Олег Поліщук
Широкомасштабна агресія Росії проти України, яка триває вже півтора року, не обмежується лише військовими методами. Аби подолати наш опір, окупанти намагаються діяти як в гуманітарній, так і в економічній сферах. Але якщо в битві за уми українців Москва, включно з тамтешнім патріархатом, зазнає глобальної поразки, то на одному із суто економічних фронтів російсько-української війни підлеглі Путіна можуть похвалитися певними успіхами. Йдеться про багаторівневу атаку Росії на ключове джерело експортних надходжень до бюджету України – виробництво та продаж за кордон аграрної продукції, перш за все, зернових.
Скільки б не повторювали знамениту фразу німецького канцлера Отто фон Бісмарка про те, що «угоди з Росією не варті паперу, на якому написані», ця прозаїчна істина, схоже, нікого в світі нічому не навчила. Адже зрив зернової угоди-2022 був запрограмований у кремлівських кабінетах від самого початку. Після цього справді залишається тільки два сценарії: або й далі піддаватися на відвертий російський шантаж у цьому питанні, або нарешті налагодити надійні шляхи постачання українського продовольства іноземним імпортерам без участі РФ та її недоговороздатного керівництва.
Наслідки для Росії
Починаючи з 17 липня, коли країна-агресор офіційно оголосила про вихід із Чорноморської зернової ініціативи, експорт українського зерна морським коридором де-факто заблоковано. Цим Росія не лише завдає шкоди нашим аграріям і критично важливим надходженням в український бюджет, а й ставить під загрозу продовольчу безпеку багатьох країн Африки та Азії. Іншими словами, створює, без перебільшення, проблему планетарного масштабу. На сьогодні будь-які спроби міжнародної спільноти якось вплинути на Кремль та його хазяїна залишаються безуспішними, бо саме в цьому, судячи з усього, і полягав головний путінський план.
А саме: підписавши в липні 2022 року у Стамбулі за посередництва ООН та Туреччини угоду про Чорноморську ініціативу щодо безпечного транспортування зерна та продовольства з трьох українських портів – Одеського, Чорноморського та Південного, Москва змогла не тільки вберегти від західних санкцій власний зерновий експорт, а й досягти рекордних показників у минулому маркетинговому році.
Так, за словами міністра сільського господарства РФ Дмитра Патрушева (сина секретаря російського Радбезу, відомого «яструба» Миколи Патрушева), в минулому сільськогосподарському році, який тривав з липня 2022-го до липня 2023-го, росіяни експортували 60 млн т зернових. Для порівняння: у 2021/2022 маркетинговому році Росія експортувала значно менше зерна – 38,1 млн т.
За допомогою зернової угоди РФ змогла не просто вберегти від західних санкцій власний зерновий експорт, а й досягти справжнього експортного рекорду. Джерело: Getty Images
Як справедливо відзначило агентство Bloomberg, нинішні домінуючі позиції РФ на світовому ринку пшениці (в новому маркетинговому році на країну-агресора припадає кожна п’ята партія експортованої пшениці) розширилися винятково за рахунок України. Це пов’язано з тим, що рекордний експорт Росії базувався на рекордному врожаї 2022 року – 157,7 млн т зерна проти російського врожаю 2021 року в 121,4 млн т.
Це стало можливим завдяки зерну, вкраденому торік російськими загарбниками на окупованих територіях українського Півдня та Сходу. До речі, саме завдяки відвертому мародерству окупантів на Донеччині, Запоріжжі, Луганщині, Харківщині та Херсонщині стрімко зросли російські показники щодо пшениці – з 76,1 млн т до 104,2 млн т.
Наслідки для України
Водночас Чорноморська зернова ініціатива врятувала й український зерновий експорт, який за підсумками минулого маркетингового року навіть трохи зріс (загальний обсяг експорту зернових становив 49,9 млн т) порівняно з «мирним» 2021/2022 сезоном (48,4 млн т). І фактично за рік роботи зернового коридору Чорним морем понад тисяча суден встигли вивезти з українських портів майже 33 млн т продовольства на суму $8 млрд.
