Чинники впливу на схильність до патерналізму серед українського населення

Ярослав Резнік,
магістр соціології

За сучасних умов, зокрема в період повномасштабної війни, явище патерналізму набуває в Україні підвищеної актуальності. Наразі першочерговим залишається оборона від російського агресора. Через надскладні обставини в країні люди потребують істотної допомоги від державних структур для забезпечення власного добробуту. А з огляду на важку економічну ситуацію в Україні, на таку підтримку сподіваються багато українців. У цьому контексті схильність людей покладати відповідальність за своє життєзабезпечення передусім на державу є проявом їхньої схильності до патерналізму. Під патерналізмом здебільшого розуміють протекційне ставлення держави до своїх громадян [Великий тлумачний словник, 2005: с. 901]. Однак під соціологічним кутом зору патерналізм переважно трактується як очікування громадян щодо активної ролі держави у забезпеченні їхнього добробуту.

Патерналістичні настрої мають значний вплив на формування суспільних відносин, політичних процесів та соціальної політики держави. За допомогою соціологічного аналізу даних можна визначити чинники, які впливають на схильність до патерналізму. А задля вимірювання цього суспільного явища в Україні проводять різноманітні соціологічні дослідження. Зокрема, головним джерелом даних, що їх проаналізовано в цій статті, є результати соціологічного опитування, проведеного в березні 2024 року Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно із соціологічною службою Центру Разумкова  (польовий етап тривав з 21 по 27 березня 2024 року). Вибірка n = 2020, стратифікована, багатоступенева, із застосуванням випадкового відбору на перших етапах формування вибірки та квотного методу відбору респондентів на заключному етапі, моделює населення України віком від 18 років і старше на території, підконтрольній Українській державі. Опитування проведене методом face-to-face. Теоретична похибка вибірки не перевищує 2,3%.

Один із показників цього опитування вимірює ступінь схильності громадян України до патерналізму (табл. 1).

Таблиця 1

Розподіл відповідей опитуваних за показником вимірювання патерналізму (%)*

Цей показник демонструє розподіл відповідей респондентів на запитання, хто має забезпечувати українцям належний рівень життя. Половина громадян вважає, що це мають робити і держава, і самі громадяни рівною мірою. Така відповідь свідчить про певний баланс між самостійністю у побудові прийнятного рівня життя та підтримкою і забезпеченням цього належного рівня з боку держави. Натомість п’ята частина опитаних вважає, що рівень життя кожного громадянина, за винятком непрацездатних, має залежати від них самих. Така відповідь відображає індивідуалістичні переконання, що людина сама відповідає за свій добробут і повинна самотужки, поступово, за можливості покращувати його. Ще одна п’ята частина  опитаних, навпаки, демонструє відверто патерналістичні настрої, згідно з якими держава повинна відігравати ключову роль у забезпеченні гідного життя своїх громадян. Загалом половина опитаних є  прихильниками ідеї спільної відповідальності держави та громадян за забезпечення їхнього добробуту, тоді як інша половина українців однаковою мірою поділяє патерналістичні настрої або ідею індивідуалістичного підходу у забезпеченні належного рівня життя. Варто також зазначити, що приблизно кожен двадцятий опитуваний не зміг визначитись із відповіддю, що найбільше відповідає його настроям.

З моменту проголошення незалежності України і дотепер українські фахівці досліджують схильність наших громадян до патерналізму. На  основі аналізу даних досліджень Інституту соціології НАН України можна простежити динаміку змін в уявленнях українців  про це поняття (табл. 2), а також проаналізувати та пояснити ці зміни з соціологічної точки зору.

Таблиця 2

Динаміка* відповідей опитуваних на запитання «Хто має забезпечувати людині належний рівень життя?», %

* Примітка. 2006 р. – загальнонаціональний омнібус «Громадська думка в Україні», проведений Інститутом соціології НАН України (N=1800); 2016 р. – моніторингове дослідження Інституту соціології НАН України (N=1800); 2021 р. – опитування «Соціальні наслідки COVID-19 в Україні», проведений Інститутом соціології НАН України (N=2000).

