Повоєнне відновлення України та медіаспоживання: загальнонаціональне соціологічне опитування

МЕТОДОЛОГІЯ

Загальнонаціональне опитування проведено Фондом «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва спільно з Центром політичної соціології у період з 3 по 12 березня 2024 року на замовлення медіамережі «Вікно Відновлення» (UA Recovery Window Media Network).

Методом face-to-face опитано 2001 респондент віком від 18 років, які проживають у Вінницькій, Волинській, Дніпропетровській, Житомирській, Закарпатській, Запорізькій, Івано-Франківській, Київській, Кіровоградській, Львівській, Миколаївській, Одеській, Полтавській, Рівненській, Сумській, Тернопільській, Харківській, Херсонській, Хмельницькій, Черкаській, Чернігівській, Чернівецькій областях та місті Києві.

У Запорізькій, Харківській та Херсонській областях опитування проводилося лише на територіях, підконтрольних українському уряду і де не ведуться бойові дії.

Опитування проводилося за багатоступеневою вибіркою із застосуванням випадкового відбору населених пунктів на перших етапах та квотним відбором респондентів на заключному етапі. Вибіркова сукупність відтворює демографічну структуру дорослого населення територій, на яких проводилося опитування, станом на початок 2022 року.

Максимальна випадкова похибка вибірки не перевищує 2,3%. Водночас додаткові систематичні відхилення вибірки можуть бути зумовлені наслідками російської агресії, зокрема, вимушеною евакуацією мільйонів громадян.

Склад макрорегіонів:

• Захід – Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька області;
• Центр – Вінницька, Житомирська, Київська, Кіровоградська, Полтавська, Сумська, Хмельницька, Черкаська, Чернігівська області, а також місто Київ;
• Південь – Запорізька, Миколаївська, Херсонська та Одеська області;
• Схід – Дніпропетровська, Харківська області.

РЕЗУЛЬТАТИ ОПИТУВАННЯ

Війна та перемога

Як і в попередніх опитуваннях Фонду, відносна більшість українців (40%) розглядатиме як перемогу у війні  ситуацію, коли російські війська покинуть усю територію України, а кордони держави будуть відновлені у межах станом на січень 2014 року.

Порівняно з червнем 2023 року спостерігається незначна тенденція до зростання толерування у суспільстві звершення війни за умов, якщо нині окуповані території залишаться і надалі окупованими Росією: 9% у березні 2024 р. порівняно з 2,4% у червні 2023 р. Найбільша частка респондентів, які готові на завершення війни без деокупації окупованих територій, проживає у південних областях – 16%, що на 7% більше порівняно з медіанним значенням у решті областей. 

Повоєнне відновлення України

36% опитаних респондентів мають рідних, знайомих чи сусідів, чиє житло було зруйноване під час  бойових дій чи повітряних обстрілів. Крім того, близько 7% респондентів повідомили, що їхнє житло було повністю чи частково зруйноване. Серед тих респондентів, які стикнулися з руйнуванням житла або знайомі з особами, які стикнулися з руйнуванням житла внаслідок воєнних дій, 52% не задоволені зусиллями держави щодо його відновлення. Тим, як держава відновлює зруйноване житло, задоволена чверть опитаних українців.

Абсолютна більшість опитаних (68%) переконана, що після закінчення війни Україна відновить свій довоєнний соціально-економічний потенціал. Не згодні з цим твердженням 15% респондентів. Найбільш скептично налаштовані щодо здатності країни відновити свій соціально-економічний потенціал мешканці південних областей: 31% респондентів із Південного макрорегіону не вірять у це, порівняно з медіанним значення 13% в решті макрорегіонів.  

Процес повоєнного відновлення України, на думку більшості, не буде швидким і займе щонайменше від 2 до 5 років. Так вважає 16,5% респондентів. 21% опитаних оцінили тривалість процесу відновлення у 5–8 років. 18% опитаних відводять етапу відбудови  8–10 років. 22% респондентів вважають, що Україні знадобиться понад 10 років для відновлення після війни.

Сповільнювати темп повоєнної відбудови можуть, на думку опитаних, передусім величезний масштаб руйнувань (70%), корупція на національному (58%) та місцевому рівнях (52%).

Найбільш актуальними напрямами повоєнного відновлення країни більшість опитаних вважає: розмінування територій (76,5%); відновлення зруйнованого житла та інфраструктури (73%); психологічну допомогу (51%); інтеграцію ветеранів у післявоєнне життя (51%) і створення нових робочих місць та перекваліфікацію працездатного населення (50,5%).