Загалом усіма видами транспорту за цей період було експортовано 66 млн т сільськогосподарської продукції на близько $20 млрд. Тобто частка експорту морським транспортом становила 50% у натуральному вираженні та 40% у грошовому.
За підрахунками Світового банку, зернова угода справді стабілізувала світові ціни на пшеницю та кукурудзу і навіть сприяла їх помітному зниженню. Джерело: Світовий банк
Важливу статистику українського зернового експорту за рік дії зернової угоди наводить також Рада Євросоюзу. Приміром, найбільше цим шляхом – 51% всього експортного вантажу – було перевезено зерно української кукурудзи. Адже саме кукурудзяні зерносховища найбільше постраждали під час війни від російських бомбардувань. На другому місці за обсягами експорту – пшениця (27%), на третьому – соняшник (11%). 65% української пшениці, експортованої в рамках Чорноморської зернової ініціативи, потрапило до країн, що розвиваються. Зрештою, за підрахунками Світового банку, зернова угода стабілізувала світові ціни на пшеницю та кукурудзу і навіть сприяла їх помітному зниженню. Крім того, в ООН заявили, що Україна поставила Всесвітній продовольчій програмі (ВПП) 725 тис. т зерна, яке було відправлено як гуманітарну допомогу до Афганістану, Джибуті, Ефіопії, Кенії, Сомалі, Судану та Ємену.
Поточна ситуація з українським врожаєм
Нещодавно Українська зернова асоціація (УЗА) оновила оцінку потенційного врожаю 2023 року, збільшивши її на 7,8 млн т – до 76,8 млн т зернових та олійних культур, тоді як у 2022-му врожай, за оцінкою УЗА, сягнув 73,8 млн т зернових та олійних. Профільні експерти зазначають, що збільшення прогнозу цьогорічного врожаю пов’язане зі сприятливими погодними умовами та кращою врожайністю культур, аніж очікувалося, хоча посівна площа менша на 2,2 млн га, ніж торік.
Цього року українські аграрії зможуть зібрати майже 77 млн т зернових та олійних, що більше, ніж торік. Джерело: Українська зернова асоціація
Звісно, такі очікувані показники значно нижчі за цифри врожаю-2021, але все одно дуже і дуже пристойні. Треба ж зважати на масштаби російської окупації аграрних районів Сходу та Півдня країни, наявність замінованих полів вже на звільнених територіях і нинішні інтенсивні бойові дії в Донецькій, Запорізькій та Херсонській областях, а також постійні російські обстріли Сумщини або Харківщини. Не кажучи вже про руйнування російськими військовими злочинцями Каховської греблі, що радикально погіршило, серед іншого, зрошувальні системи української житниці по обидва береги Дніпра.
За прогнозами тієї ж УЗА, експорт української аграрної продукції в новому сезоні 2023/2024 потенційно може становити майже 48 млн т. Втім, аналітики Української зернової асоціації зазначають, що постачання українського зерна та олійних культур у новому маркетинговому році можна реально очікувати на зазначеному рівні за умови відновлення експорту через чорноморські порти та покращення й здешевлення логістики альтернативних маршрутів, передусім дунайським коридором. В принципі, транспортування зерна Дунаєм є реальною, хоча б частковою, заміною чорноморського коридору. Саме тому ще в травні цього року українські порти на Дунаї обробили понад 3 млн т вантажів, що є рекордом. І саме тому російські загарбники постійно завдають нічних ударів по дунайській портовій інфраструктурі.