Упродовж 2006–2024 років на 6% зросла частка громадян, які не схильні до патерналізму. Водночас частка громадян, схильних до патерналізму, за цей же період зменшилася на 9%. Ці тенденції можна пояснити насамперед природним зменшенням  суспільстві частки громадян старших поколінь із патерналістичними настроями, які соціалізувалися в радянські часи, коли держава культивувала патерналізм в усіх сферах суспільного життя. На зміну цим старшим поколінням приходять  молодші покоління громадян, народжені в часи, коли патерналізм свідомо не культивується в суспільстві, а люди значно менше залежать від держави в економічних, політичних та інших сферах життя.

На схильність до патерналізму можуть впливати різні чинники, а на основі аналізу двовимірних розподілів є змога дослідити і проаналізувати вплив кожного із них. Серед цих чинників: стать, вік, рівень освіти, матеріальне становище, наявність роботи, тип поселення, макрорегіони, мова спілкування вдома та рідна мова. Кожен з них формує певне соціальне середовище в межах суспільної реальності для кожного громадянина чи громадянки України. Метою цієї статті є виокремлення цих факторів та аналіз їхнього впливу на схильність українського населення до патерналізму.

Передусім варто розглянути чинник статі та оцінити його потенційний вплив на схильність до патерналізму. Відмінність між соціальними ролями та очікуваннями між чоловіками та жінками існувала історично. З огляду на це, можна було б стверджувати, що чинник статі може впливати на схильність громадянина чи громадянки до патерналізму. Проте в сучасному суспільстві, зокрема українському, така тенденція йде на спад. Наразі наше суспільство прогресує і переходить до стадії, коли дискримінація та гендерна нерівність поступово зменшуються. У своїй статті український соціолог Віктор Сусак розглядає працю Е.К. Пелеґріні та Т.А. Скандури, де наводяться приклади чинників, які впливають на схильність до патерналізму, як особливого виду соціальних відносин. У зазначеній праці наголошується, що соціально-економічний статус є більш важливим чинником, ніж, наприклад, стать [Сусак, 2007: с. 16]. Зважаючи на цю тенденцію, можна припустити, що стать не впливатиме на схильність до патерналізму й серед населення України. Загалом це припущення підтвердилося (табл. 3).

Таблиця 3

Соціально-статеві характеристики опитуваних з різною мірою схильності до патерналізму (%)*

*Міри зв’язку: χ² = 3,411; df = 3; p < 0,333; коефіцієнт V Крамера = 0,041 (p < 0,333)

Частки чоловіків та жінок,  схильних до патерналізму, не мають значущих відмінностей, враховуючи статистичну похибку. Незначною є й відмінність між частками чоловіків і жінок, які вважають, що для забезпечення належного рівня життя слід покладатися лише на власні зусилля. З огляду на результати опитування, можна стверджувати, що чинник статі наразі не має суттєвого впливу на (не)схильність громадян до патерналізму. Жінки та чоловіки однаково схильні покладатися як на державу в забезпеченні належного рівня життя, так і на власні можливості та намагання самостійно забезпечити  гідний рівень життя. Причиною відсутності впливу статі на патерналізм можна вважати спільні соціальні та економічні умови життя в сучасних українців та українок. Такі умови формують схожі погляди на роль держави у чоловіків та жінок. Патерналізм загалом успадкований від часів радянського колективізму, що також посприяло формуванню однакових поглядів громадян України у цьому питанні, незалежно від статі людини.

Особливими чинниками впливу на патерналізм мають бути відмінності в життєвих потребах, можливостях, пріоритетах і взагалі субкультурах громадян різних вікових категорій. Молодші люди, позаяк мають  невичерпний оптимізм, амбітність та бажання побудувати успішну кар’єру, більше схильні до самостійності, а тому, ймовірно, менше покладаються на державну підтримку власного добробуту. Громадяни середнього віку зазвичай вже встигають побудувати кар’єру і здебільшого мають сім’ї, задля добробуту яких можуть трохи більше плекати надії на державну підтримку, а не тільки на власні можливості. Натомість люди літнього віку в Україні зазвичай мають найбільшу схильність до патерналізму. Причиною можуть бути обмежені можливості цієї категорії населення, а також колективістський досвід життєдіяльності в радянські часи. Ці всі припущення знайшли емпіричне підтвердження на основі даних соціологічного дослідження (табл. 4).