Ключову роль у відновленні України, на думку респондентів, відіграватиме уряд України (53%) та іноземні держави (51,5%).

Безпосередньо долучитися до повоєнної відбудови країни фінансово або через волонтерство мають намір 15% та 19% відповідно. Пасивно долучитися до відновлення держави як працевлаштована економічно активна частина населення готові 51% опитаних. 19,5% респондентів готові здобути нову кваліфікацію чи навички, щоб долучитися до проєктів з відбудови країни. 15% опитаних українців не бачать себе  учасниками повоєнного відновлення України. 

Молодь та респонденти середнього віку частіше, ніж  респонденти, яким за 60, готові долучитися до будь-яких запропонованих в опитуванні активностей з повоєнного відновлення. Водночас 43% респондентів, яким за 60 років, заявили, що не бачать себе учасниками відновлення країни, порівняно з медіанним значенням 6% серед респондентів інших вікових груп.

Як волонтери до повоєнного відновлення найактивніше готові долучатися респонденти з південних (26%), східних (22%) і центральних (19%) областей. Водночас опитане населення західних областей частіше за інших виявляло готовність підтримати відновлення фінансово: 22% порівняно з медіанним значенням 14% серед решти макрорегіонів.

Майже половина респондентів (49%) згодні з твердженням, що державні програми та реформи існують лише на папері і не досягають бажаного ефекту на практиці. Не згодні з цим лише 15% опитаних. Найбільш скептично до реальної корисності реформ і державних програм ставляться мешканці східних областей: 63% порівняно з медіанним значенням 45% серед решти макрорегіонів.

Серед респондентів немає одностайності щодо того, чи можуть люди з інших населених пунктів країни зрозуміти проблеми відновлення населеного пункту респондента.  З цією тезою згодні 28% опитаних, тоді як не згодні – 33%. Відчуття ізольованості у питанні майбутнього досвіду повоєнного відновлення найпоширеніше серед населення східних областей. Так 40% респондентів, які проживають у східних областях, вважають, що населення інших населених пунктів не зможе зрозуміти їхні проблеми. Серед населення решти макрорегіонів цю тезу підтримують не більше 28% опитаних.

48% респондентів покладають відповідальність за проблеми з відновленням на місцях на наслідки непродуманої політики місцевої влади. З цим не згодні 17% опитаних українців. Найчастіше відповідальність на місцеву владу покладали жителі південних (54%) і центральних (50%) областей, найменше – мешканці західних областей (40%).

Попри руйнування інфраструктури, опитані українці не готові відсувати питання захисту довкілля на другий план. 42% респондентів не погодилися з твердженням, що за умов фізичних руйнувань інфраструктури розмови про захист довкілля не на часі. Лише 23% опитаних погодилися з цим твердженням. Мешканці південних областей частіше повідомляли, що питанням захисту довкілля можна пожертвувати в умовах повоєнного відновлення: 37% порівняно з медіанним значенням 24,5% серед решти макрорегіонів.

Опитані українці мають переважно песимістичні очікування щодо реалізації західної фінансвої допомоги: 57% респондентів переконані, що вона буде розкрадена під час відновлення. Не згодні з цим 10% опитаних. Найчастіше респонденти, які очікують того, що західна фінансова допомога на відновлення буде розкрадена, проживають у південних і східних областях: 74% та 69% порівняно з медіанним значенням 49,5% серед населення решти макрорегіонів.

Попри очікування, що процес повоєнної відбудови буде йти пліч-о-пліч з корупцією, здебільшого  українці (44%) все ж вірять, що під час відбудови з'являться і можливості позбавитися довоєнних недоліків державної політики. Однак 11% респондентів не погодилися з цим твердженням. Найбільш песимістично налаштовані щодо покращення державної політики в процесі відновлення мешканці південних областей: 21,5% порівняно з медіанним значенням 10% серед мешканців інших областей.

Довіра до соціальних інститутів

З усіх запропонованих респондентам соціальних інститутів найбільше опитані українці довіряють журналістам-розслідувачам і Президенту. Баланс довіри до них становить +35% і +19%, відповідно. Медіа та місцеві органи влади мають значно нижчий, хоч і позитивний, баланс довіри. Натомість  Уряд (-35%), Верховна Рада (-45%) і чиновники (-51%) мають негативний баланс довіри: більшість респондентів їм скоріше не довіряє, ніж довіряє.

Порівняно з опитуванням Фонду у 2022 році, баланс довіри до усіх запропонованих політичних інститутів знизився: до Президента на 52%, до Верховної Ради на 26%, до Уряду на 28%, до чиновників на 5%, до голови населеного пункту на 27%, до місцевої ради на 28%. Втім, баланс довіри до цих органів влади все ще залишається вищим за довоєнний рівень. Виняток  становлять місцеві органи влади, баланс довіри до яких наразі нижчий, ніж був у 2021 році.