Транспортування зерна Дунаєм є реальною, хоча б частковою, заміною чорноморського коридору. Джерело: agropolit.com
Але в Українській зерновій асоціації наголошують: «В умовах російського блокування судноплавства в Чорному морі та атаки на портову інфраструктуру вкрай важливо зробити альтернативні маршрути експорту близькими до вартості логістики морем. З цією метою УЗА звернулася до Єврокомісії запровадити компенсацію європейським перевізникам за транспортування українського зерна від кордону до європейських портів. Це дозволить залишити українським виробникам маржу, яку вони змушені зараз витрачати на значно дорожчу логістику. Ідею УЗА активно підтримала європейська асоціація COCERAL, яка також звернулася до Єврокомісії з листом-підтримкою пропозиції УЗА».
Перспективи експортних коридорів
Отже, повноцінної заміни експорту українського зерна через Чорне море поки що немає, тому в світовій пресі активно обговорюються альтернативні маршрути. Навіть провідні китайські ЗМІ не втомлюються бити на сполох, адже, на їхню думку, «Україна протягом багатьох років була одним із ключових експортерів сільськогосподарської продукції, виробляючи достатньо продовольства, щоб прогодувати близько 400 мільйонів людей на рік».
Тому китайські аналітики розглядають кілька альтернатив після виходу Путіна із Чорноморської зернової ініціативи. По-перше, це створення нового зернового коридору також через Чорне море, але винятково через територіальні води Румунії, Болгарії та Туреччини. По-друге, експорт через порти Дунаю. По-третє, транспортування зерна автомобільним та залізничним транспортом до Європейського Союзу, а потім через європейські порти країн Балтії, Польщі, Хорватії, Греції і навіть Іспанії.
Європейська преса також звертає увагу на схожі зернові коридори та нагадує, що керівництво ЄС ще на початку 2022 року розробило план експорту українського зерна, якщо його не вдасться транспортувати через Чорне море. Зокрема, в цьому плані йдеться про те, що продовольство можна було б перевозити через кордон України з Румунією до румунського порту Констанца (до речі, на сьогодні український вантажопотік вже забезпечив понад чверть загального обсягу перевалки цього найбільшого порту в Румунії). Або через кордон з Польщею і доставляти зерно суходолом до портів на Балтійському морі.
Європейська преса нагадує, що керівництво ЄС ще на початку 2022 року розробило план експорту українського зерна, якщо його не вдасться транспортувати через Чорне море. Джерело: Jean-Francois Badias/AP
Щоправда, із транспортуванням до Європи залізницею є одна величезна проблема: українська та європейська залізничні колії відрізняються шириною, а це означає, що кожен потяг із зерном потрібно перевантажувати з одного комплекту вагонів до іншого на кордоні. Крім того, залізнична мережа у Східній Європі здатна транспортувати максимум третину українського зерна. Через це всі альтернативні для України зернові дороги все одно ведуть поки що до Румунії, і, швидше за все, через Молдову, адже залізнична інфраструктура українського Придунав’я дуже пошкоджена російськими ракетними атаками, а асфальт місцевих автошляхів просто не витримує величезного транспортного навантаження.
Між тим, далеко не всі враховують той факт, що Україна має один дуже важливий козир – відповісти на зернову агресію Путіна абсолютно дзеркально. Йдеться про те, що українська Держгідрографія вже оголосила небезпечними для судноплавства найбільші чорноморські порти РФ – Анапу, Новоросійськ, Геленджик, Туапсе, Сочі та Тамань. І показове підбиття морським дроном великого десантного корабля «Олєнєгорський горняк» в акваторії Новоросійського порту продемонструвало, що Україна справді має «довгі руки», і вона з цим не жартує. Тож тепер сама країна-агресор стикається з цілком реальними проблемами для власного експорту, і не лише зернового. А, між іншим, вся російська торгівля через чорноморські порти оцінюється щонайменше в $100 млрд на рік.
Панорамне фото: Крах зернової угоди-2022 був запрограмований у кремлівських кабінетах від самого початку. Джерело: TRT Haber
