Якісне відновлення: комплексний підхід в повоєнній відбудові українських міст

Ксенія КУТОВА,
журналістка,  міська дослідниця

Зробити міста кращими

Повномасштабна війна росії проти України принесла біль і страждання на нашу землю. Дослідники війни навіть називають її наймасштабнішою через високу інтенсивність бойових дій та величезну кількість атак. Водночас, починаючи з 2014 року, історики фіксують очевидні аналогії між політикою нацистського Третього Рейху та агресією кремля. І Гітлер, і путін закладали у плани своєї агресії терор проти мирного населення. Саме тому наші міста, села та селища щодня піддаються російським обстрілам.

За час широкомасштабного вторгнення, з 24 лютого 2022 року, росіяни випустили по території України понад вісім тисяч ракет, зокрема й балістичних, а також майже п’ять тисяч дронів. Ворог має на меті знищити українців та все, що ми маємо. Внаслідок усіх цих ворожих атак було частково пошкоджено чи зруйновано 17 615 об’єктів цивільної інфраструктури.

Та війна, на жаль, триває, кількість зруйнованих та пошкоджених об’єктів постійно зростає. Однак, хоч як парадоксально це звучить, нині ми маємо унікальний шанс зробити наші міста кращими.

Не відбудова, а розвиток 

У відповідь на атаки крилатих ракет та безпілотників українці гуртуються, стають більш рішучими в боротьбі з ворогом. Починається й відновлення зруйнованих об’єктів.

За результатами загальнонаціонального опитування, проведеного Фондом «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва спільно з Центром політичної соціології у період з 3 по 12 березня 2024 року на замовлення медіамережі «Вікно Відновлення», абсолютна більшість опитаних (68%) переконана, що після закінчення війни Україна відновить свій довоєнний соціально-економічний потенціал, але процес повоєнного відновлення України не буде швидким. 16,5% респондентів вважає, що відбудова займе щонайменше від 2 до 5 років. 21% опитаних оцінили тривалість процесу відновлення у 5–8 років. 18% опитаних відводять етапу відбудови  8–10 років. 22% респондентів вважають, що Україні знадобиться понад 10 років для відновлення після війни.

Така різниця в термінах може бути пов’язана з відсутністю актуальних даних про масштаби руйнувань і тим, що фактично кожен населений пункт в Україні щодня в небезпеці. Це також  пов’язано з невизначеністю самого процесу відбудови.

У суспільства немає чіткого розуміння, як саме має відбуватися процес відновлення, що потрібно відновлювати в першу чергу, а що, можливо, відновлювати не потрібно взагалі, хто має це  втілювати та кого залучати, де брати кошти та спеціалістів і ще багато-багато  інших «як», «де» та «що».

Перш за все, слід усвідомити, що не завжди потрібно відновлювати все саме так, як було до руйнування. Адже наші міста змінюються, як і люди, що в них живуть. А війна ще більше прискорює ці процеси. Тому, коли ми говоримо про відбудову, то маємо говорити і про розвиток та розбудову наших міст.

Ще до війни українські міста стикалися з різними викликами: це й відсутність доступного житла, й мобільність, й вплив змін клімату тощо. Тепер, через війну, цих викликів стало ще більше.

«Насправді розвиток наших міст не повинен зупинятися ніколи, — розповідає архітектор і співзасновник ГО «Урбанина» Максим Головко. — Тобто ми повинні продовжувати розвивати наші міста, як робили це до війни. Однак тепер у нас не лише питання, як їх зберегти, а й що робити з тими, які зруйновані ракетами. Розв’язати ці питання, просто відновивши те, що було, взагалі неможливо, оскільки наші міста проєктували і будували за принципами історичної давнини, за підходами модернізму, за підходами розподілення територій, де люди сплять і де люди працюють». Іншими словами – нові часи потребують нових рішень та підходів.

Архітектор, співзасновник ГО «Урбанина» Максим Головко.

Відбудовуємо «для людей»

Коли говорять про відбудову України, дуже часто починають насамперед з економічних аспектів. Так, наприклад, прем’єр-міністр Денис Шмигаль презентував план відновлення інфраструктури України Fast Recovery. Це, безумовно, важливо, але водночас важливо розуміти, чи буде кому працювати на відновленому підприємстві. Безліч людей покинули свої домівки, виїхали за кордон чи стали ВПО. І перш ніж починати відновлення виробництва або інфраструктури, доведеться відповісти на болюче для країни запитання: чи повернуться люди до свого міста чи  села, тобто чи захочуть вони туди повернутися?