Медіаспоживання

Найбільше опитані респонденти, за власними ж оцінками,  цікавляться в Інтернеті інформацією про війну з Росією (+72%[1]), історичні події (+40,5%), культуру (+35%) і економіку (+29%). Найменший інтерес викликають такі теми, як інформація про товари та послуги (+2%), ремонт (-3,5%), ведення сільського господарства (-5%) і життя знаменитостей (-35%). Незважаючи на те, що тема війни викликає найбільший інтерес у респондентів, пов’язана з нею тема політики має значно нижчий баланс зацікавленості – +5,5%.

Основними джерелами інформації про щоденні новини для опитаних українців є Youtube (41%), місцеві Telegram-канали (39%), загальнонаціональні Telegram-канали (37%), Facebook (36%), інші люди (35%) та телемарафон «Єдині новини» (38%). Найменш популярними серед запропонованих варіантів є супутникове телебачення (17%) та радіо (13%).

Найчастіше отримують інформацію з Єдиного телемарафону мешканці західних областей: 46% порівняно з медіанним значення  36% серед населення решти областей. Мешканці західного макрорегіону також частіше отримують  новини з групових чатів у Вайбер/WhatsApp/Telegram: 45% порівняно з медіанним значенням  29%. Натомість жителі південних і східних областей частіше дізнавалися про новини з місцевих Telegram-каналів: 55% порівняно з медіанним значенням  33% серед населення західних і центральних областей.

Найпопулярнішими соціальними мережами серед респондентів є Telegram (62%), Facebook (53,5%), Instagram (31%), Tiktok (30%). Близько 18% опитаних повідомили, що взагалі не користуються соціальними мережами. Респонденти використовують соціальні мережі переважно для спілкування (67%), перегляду стрічки новин інформаційних ресурсів (38%) та стеження за подіями своїх знайомих (35%).

Вирішуючи,  чи довіряти певному медіа-ресурсу, респонденти спираються на такі критерії, як час взаємодії з медіа-ресурсом (27%), поради інших (27%), порівняння з іншими джерелами інформації (24%), довіру  до автора чи команди авторів, які ведуть ресурс (23%).

Інформацію про життя громади, у якій проживають, українці отримують переважно або з особистого спілкування з іншими людьми (45%), або з місцевих Telegram-каналів чи груп у Facebook (43%). Ці два джерела інформації про місцеві новини є найпопулярнішими в усіх макрорегіонах. Водночас у західних областях частіше за інших дізнаються місцеві новини з  місцевих газет, радіо і телебачення: 39% порівняно з медіанним значенням  23% серед інших макрорегіонів.

Серед респондентів є запит на більше інформації про наслідки війни у громаді (56%), економічне життя громади (32%) та про визначних і яскравих людей громади (28%) у місцевих ЗМІ. Населення східних областей частіше за інших воліло б отримувати більше інформації про історію власного краю у місцевих ЗМІ: 33% порівняно з медіанним значенням  22,5% серед інших областей.

Повідомлення від органів влади про події війни та актуальні події в країні загалом опитані українці отримують здебільшого з Telegram-каналів органів влади (36%), Facebook-акаунтів органів влади та їхніх представників (22%), виступів представників влади на телебаченні та  радіо (19%), YouTube-каналів органів влади та їхніх представників (13%). Найменш популярними джерелами отримання інформації від влади виявилися канали органів влади у WhatsApp (3%) і акаунти органів влади у X (2,5%). 16% респондентів під час опитування заявили, що практично зовсім не бачать повідомлень від органів влади.

За словами респондентів, власну громадянську та політичну активність в Інтернеті вони виявляють переважно через отримання інформації про політику та політичні заходи (19%),  реагування на публікації з громадсько-політичних питань (15%), підпис петицій і колективних звернень (11%), а також просування заходів, ініційованих іншими користувачами (10%). Близько 60% респондентів повідомили, що не беруть участі в жодному із запропонованих видів громадсько-політичної активності в Інтернеті.

41% респондентів відповіли, що не готові взаємодіяти з органами державної влади через мережу Інтернет. Ті, хто готовий до такої взаємодії, воліли б, щоб вона відбувалася через повідомлення про небезпечні та підозрілі знахідки, такі як зброя чи вибухівка (20%). Найменш бажаною для  українців є взаємодія з органами державної влади у вигляді запитів на отримання публічної інформації (10%) та ініціювання електронних петицій (10%).