефіцієнти зв’язку (Хі-квадрат і V Крамера) вказують на слабкий, але статистично значущий зв'язок віку з схильністю до екстернальності/інтернальності. Отже, вік не є ключовим чинником цієї схильності, але має на неї певний вкрай малий вплив.

Наступним можливим чинником впливу на локус контролю громадян, є рівень їхньої освіти. Відмінності за рівнем освіти можуть неабияк впливати на формування світогляду особистості. Більш освічені люди можуть частіше демонструвати інтернальність, оскільки освіта сприяє розвитку критичного мислення, впевненості у своїх силах і здатності знаходити причинно-наслідкові зв’язки у своїх життєвих подіях. Водночас люди із меншим рівнем освіти більшою мірою можуть бути схильні до екстернальності та пояснювати життєві події впливом зовнішніх обставин (удача, доля, оточення). Тому варто очікувати тенденцію: що вищий рівень освіти, то більшою мірою повинна переважати інтернальність в українському суспільстві, а що менша освіченість, то більше переважатиме екстернальність відповідно. Таке припущення майже цілком підтвердилося за результатами соціологічного моніторингу (табл. 4).

Таблиця 4

Соціально-освітні характеристики опитуваних з різною мірою схильності до екстернальності/інтернальності (%)*

*Міри зв’язку: χ² = 101,145; df = 16; p < 0,001; коефіцієнт V Крамера = 0,079 (p < 0,001);

Громадяни із початковою або неповною середньою освітою меншою мірою віддають перевагу балансу в оцінці життєвих обставин. Серед них також є більш яскраво виражені екстернали або інтернали. Особи з повною вищою освітою частіше пов’язують життєві обставини однаковою мірою і зі своїми зусиллями, і з зовнішніми факторами, демонструючи реалістичний погляд на взаємодії внутрішніх і зовнішніх чинників впливу. Люди з початковою, неповною середньою і середньою загальною рівнями освіти виявилися більш схильними до екстернальності на відміну від часток громадян із вищими рівнями освіти (середньою спеціальною, неповною та повною вищими). В формуванні екстернального локусу контролю чітко простежується тенденція: що вищий рівень освіти, то менша схильність до цього особистісного паттерну. Це свідчить про більшу впевненість у власних можливостях контролю над життям у громадян з вищим рівнем освіти. Вони рідше покладаються на зовнішні обставини як головний фактор, що визначає їхнє життя. Вища освіта сприяє розвитку критичного мислення та об’єктивної оцінки причинно-наслідкових зв’язків, зменшуючи фаталізм та залежність від зовнішніх факторів. Тому за результатами соціологічного дослідження можна дійти висновку, що рівень освіти є одним із факторів, який впливає на світогляд людини. Вища освіта формує більш збалансовані орієнтації, та зменшує залежність від зовнішніх обставин, натомість низький рівень освіти сприяє більш фаталістичному сприйняттю світу. Це наголошує на важливості освітніх програм, що розвивають навички критичного мислення та самореалізації. Отже, рівень освіти впливає на світогляд, але точно не є єдиним чи вирішальним чинником.

Рівень урбанізації також може відбиватися на формуванні локусу контролю у громадян України. Було б дуже просто припустити, що мешканці міст матимуть більшу схильність до інтернальності через те, що міське середовище сприяє самостійності й автономності, а економічні можливості не залежать від сезонності, природних умов і більших обмеженнях у виборі роботи. Проте у науковій літературі урбанізація може бути розглянута і з іншого боку. Чи є міста потужними двигунами інновацій, моделей економічного та соціального прогресу, чи це зони разючої нерівності і класового поділу? Відповідаючи на це запитання, Річард Флорида, американський економіст, у книзі «Криза урбанізму», стверджує, що це і те, й інше одночасно. Дослідник розглядає нову урбаністичну кризу і виділяє її основні аспекти. Серед них: глибока економічна прірва між суперзірковими та іншими містами; криза успішності; зростання нерівності, сегрегації та розмежування, що присутні в будь-якому місті; бурхлива криза передмість, що сприяє бідності, беззаконню і злочинності [Флорида, 2019: с. 25–29]. Все це може вплинути на формування особистості, а отже і на локус контролю. Всі перелічені аспекти можна сприймати як вплив зовнішніх факторів на події у житті індивідів, що сприятиме саме екстернальному локусу контролю у мешканців міст. Втім, обидва припущення взагалі не підтвердилися за результатами соціологічного дослідження (табл. 5).

