Ймовірне обрання проросійського кандидата президентом Молдови: які ризики геополітичного розвороту сусідньої з Україною Республіки?

Руслан Кермач,
політичний аналітик («ДІ»)

За тиждень – 13 листопада 2016 року – в сусідній з Україною Республіці Молдова має відбутися другий тур загальнонаціональних президентських виборів[1], на яких з дуже високою ймовірністю перемогу може здобути лідер проросійської партії соціалістів Ігор Додон. Останній, як і передбачали раніше соціологи, за підсумками першого туру виборів здобув впевнену перемогу, випередивши свою основну конкурентку від проєвропейських сил Майю Санду майже на 10%. Фаворит теперішніх виборчих перегонів вже встиг публічно відзначитися своїми скандальними заявами щодо приналежності Криму. Раніше Додон також заявляв про намір домагатися скасування Угоди про асоціацію та вільну торгівлю між ЄС та Республікою Молдова.

В Україні перспективу обрання політика з відверто проросійською риторикою президентом сусідньої Молдови сприймають з цілком виправданою насторогою. Закономірні побоювання викликає, зокрема, можливість радикальної зміни зовнішньополітичного курсу сусідньої країни, як і перспектива її стрімкої інтеграції в бік Євразійського економічного союзу після обрання нового президента. Однак саме по собі президентство проросійського лідера соціалістів Ігоря Додона ще не означає можливості здійснити такий різкий геополітичний розворот Молдови в бік Москви, хоча і залишає певні ризики реалізації подібного сценарію вже після проведення чергових або ж можливих позачергових парламентських виборів у республіці.

Перш за все варто відзначити, що конституційні повноваження глави держави в політико-інституційній архітектурі Республіки Молдови досить обмежені. Для затвердження доленосних зовнішньополітичних рішень,  ратифікації або денонсації міжнародних договорів президенту необхідна підтримка парламентської більшості. У нинішньому скликанні парламенту Додон, маючи власну фракцію, все ж не володіє тією політичною більшістю, на яку міг би спертися, щоб реалізувати свій курс. Однак потенційна можливість зміни політичної розстановки сил на власну користь відкривається для нього вже з осені 2018 року, на коли заплановано чергові парламентські вибори в Молдові.

Не виключено, однак, що в разі свого обрання президентом лідер партії соціалістів Молдови спробує l розвалити зсередини нинішню і без того доволі хитку та нестійку більшість у парламенті, щоб отримати можливість по завершенні трьох місяців недієздатності законодавчого органу оголосити дострокові вибори до національного парламенту.

Маючи на сьогодні найбільший політичний рейтинг, цілком ймовірно, що соціаліст Додон зміг би в оновленому парламенті здобути більшість місць для своєї політичної сили. При такому варіанті розвитку подій  стратегічний розворот у бік Москви стає куди більш імовірним сценарієм, хоча все ж і не гарантованим.

Адже потрібно також враховувати, що в разі обрання на посаду президента, проросійський політик Додон потрапить у вже сформований до нього політичний, соціально-економічний і дипломатичної контекст, який складався у попередні роки провадження Кишиневом вектора європейської інтеграції. Зокрема, йдеться про безвізовий режим між Молдовою і ЄС, що успішно функціонує вже понад два роки, тісні торгово-економічні зв'язки з країнами Європейського союзу. Крім того, Республіка Молдова є на сьогодні лідером серед країн Східного партнерства за обсягами отримання фінансової допомоги Брюсселя на душу населення.

Було б вкрай необачливо за таких умов намагатися руйнувати вже сформовані принципи і механізми співпраці Республіки Молдова з країнами Заходу. Те саме стосується і двостороннього діалогу з Києвом як важливим не тільки торгово-економічним партнером Молдови, але й одним із ключових учасників переговорного процесу в контексті врегулювання придністровського питання.

Нарешті, незважаючи на теперішню передвиборну риторику, Ігор Додон загалом справляє враження все ж таки достатньо досвідченого і прагматичного політика, що здатний ефективно балансувати на політичному небосхилі, не впадаючи при цьому в згубні для інтересів Кишинева крайнощі. У зв'язку з цим не виключено, що логіка поведінки і політичних суджень лідера соціалістів після завершення виборчої кампанії може зазнати певних змін в бік більшої збалансованості та розважливості, до чого також спонукатимуть ті об‘єктивні політичні та економічні реалії, в яких наразі перебуває Республіка Молдова.

[1] Вибори президента, що проходять цього року в Республіці Молдова, є першими з 1996 року прямими (всенародними) виборами глави цієї держави. Раніше президент Молдови обирався національним парламентом. Перехід до прямих виборів президента відбувся після рішення Конституційного суду Молдови, який 4 березня 2016 визнав поправки до Конституції 2000 року, що вводили процедуру обрання президента парламентом, антиконституційними.