Таблиця 4

Соціально-вікові характеристики опитуваних з різною мірою схильності до патерналізму (%)*

*Міри зв’язку: χ² = 70,881; df = 12; p < 0,001; коефіцієнт V Крамера = 0,108 (p < 0,001)

Є підстави стверджувати, що вік має певний вплив на схильність до патерналізму. Простежується чітка тенденція: що молодша людина, то більше вона підтримує ідею власної матеріальної самостійності; натомість громадяни старшого віку більш схильні підтримувати ідею про те,  що забезпечувати достатній рівень життя повинна держава. Загалом, що старші респонденти, то менше вони підтримують ідею, що рівень життя людей залежить від них самих. Тоді як молодші люди здебільшого покладаються  на власні можливості та сили. Це також може бути пов’язано зі сподіваннями самостійно побудувати успішну кар’єру  та меншою потребою у соціальному захисті. На противагу цьому старші люди можуть відчувати потребу в більшій підтримці з боку держави. Проте збалансована позиція щодо забезпечення прийнятного рівня життя зусиллями і держави, і самих громадян не залежить від віку. І таку позицію розділяє  половина громадян. Але загалом вплив віку на схильність до патерналізму очевидний (з віком схильність до патерналізму зростає), його складно переоцінити і ця спостережена залежність є статистично значущою.

Наступним можливим чинником, що впливає на патерналізм громадян, є рівень їхньої освіти. Освіта покликана створювати потенційно хороші економічні можливості, давати більше доступу до високооплачуваних робочих місць, що має забезпечити й відповідний рівень життя. Тому наявність вищої   освіти  мала би мати неабиякий вплив на схильність українців до патерналізму. Отже,  можна зробити припущення: що вищий рівень освіти, то більше люди заробляють самостійно і менше потребують допомоги з боку держави. Частково таке припущення підтвердилося емпіричними даними, проте великого впливу освіти на схильність до патерналізму, як очікувалось, не спостерігається (табл. 5).

Таблиця 5

Соціально-освітні характеристики опитуваних з різною мірою схильності до патерналізму (%)*

*Міри зв’язку: χ² = 18,210; df = 6; p < 0,006; коефіцієнт V Крамера = 0,067 (p < 0,006)

Частка громадян, які вважають, що держава зобов’язана відповідати за їхній рівень життя, виявилась дещо вища серед людей з неповною та загальною середньою освітою. Ця тенденція вирізняється на тлі дещо нижчих відсотків  з проявом суто патерналістичної позиції серед громадян із середньою  спеціальною та вищою освітою. Водночас відмінності серед інших категорій громадян доволі незначні (в рамках статистичної похибки). Отже, можна зробити висновок, що рівень освіти все-таки має певний вплив на схильність громадян до патерналізму, проте цей вплив не є високим чи вирішальним. Загалом спостерігається тенденція: що вищий рівень освіти, то менше люди схильні покладатися на державу. Це можна пояснити тим, що громадяни з нижчим рівнем освіти менш упевнені у своїй здатності забезпечити належний рівень життя самостійно і тому схильні більшою мірою покладатися на підтримку з боку держави. Зазвичай вищий рівень освіти надає більше можливостей для самореалізації, хоча ця якість часто залежить від цілеспрямованості самої людини.

Ще одним чинником, що впливає на патерналізм, є матеріальне становище. Наразі Україна перебуває в умовах повномасштабної війни, що не може не позначатися, й здебільшого негативно, на матеріальному стані громадян. Унаслідок складної економічної ситуації може зрости й схильність людей до патерналізму, тобто очікування допомоги від держави для забезпечення належного рівня життя. Ймовірно, що категорії громадян з низьким особистим достатком будуть більш схильні до патерналізму, вважаючи, що держава повинна врятувати їх від нестатків та забезпечити прийнятні умови життя. Таке припущення підтвердилось на основі отриманих даних (табл. 6).