Таблиця 5

Соціально-поселенські характеристики опитуваних з різною мірою схильності екстернальності/інтернальності (%)*

*Міри зв’язку: χ² = 26,108; df = 4; p < 0,001; коефіцієнт V Крамера = 0,080 (p < 0,001);

Серед часток громадян, що проживають у селах чи містах не виявлено значних відмінностей у схильності до екстернальності чи інтернальності, якщо порівнювати відсотки із середнім значенням по масиву даних. Хоч коефіцієнти зв’язку (Хі-квадрат і V Крамера) показують певну статистичну значущість, але практичні відмінності між категоріями перебувають у межах статистичної похибки. Тому, наразі, тип поселення не має істотного впливу на світоглядні установки українських громадян. Причиною цілком може бути соціально-економічна уніфікація в сучасній Україні: зростання доступу до інформації чи технологій (за наявності амбіцій також і до вищої освіти) сприяє зближенню життєвих орієнтацій незалежно від типу населеного пункту. Також сучасні процеси глобалізації приводять до уніфікації життєвих цінностей. Мешканці сільських поселень дедалі частіше переймають міські патерни поведінки й орієнтації. Безробіття в селі спонукає його жителів до трудових міграцій, тобто до активності, яка зменшує екстернальність. Тому мешканці сіл та міст можуть бути однаково схильними і до екстернального світогляду, і до інтернального. Отже, тип поселення не має істотного впливу на світоглядні установки українського суспільства.

Наступним соціально-демографічним фактором, що може впливати на формування екстернальних чи інтернальних поглядів, є регіональний чинник. Громадяни України різних регіонів можуть мати певні культурні, історичні та економічні відмінності, що може вплинути на світогляд стосовно пояснення подій, які відбуваються у їхньому житті. На деякі регіони більшою мірою впливає війна України з Росією, що також може відбиватись на отриманих результатах дослідження. Загалом можна припустити, що жителі Сходу і Півдня матимуть більшу схильність до екстернальності через більший вплив війни на події у їхньому житті. Хоч і головним показником вважається «регіон проживання ДО переселення», не варто ігнорувати труднощі, з якими зіштовхнулися жителі Східних і Південних регіонів навіть після переселення. Серед проблем ВПО: економічні і фінансові труднощі; проблеми адаптації та інтеграції; проблеми в забезпечені медичними послугами, препаратами і продуктами харчування; відсутність доступу до належного житла; проблеми з працевлаштуванням; відчуття стресу від вимушеної зміни проживання; відсутність можливості возз’єднатися разом із сім’єю; бажання повернення додому, але неможливість реалізації цього плану через війну; наявність нерухомого майна в місці походження, яке довелось покинути та ін. [Внутрішні вимушені переміщення: обсяги, проблеми та способи їх вирішення]. Таким чином, опитані мешканці Сходу і Півдня (навіть ВПО), враховуючи війну або вище перелічені проблеми, можуть мати більшу схильність до екстернального локусу контролю. Таке припущення наразі підтверджується отриманими емпіричними даними (табл. 6).

Таблиця 6

Соціально-регіональні характеристики опитуваних з різною мірою схильності екстернальності/інтернальності (%)*

*Міри зв’язку: χ² = 69,603; df = 12; p < 0,001; коефіцієнт V Крамера = 0,075 (p < 0,001); 

