Марія Золкіна

Голова напряму "Регіональна безпека та дослідження конфліктів", дослідниця Лондонської школи економіки й політичних наук 

Коментарі
19 листопада 2026

Трамп без Європи стає слабшим у відносинах із Росією та Китаєм, а Пекін не підтримує риторику США та Росії про перерозподіл сфер впливу, – Марія Золкіна

Тиск Дональда Трампа на Україну найближчими місяцями може посилитися, однак це короткострокова перспектива. Водночас Європа поступово позбувається ілюзій щодо ролі Сполучених Штатів у європейській безпеці й отримує можливість активніше долучитися до переговорів про завершення російсько-української війни.
Чому Китай не зацікавлений у перерозподілі сфер впливу між великими державами, які цілі переслідують учасники тристоронньої зустрічі Трампа, Сі Цзіньпіна та Путіна в Шеньчжені і
 які червоні лінії має визначити Європа перед наступним раундом переговорів, зокрема щодо ядерної безпеки та військової присутності НАТО, в інтерв'ю на YoyTube-каналі Вікна-новини  розповіла Марія Золкіна, голова напряму «Регіональна безпека і дослідження конфліктів» Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва.

– Чи означає критика Вашингтона щодо українських ударів углиб Росії, що Дональд Трамп і надалі посилюватиме тиск на Україну?

– На Україну Дональд Трамп точно намагатиметься тиснути найближчі пару місяців – до набуття повноважень новообраним Конгресом. Це його золотий час, поки він не буде обмежений питаннями внутрішнього тиску, розслідуваннями, претензіями до того, чи правильним був вибір почати говорити з Росією про пом'якшення санкцій, нормалізацію відносин, навіть без режиму тиші.

Зараз, у листопаді й грудні, напередодні саміту Великої двадцятки у США, Дональд Трамп, відчувши смак чи можливість якогось прогресу, хоча б на рівні зустрічей і консультацій, діятиме за звичною для нього схемою. Він звинувачуватиме радше Україну, коли вона робитиме щось для посилення своєї позиції, як це відбулося з Керченським мостом. Натомість аналогічної критики на адресу Росії, яка щоночі нищить українську інфраструктуру, ми не побачимо.
Тут немає ніякого сюрпризу. Але наступні два місяці – це все-таки дуже короткий період. Головне, чого ми можемо зараз домогтися, – це зміни переговорного формату, зокрема завдяки залученню Європи. Тоді вже матимемо нову реальність у переговорах. І Дональд Трамп удома матиме іншу реальність, починаючи із січня. Тож це короткострокова перспектива.

– Європейські країни дедалі частіше висловлюють позиції, які суперечать Вашингтону. Чи означає це, що Сполучені Штати втрачають статус головного гравця у світовій політиці?

– Я думаю, що в глобальному сенсі рішення зменшувати присутність Сполучених Штатів у системі європейської безпеки колись розглядатимуть як стратегічну помилку адміністрації Дональда Трампа.

Спочатку європейці у 2025 році не могли оговтатися від шоку, коли США почали говорити про зменшення американської військової присутності. Потім – від того, що Вашингтон почав говорити з росіянами з позиції тиску на Україну і примушування її до швидкого миру, чого не сталося.

Але цей шок початку другої каденції Трампа достатньо швидко, в історичному розрізі, минув. І зараз, як на мене, це найкращий момент для Європи, щоб приєднатися до переговорного процесу щодо російсько-української війни. Адже це своєрідний лакмусовий папірець питання європейської безпеки.

Європа почала виробляти зброю, зробила державні замовлення, фінансує підтримку України й уже не має жодних ілюзій стосовно ролі Сполучених Штатів. А ця роль точно буде зменшена. У грудні Пентагон оголосить про свої плани: чи будуть вони й надалі відкликати, переміщувати або скорочувати американські війська на базах у європейських країнах НАТО.

Сполучені Штати зараз виглядають зовсім інакше, ніж ще декілька років тому. І я вважаю, що переключення уваги на західну півкулю, як це було визначено в американській національній стратегії, є помилкою. Адже фактично США зменшили свій вплив. Вони добровільно позбавилися, як би це зараз цинічно не звучало, інструменту міжнародного впливу завдяки контролю над європейською системою безпеки.

І, як не парадоксально, Трамп розраховував, що це допоможе йому відірвати Росію від Китаю, нормалізувати відносини з Росією, переконати Путіна. Але насправді без Європи, без колишнього впливу США в Європі, він і для Китаю, і для Росії виглядає слабшим гравцем, ніж сподівався.

– Які цілі  ставлять перед собою Трамп, Сі Цзіньпін і Путін на тристоронній зустрічі? Чому тема російсько-української війни стала каменем спотикання ще під час формування порядку денного?

– У сторін насправді різні цілі. І Сполучені Штати, і Китай, і Росія мають конкретні завдання, які хотіли б реалізувати завдяки цій тристоронній зустрічі.

Ви правильно підмітили, що для самого Путіна це питання міжнародної легітимації та символічного підвищення міжнародного статусу. Але дуже показово, що тема російсько-української війни недарма стала каменем спотикання вже на рівні формування порядку денного.

США і Росія дуже хотіли, щоб російсько-українська війна стала темою тристоронніх переговорів у Шеньчжені. Натомість Китай як господар саміту АТЕС і цієї зустрічі на його полях опирався цьому. Через позицію Пекіна російсько-українська війна не буде однією з центральних тем переговорів.