Таблиця 6

Матеріальне становище сімей опитуваних з різною мірою схильності до патерналізму (%)*

*Міри зв’язку: χ² = 129,090; df = 9; p < 0,001; коефіцієнт V Крамера = 0,147 (p < 0,001)

Розглядаючи вплив матеріального становища на схильність громадян до патерналізму, можна впевнено стверджувати: що краще матеріальне становище, то частіше люди схиляються до думки, що їхній рівень життя має залежати від них самих. Отже, матеріальне становище доволі відчутно впливає на схильність до патерналізму, і ця тенденція виявилася дуже статично значущою. Близько половини вкрай бідних громадян вважають, що належний рівень життя має забезпечувати саме держава. Водночас частки вкрай бідних та заможних громадян менш схильні підтримувати спільну державну та особисту відповідальність за свій рівень життя порівняно з частками бідних та умовно заможних українців. Натомість серед заможних громадян більш популярною виявилась думка щодо самостійності забезпечення власного добробуту, якщо порівнювати з біднішими категоріями українців. Це природньо, адже люди з кращим матеріальним становищем мають більше можливостей та ресурсів для самозабезпечення. А особливо високу схильність вкрай бідних громадян до патерналізму можна пояснити зворотною ситуацією, а саме – меншими можливостями або взагалі їх відсутністю для самозабезпечення належного рівня життя. В таких випадках люди схильні сподіватися на державну підтримку.

Наступним чинником, що може мати вплив на схильність до патерналізму, є трудова зайнятість. Наявність роботи дає неабиякі переваги особі у забезпеченні належного рівня життя, а також формує його економічну стабільність. Логічно було б припустити, що люди без  роботи є більш залежними від державної підтримки, а тому більше схильні вважати, що держава повинна їх забезпечувати. На противагу цьому українці, що мають роботу, є більш економічно незалежними, тому варто очікувати, що вони менш схильні до патерналізму. А серед часток безробітних громадян мала б суцільно переважати ідея забезпечення їхнього добробуту державою. Ці припущення емпірично підтвердилися  опитуванням (табл. 7).

Таблиця 7

Міра схильності до патерналізму в опитуваних з різним статусом трудової зайнятості (%)*

*Міри зв’язку: χ² = 62,368; df = 3; p < 0,001; коефіцієнт V Крамера = 0,176 (p < 0,001)

Чверть опитаних із наявною роботою вважає, що їхній рівень життя має залежати від них самих. Ці українці дотримуються індивідуалістичного підходу і схильні покладатися суто на себе. Чого не скажеш про людей, які не мають роботи. Серед часток громадян, які покладаються на зовнішню підтримку забезпечення належного рівня життя, вдвічі переважає частка безробітних людей. Громадяни без роботи частіше мають надію на державну підтримку. Тобто вони схильні до патерналізму порівняно більше. Така ситуація склалася через меншу спроможність безробітних людей самостійно забезпечити себе. Водночас, позаяк люди з роботою  більш схильні до самостійності, вони  впевненіші у  власній здатності забезпечити достатній рівень життя, а  тому менше покладаються на державну підтримку. Отож можна впевнено стверджувати, що наявність або відсутність роботи, як і припускалося вище, доволі суттєво впливає на патерналістичні настрої серед громадян.

Рівень урбанізації також, ймовірно, впливає на схильність  до патерналізму. Можна припустити, що жителі міст здебільшого мають краще економічне становище, більше доступу до високооплачуваної роботи, ніж  сільські жителі, а тому менше потребують допомоги з боку держави. На основі аналізу двовимірного розподілу можна зробити висновок, що таке припущення підтвердилося (табл. 8).