Макрорегіональний чинник справді впливає на схильність до екстернальності чи інтернальності. Коефіцієнти зв’язку вказують на статистично значущий зв'язок між макрорегіональною локалізацією, проте він слабкий. Найвищі відсотки з мірою схильності до екстернальності виявлено в Південному та Східному регіонах. Це свідчить про більшу схильність мешканців Півдня та Сходу вважати, що їхнє життя визначають зовнішні обставини. Таке явище пов’язано з повномасштабною війною між Україною та Росією, яка значно більшою мірою охопила саме ці регіони держави. Тому результати дослідження, що демонструють вищу схильність мешканців Сходу та Півдня до екстернальності, можуть бути пояснені поточними умовами повномасштабної війни, яка значно вплинула на життя людей у цих регіонах. Щоденні обстріли, руйнування інфраструктури та загроза смерті створюють відчуття, що контроль над життям перебуває поза власними силами. У цих умовах люди більше зважають і покладаються на фактори, які вони не можуть контролювати (військові дії, евакуація, гуманітарна допомога). Населення Сходу та Півдня часто змушене звертатися за допомогою до волонтерів, гуманітарних організацій або держави. Це теж підсилює відчуття залежності від зовнішніх обставин. В такій ситуації варто розглянути психологічний вплив війни на свідомість мешканців Сходу та Півдня. Війна є фактором, який безпосередньо неможливо контролювати, що відповідно формує відчуття екстернальності, бо постійний страх і стрес можуть сприяти зниженню впевненості у власній спроможності впливати на події свого життя. Показник, звісно, фіксує локалізацію опитуваних по макрорегіонам до переселення, але не можна відкидати те, що в більшості із цих людей в рідних містах чи селах залишися близькі люди або приватна власність, і наразі через вплив війни деяким цим людям доводиться жити не в найбільш комфортних умовах. Також не можна відкидати фактор власне переселення через війну, який також міг вплинути на особисту свідомість населення цих регіонів. Як результат: вищий рівень екстернальності саме в мешканців Східних та Південних регіонів.

Наступним можливим фактором впливу на екстернальність/інтернальність потрібно розглянути чинник національної мови, а в цьому випадку виміряний за показником мови спілкування опитуваних. Мову спілкування можна зіставити із регіональним чинником, який розглядався попередньо до цього (табл. 6). Російськомовні громадяни України переважно населяють Південні та Східні регіони держави, натомість україномовні люди переважають у Центрі та на Заході. Враховуючи цей розподіл переважного впливу мов, а також регіональні відмінності за схильністю до екстернальності/інтернальності, можна припустити, що російськомовні українці матимуть більшу схильність до екстернальності, а україномовні громадяни України переважно будуть інтерналами. Втім, таке припущення зовсім не підтвердилося (табл. 7).

Таблиця 7

Мовні характеристики опитуваних з різною мірою схильності до екстернальності/інтернальності (%)*

*Міри зв’язку: χ² = 19,403; df = 8; p < 0,013; коефіцієнт V Крамера = 0,049 (p < 0,013);

Відмінності між частками україномовних і російськомовних громадян є близькими до статистичної похибки. Таким чином ці відмінності не можна вважати значущими. На те саме вказують коефіцієнти зв’язку, що свідчить про незначний вплив мовного чинника. Наразі мова спілкування незначуще впливає на формування екстернального чи інтернального локусу контролю. Це може бути пов’язано зі схожими соціально-економічними умовами в Україні для цих обидвох категорій громадян, що зменшує вплив мовного чинника на їхні життєві обстановки. Хоча мова є важливим маркером ідентичності, війна та економічна нестабільність більш суттєво впливають на особистість, ніж її мовна приналежність. Повномасштабна війна проти України посприяла згуртуванню українського народу і наразі однаковою мірою впливає на оцінку життєвих подій і україномовних громадян, і російськомовних. Принаймні в контексті схильності до екстернального чи інтернального локусу контролю мова спілкування не показала якогось значного впливу за результатами соціологічного дослідження.

Наступним, радше нетривіальним імовірним чинником є віра у вищі сили (релігія та ін.). В контексті екстернального локусу контролю люди схильні пояснювати життєві події впливом зовнішніх обставин. Говорячи про зовнішні обставини, варто виділити надприродне і припустити, що віра в вищі сили сприятиме екстернальному локусу контролю. Ніщо не заважає деяким індивідам покладатися на долю, божественну допомогу чи гнів, пояснюючи таким чином події в своєму житті. На противагу цьому, не віруючі люди можуть бути більш схильними до інтернальності, пояснюючи особистий успіх чи невдачі суто індивідуальними зусиллями. Проте таке припущення не підтвердилося за результатами соціологічного опитування (табл. 8).