Саме тому відбудова має здійснюватися  за принципом «для людей».

«Нам треба запропонувати таку програму, де буде чітко зазначено, що люди матимуть у своєму рідному місті і житло, і роботу. Тоді, можливо, вони захочуть повертатися», — ділиться думками кандидатка географічних наук, доцентка кафедри економічної та соціальної географії КНУ імені Тараса Шевченка, гарантка освітньої програми «Урбаністика та міське планування» Наталія Провотар.

Кандидатка географічних наук, доцентка кафедри економічної та соціальної географії КНУ імені Тараса Шевченка Наталія Провотар.

На що звертати увагу та що враховувати

Війна росії проти України триває, тому безпека для людей виходить на перший план. Це частково підтверджує й вищезгадане опитування, за результатами якого найбільш актуальними напрямами повоєнного відновлення країни більшість опитаних вважає розмінування територій (76,5%).

Результати опитування, проведеного Фондом «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва спільно з Центром політичної соціології у період з 3 по 12 березня 2024 року.

Однак поняття «безпечні місця» може бути ширшим. Наталія Провотар зазначає, що слово «безпека» має багато складових.

«Це не тільки про припинення обстрілів. Безпечно – це також, коли відбулося  хоча б часткове розмінування, тому що дуже складно повернутися в сільську місцевість, де ти не знаєш, на якій вулиці заміновано, і твоє життя постійно наражається на ризики. Безпечно – це і наявність роботи та житла. Для людини слово «безпека» дуже багатогранне. Це не тільки фізична безпека», – переконана Наталія Провотар.

Усі проєкти відбудови мають реалізовуватися за високими енергоефективними стандартами. Це сприятиме колосальному заощадженню  енергоресурсів, яких через постійні російські обстріли наразі бракує, а також коштів, які громади зможуть використовувати на власний розвиток.

Не можна оминути увагою й зелені зони та насадження, адже, крім комфорту та зниження температури у місті, вони позитивно впливають на психоемоційний стан мешканців, що вкрай важливо в умовах постійного стресу від війни.

Питання інклюзивності вулиць та формування безбар’єрного простору були важливими й раніше, однак під час війни набувають ще більшої актуальності.

Ветеран російсько-української війни Сергій Калитюк на Площі Ринок у Львові, лютий 2024 року. Фото: Суспільне Львів.

Крім цього, впровадження принципів сталого розвитку є ключовим на шляху України до ЄС. Щоб відбудова  України була сталою, ще в травні 2022 року ГО «Екодія» визначила головні принципи для «зеленої» післявоєнної відбудови. Ці принципи мають забезпечити сталий розвиток економіки й громад, а також гарантувати, щоб українські міста й села, що були звільнені від російської окупації або відновлюються після обстрілів, поверталися до життя, маючи безпечніші та  комфортніші умови. До цих принципів, зокрема, належать: сталі та системні рішення; прозорість, участь громад та громадськості в ухваленні рішень; використання найкращих доступних технологій та практик; декарбонізація і децентралізація енергетики тощо. І деякі громади вже почали втілювали проєкти за принципами «зеленого» відновлення.

Ще один важливий аспект —  збереження пам’яті про трагедії українських міст, що постраждали від російського вторгнення. Це важливо з багатьох причин, зокрема для засвоєння історичних уроків та  чіткого усвідомлення того, що росія — ворог.  Через це деякі міста можливо відбудовувати не варто.

«Дуже складно буде ухвалити рішення про те, який населений пункт залишити як символ. Символ того, що відбувалося і як це відбувалося. Це буде дуже складне рішення, але про нього треба думати вже сьогодні», — зазначає Наталія Провотар.

Однак, наголошує науковиця, консервувати велику кількість місць пам'яті, що нагадуватимуть про трагедію, не варто: «Війна – це трагедії, трагедії для багатьох сімей. І нагадування про горе, якого зазнали люди, повинно бути дуже виваженим».

Монумент «Воля», відкритий в Ірпені 2024 року. Для нього зібрали майже дві тонни боєприпасів із Київської області (з Ірпеня, Бучанського району, Макарова та Бородянки). Фото: Ірина Геращенко / Telegram.

Меморіал «Скільки людей ще повинно загинути?», відкритий у Краматорську 2015 року. Фото: ГУ НП Донеччини.

Корисними у відновленні українських громад можуть стати приклади інших країн.

