Чи стане Болгарія новим «проблемним гравцем» у ЄС – результати виборів і їх наслідки обговорили Маріанна Присяжнюк і Марія Золкіна
Черговий стрім «понеділкових посиденьок» за участі політичних аналітикинь Фонду «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва Маріанни Присяжнюк і Марії Золкіної був присвячений результатам парламентських виборів у Болгарії, які завершили тривалий період політичної нестабільності в країні. Перемога (із результатом близько 45%) партії колишнього президента Румена Радева, навколо якого в медіа сформувалося сприйняття як політика з помірно євроскептичними поглядами та менш конфронтаційною лінією щодо Росії, породжує низку питань: чи означає це появу нового «проблемного гравця» в ЄС, якою буде роль Болгарії в Європейському Союзі та як це вплине на Україну.
Втома від виборів як чинник перемоги
Марія Золкіна наголошує, що результат Радева не варто сприймати як несподіванку – він значною мірою є наслідком глибокої втоми болгарського суспільства від постійних політичних криз.
«Я не вважаю сюрпризом те, що Радев отримав так багато голосів, адже виборець у Болгарії протягом останніх п’яти років був виснажений постійними достроковими виборами. Фактично останні чергові парламентські вибори відбулися ще у 2021 році, і за цей період країна вісім разів заходила на виборче коло», – нагадала експертка.
На її думку, ключовим чинником стала здатність мобілізувати тих виборців, які раніше демонстрували низьку електоральну активність.
«Коли я дивилася на передвиборчі рейтинги, було відчуття, що успіх Радева залежить від того, чи зможе він мобілізувати електорат, який втомився ходити на вибори. І, як показав результат, саме це і сталося. Кампанія була дуже швидкою, без чітко прописаної програми та без сформованої команди. Водночас вони отримали навіть більше, ніж прогнозували передвиборчі опитування. Це означає, що змінилася сама поведінка виборця порівняно з попередніми виборами», – пояснила вона.
Окремо Марія Золкіна звернула увагу на ключовий політичний маневр Радева, який дозволив йому залишитися в політичному житті Болгарії.
«Він зробив хід конем: добровільно пішов у відставку, скористався хвилею протестів, які знесли попередній уряд, і дуже швидко створив власну політичну силу. Таким чином він фактично продовжив своє політичне життя, але вже в ролі, що не є суто церемоніальною. Хоча й на посаді президента він суттєво посилив вплив цієї інституції, нині він отримує роль із значно ширшими повноваженнями», – зазначила вона.
При цьому, за словами аналітикині, кампанія мала виразний антисистемний характер, попри те, що сам політик є частиною системи.
«Для мене кампанія Радева була більше схожа на кампанію Мадяра, ніж на кампанію Орбана, у сенсі риторики "проти старих еліт". Він атакував еліти, які засиділися при владі, корупційно-олігархічний клан, що захопив країну. І це дуже цікава ситуація, адже сам Радев два терміни перебував при владі як президент і є частиною цього політичного класу», – зауважила експертка.
Вона також наголосила, що перемога Радева – це не просто перше місце, а фактичне формування монобільшості.
«Ще до виборів розглядався сценарій, за якого його партія виграє, але буде змушена шукати коаліцію. Натомість зараз ми бачимо, що він отримав більшість у парламенті – і це унікальна ситуація, адже за останні роки в Болгарії не було монобільшості. Це повний антипод останніх п’яти років, коли коаліції створювалися і розпадалися, а уряди трималися максимум рік», – зазначила Марія Золкіна.
Це не болгарський Орбан, а швидше болгарський Лукашенко: між євроскептицизмом і популізмом
Одразу після виборів у медіа з’явилися паралелі з Угорщиною та питання, чи стане Радев черговим Орбаном або чи замінить Болгарія Угорщину з точки зору деструктивної поведінки в Європейській Раді та блокування певних ініціатив для України. Втім, Маріана Присяжнюк пропонує іншу інтерпретацію:
«Я б не говорила, що це болгарський Орбан. Швидше, це болгарський Лукашенко, адже з тих заяв, які ми чули, складається враження, що Радев намагатиметься балансувати між помірним євроскептицизмом і популістичним суверенізмом».