Таблиця 8

Віра у надприродні сили в опитуваних з різною мірою схильності до екстернальності/інтернальності (%)*

*Міри зв’язку: χ² = 54,798; df = 16; p < 0,001; коефіцієнт V Крамера = 0,058 (p < 0,001);

Частка громадян, яка не вірить у вищі сили, демонструє водночас найвищу схильність як до екстернальності, так і до інтернальності одночасно. Проте ця саме категорія людей рідше обирає варіант відповіді з однаковою мірою впливу зовнішніх обставин і власних зусиль на своє життя. Тим самим вони рідше виявляють схильність до балансу між екстернальністю та інтернальністю. Проте гіпотеза про більший вплив віри у вищі сили на схильність до екстернальності і зменшення показника вимірювання інтернальності у цієї категорії населення, не підтвердилася повною мірою за результатами опитування. Отже, віра у вищі сили не є тим самим вирішальним фактором, який спричиняє екстернальний локус контролю і одночасно знижує рівень інтернальності у громадян України. Можливо, тут дається взнаки складність впливу віри на світогляд загалом. Для багатьох вірян віра у вищі сили не відкидає власну активність чи відповідальність. Наприклад, віра в Бога чи інші надприродні сили часто супроводжується переконанням, що людина повинна діяти самостійно, а допомога зверху – лише підтримка. Для багатьох людей віра в надприродне також може бути мотиватором для досягнення власних цілей, а не сприйняттям зовнішнього контролю. Проте показовим прикладом є різноманітність поглядів серед вірян і секуляризація суспільства. Тобто у сучасному світі навіть релігійні люди часто керуються раціональними установками, що можуть стримувати прояви зайвої екстернальності та не знижувати рівень інтернальності серед вірян. Це зумовлено багатовимірним впливом віри, який охоплює й особисту відповідальність, і покладання на зовнішні сили. Різниця в проявах екстернальності/інтернальності серед тих, хто вірить у вищі сили, і  не вірить у них, не кардинальна, що вказує на складний характер взаємодії віри з установками особистості. Тому під поняттям «зовнішніх обставин» не варто розглядати «вищі сили», як частину цих зовнішніх факторів впливу на життя.

Загалом, у цій статті представлено соціологічний аналіз впливу соціально-демографічних чинників на локус контролю. Проте, для детального вимірювання цього показника в суспільстві варто використовувати спеціально розроблені для цього психологічні методики і тести, які є більш чутливими і точнішими у вимірюванні такого явища, як екстернальність/інтернальність. Психологічні методики і тести дозволяють більш точно вимірювати природу формування локусу контролю, проте соціологічний аналіз дає можливості не тільки виміряти сам показник екстернальності/інтернальності, але й –  змогу оцінити вплив різних емпіричних індикаторів (факторів) на формування цього показника. Тому виконаний соціологічний аналіз також має свою актуальність.

Джерела

Внутрішні вимушені переміщення: обсяги, проблеми та способи їх вирішення. – Національний інститут стратегічних досліджень, 2023. Режим доступу: https://niss.gov.ua/news/komentari-ekspertiv/vnutrishni-vymusheni-peremishchennya-obsyahy-problemy-ta-sposoby-yikh.

Дмишко О. Детермінанти та психологічні особливості локусу контролю особистості / Дмишко Олександра // Наука і освіта : наук.-практ. журнал. – 2008. – № 8–9. – С. 47–51.

Дмишко О. Співвідношення показників локусу контролю, емпатії та рівню домагань: результати факторного аналізу / Дмишко Олександра // Наука і освіта. – 2010. – №9. – С. 51–55.

Резнік Я. Чинники впливу на схильність до патерналізму серед українського населення / Резнік Ярослав – 2024. Режим доступу: https://dif.org.ua/article/chinniki-vplivu-na-skhilnist-do-paternalizmu-sered-ukrainskogo-naselennya.

Українське суспільство: моніторинг соціальних змін. Випуск 6 (20) / Головні редактори д.екон.н. В.М.Ворона, д.соціол.н. М.О.Шульга. – Київ : Інститут соціології НАН України, 2018. – 526 с. Режим доступу: https://isnasu.org.ua/assets/files/monitoring/dodatki2018.pdf.

Українське суспільство: моніторинг соціальних змін. Випуск 7 (21) / Головні редактори д.екон.н. В.М.Ворона, д.соціол.н. М.О.Шульга. – Київ : Інститут соціології НАН України, 2020. – 547 с. Режим доступу: https://isnasu.org.ua/assets/files/monitoring/mon2020.pdf.

Флорида Р. Криза урбанізму. Чому міста роблять нас нещасними / Флорида Річард // пер. з англ. Ірина Бондаренко. – К.: Наш формат, 2019. – 320 с.

Rotter, J. B. Social learning and clinical psychology / Rotter Julian // Englewood Cliffs, New York.: Prentice-Hall, 1954. https://doi.org/10.1037/10788-000.