З обранням нової влади у настроях громадян щодо повернення Донбасу радикальних змін не відбулося – експерти

Мир за будь-яку ціну не підтримують виборці жодної з партій – такий висновок соцопитування, проведеного спільно Фондом «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучерів та Центром Разумкова, результати якого  8 липня в Укрінформі обговорили експерти.

49% українців вважають, що заради миру варто погоджуватися на компроміси, але не на будь-які. Зокрема для усіх регіонів є неприйнятними вибори на умовах бойовиків, повна їх амністія і формування силових органів з місцевих представників.

Про це розповіла директорка Фонду «Демократичні ініціативи» Ірина Бекешкіна.

«49% населення вважають, що заради миру на Донбасі варто погоджуватися на компроміси, але не на всі. Мир за будь-яку ціну не підтримують виборці жодної з партій. Найменше його підтримують виборці партій «Голос» – 10% та «Європейська солідарність» – 7%. Найбільше – виборці партії «Опозиційна платформа – За життя» – 36,5%. Проте й виборці цієї партії переважно вважають, що задля миру слід іти на компроміси, але не на всі. Тобто мир за будь-яку ціну не підтримується виборцями жодної з партій, принаймні тих, що мають шанси увійти до Верховної Ради», – зазначила Ірина Бекешкіна.

Водночас вона наголосила, що більшість компромісів, які пропонуються Мінськими угодами, але насправді на яких наполягає Росія, не приймаються громадянами України стабільно впродовж кількох років. Причому серед компромісів є такі, що не приймаються абсолютно у всіх регіонах і виборцями всіх політичних партій.

«Найменш прийнятними компромісами є проведення виборів на умовах бойовиків – це неприйнятно для 66% опитаних, прийнятно лише для 13%. Неприйнятною є повна амністія учасників бойових дій проти українських військ – неприйнятна для 61%, прийнятна для 15%. Формування силових органів в цих регіонах, в ОРДЛО, лише з місцевих представників неприйнятне для 58%, прийнятне для 18%», – поінформувала соціолог про результати останнього дослідження.

Соціологиня відзначила й той факт, що більше половини українців підтримують повернення окупованих територій на сході держави під контроль України.

«Щодо політичного майбутнього територій «ДНР» та «ЛНР», то більшість громадян України віддають перевагу варіанту повернення окупованих територій на довоєнних умовах – 54%. Ще 17% бажають, щоб ці території повернулися до України, але отримали більше незалежності від Києва. Варіант автономії у складі України підтримують лише 12% українців, найбільше на Сході, але це лише 23%. На Сході теж діляться думки – між поверненням цих територій на колишніх умовах і поверненням з більшими повноваженнями», – сказала Бекешкіна.

Водночас вона зазначила, що повернення на колишніх умовах або з більшими повноваженнями підтримується виборцями всіх політичних сил, а от автономію «ДНР» та «ЛНР» найбільше підтримують виборці «Опозиційної платформи – За життя», це 31%.

«А от перетворення цих територій на незалежні держави підтримує тільки 5,5% виборців «Опозиційної платформи — За життя», а входження до РФ – менше 1%», – акцентувала експерткиня.

Ідею введення миротворчих сил ООН на окуповані території Донбасу підтримують більше половини українців.

«Що стосується пропозиції введення миротворчих сил ООН на окуповані території «ДНР» та «ЛНР», вона підтримується населенням України – 55,5%. Не підтримують 25%, 20% свого ставлення не визначили. Але з цього питання існують регіональні відмінності. Найбільше підтримують введення миротворчих сил у Західному – 74% та Центральному регіоні – 62%. А в Південному і Східному думки діляться — в Південному підтримують введення миротворчих сил 38,5%, не підтримують – 37,5%, у Східному підтримують 37,5%, не підтримують – 42%», – сказала Ірина Бекешкіна і зауваживши, що єдиною політичною силою, виборці якої проти введення миротворчих сил, є «Опозиційна платформа – За життя» – 50%, але і там введення підтримують 32% її прихильників.