Таблиця 8

Соціально-поселенські характеристики опитуваних з різною мірою схильності до патерналізму (%)*

*Міри зв’язку: χ² = 18,384; df = 3; p < 0,001; коефіцієнт V Крамера = 0,095 (p < 0,001)

Серед часток громадян, які схильні самостійно створювати собі належний рівень життя, не виявлено суттєвих відмінностей між жителями міст і сіл (наявні розбіжності відсотків в рамках статистичної похибки). Проте мешканці сіл менше віддають перевагу спільній відповідальності держави та громадян за належний рівень життя, а жителі міст найчастіше схильні визнавати цю спільну відповідальність між громадянами та державою у питанні їхнього добробуту. Крім того, мешканці сіл більшою мірою схильні до патерналізму, ніж жителі міст. Це може бути пов’язано із економічною ситуацією в селах: більший рівень безробіття, менший середній дохід, менше можливостей для працевлаштування, створення та розвитку власного бізнесу, самореалізації загалом. Важливу роль відіграє також реальний досвід взаємодії з державою: у містах мешканці мають більше доступу до взаємодії з ринковими механізмами чи приватним сектором, тоді як для жителів сіл саме держава зазвичай є головним і єдиним постачальним певної підтримки чи послуг (субсидій, соціальних виплат). Тому зауважені обставини впливатимуть на сприйняття держави громадянами, які живуть в селах, а також на їхню більшу схильність до патерналізму. Це можна пояснити тим, що за часів Радянського Союзу сільська місцевість через  колективізацію сільського господарства була більш залежною від державної підтримки, що й дотепер може впливати на формування патерналістичних поглядів серед мешканців сучасних українських сіл. Таким чином,  тип населеного пункту теж має певний вплив на патерналізм серед українців.

Регіональний чинник також може значуще позначатися на патерналістичних настроях серед громадян. Адже кожен регіон має свої культурні, економічні та історичні особливості, які вирізняють його з-поміж інших, а ці особливості накладають свій відбиток на жителів регіонів. Громадяни з Заходу можуть мати меншу схильність до патерналізму через менший вплив радянської спадщини на цей регіон. Натомість жителі Півдня і Сходу  можуть мати найбільшу схильність до патерналізму через високорозвинену промисловість державного центру економіки в цих регіонах, а також міцніші зв’язки із радянською спадщиною та звичним для СРСР колективізмом. Утім, ці припущення взагалі не підтвердилися за результатами соціологічного дослідження (табл. 9).

Таблиця 9

Соціально-регіональні характеристики опитуваних з різною мірою схильності до патерналізму (%)*

*Міри зв’язку: χ² = 27,107; df = 9; p < 0,001; коефіцієнт V Крамера = 0,067 (p < 0,001)

Загалом соціально-регіональний чинник має певний вплив на схильність до патерналізму. Найбільше з-поміж усіх макрорегіонів вирізняються громадяни з областей Півдня. Вони найбільше підтримують ідею самостійного покращення власного рівня життя, а також найменше підтримують ідею спільної залежності належного рівня життя від підтримки з боку держави і самих громадян. Проте, всупереч припущенням, найнижчу схильність до патерналізму, порівняно із іншими регіонами, демонструють жителі Сходу України. Переважання індивідуалістичного підходу до забезпечення належного рівня життя в українців із Півдня можна пояснити наявністю у цьому регіоні розвиненої аграрної економіки та інфраструктури, яка є сприятливішою для розвитку власного підприємництва та фермерства. Дається взнаки й більший доступ до зовнішніх ринків і міжнародної торгівлі, рекреаційні (курортні) можливості тощо. Все це сприяє економічній незалежності жителів Півдня України, що формує їхні індивідуалістичні настрої. Натомість, Схід України мав високий рівень індустріалізації із переважанням великих промислових державних підприємств. Звідси й виникло припущення, що люди, які живуть на Сході, мали б найбільшою мірою залежати від державного фінансування та підтримки. Але 2014 року на Сході розпочалась війна і тому не тільки економіка Сходу України пішла на спад, а й довіра до держави могла певною мірою знизитись серед місцевого населення. Водночас частину територій Сходу України окупувала Росія, і населення цих окупованих районів не репрезентоване у вибірці дослідження. Ці обставини могли вплинути на спостереження наразі найнижчого рівня патерналізму серед українців зі Сходу.