Як зазначав історик Ярослав Грицак, «війни є постійним супутником людської історії. Ми цього не знали, не помічали, поки не сталася ця війна... На жаль, зло є в історії. Воно не зникає…» Але після воєн усі країни відновлюються. Тому ми маємо безліч прикладів, успішних та неуспішних кейсів. Залишилося тільки обрати найкращі з них та, звісно ж, адаптувати під українські реалії.

І останнє, але, мабуть, найбільш актуальне — оновлені населені пункти мають стати комфортними для їхніх мешканців. Тут ідеться й про відбудову житла, й про укриття та бомбосховища, й про соціальну інфраструктуру (школи, лікарні тощо), й про громадські простори та доступність у населених пунктах.

«Ми можемо, очевидно, використовувати новітні рішення з інших країн, оскільки вони теж працюють над пошуком сталого будівництва, нових видів мобільності, пошуку рішень, як впроваджувати доступне житло, як зберігати пам'ятки. Однак нам доведеться працювати ще більше, залучати ще більше експертів для того, щоб це зробити. Мінус у тому, що це потребує величезних ресурсів. І не лише для того, щоб просто щось побудувати, а й для того, щоб ці рішення знайти. Тому зараз, навіть якщо неможливо розпочати відбудову, потрібно докласти зусиль, щоб знайти рішення, як це робити в майбутньому, коли ресурси з'являться», — розповідає архітектор Максим Головко.

Де знайти рішення вже зараз?

Пошук рішень — тривалий процес. Щоб пришвидшити роботу ГО «Урбанина», уклали Довідник з відбудови міст, в який увійшли найкращі світові практики з проєктування та створення комфортних міст, адаптовані під українські реалії. Експерти та експертки зібрали типові рішення з проєктування, планування, впорядкування та відновлення.

Довідник з відбудови міст. Фото: urbanyna.com

Зокрема, у довіднику можна знайти головні типи забудови українських міст та рекомендовані рішення щодо їхнього удосконалення та відновлення; основні типи подвір’їв, що є в різних типах забудови, та параметри їхнього розташування й наповнення; основні види міських площ та рекомендовані варіанти їхньої організації; основні типи вулиць і доріг, найбільш поширені в українських містах, а також рекомендації щодо їх удосконалення та відновлення; рекомендації щодо організації вхідних груп будівель за умов різних перепадів висоти та правила опорядження фасадів; рекомендації щодо озеленення міста та влаштування зелених зон  і навіть опис та рекомендовані варіанти встановлення елементів вуличної інфраструктури — вуличних меблів, навігаційних вказівників, елементів освітлення, дорожніх знаків, рекламних носіїв тощо.

Довідник з відбудови міст. Фото: urbanyna.com

Архітектор і співзасновник ГО «Урбанина» Максим Головко розповідає, що Довідник став відповіддю на запит на швидкі рішення, адже хоч би що ми говорили про складні відповіді на складні запитання, все одно процес відновлення українських міст вже триває.

«Процес відновлення напряму залежить від громад, їхнього бажання. І видно, що громади не зупиняються в тому, щоб відновити будинки, площі, вулиці навіть в маленьких селах. Тому довідник цінний саме тим громадам, які хочуть це зробити і хочуть зрозуміти, як зробити це правильно і швидко. Довідник — це такий собі каталог з найкращими рішеннями, які точно працюють та адаптовані до українських норм і реалій. Тому це хороший інструмент для того, щоб побачити, як це можна зробити в нас, і що насправді всі рішення реалістичні і можливі», — підсумовує Максим Головко.

Побороти хаотичність

Довідник – це хороший інструмент для швидких тактичних рішень. Він може бути корисним для міст за межами лінії фронту і далі. Адже в багатьох таких містах теж є руйнування житла, соціальної інфраструктури, підприємств чи інших важливих об'єктів. І абсолютно правильно, що в тилових населених пунктах відразу намагаються ліквідувати пошкодження, адже якщо цього не робити, то життєдіяльність мешканців  порушиться.

Однак варто пам’ятати про ризик перетворення процесу відбудови у хаотичність.

Приклад хаотичної забудови (Київ). Фото: texty.org.ua

Люди в громадах вже дуже втомилися від хаотичності, коли завжди є ризик, що  одного дня в їхніх дворах почнуть споруджувати висотки. Така хаотичність  небезпечна й для процесів відбудови. Щоб її уникнути, кандидатка географічних наук, доцентка кафедри економічної та соціальної географії КНУ імені Тараса Шевченка Наталія Провотар першочерговою умовою відбудови називає прозорість.