Як на мене, це дуже показово. Росія хотіла легітимізувати свої вимоги до Європи та України завдяки формулі, за якою великі держави, до яких вона себе відносить, сідають за стіл і перерозподіляють сфери впливу.

Для Трампа важливий факт швидкої перемоги, щоб збалансувати свої поразки в Ірані, результати проміжних виборів тощо. Йому також важливо спробувати заручитися підтримкою Китаю, продемонструвати, що ця тема важлива, а США досі грають першу скрипку як організатор переговорного формату.

Але для Китаю важливо, щоб не США і не Росія формували порядок денний цієї тристоронньої зустрічі, а саме Пекін визначав, про що вони говоритимуть. Тому Китай не може собі дозволити включити до порядку денного тему, на якій наполягають США і Росія. Якщо інтереси цих двох країн у чомусь збігаються, це не означає, що їхня спільна позиція має стати центральною темою переговорів. Для Китаю принципово важливо, щоб не складалося враження, ніби він не контролює порядок денний.

Другий момент – Китай планомірно виступає за так звану багатополярність. Але не за багатополярність на рівні перерозподілу сфер впливу. Для нього дуже важливо зберегти можливість вільної глобальної торгівлі, тому що це його інструмент. Китаю не підходить модель, за якої існуватимуть умовні зони впливу, контрольовані Сполученими Штатами, які визначатимуть, чи може Китай торгувати в Південній Америці або Європі. Так само йому не підходить ситуація, коли частина Європи нібито стає політичною зоною впливу Росії.

Така схема суперечить китайському баченню відкритої багатополярності, яку Пекін трактує як інструмент проникнення в різні регіони світу завдяки економіці, м'якій політиці тощо.
с незалежність і політично підпадає під вплив іншої держави. А в Азії Китай будує свій авторитет серед сусідів – як через жорсткі конфронтації, наприклад із Японією, так і через м'яке підпорядкування. Це точно не про перерозподіл сфер впливу.

– Паралельно відбудуться зустрічі в Берліні за участю американських, українських та європейських представників. Чого очікувати від цього переговорного треку і які питання мають стати ключовими для Європи?

– Якщо ми говоримо про підготовку Європи до переговорів і її включення в переговорний формат, то маємо розуміти, що зараз ключове завдання для європейців – визначити дві-три дуже чіткі позиції, про які представники кількох європейських країн зможуть говорити зі Сполученими Штатами, Україною та Росією. При цьому всі розуміють, що європейські партнери України виступатимуть на одному боці з Україною, хоча говорити вони мають про інше.

Ми чекатимемо оголошення найближчої зустрічі, яка може відбутися вже не у форматі Росія – Україна – США, а за участю Європи. Я думаю, що цього тижня і заяви, і позиції на Рамштайні, і підготовка Європи до участі в наступному раунді переговорів підпорядковані тому, щоб визначити ці червоні лінії.

Тобто спочатку чітко відкинути, наприклад, можливість зменшення військової присутності інших країн НАТО в Балтії, адже там розміщені бригади західноєвропейських членів Альянсу, а не лише місцеві військові.

Слід також говорити про те, де можливий контроль над озброєннями. На Європу впливатимуть і результати тристоронньої зустрічі в Шеньчжені, адже одна з тем її порядку денного – питання контролю над ядерним озброєнням. І ми пам'ятаємо, що саме тут збігаються інтереси Росії та Китаю. Росія висунула вимоги ядерним державам НАТО – Франції та Великій Британії.

Тож для Європи зараз важливо визначитися з ядерним питанням, зокрема щодо ядерних доктрин Франції та Великої Британії, щоб Росія не мала жодного права вето на їхню політику в цьому контексті.

Потрібно також визначитися з питанням присутності військ у Східній Європі та країнах Балтії і не допустити, щоб Росія отримала вплив на спільну зовнішню та оборонну політику Європи. На це Росія точно має апетит, хоча офіційно говорить лише про НАТО та його діяльність.

Останні новини з категорії Коментарі

Трамп без Європи стає слабшим у відносинах із Росією та Китаєм, а Пекін не підтримує риторику США та Росії про перерозподіл сфер впливу, – Марія Золкіна

Марія Золкіна проаналізувала цілі лідерів США, Китаю та Росії на тристоронній зустрічі, позицію Пекіну щодо перерозподілу сфер впливу та кл...
19 листопада 2026

Зустріч Трампа, Сі та Путіна: Китай хоче посилити залежність США і Росії, а Україні потрібно синхронізуватися з Європою – Тарас Жовтенко

Тарас Жовтенко проаналізував цілі Трампа, Сі та Путіна на тлі запланованої зустрічі в Китаї й пояснив, чому Україні важливо узгоджувати пози...
18 листопада 2026

Амбіції Трампа і внутрішня боротьба у США: як Україні зберегти підтримку обох партій – Олексій Гарань

Олексій Гарань проаналізував особливості зовнішньої політики Дональда Трампа
16 листопада 2026

Членство в НАТО в обмін на вихід України з територій Донбасу: що не так із пропозицією США і як перевірити серйозність цієї ідеї – Марія Золкіна

Марія Золкіна проаналізувала історію та реалістичність пропозицій щодо вступу України до НАТО в обмін на територіальні поступки
16 листопада 2026