«Коли ми проводили окремі інтерв’ю і фокус-групи на Донеччині, то запитували, чому тут проти миротворців, хоча це робиться саме для того, щоб забезпечити мир. І відповідь була така: перше – тому що бояться людей зі зброєю взагалі; друге — тому що є асоціація з Іраком, Сомалі, іншими країнами, де точаться бойові дії. І ми знаємо, які інформаційні канали нав’язують цю точку зору, що впливає на думку населення Донбасу», – додав науковий керівник Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва Олексій Гарань.

Георгій Тука, заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України, відзначив, що піднесений тими результатами, які були презентовані.

«Адже перебуваючи протягом тривалого часу під  інформаційним тиском, коли в  суспільстві намагаються  протиснути ідею про необхідність так званих прямих переговорів із  керівництвом так званих ЛНР і ДНР, про досягнення миру  за будь-яку ціну,  чудово розуміючи, що чимала кількість громадян не в змозі аналізувати ці інформаційні тези і вкиди, які здійснює ворожа пропаганда на території України, вплив на громадян міг би бути значно більший», – коментує дані громадської думки Георгій Тука.

І все ж зауважив, що 41% громадян, які  вважають проведення прямих переговорів з керівниками самопроголошених «ДНР» та «ЛНР»  прийнятним, це  чимало і вельми бентежно. Посадовець пояснив образно:

«Коли до вас підходять і  б'ють  по голові молотком, то ви не будете позиватися до молотка, бо є певний актор,  який використовує цей молоток. У нашому конкретному випадку ці так звані незаконні угруповання, які діють на території Донеччини і Луганщини, це і є так званий молоток, який безпосередньо використовує Російська Федерація. І результатом переговорів буде те саме, що розмовляти потерпілому з молотком».

На запитання, чи продовжить працювати МінТОТ за нової влади, Георгій Тука висловив побажання, що воно має працювати і йому мають бути надані ті повноваження, які були задекларовані під час створення, зокрема й щодо вимушених переселенців, як досі, на жаль,  не передані.

Олексій Мацука, голова правління громадської організації «Донецький інститут інформації», переконаний –  команда Зеленського зіткнеться з тими самими проблемами Мінського процесу, що й команда Порошенка, адже й у настроях громадян щодо повернення Донбасу радикальних змін не відбулося.

«Ми бачимо за даними опитування, що такі питання, як амністія, відновлення економічних зв'язків з ОРДЛО, запуск соціальних проектів, насамперед пенсійного, що прописано у Мінських домовленостях, суттєво розділяють українське суспільство, і це означає, що теперішня влада зіткнеться рівно з тими самими проблемами комунікації цих тем, що і минула влада. І для нової команди це справді виклик того, як вона комунікуватиме необхідність виконання Мінських угод з боку України».

Журналіст зазначає, що сьогодні  представники  команди Зеленського виголошують заяви, що  свідчать про готовність до певних компромісів і,  найвірогідніше,  нова влада таки  піде на виконання частини пакету Мінська, взявши на себе  лідерство у його  реалізації. Росія ж,  аби зберегти свій вплив, шукатиме нові моделі, в яку  сьогодні логічно вписується опозиційна партія Медведчука «За життя».    

«Це буде створенням  нової альтернативної реальності, за якою ми вже сьогодні спостерігаємо, – ділиться своїм баченням ситуації Олексій Мацука. – Це і те, що  Медведчук повертає полонених, це і  створення телемостів між Росією і Україною саме на телеканалах цього представника, це і те, що стосується  газових переговорів та позиції  щодо ПАРЄ».

На думку експерта, проект під назвою «Віктор Медведчук», який Росія запустила  на своїх пропагандистських каналах,  у  відкритий спосіб  агітуючи за нього як за єдиного кандидата для України, свідчить про те, що  Росія, під тягарем міжнародних санкцій і тиску, готується піти з України, залишивши тут свого «намісника», який  впливатиме на ситуацію всередині країни.

Зупинити це має  громадянське суспільство і  ті, хто був залучений до процесу переговорів протягом п'яти років, вважає Олексій Мацука. А новій владі, на його думку, необхідно працювати над  прогнозуванням  нових кроків Росії і як їм протидіяти.