«По-перше, все має бути прозоро, щоб ми розуміли, який план відбудови, що пропонується і так далі; по-друге, усі локальні розробки та проєкти обов'язково мають бути інтегровані в план відбудови регіону, а він, у свою чергу,  – в розроблений план відбудови країни,  –  ділиться своїм баченням Наталія Провотар. – Проєкти локального рівня повинні бути ще й для того, щоб на їхній основі розробити стратегію вищого рівня, наприклад, для сільської місцевості, сільських територіальних громад,  якогось певного регіону або навіть певної частини України. Наприклад, це може бути окремий проєкт відбудови прифронтових територій чи проєкт відбудови територій, де найбільше релокованих підприємств. Або, скажімо, територій,  де найбільше вимушено переселених осіб».

Наталія Провотар також вважає, що у процесі відбудови має бути врахований локальний контекст території, для якої розробляється проєкт.

«Насамперед зовсім різною має бути відбудова в 30-кілометровій зоні вздовж лінії розмежування. Це територія дуже небезпечна, повністю розбомблена, замінована. Відповідно для неї не може бути запропонований такий самий варіант відновлення, як для інших територій. Далі – відбудова інших зруйнованих і суттєво пошкоджених поселень. Тобто це та частинка України, яка фактично пролягає відразу за прифронтовою територією. Там відновлення доведеться починати з нових інженерних комунікацій і, звичайно, запроваджувати нові технології. І залишається решта території України, яка далі від фронту. Не може бути такого, щоб, наприклад, західні регіони України, частина центральної, північні області не отримали нового поштовху для розвитку. Там теж повинно відбуватися відновлення. Адже не можна допустити, щоб одні міста пройшли етап повної зміни підходів до їх планування та розвитку, а інші – ні. Тому потрібні програми розвитку та ревіталізації й цих територій. І вони мають бути дуже різними», –  розповідає Наталія Провотар.

Погоджується з цією думкою й архітектор Максим Головко: «Довідник — це в будь-якому разі лише рекомендації, і в будь-якому разі краще розробляти повноцінні проєкти, котрі адаптовані до конкретної території».

Крім цього, необхідно створювати проєкти відбудови на різних рівнях одночасно. Максим Головко наголошує: неправильно спочатку створювати стратегію розвитку регіону, потім – стратегію міста, потім – окремих сіл, потім  – окремих площ, бо це займе десятиліття. Іншими словами всі процеси мають відбуватися паралельно.

«Потрібно розробляти стратегії та плани в різних масштабах: розвитку регіону, розвитку міста і його регенерації, розвитку окремих громад і окремих сіл. За різноманітність цих стратегій різних масштабів відповідають різні інституції. Якщо ми кажемо про громаду і відновлення сіл, то передусім покладаємо відповідальність на голову громади  й саму громаду. Завдяки децентралізації у громад тепер є  можливість самостійно вирішувати, як вони хочуть розвиватися. Те саме стосується і міста на рівні муніципалітетів, мерів, міських адміністрацій, які теж повинні відповідати за розвиток міст, звертаючи увагу на реальні потреби містян», — наголошує Максим Головко.

Висновок

Відбудова — надзвичайно складний і тривалий процес. Перш за все необхідно усвідомити, що недоцільно здійснювати відновлення, орієнтуючись на довоєнні реалії. Адже наші міста змінюються, як і люди, що в них проживають.

До проєктів відбудови важливо залучити не тільки українських експертів, а й зарубіжних. Останні можуть поділитися актуальними для України кейсами та новітніми рішеннями сталого будівництва.

Під час відновлення необхідно досягти такої комунікації між владою, громадами та власне фахівцями, задіяними у відновлення, в тому числі й зарубіжними, щоб врахувати думку всіх зацікавлених сторін. Але передусім  – громадськості. За такої партисипації, безперечно, народжуватимуться креативні ідеї.

Уже зараз ми маємо переосмислити планування й перейти до сучасних підходів організації міського простору, враховуючи потреби жителів громад. А завдяки децентралізації це стало простіше, адже в громад є можливість самостійно вирішувати, як вони хочуть розвиватися, звісно, звертаючи увагу на реальні потреби мешканців.

Щоб процес відновлення України відбувався прозоро і зрозуміло, мають бути напрацьовані стратегії та плани на різних рівнях та  для різних територій.  Не можна допустити, щоб частина населених пунктів пройшла етап повної трансформації, а частина – ні. Адже розвиток наших міст ніколи не повинен зупинятися.