Запити Європи, зміна позиції Вашингтона та маневри Кремля – Тарас Жовтенко про різночитання у баченні гарантій безпеки для України

Питання гарантій безпеки для України стало ключовою темою візиту української делегації до Сполучених Штатів. Західні партнери шукають формулу, яка водночас стримувала б Росію та забезпечувала Україні дієві механізми захисту. Серед обговорюваних сценаріїв – ідея створення 40-кілометрової буферної зони вздовж лінії розмежування. Про те, які варіанти нині розглядають у світі та як своїми маневрами Кремль затягує цей процес, в етері Radio NV розповів Тарас Жовтенко, безпековий аналітик Фонду «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва.

«Ще в другій половині минулого року, після ініціативи президента Франції Еммануеля Макрона щодо створення так званої “Коаліції рішучих”, почали обговорювати можливість міжнародного контингенту в Україні. Спершу його називали миротворчим, але коли стало зрозуміло, що  Путін не готовий завершувати війну, мова пішла про сили стримування», – нагадав Тарас  Жовтенко.

Завдання цих сил, пояснює експерт, полягало б не у веденні бойових дій, а у гарантуванні дотримання режиму припинення вогню.

«Це мали бути сили, які  моніторили би режим припинення вогню. І, до речі, саме тоді заговорили і про буферну зону, але було  незрозуміло, хто її патрулюватиме, хто реагуватиме на порушення, яким буде чисельний склад цього контингенту. Лунали цифри від 30 до 60 тисяч», – зазначив він.

Найголовнішим питанням була і залишається роль  США в цій конфігурації, каже анілітик.

«І Макрон, і канцлер Німеччини Мерц, і британський прем’єр Стармер просили у Трампа бодай помірної участі американців. Зрозуміло, що всі зважали на  заяви Трампа про те, що ніяких американських наземних  військ на території України бути не може. Але Трампа про це і не просили.  Європейці хотіли двох речей. Перше –  забезпечити  стратегічний захист Європи від російського ядерного шантажу і так звану «довгу руку».  Тобто, якщо Росія порушить режим тиші, американські далекобійні системи мали росіян за це покарати. Другим проханням було повітряне прикриття – участь американської авіації, якщо не у постійному патрулюванні українського неба, то принаймні в ударах по території Росії у разі провокацій», – пояснив Тарас Жовтенко.

Дональд Трамп довгий час навідріз відмовлявся від будь-якої участі у цих силах стримування. Але на останньому саміті з європейцями  у Вашингтоні  він несподівано змінив позицію.

«Трамп знову змінив правила гри: з одного боку, дав європейцям бажане й запустив продаж американської зброї через НАТО для армій Європи та України, а з іншого – відмовився наполягати на режимі припинення вогню. А без цього наші європейські союзники не бачать підстав для розгортання сил стримування в Україні»,  – констатує аналітик.

Фактично компромісом стало рішення про розгортання тренувальних місій європейських союзників на території України. І для цього їм не потрібно чекати на  режим припинення вогню.

«Трамп з подачі російського диктатора перескочив із ідеї припинення вогню прямо до фінального мирного врегулювання. Європейці ж наполягають на тому, що  без режиму тиші жодні сили стримування не мають сенсу», – наголосив Тарас Жовтенко.

Він пояснив, що ці різночитання у баченні гарантій безпеки для України виникають, з одного боку, через зміну позиції Вашингтона, а з іншого – через небажання Кремля зупиняти бойові дії на українській території.

«Путін просто тягнув час до своєї зустрічі в Китаї, і всі чудово розуміють, що від  того, про що в Китаї домовляться Путін, Сі та Моді, залежатимуть подальший розвиток подій в Україні та умови, в яких триватимуть  дискусії про гарантії безпеки для України. І цілком очевидно, що Росія намагатиметься створити паралельний вектор напруги – безпосередньо на східному фланзі НАТО», – підсумував Тарас Жовтенко.