Вона пояснює, що така позиція є прямим наслідком передвиборчої стратегії.
«Завдання цієї новоствореної партії – відірвати якомога більше виборців від правоцентристів, зокрема від ГЄРБ. Тепер це очевидно. Їхня мета полягала в тому, щоб “відкусити” у своїх опонентів якомога більше прихильників, і для цього доводилося балансувати між різними наративами. Тому від Радева ми чуємо не відверто проєвропейські меседжі, але й антиєвропейської риторики також немає. Він уже заявив, що Болгарія підтримує всі здобутки, які має в межах ЄС. До того ж 1 січня країна приєдналася до єврозони», – зазначила аналітикиня.
Маріанна Присяжнюк звертає увагу, що Болгарія і раніше демонструвала здатність впливати на регіональні процеси, зокрема через блокування євроінтеграційних ініціатив.
«Я для себе зробила висновок, що Болгарія може виступати як спойлер – і в безпековому середовищі, і в енергетичному, і в популістичному. Ми вже бачили це на прикладі відносин із Північною Македонією, коли історичні суперечки переростали у блокування європейського майбутнього іншої країни», – нагадала експертка.
Водночас вона наголошує, що цей вплив має свої межі.
«З одного боку, існують певні ризики, а з іншого – ми бачимо, що навіть за президентства Радева, попри обмежені повноваження (адже президент Болгарії не може зупиняти процеси, запущені урядом), він застосовував відкладене вето. Водночас співпраця в оборонному секторі продовжувалася. Тож, на мою думку, це буде радше популістський і помірно євроскептичний спойлер із певними, але стриманими реверансами в бік Росії», – припустила Маріанна Присяжнюк.
Чи зміниться роль Болгарії в Європі
Попри нову політичну конфігурацію, експертки скептично оцінюють перспективи перетворення Болгарії на потужного геополітичного гравця, зокрема її здатність повторити угорський сценарій.
Марія Золкіна звертає увагу на ширший контекст:
«За Угорщиною, якою керує Орбан, було зручно прикриватися багатьом іншим євроскептикам – і Фіцо, і Бабішу. Тепер і Болгарія може відігравати подібну роль. Питання в тому, чи здатна ця країна змінити свою позицію в Центральній та Південно-Східній Європі і стати новим майданчиком для такої політики».
Водночас Маріанна Присяжнюк налаштована скептично:
«Щоб формувати порядок денний у Європі, потрібна сталість. В Угорщині ця модель вибудовувалася роками, тоді як Болгарія п’ять років перебувала у стані політичної нестабільності. Тому “маленьку Угорщину” ми навряд чи побачимо».
Вона також підкреслює важливість регіонального контексту, адже Болгарія інтегрована у безпекові та енергетичні проєкти з Туреччиною і Румунією, і ці зв’язки обмежують можливості для різких змін курсу.
Що це означає для України
У підсумку експертки сходяться на тому, що Україні варто уникати крайнощів в оцінках нової болгарської влади.
З одного боку, існують ризики популістичних і ситуативно проросійських сигналів. З іншого – Болгарія залишається частиною європейських і безпекових процесів, які складно радикально змінити.
«Не варто дратуватися через дрібниці, які ми можемо почути. Натомість потрібно працювати з Болгарією на глибшому рівні, враховуючи її інтереси і внутрішню логіку. Тим більше, що опозиція залишається, і це також дуже добре», – підсумувала Маріанна Присяжнюк.
Вона додала, що після років політичної нестабільності країна отримує шанс на відносну рівновагу – навіть якщо вона супроводжуватиметься популістичними елементами.
Повна розмова – за посиланням.