Варто також розглянути  мовні характеристики українського населення, які  можуть опосередковано стосуватися й  патерналізму. В цьому випадку мова, як і регіони, є геокультурним чинником. Зокрема на Сході та Півдні України проживають переважно російськомовні громадяни, а на Заході та в Центрі – україномовні. Мовний чинник співвідноситься з регіональним чинником та відображає культурні, історичні, економічні та соціальні особливості громадян України. Макрорегіони не показали відчутного впливу на схильність до патерналізму (табл. 9). Тому на основі цієї тенденції можна зробити припущення, що й мовні характеристики громадян також вагомо не впливатимуть на їхню схильність до патерналізму. На основі аналізу отриманих даних таке припущення загалом підтвердилося (табл. 10).

Таблиця 10

Мовні характеристики опитуваних з різною мірою схильності до патерналізму (%)*

*Міри зв’язку: χ² = 4,936; df = 6; p < 0,552; коефіцієнт V Крамера = 0,035 (p < 0,552)

Серед мовних категорій населення не виявлено жодних значних відмінностей за мірою схильності до патерналізму порівняно із відповідними відсотками за вибіркою загалом. Виняток становлять громадяни, які спілкуються російською мовою: серед них найбільше тих, хто мають вищий рівень індивідуалізму порівняно з частками інших громадян. Водночас серед опитаних, які вважають, що держава зобов’язана забезпечити належний рівень життя усім громадянам, немає значних відмінностей за мовними уподобаннями. Відтак можна зробити висновок, що мова спілкування вдома не впливає на схильність до патерналізму серед українського населення. Це свідчить про те, що українці незалежно від мови спілкування вже перебувають в єдиному усталеному суспільстві, а їхні погляди не мають суттєвих або принципових відмінностей стосовно ролі української держави. Наразі країна перебуває у стані війни, що скоріше зумовлює відносно спільні погляди  на роль держави у забезпечені добробуту громадян.

На відміну від мови спілкування вдома, яка відображає більше фокус на поточну мовну практику, соціальні та комунікаційні особливості людини, рідна мова здатна більшою мірою ідентифікувати особисту або політичну ідентичність опитуваного. Тому можна зробити припущення, що фактор рідної мови відрізнятиметься від мови спілкування в сім’ї за своїм впливом на схильність до патерналізму серед українського населення. Втім, це припущення повною мірою не підтвердилося (табл. 11).

Таблиця 11

Мовні характеристики опитуваних з різною мірою схильності до патерналізму (%)*

*Міри зв’язку: χ² = 5,842; df = 3; p < 0,120; коефіцієнт V Крамера = 0,055 (p < 0,120)

Громадяни, які вважають українську мову своєю рідною, виявилися порівняно більш схильними до ідеї самостійної відповідальності за свій рівень життя. А ті громадяни, котрі вибрали російську мову як рідну, менш схильні до підтримки ідеї самостійного забезпечення належного рівня життя порівняно із відповідними відсотками за вибіркою загалом. Натомість вони більшою мірою схиляються до ідеї спільного забезпечення добробуту з боку держави і громадян. Проте відсоток патерналізму не має особливих відмінностей за обома цими мовними категоріями українського населення. Тобто різниця у патерналістичних поглядах між україномовними і російськомовними громадянами не є значною. Отже, рідна мова має лишень певний вплив на питання самовідповідальності українців. Нижчий показник індивідуалізму серед людей, які обрали в опитуванні рідною мовою російську, можна пояснити тим, що російськомовні громадяни України історично локалізовані на тих теренах, які мали більший стосунок до російської імперської та радянської культурної спадщини і де триваліший відтинок часу формувалися колективістські настрої серед людей. Тому російськомовне населення України може бути більш схильним до розділення відповідальності за належний рівень життя між державою та громадянами. Проте, як і зазначено вище, схильність до патерналізму, а саме переконання щодо зобов’язання тільки держави забезпечувати придатний рівень життя у громадян з рідною російською мовою істотно не відрізняється від громадян, що обрали рідною мовою українську. Це може бути також наслідком уже сформованої спільної культури у сучасних українців, а ще спільних соціально-економічних можливостей, які безпосередньо впливають на побудову належного рівня життя.

Джерела

Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / Уклад. і голов. ред. В.Т.Бусел. – К.: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005. – 1728 с.

Сусак В. Патерналізм / Віктор Сусак // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2007. – №3. – С. 76–94.