Піти із  Донбасу і  залишити тут Медведчука  – це ще позитивний сценарій,  каже Валентин Краснопьоров, координатор руху «Сильні громади». На його думку, вкладаючи ресурси в Медведчука та його сім’ю, надаючи йому кошти на діяльність всередині України та на дестабілізацію ситуації у ній,  Росія не планує піти з України, а домагається  сценарію, щоб довести світові, що Україна є недієздатною державою, а санкції, спрямовані на захист країни, якої вже не існує, не мають сенсу.

Втім, такому сценарію, на думку експерта, є протидія. І останнє дослідження громадської думки підтверджує факт, що українське суспільство  в більшості достатньо тверезо ставиться  до процесу, який відбувається сьогодні на Сході та в Криму, і готове захищати свій національний інтерес та суверенітет.

«Навіть Опозиційному блоку не так просто з поглядами  їхніх виборців  на вирішення, наприклад,  воєнної ситуації на Донбасі», – зауважив Валентин Краснопьоров. Він підмітив, якщо електорат чотирьох партій («Слуга народу», «Батьківщина», «Європейська Солідарність» і «Голос»), які проходять на парламентських виборах до Верховної Ради, достатньо україно-суверенно налаштований,   не хоче  прямих перемовин з керівниками самопроголошених республік, відновлення економічних стосунків з ОРДЛО, то у поглядах виборців «Опозиційної  платформи –За життя» є цікаві парадокси.

«Вони хоч і говорять у російських тезах – і про необхідність позаблокового статусу України, і про  відновлення російської мови, і про особливий статус окупованих територій, проте коли переходить питання до конкретики, скажімо, щодо виборів на умовах  бойовиків чи формування  місцевої поліції та правоохоронних органів із місцевих представників, то більшість такі дії не підтримує», – каже Валентин Краснопьоров.

Він погоджується зі своїм колегою  – нова влада, буде вимушена продовжувати той курс на виконання Міських домовленостей та  миротворчої місії, який був закладений у минулому, тому що насправді  іншого варіанту, як змушувати Росію піти з України, немає. А та політика нової команди президента, яка спрямована на загравання з представниками окупованих територій та відновлення економічних стосунків, ні до чого не призведе.

«Ці речі вже були в українській історії, і вони ні до чого не призвели, – пояснює  Валентин Краснопьоров. – Тому що там відбувається повний контроль Російської Федерації, яка   ніяк не заохочує вирішувати це питання, в неї єдина мета – десуверенізація України».

Олексій Гарань, науковий директор Фонду «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва так само вважає – тепер  команда Зеленського опиняється перед тими ж викликами, що й колись стояла команда Порошенка, і їм стає зрозуміло, що треба діяти в уже напрацьованих рамках, водночас прораховуючи,   на які  можливі  компроміси в рамках домовленостей можна буде піти.

Щоб завоювати прихильність  жителів непідконтрольних територій, Володимир Зеленський міг би, приміром, піти на скасування указ №39 Міністерства з питань непідконтрольних Києву територій про обмеження перевезення товарів через лінію розмежування, розмірковує Олексій Гарань.

«Зараз дозволено перевозити 75 кг. Люди приїжджають на підконтрольну Україні частина Донбасу, знімають там гроші, але вкласти їх можуть в ці 75 кілограмів. Решту грошей вони витрачають на окупованій території », – сказав експерт. Таким чином, вважає Олексій Гарань, глава держави міг би завоювати лояльність жителів непідконтрольних територій і водночас стимулювати вітчизняне виробництво.

«Питання полягає, з одного боку, в тому, чи вдасться Зеленському зберегти твердість, а з іншого продемонструвати, в тому числі й міжнародним партнерам, що Україна готова рухатися вперед, а відповідальність лежить саме на російській стороні», – наголошує політолог, прогнозуючи, що до виборів команда Зеленського не робитиме певних рухів, щоб не втратити свій електорат як проєвропейськи налаштований, так і той, що дивиться у бік Росії.